Проаналізовано теоретичні засади відприслівникової транспозиції в сучасній українській літературній мові. Описано можливі випадки переходу прислівників до складу інших частин мови й утворення функціональних омонімів, визначено еміграційний транспозиційний потенціал прислівників. Укладено реєстр відприслівникових функціональних омонімів. Виявлено роль семантичних, морфологічних і синтаксичних властивостей слова як чинників, що дозволяють реалізувати перехід прислівників до інших лексико-граматичних класів або перешкоджають йому.

Вперше в українському мовознавстві проведено комплексний аналіз семантико-синтаксичної категорійної парадигми прикметника та прислівника. Виділено підпарадигму та грамеми як складники нижчого рівня, що формують їх семантико-синтаксичну категорійну парадигму. На противагу традиційному розумінню функцій прикметника та прислівника як лише ознакових залежних компонентів речення доведено можливість їх функціонування у центральних семантико-синтаксичних позиціях. На функціонально-категорійних засадах проаналізовано семантико-синтаксичні функції прикметника та прислівника, визначено особливості формування їх категорійних парадигм.

Висвітлено концепції конотації лексичних одиниць, охарактеризовано оказіональну й узуальну конотації. Досліджено базові складові конотації: оцінність, емотивність, експресію й образність. Проаналізовано типові моделі значення розрядів прислівників і скласифіковано за наявністю конотативних ознак лексично та семантично оказіональні прислівники з конотативним увиразненням у площині вторинних найменувань.

Досліджено синтаксичну сферу прислівника української літературної мови. З'ясовано обсяг прислівника як окремого частиномовного класу, запропоновано ієрархію розрядів і груп у його семантико-граматичній парадигмі. Визначено первинні (власне-прислівникові) формально-синтаксичні функції семантико-синтаксичних розрядів і семантичних груп прислівників. Установлено параметри їх використання у сфері інших частиномовних класів та у функціональних зонах нечастиномовних класів одиниць. Простежено транспозиції одиниць одного семантико-синтаксичного розряду чи певної семантичної групи в інші розряди та групи. Охарактеризовано первинну і вторинні функціональні сфери компаративних і суперлативних прислівників, відзначено особливості функціонування цих дериватів на тлі їх вихідних прислівників.

Вперше в лінгвоукраїністиці на засадничих принципах новітньої функціональної граматики цілісно досліджено та структуровано синтаксичну сферу прислівника в українській літературній мові. Обгрунтовано функціональну неоднорідність прислівника, зумовлену його транспозиційною природою, розмежовано власнеприслівникові та вторинні формально-синтаксичні функції всіх семантико-синтаксичних розрядів і семантичних груп, установлено специфіку функції детермінантного другорядного члена речення як типової функції обставинних і модальних прислівників. З'ясовано особливості реалізації формально-синтаксичної функції прислівного некерованого другорядного члена речення означальних прислівників і прислівників способу дії. Окреслено багатовекторний транспозиційний синтаксичний потенціал якісно-означальних прислівників. Упорядковано вторинну синтаксичну сферу прислівників як сукупність формально-синтаксичних функцій частиномовних класів слів і функціональних зон нечастиномовних класів одиниць.

Виокремлено фрагмент функціонального простору російської мови, що ще не був об’єктом комплексною розгляду - науковий стиль, репрезентований сукупністю текстів трьох науково-дисциплінарних профілів - науково-технічного, гуманітарного та природничо-наукового. Вперше проведено корпусну систематизацію прислівників сфери спеціальної комунікації. Установлено структурні особливості, формальні та семантичні розряди прислівників спеціального тексту. Вивчено сполучуваність прислівників у кореляції до типу функціональної синтагматичної конструкції спеціального тексту. Описано можливі сполучуваності прислівників-градуаторів у спеціальних контекстах.

Виокремлено та системно вивчено чотири різновиди лівобічних залежних компонентів у семантико-синтаксичних позиціях прислівникового суб'єкта якісної ознаки, прислівникового суб'єкта якості-відношення, прислівникового суб'єкта стану та суб'єкта стану-відношення; проаналізовано їх лексичне наповнення; охарактеризовано центральні та периферійні засоби морфологічної експлікації на тлі відмінкової системи української мови; простежено процеси ускладнення суб'єктної семантики; з'ясовано дериваційні зв'язки між деякими морфологічними формами в суб'єктному значенні; простежено співвідношення між окремими компонентами семантико-синтаксичної та формально-синтаксичної структури речення.

Проаналізовано семантико-дериваційну здатність українських числівників на позначення першого десятка утворювати адвербативні зони в аспекті словотвірної гніздології. Аналізуючи лексичні значення похідних, враховано специфіку входження семантики багатозначних вершин і моносемантичних твірних слів у значеннєву структуру дериватів. З'ясовано закономірності породження семантики похідних прислівників шляхом встановлення восьми словотвірних значень дериватів, описано засоби їх реалізації та вираження, а також виокремлено типи деривації.

Проаналізовано семантико-дериваційну здатність українських числівників на позначення першого десятка утворювати адвербативні зони в аспекті словотвірної гніздології. Аналізуючи лексичні значення похідних, враховано специфіку входження семантики багатозначних вершин і моносемантичних твірних слів у значеннєву структуру дериватів. З'ясовано закономірності породження семантики похідних прислівників шляхом встановлення восьми словотвірних значень дериватів, описано засоби їх реалізації та вираження, а також виокремлено типи деривації.