Вперше у світовій історико-журналістській науці системно розглянуто основні етапи становлення і розвитку української військової журналістики як нового типу української преси у національно визвольних змаганнях українського народу за утворення самостійної держави в період розпаду російської та австро-угорської імперій. Значна увага приділяється аналізу тематики та змісту публікацій, основних форм та видів української військової журналістики, а також її ролі у формуванні та ідейному вихованні вояків українських військових формувань.

На підставі широкого кола архівних джерел висвітлено питання про перебування військовополонених та інтернованих вояків Української Галицької Армії на теренах Чехословаччини 1920 - 1923 рр. Основну увагу приділено аналізу передумов і причин їх переходу на територію ЧСР, умов перебування у таборах, основних засад режиму інтернування, соціально-правового становища вояків, ставлення до них влади, взаємозв'язків із українською діаспорою.

Проаналізовано бойову діяльність Української Галицької армії (УГА) у Східній Галичині, а також на території Подільської губернії. З'ясовано умови проживання та матеріально-технічне забезпечення армії. Детально охарактеризовано причини припинення участі УГА у визвольних змаганнях.

Проаналізовано хід подій, умови формування збройної боротьби та загибелі Української Галицької Армії (УГА). Висвітлено стратегію, тактику та організацію УГА. Наведено характеристику "воєн" Галицької Армії, стратегічного керівництва УГА, бойову характеристику польської та української армій. Розкрито регіональні особливості військово-організаційного внеску населення у визвольну війну. Використано сучасну українську мову за правописом прийнятим в наш час в українській діаспорі.

На основі широкого кола документальних джерел досліджено проблему перебування на теренах Румунії військових формувань Армії УНР упродовж 1920-1923 рр. Проаналізовано історичні передумови і причини їхнього виїзду до сусідньої держави, умови перебування там у спеціальних таборах, соціально-правове становище військовополонених та інтернованих. Значну увагу приділено аналізу шляхів та методів розв'язання цієї проблеми у міждержавних взаєминах України з Румунією.

Проаналізовано зовнішньополітичну діяльність України в період гетьманського уряду та Директорії у квітні - грудні 1918 р. Висвітлено джерела до вивчення парамілітарної діяльності української молоді Галичини напередодні та в роки Першої світової війни, історію формування українських січових стрільців на Наддніпрянщині в 1917 р. Розкрито правові основи соціального захисту військовослужбовців Західноукраїнської Народної Республіки. Розглянуто проблеми Закарпатської України у міжнародних відносинах періоду Другої світової війни, кордонів Польщі та України у 1943 - 1945 рр.

Проанализирована внешнеполитическая деятельность Украины в период гетманского правительства и Директории в апреле - декабре 1918 г. Освещены источники к изучению парамилитарной деятельности украинской молодежи Галиции накануне и в годы Первой мировой войны, история формирования украинских сечевых стрельцов на Надднепрянщине в 1917 г. Раскрыты правовые основы социальной защиты военнослужащих Западноукраинской Народной Республики. Рассмотрены проблемы Закарпатской Украины в международных отношениях периода Второй мировой войны, границ Польши и Украины в 1943 - 1945 гг.

Висвітлено історію створення і бойового розвитку військово-спортивних організацій в Західній Україні, Українських Січових Стрільців. Охарактеризовано події Першої світової війни на Україні, українізацію Російської армії, військове будівництво в Україні в 1917-1921 рр. Розглянуто останні роки життя отамана Нестора Махна.

Освещена история создания и боевого развития военно-спортивных организаций в Западной Украине, Украинских Сечевых Стрельцов. Охарактеризованы события первой мировой войны на Украине, украинизация Русской армии, военное строительство в Украине в 1917 - 1921 гг. Рассмотрены последние годы жизни атамана Нестора Махно.

На підставі архівних документів і матеріалів, а також наукової та мемуарної літератури висвітлено історію створення військового формування Січових Стрільців за період його перебування у складі армій Української Народної Республіки (доби Центральної Ради та Директорії) та Української Держави (доби гетьманату), розглянуто питання його організації та правові засади діяльності, показано його роль у забезпеченні охорони надбань української революції від зовнішніх посягань. Проаналізовано законодавчі акти українських національних урядів, нормативно-правові акти їх військових відомств і розпорядчі документи військових формувань, що регламентували організацію та діяльність Збройних Сил України періоду визвольних змагань на різних етапах державотворення та військового будівництва.

На основании архивных документов и материалов, а также научной и мемуарной литературы освещена история создания военного формирования Январских Стрельцов в период его пребывания в составе армий Украинской Народной Республики (периода Центральной Рады и Директории) и Украинского Государства (периода гетьманата), рассмотрены вопросы организации и правовые основы его деятельности, показана его роль в обеспечении охраны завоеваний украинской революции от внешних посягательств. Проанализированы законодательные акты украинских национальных правительств, нормативно-правовые акты их военных ведомств и распорядительные документы военных формирований, которые регламентировали организацию и деятельность Вооруженных Сил Украины в период освободительной борьбы на различных этапах создания государства и военного строительства.

Зазначено, що об'єктивна необхідність збройної боротьби з Центральною радою змусила український радянський уряд (Народний Секретаріат) вже в перший (харківський) період свого існування утворити військове відомство та власну професійну армію - Червоне козацтво, забезпечити правові та матеріальні умови його формування. Разом з робітничою та селянською Червоною гвардією і революційними солдатами полків старої армії, Червоне козацтво належало до збройних сил Української Радянської влади.

Указано, что объективная необходимость вооруженной борьбы с Центральной радой побудила украинское советское правительство (Народный Секретариат) уже в первый (харьковский) период своего существования создать военное ведомство и собственную профессиональную армию - Красное казачество, обеспечить правовые и материальные условия его формирования. Вместе с рабочей и крестьянской Красной гвардией и революционными солдатами полков старой армии, Красное казачество представляло вооруженные силы Украинской Советской власти.

Висвітлено процеси створення польсько-українських спільних військових частин під час війни з більшовиками у 1920 р., проаналізовано їх організаційну структуру та особливості функціонування. Зазначено, що найбільш ефективною була діяльність 1-го учбового куреня польової жандармерії.

Освещены процессы создания польско-украинских общих военных частей во время войны с большевиками в 1920 г., проанализирована их организационная структура и особенности функционирования. Указано, что наиболее эффективной была деятельность 1-го учебного куреня полевой жандармерии.

Проведено ретроспективний аналіз процесу формування сухопутних військ збройних сил європейських держав від середньовіччя до Першої світової війни. Висвітлено історію утворення сухопутних військ України у період революції 1917 - 1920 рр., зокрема, у добу Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР і в Західно-Українській Народній Республіці. Розглянуто кадрове забезпечення, організаційну структуру, озброєння, тактику та стратегію сухопутних військ. Досліджено особливості вирішення кадрової проблеми в Галицькій Армії, наведено воєнно-політичні концепції урядів і стратегію армій України у 1917 - 1921 рр. Висвітлено питання формування морально-військових якостей особового складу сухопутного війська, проаналізовано виховну діяльність армійського духовенства. Досліджено вплив геополітичного чинника на хід українсько-більшовицької й українсько-польської воєн.

Проведен ретроспективный анализ процесса формирования сухопутных вооруженых сил европейских государств со времен средневековья до Первой мировой войны. Освещена история образования сухопутных войск Украины в период революции 1917 - 1920 гг., в частности, во времена Центральной Рады, Гетьманата, Директории УНР и в Западно-Украинской Народной Республике. Рассмотрены кадровое обеспечение, организационная структура, вооружение, тактика и стратегия сухопутных войск. Раскрыты особенности решения кадровой проблемы в Галицкой Армии, приведены военно-политические концепции правительств и стратегия армий Украины в 1917 - 1921 гг. Освещены вопросы формирования морально-военных качеств личного состава сухопутных войск, проанализирована воспитательная деятельность армейского духовенства. Исследовано влияние геополитического фактора на ход украинско-большевистской и украинско-польской воен.

Простежено процес формування суспільно-політичних поглядів Д. Паліїва на тлі соціально-економічного та політичного життя Східної Галичини початку XX ст., висвітлено його участь у бойових операціях Першої світової війни, військово-організаційну діяльність у період становлення Збройних сил Західноукраїнської Народної Республіки та Української Народної Республіки 1918 - 1920 рр.

Розглянуто воєнно-політичні умови діяльності українських військових організацій, їх вплив на розгортання та поширення українського руху в російській армії, особливості організації та проведення агітаційно-пропагандистських заходів, їх основні форми, а також діяльність уряду Української народної республіки (УНР) та командування української армії з його налагодження. Охарактеризовано діяльність спеціальних структурних підрозділів у складі українських органів управління, на які безпосередньо покладалася робота з проведення заходів у військах, що сприяло зміцненню суверенітету УНР у процесі військового будівництва. Зазначено, що вдало організовані масові заходи в період боротьби за автономію України сприяли продовженню національно-визвольної боротьби українського народу, а історичний досвід 1917 - 1918 рр. є актуальним для реформування та розвитку сучасних Збройних сил України.

Розглянуто становлення системи військової підготовки та виховання в українській армії на різних етапах її діяльності у 1917 - 1920 рр. Основну увагу приділено роботі вищих державних і військових структур щодо налагодження формування національних військових кадрів та їх ідейно-патріотичного виховання, створення системи військової освіти. У контексті військового устрою це сприяло утвердженню суверенітету Української держави. Історичний досвід військової підготовки та національно-патріотичного виховання сприяв продовженню національно-визвольної боротьби українського народу, а також є актуальним для сучасного реформування Збройних сил України.

Проаналізовано розвиток і сучасний стан історіографічної та джерельної бази історії українських військових формувань 1917 - 1921 рр., здійснено історичну реконструкцію їх участі в боротьбі за українську державність протягом національно-визвольних змагань в Україні. Досліджено роль і внесок українських військових формувань 1917 - 1921 рр. у боротьбі за державність. Здійснено критичне переосмислення підходів, оцінок, висновків, що домінували у вітчизняній та зарубіжній історіографії і військовій мемуаристиці щодо проблем військового будівництва в Україні. З'ясовано неузгодженості та протиріччя, що виникли під час висвітлення питань воєнної історії 1917 - 1921 рр., зроблено спробу дати їм відповідне тлумачення. Запропоновано підходи щодо визначення критеріїв залежності функцій військових формувань 1917 - 1921 рр. від існуючої політичної системи держави.

Визначено місце Д.Палієва (1896 - 1944 рр.) в українському національно-визвольному русі першої половини XX ст. Простежено процес формування суспільно-політичних поглядів військового на тлі соціально-економічного та політичного життя в Західній Україні досліджуваного періоду. Висвітлено його участь у бойових операціях Першої світової війни, військово-організаційну діяльність у період становлення Збройних сил ЗУНР і УНР 1918 - 1920 рр. Досліджено роль Д.Палієва у формуванні праворадикального табору національно-визвольного руху в Західній Україні у міжвоєнний період, його участь у формуванні дивізії "Галичина". Проаналізовано наукові студії Д.Палієва з воєнної історії України XX ст., насамперед революції 1918 р. на західноукраїнських землях. Показано цінність політичного досвіду та творчого доробку військового діяча для сучасного процесу державотворення в Україні.

В дисертації розглянуті маловідомі факти становлення та діяльності П.Скоропадського як військового професіонала і політика у період з серпня 1886 р. по квітень 1918 р. Висвітлена діяльність Гетьмана П.Скоропадського, його Ради Міністрів, Військового і Морського міністерства та Генерального штабу у 1918 р. по організаційному створенню регулярних Сухопутних військ, по розбудові і реформуванню регулярного Військово-Морського флоту, по відродженню Українського козацтва як кадрової основи іррегулярної Української козацької армії, по створенню єдиної системи військової освіти, по бюджетному фінансуванню військового відомства, по вирішенню проблеми соціального захисту військовослужбовців. З аналізу історичного досвіду військово-політичної діяльності Гетьмана П.Скоропадського зроблені висновки щодо використання на сучасному етапі будівництва Збройних Сил України.

Визначено місце та роль діяча Української Народної Республіки М.Капустянського (1880 - 1969) в українському національно-визвольному русі першої поливини ХХ ст. Розглянуто процес формування суспільно-політичних поглядів молодого офіцера на тлі соціально-економічного та політичного життя Наддніпрянщини кінця ХІХ - початку ХХ ст. Висвітлено його участь у бойових операціях Першої світової війни, військово-організаційну діяльність у період становлення Збройних сил України 1917 - 1918 рр. Установлено роль М.Капустянського у формуванні праворадикального табору національно-визвольного руху в Західній Україні у міжвоєнний період, його участь у русі Опору 1940-х рр., зокрема, на посаді військового референта ОУН. Приділено увагу його повоєнній громадсько-політичній діяльності у Німеччині, Франції, США, Канаді. Проаналізовано наукові праці діяча з повоєнної історії України ХХ ст., насамперед Української національно-демократичної революції 1917 - 1921 рр. Показано цінність політичного досвіду та творчого доробку М.Капустянського для сучасного процесу державотворення в Україні.

На підставі здобутків вітчизняної та зарубіжної історіографії, аналізу нових архівних документів, матеріалів і спогадів учасників подій узагальнено роль українського політикуму в утворенні таборів військовополонених українців російської армії в Австро-Угорщині та Німеччині, національно-патріотичну та культурно-освітню працю галицько-буковинських і наддніпрянських громадсько-політичних діячів серед полонених українців. Показано матеріально-побутові умови табірного життя та їх вплив на піднесення національної свідомості українського вояцтва, діяльність табірних кооперативних структур. Досліджено військово-політичну роботу українського політичного проводу з метою організації збройних формувань Української національно-демократичної революції.

Проаналізовано діяльність галицького громадського діяча К.Трильовського, який був керівником ліворадикального напрямку, домігся створення на початку XX ст. у легальних рамках Австро-Угорської держави січових організацій, що супроводжувалося значним національним піднесенням, а січові свята за участі десятків тисяч "січовиків" демонстрували зростання українських сил у краї. Висвітлено трансформацію "Січей" від парамілітарних угрупувань до національних військових з'єднань українців в австрійських збройних силах і висвітлено процес реалізації ідеї парамілітарних національних сил у Галичині в Українській галицькій армії та збройних січових утвореннях у Наддніпрянській Україні. Показано практичну участь січовиків у військових операціях Української національної революції. З'ясовано особливості діяльності українських молодіжних і національно-спортивних товариств у міжвоєнній Польщі.