Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)345 + Ф3(4УКР)133.1

Рубрики:

Державне право окремих країн

Внутрішнє становище. Внутрішня політика

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано деструктивність у розвитку сучасного українського суспільства, зумовлену політичною кризою, названо причини появи та особливості перебігу політичних конфліктів в Україні, охарактеризовано специфіку процесів, що відбуваються в політичному та соціальному просторі країни за умов політичної конфліктності, досліджено руйнівні наслідки конфліктності та запропоновано шляхи розв'язання наявних у суспільстві конфліктів та запобігання їх деструктивним наслідкам.

Описано аспекти діяльності Верховної Ради України, що спричиняли різні кризові процеси в українській політиці. Наголошено на методах, що застосовувалися законодавчим органом для вирішення політичних конфліктів. Виокремлено типи політичних криз, проаналізовано політичні та юридичні механізми вдосконалення діяльності Верховної Ради щодо запобігання політичним конфліктам.

Досліджено конфліктний світ української політики та роль мас-медіа у формуванні самосвідомості національної спільноти. Розглянуто концептуально й емоційно екстремні форми комунікування в публічному просторі, а також дискусійні стратегії репрезентації етнополітичних і соціальних конфліктів, які відображали спрямованість ідентифікаційних процесів в Україні протягом другого десятиліття незалежності. Показано, що засоби масової комунікації в цей період були найважливішими інструментами координації громадського життя, сенсорами соціальної динаміки, бо сумлінно та детально фіксували еволюцію в оцінках і самооцінках. За формою та змістом змінювалися і самі медіа: корегували свою концептуальну орієнтацію, посилювали чи послаблювали ідеологічну спрямованість, змінювали власників і технічні параметри (наприклад, переходили у віртуальний простір, із друкованого - в інтернет-формат).

Проаналізовано основні передумови в суспільно-політичному та соціально-економічному житті України, що призвели до жорсткої системної кризи кінця 2013 - початку 2014 рр. Сформульовано основні стратегічні пріоритети державної політики, спрямованої на якнайшвидше подолання кризи, відновлення соціально-політичної та економічної стабільності, а також забезпечення стійкого поступу країни на засадах обраного шляху європейської інтеграції. Запропоновано конретні механізми та інструменти реалізації такої політики.

Висвітлено проблему політичної кризи, особливості вияву кризових процесів у функціонуванні політичної системи України, а також технології щодо їхнього запобігання й урегулювання. Досліджено еволюцію розуміння явища політичної кризи в політичній думці в період від Стародавнього світу до сучасності, систематизовано та здійснено комплексний аналіз вітчизняних і зарубіжних джерел, які пов'язані з вивченням кризових процесів загалом та особливостей їхнього вияву в українській політиці зокрема. Досліджено особливості концептуалізації політичної кризи в межах основних теоретичних підходів політичної науки. Визначено чинники виникнення політичних криз, класифіковано їхні типи та головні технології врегулювання. Розглянуто основні фактори виникнення криз у функціонуванні політичної системи України в контексті відносин між органами державної влади, взаємодії між державним апаратом, органами місцевого самоврядування, політичними партіями та громадськими організаціями, а також особливостей політичної культури громадян України. Визначено можливі методи недопущення виникнення нових і загострення вже існуючих кризових процесів у політиці держави. Систематизовано та класифіковано технології ефективного врегулювання та управління політичними кризами у вітчизняному політичному процесі.

Розглянуто теоретико-методологічні засади конфліктологічної проблематики. З'ясовано, що важливим аспектом політичного реформування в Україні виступає орієнтація на модернізаційний підхід. Показано, що політична модернізація не є безконфліктним процесом, що обумовлюється відмінністю (суперечністю) інтересів учасників політичного процесу. Доведено важливість інституціоналізації політичного конфлікту та її зв'язок з реформуванням політичної системи. Проаналізовано динаміку та характерні особливості перебігу політичних конфліктів в процесі впровадження політичної реформи в Україні. Висвітлено сутність, взаємозв’язки та передумови виникнення політичних конфліктів в умовах реформування політичної системи. Розглянуто функціональну спрямованість політичних конфліктів через розкриття конструктивних та деструктивних функцій по відношенню до реформаційних та стабілізаційних процесів. Досліджено конфліктний потенціал політичного реформування в аспекті загроз політичній безпеці. Проаналізовано компоненти інституціоналізації політичних конфліктів та встановлено, що її рівень може не лише поширюватися, але і зменшуватися. З’ясовано роль конституційного референдуму у розв’язанні політичних конфліктів і обгрунтовано можливість його використання як одного із засобів конструктивного вирішення політичних конфліктів, які спричинені необхідністю урегулювання найважливіших питань конституційного характеру.

Подано життєві орієнтири сьогоднішнього суспільства й охарактеризовано сьогодення. як добу піднесення демократичних ідей. Визначено ідеї Української хартії вільної людини, основи якої складають самовідповідальність, моральність, діяльність на благо майбутнього. Охарактеризовано поняття «бути вільною людиною», «бути українцем», «бути активним громадянином», «любити», «мислити», «бути господарем», «бути лідером», «бути відкритим суспільством», «бути успішною державою», та «бути учасником демократичної спільноти народів».

Представлены жизненные ориентиры современного общества и охарактеризовано настоящее как время поднятия демократических идей. Определены идеи Украинской хартии свободного человека, основы которого составляют самоотверженность, моральность и деятельность на благо будущего. Охарактеризованы понятия «быть свободным человеком», «быть украинцем», «быть активным гражданином», «любить», «мыслить», «быть хозяином», «быть лидером», «быть открытым обществом», «быть успешным государством» и «быть участником демократического сообщества народов».

Life directions of the modern society are presented. The present is characterized as a time of revitalization of democratic ideas. The ideas of the Ukrainian declaration of a free individual are defined; they include self-responsibility, morality, and working for a good future in their foundation. The concepts of “being a free individual”, “being Ukrainian”, “being an active citizen”, “to love”, “to think”, “being a factotum”, “being a leader”, “being an open society”, “being a successful country” and “participating in a democratic community of nations” are described. Call for action for the sake of Ukraine is given.

Досліджено політичну кризу як фактор розвитку політичних інститутів і політичної системи в цілому. Визначено етапи розвитку наукової думки щодо проблематики політичної кризи. Обгрунтовано тезу, що криза може мати не лише негативні, а й позитивні наслідки для розвитку політичної системи. Проаналізовано інституційний і системний виміри вияву кризових явищ в умовах конституювання та функціонування політичної системи. Обгрунтовано, що політична криза в сучасних умовах може виникати у квазіреальному середовищі з подальшим поширенням на сферу реальної політики. Доведено, що політична криза виявляється як на загальнонаціональному рівні, так і на рівні муніципальних утворень. Запропоновано практичні рекомендації з метою подолання негативних наслідків політичних криз в Україні, що мають сприяти подальшій стабілізації функціонування вітчизняної політичної системи.

Викладено віртуальні аспекти стратегії війни ХХІ ст. Проаналізовано основні підходи до визначення поняття "конфлікт". Розкрито внутрішні передумови формування цивілізаційного конфлікту в Україні. Досліджено вплив військових дій на довкілля на Сході України. Охарактеризовано соціально-демографічну ситуацію в Донецькій та Луганській областях у контексті факторів та наслідків східноукраїнського конфлікту.

Науково обгрунтовано засади успішності реформ охорони здоров'я в Україні. Показано, що контекстом реформ в Україні є системна криза, яка призвела до порушення соціально-економічних взаємозв'язків. Це стало підгрунтям для формування суспільно-ментальних умов реформ в охороні здоров'я, а саме спротиву реформам медиків і недовіри населення щодо доцільності змін. Доведено, що політичні трансформації, соціально-економічні зміни й умови зовнішнього середовища утворили контекст, усвідомлення впливу якого і його врахування в механізмах державного управління реформами охорони здоров'я в Україні сприятиме успішності реформування. Обгрунтовано закономірність комплементарності змін, згідно з якою успішність реформ забезпечується послідовністю і взаємозв'язком змін комплементарних до охорони здоров'я факторів - законодавства, економіки, освіти, громадських інституцій, що в європейських країнах визначається як "здоров'я в усіх політиках".

Висвітлено різні погляди на українську кризу 2013 - 2014 рр. іноземних англомовних дослідників, їх бачення початку кризи, перебігу подій та аналіз їх причин. Розглянуто різні підходи до вивчення кризових явищ в Україні іноземними вченими, які відображають суспільні настрої в різних країнах. Проаналізовано світові тенденції щодо визначення загальних понять політичної кризи та пошуку шляхів подолання кризових явищ в умовах глобалізації. Здійснено аналіз публікацій зарубіжних дослідників щодо кризи в Україні 2013 - 2014 рр., який показав різноманітність їх підходів і висновків та уможливив більш глибоке розуміння процесів, що відбуваються в Україні, а також дослідження впливу української кризи на всю систему міжнародних відносин з огляду на виокремлені світові тенденції. А це, у свою чергу, приводить до пошуку нових форм взаємодії в глобальному світі. Зроблено висновки про необхідність подальшого вивчення досвіду зарубіжних учених для пошуку шляхів виходу України з кризи. Визначено основні напрями розвитку, які можуть надати допомогу громадянському суспільству в Україні в налагодженні ефективної взаємодії з владою, подоланні наслідків кризи та в побудові сильної європейської країни.

Проаналізовано спроби центральної влади України інспірувати єврейську карту в час політичної кризи кінця 2013 - початку 2014 рр. Проаналізовано її ініціативи, спрямовані на використання антисемітських інсинуацій задля дискредитації та придушення опозиції, відміни президентських виборів; вивчено позицію Асоціації єврейських організацій і общин України в час Революції честі та гідності.

Проведено системний аналіз причин руйнації режиму В. Януковича в контексті поняття "кризовий синдром модернізації". Перевагою цього підходу є можливість розглянути вказані події в межах процесу, що проходить стадію накопичення дисфункціональних рис, фазу загострення (з притаманною множиною гострих проявів у вигляді криз легітимності, ідентифікації, участі, розподілу та поширення), та хронічну фазу, що може настати у випадку, коли не відбувається подолання дисфункціональності політичної системи.

Розглянуто одну з форм об'єктивної сторони масових заворушень - їх організацію. Проаналізовано основні складові елементи практичних дій організаторів і керівників масовихпротиправних акцій, що визначають конкретну сутність та зміст зазначеного складу злочину.

Дисертацію присвячено дослідженню парламентських конфліктів в сучасній Україні. Визначено концептуальні засади парламентських конфліктів і встановлено, що парламентський конфлікт є різновидом політичного конфлікту. Визначено специфіку виникнення та функціонування парламентських конфліктів в сучасній Україні, й відзначено, що основним чинником виникнення парламентських конфліктів в українському парламенті є інтереси. Відзначено основні способи вирішення парламентських конфліктів, що використовуються в зарубіжній практиці, а саме: компроміс, консенсус, парламентські дебати, парламентські переговори, парламентський діалог, медіація. Визначено ефективні способи вирішення парламентських конфліктів в Україні.

Комплексно досліджено політико-правові й інституційні засади регулювання конфліктів у вітчизняному політичному просторі. Охарактеризовано ефективність зусиль як на державному, так і на міжнародному рівні. Проаналізовано ідейно-хронологічні особливості осмислення політичних конфліктів і засад їх регулювання. З'ясовано актуалізацію дослідження у науковому просторі. Досліджено концептуальну сутність конфлікту у політичному середовищі, а також суть і структурну характеристику процесу управління конфліктами. Виявлено проблемні моменти, які постали в процесі застосування політичних заходів впливу на конфлікти та правового їх оформлення. З'ясовано актуальні виклики та загрози системі міжнародної безпеки, що підтвердилися із трансформацією гібридного конфлікту в Україні. Здійснено спроби узагальнити головні завдання та розробити рекомендації для оптимізації зусиль у напряму ефективного врегулювання та конструктивного вирішення існуючих політичних конфліктів і запобігання можливим.

It is determined the nature , main point of political conflicts, it is formed their typology. It is analised Ukrainian political parties activity in conditions of a political conflict. It is proved that in the Ukrainian society widespread archetypes of the "hero', "leader" determine the weakness of ideological compound in political parties activities and they are favourable to product temporary leaders projects in which leaders are not ready to find compromises because of fear to harm to their image.

Визначено природу, сутність політичних конфліктів, здійснено їх типологію. Проаналізовано діяльність українських політичних партій за умов політичного конфлікту. Доведено, що поширені в українському суспільстві архетипи «героя», «лідера» детермінують послаблення ідеологічної складової в діяльності політичних партій та сприяють продукуванню тимчасових лідерських проектів, в яких лідери не налаштовані на пошук компромісів через острах нанести шкоду своєму іміджу.

Определено природу, сущность и типологию политических конфликтов. Проанализировано деятельность политических партий в условиях политического конфликта. Доказано, что распространенные в украинском обществе архетипы «героя», «лидера» детерминируют ослабление идеологической составляющей в деятельности политических партий и способствуют продуцированию временных лидерских проектов, в которых лидеры не настроены на поиск компромиссов из-за боязни нанести вред своему имиджу.

Надано загальну оцінку основних дослідницьких проблем вивчення соціальної напруженості. Показано, що остання, як соціальний феномен і як поняття є неоднозначним складним феноменом і теоретичним конструктом. Проведено критичний аналіз дефініційних положень, низки застосованих методів вивчення соціальної напруженості, з подальшою дослідницькою алгоритмізацією.

Проаналізовано міжнародний досвід використання культури у подоланні конфліктів та відновленні миру на територіях, що постраждали від воєнних дій. Доведено необхідність розвитку нормативно-правової та законодавчої бази забезпечення реалізації державної культурної політики на цих територіях. Аналізуються поточні проблеми реалізації культурної політики на деокупованих територіях. Доводиться необхідність створення системи культурних центрів, які б функціонували на постійній основі, на територіях, що зазнали негативного впливу внаслідок тимчасової окупації або збройного конфлікту. Стверджується, що культурна робота є ефективним засобом налагодження діалогу та відновлення толерантності на територіях, які постраждали від конфліктів і воєнних дій. Зокрема, важливою функцією культури у справі відновлення миру є запобігання деструктивних ідеологічних та інформаційних зовнішніх впливів. Увагу слід приділити питанням соціокультурної реінтеграції переселенців та зміцненню міжнаціональної злагоди. Державна політика має сприяти реалізації різноманітних історико-культурних та просвітницьких проектів, спрямованих на формування громадянської позиції та національної ідентичності жителів цих територій. Культурну роботу на цих територіях необхідно поєднувати із застосуванням креативних практик, скерованих на розвиток малого та середнього бізнесу, сфери послуг і туризму. Культура має неабиякий потенціал для місцевого економічного та соціального розвитку. Доводиться необхідність розроблення державної цільової міжвідомчої програми культурного розвитку територій, що постраждали внаслідок воєнних дій. Мета програми має бути консолідація дій центральних і місцевих органів влади, інститутів громадянського суспільства та міжнародних організацій, що надають міжнародну технічну допомогу для відновлення миру на цих територіях.