Проаналізовано адміністративний ресурс як недемократичне явище сучасного політичного процесу. Виявлено причини його застосування в країнах пострадянського простору. Висвітлено політико-правові засади нейтралізації цієї деструктивної технології. Подано інформацію про класифікаційну структуру адміністративного ресурсу. Проаналізовано особливості використання механізмів адміністративного ресурсу під час виборів в Україні, Російській Федерації та в Республіці Білорусь, досліджено вплив даних механізмів на результативність виборів.

Проаналізовано духовні засади політичного процесу, їх складові, що визначають його якість, тенденції та перспективи модернізації. Уточнено поняття "політичний процес", визначено його функції, місце та роль у політичній сфері. Систематизовано наукову методологію питання політичних процесів та їх духовної складової, які формувалися в сучасній політичній науці. Проаналізовано структурно-функціональні зв'язки духовної складової політичного процесу (політична духовність як синтез політичної ідеології, моралі та психології; політичні почуття та їх роль у забезпеченні політичного процесу; осмислення ціннісних аспектів політики тощо). Досліджено генезис духовних засад політичного процесу в Україні, їх соціально-культурне підгрунтя та проаналізовано проблеми легітимності влади, формування політичної духовності нації у контексті поєднання сукупності моральних, культурологічних і технологічних властивостей еліти й її здатності задовольнити нагальні потреби особи, суспільства, держави відповідно до вимог соціуму.

Розкрито сутність поняття референдуму як політико-правового інституту. Висвітлено історію розвитку наукової думки щодо рефендуму у працях українських вчених, а також політико-практичні підходи до проблеми референдуму в сучасній правовій і політичній науці та практиці. Проаналізовано конституційні засади реалізації принципу "прямої демократії". Розглянуто законодавчі норми, що регулюють проведення всеукраїнського та місцевих референдумів і практику їх застосування. Охарактеризовано політико-правові мотиви дій суб'єктів референдного процесу та правові норми щодо призначення/проголошення всеукраїнського референдуму, розкрито процедурні аспекти його проведення й імплементації прийнятих всенародним голосуванням рішень. Розглянуто інституційні особливості місцевих референдумів, проблемні питання процедури їх підготовки та проведення. Увагу приділено політико-правовим наслідкам за порушення вітчизняного законодавства про референдуми.

Висвітлено аспекти вивчення теорії менеджменту масових виступів громадян, гіпотези дослідження "кольорових" революцій. Розглянуто проблему становлення громадянського суспільства в Україні, а також питання національного інтересу, національної ідеології та ідеї. Проаналізовано розвиток українського суспільства в контексті теорії циклічної динаміки видатного російського вченого М. Д. Кондратьєва. Визначено поствиборчі тенденції та зміни у зовнішній і внутрішній політиці України.

Розглянуто поняття "суспільна згода" як системотвірна основа будь-якого суспільства, оскільки вона регулює операції "інклюзії/ексклюзії", відокремлення "своїх" від "чужих", які є базовими для конституювання суспільної системи. Подібне відокремлення конкретизується за допомогою функціональної тріади "орієнтація - інтеграція - агресія", яка охоплює всі напрямки ідентифікації й об'єднання людських колективів і спільнот. Обгрунтовано тезу про те, що в рамках операції "орієнтації" діють концептуальні метафори "сховища", "стежини", "сили" та "зв'язків", сценарій взаємодії яких є підставою для легітимації влади, символічного порядку та соціальної єдності, обумовлюючи тип суспільства. На підставі наданої концептуальної схеми проаналізовано типи згоди в історії суспільства, де основну увагу приділено аналізу типу згоди в політичних суспільствах, яка має вигляд "консенсус інтересів" і будується на основі принципів соціальної справедливості. Показано, що специфікою посткомуністичних суспільств є принциповий еклектизм досягнення сценаріїв суспільної згоди, серед яких основною моделлю виступає популістська модель згоди як змови лідера з масами. Виявлено системні параметри кризи всіх видів суспільної згоди в Україні та сформульовано висновок про те, що єдиним кроком подолання "консенсуального колапсу" може бути "консенсус еліт".

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)345 + Ф3(4УКР)133.1

Рубрики:

Державне право окремих країн

Внутрішнє становище. Внутрішня політика

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено трактування політичного процесу як системи, яка має відповідні атрибути й обмежений механізм гомеостазу. Обгрунтовано нелінійне розуміння політичного процесу. Доведено змінюваність змісту параметрів порядку політичного процесу відповідно до типу політичного режиму та стадії розвитку суспільства. Побудовано різномасштабні моделі політичних процесів сучасної України на підставі методів параметричної загальної теорії систем, теорії штучних нейронних мереж, просторового комп'ютерного моделювання та методів побудови нелінійних моделей. Запроваджено відповідні методи у політичну науку. Розроблено модельний прогноз стану політичної стабільності в Україні до 2031 р., що базується на динаміці синергетичного параметра порядку політичного процесу. Визначено чинники формування синергетичного параметра порядку, який визначає динаміку політичної протестної активності в сучасній Україні на малих проміжках часу. Обгрунтовано створення окремого напряму в політичній науці - політичної інформатики.

Досліджено передвиборну агітацію як комплексну багатоелементну науку конституційного права та політико-правовий феномен, її сутність, змістовні характеристики, еволюцію, специфіку правового регулювання в Україні та за кордоном. Розкрито обмеження, форми та засоби її проведення. Вирішено проблеми інституту передвиборної агітації у виборчому праві. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання передвиборної агітації в Україні.

Проаналізовано теоретико-методологічні підходи до розуміння соціополітичного поділу, основних індикаторів та етапів становлення, їх особливостей у країнах Центрально-Східної Європи. Виявлено основні чинники формування соціополітичного поділу на територіальній основі в Україні, потенційні конфліктогенні регіони в Україні як можливі нові лінії розмежування та з'ясувано механізми послаблення регіонального розмежування в Україні. Доведено, що соціополітичний поділ на територіальній основі в Україні перебуває на другій стадії свого формування, проте існує реальна загроза переходу його на завершальну стадію. До регіонів з високим потенціалом конфліктності, які можуть спричинити появу нових ліній розмежувань, зараховано Закарпаття, Північну Буковину, Галичину, Південно-Східну Україну й АР Крим.

Розглянуто теоретико-методологічні засади взаємодії політики й управління в публічній сфері України. Розкрито поняття та сутність влади та владних відносин, а також суть, структуру та типи політичних процесів. Показано механізми прийняття політико-управлінських рішень та їх впливи на становлення політики демократичного врядування в Україні. Визначено політико-адміністративні реформи як фактор реалізації нової управлінської парадигми. Показано вплив політичних партій на розвиток політико-управлінських процесів. Увагу приділено співпраці органів державної влади з неурядовими організаціями як важливому напряму взаємодії політики й управління. Розглянуто ціннісні й особистісні засади політики та державного управління.

Розглянуто основні проблеми функціонування в Україні змішаної мажоритарно-пропорційної виборчої системи закритих списків. На прикладі виборчої кампанії в органи місцевого самоврядування 2010 р. в Харківській області продемонстровано усі недоліки нового закону України про місцеві вибори. Обгрунтовано необхідність впровадження в Україні пропорційної виборчої системи відкритих списків.

Проаналізовано типи виборчих систем, які застосовувалися в Україні починаючи з 1990 р. Увагу акцентовано на причинах неефективності виборчих систем, які унеможливлюють повноцінне утвердження представницької демократії в Україні. На підставі проведеного аналізу висловлено пропозиції з удосконалення виборчої системи, яка базувалася б на різноманітних формах самоорганізації громадян України.

Проаналізовано деструктивність у розвитку сучасного українського суспільства, зумовлену політичною кризою, названо причини появи та особливості перебігу політичних конфліктів в Україні, охарактеризовано специфіку процесів, що відбуваються в політичному та соціальному просторі країни за умов політичної конфліктності, досліджено руйнівні наслідки конфліктності та запропоновано шляхи розв'язання наявних у суспільстві конфліктів та запобігання їх деструктивним наслідкам.

Висвітлено сутність математичного моделювання як центральної процедури системного аналізу в політології. Охарактеризовано алгоритм застосування технологій кореляційного та регресійного аналізу в політології. Запропоновано приклади їх використання для аналізу політичних явищ та процесів у сучасній Україні.

Описано аспекти діяльності Верховної Ради України, що спричиняли різні кризові процеси в українській політиці. Наголошено на методах, що застосовувалися законодавчим органом для вирішення політичних конфліктів. Виокремлено типи політичних криз, проаналізовано політичні та юридичні механізми вдосконалення діяльності Верховної Ради щодо запобігання політичним конфліктам.

Досліджено політичне лідерство на грунті українських перетворень у перехідному стані від авторитаризму до демократії. Український досвід показує наявність суттєвих особливостей у становленні, формуванні і розвитку політичного лідерства як інституції громадянського суспільства у використанні механізмів політичного керівництва.

Інститут політичного лідерства виникає за певних політичних та соціокультурних умов суспільного розвитку, що пов'язано з потребами людських спільнот у задоволенні процесів самоорганізації свого соціуму. Виникши наприкінці XVIII ст. у США та Європі (а в Україні - наприкінці ХХ ст.), інститут політичного лідерства, змінюючись у часі, зберігає сутнісні риси, посідає чільне місце серед інших соціальних і політичних інститутів у процесі державотворення.

Розглянуто причини імітації реформ в Україні. Показано, що стихійні трансформації в економічній, політичній і гуманітарній сферах ведуть до "глухих кутів" суспільного розвитку.

Представлено результати широкомасштабного національного соціологічного опитування (6500 респондентів), проведеного Українським інститутом соціальних досліджень ім. О. Яременка та Центром "Соціальний моніторинг" у квітні 2011 р. Для аналізу динаміки включено ряд показників з попередніх досліджень.

Розглянуто взаємодію інституту політичного лідерства/керівництва з іншими політичними інститутами і процесами в контексті демократичних змін в Україні.