Розглянуто основні тенденції суспільного розвитку в XIV - XVII ст. Висвітлено філософсько-політичні концепції християнського гуманізму та основи емпіричної політичної науки. Відображено політичні ідеї доби Реформації, проаналізовано політичні вчення утопістів, політичні теорії епохи революції XVII ст.

Розглянуто історичні та соціально-економічні умови виникнення християнства і постулати його догматики, основні соціально-політичні характеристики розвитку християнських общин. Особливу увагу приділено висвітленню діяльності видатних представників християнської політичної ідеології Аврелія Августина, Фоми Аквінського, Марсилія Падуанського та їх політико-правових доктрин і політичних концепцій. Проаналізовано середньовічні єресі та їх соціально-політичні теорії, політичну філософію середньовічного Сходу, а також політичні ідеї мислителів Київської Русі.

Викладено основні політологічні доктрини, концепції Нової доби. Висвітлено розвиток політичного знання в єдності його світоглядних засад, теоретичного змісту та програмних вимог. Наведено характеристику філософського змісту основних напрямів політичної ідеології, формування та розвитку методології та гуманістичних засад політології. Розкрито особливості, основні положення політичних учень найвидатніших філософів.

Изложены основные политологические доктрины, концепции Новой эпохи. Освещено развитие политического знания в единстве его мировоззренческих основ, теоретического содержания и программных требований. Приведена характеристика философского содержания основных направлений политической идеологии, формирования и развития методологии и гуманистических основ политологии. Раскрыты особенности, основные положения политических учений известнейших философов.

На підставі аналізу маловідомих історичних, історико-педагогічних джерел (трактатів, промов, настанов, листів) висвітлено окремі віхи історії, політичного розвитку та педагогічної думки країн Європи епохи Відродження (кінець XIV - початок XVII ст.). Розглянуто особливості формування ідеї європейської єдності, концепцію "ідеального правителя", ренесансний погляд на владу, суспільство та педагогічний ідеал. Охарактеризовано постаті та висвітлено погляди видатних діячів даної епохи, які займалися проблемами становлення та розвитку суспільно-політичної та педагогічної думки, зокрема, Л.Б.Альберті, Л.Б.Аретіно, М.Веджо, Х.Л.Вівеса, П.П.Верджеріо, Е.Роттердамського, Р.Ешема, М.Лютера, М.Монтеня, Ф.Рабле, А.Рінуччіні.

На основе анализа малоизвестных исторических, историко-педагогических источников (трактатов, речей, наставлений, писем) освещены отдельные периоды истории, политического развития и педагогической мысли стран Европы эпохи Возрождения (конец XIV - начало XVII вв.). Рассмотрены особенности формирования идей европейского единства, концепция "идеального правителя", ренессансный взгляд на власть, общество и педагогических идеал. Охарактеризованы личности и освещены взгляды выдающихся деятелей данной эпохи, которые занимались проблемами становления и развития общественно-политической и педагогической мысли, в частности, Л.Б.Альберти, Л.Б.Аретино, М.Веджо, Х.Л.Вивеса, П.П.Верджерио, Э.Роттердамского, Р.Эшема, М.Лютера, М.Монтеня, Ф.Рабле, А.Ринуччини.

Изложены политические теории средневековья, показано зарождение политических идей и их развитие с V - XVII вв. Рассмотрены политическая мысль в странах Арабского Востока, Средней Азии и Закавказья, а также западноевропейские политические учения. Приведены сведения о христианском богослове, виднейшем мыслителе раннего средневековья А.Августине (354 - 430 гг. н.э.), доминиканском монахе и богослове Ф.Аквинском (1225 - 1274), чешском религиозном реформаторе Я.Гусе (1371 - 1415), итальянце Н.Макиавелли (1469 - 1527) - основателе новой буржуазной политической науки.

Изложены политические теории утопического социализма, показано зарождение первых утопических идей о социализме, проанализирована их более зрелая форма, названная в истории критическим утопическим социализмом. Раскрыта сущность понятий эксплуатации, буржуазии, пролетариата, революции, всеобщего труда.

Проаналізовано роль і місце епохи Відродження у формуванні європейського бачення свободи особи, її меж, співвідношення свободи індивіда й обмежувальної ролі суспільних інститутів, а також духовно-інтелектуальну напругу тогочасного суспільства, яка зродила геніїв Відродження і вже достатньо утвердила право особи на самовираження, зумовлене відповідальністю, яку неможливо перекласти на іншого. Зроблено наголос на усвідомлення вже тогочасними мислителями складності та суперечливості наслідків свободи особи за одночасного утвердження ідеї, що іншого шляху для людини немає.

На підставі комплексного підходу з використанням нових можливостей методології правової науки розглянуто еволюцію ісламського права, його суттєво-змістові особливості в історичному аспекті, а також у контексті змін геополітичного характеру, що відбуваються у сучасному житті. Сформульовано положення та висновки новаторського характеру.

Виокремлено ціннісні основи доктрини субсидіарності на підставі аналізу вчень Аристотеля, Ф. Аквінського, Й. Альтузіуса, Дж. Локка, Ш. Монтеск'є, В. фон Гумбольдта, а також соціальної доктрини Католицької церкви. Відтворення еволюції розвитку ідеї субсидіарності, викладеної у працях видатних мислителів і в католицьких текстах, дозволяє виокремити такі її ціннісні основи: людина, свобода, відповідальність, справедливість, соціалізація, загальне благо.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.022.0-1 + Ф1(0)4/5

Рубрики:

Смертна кара

Історія політичних вчень

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф1(0)4

Рубрики:

Історія політичних вчень

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф1(0)4 + Э376-343-021.53 + Х2(0)43

Рубрики:

Історія політичних вчень

Протестантизм

Історія держави і права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано з’ясування юридичної сутності декларації та актів декларативно-рекомендаційного характеру як джерел права. Визначено їх загальні ознаки та власні специфічні риси, місця в системі джерел права. З’ясовано природу декларації як політико-правового акта, її особливості як нормативно-правового акту та нормативного договору, досліджено перспективи розвитку в системі джерел права України та як джерела міжнародного права. Виявлено переваги її використання для розвитку нормотворчості та правозастосовної діяльності.

Проаналізовано аксіологічні підвалини соборної та етатистської парадигм із позицій їх гармонізації у межах ціннісної моделі візантизму. Окреслено ідеологічні загрози та ризики підпорядкування ідеї соборності етатистським проектам. Ретроспективний аналіз становлення й трансформації соборної та етатистської парадигм ідеології візантизму свідчить про поступове підпорядкування цінностей соборності ідеологічним завданням етатизму. За таких умов стала можливою ситуація, коли не спільноти людей - етнічні, політичні, конфесійні та інші - утворювалися самоцінними людськими індивідуальностями, а, навпаки, один із класів таких спільнот ставав стосовно до людини вищою метафізичною реальністю. Зокрема, за умов етноцентричної трансформації соборної ідеї народ (принаймні, в російській традиції) став носієм національно-державної ідеї, яка була центральним фактом його самосвідомості. Захист цієї "надособистісної" ідеї призвів до культивування антиперсоналістичних та етноцентричних (етатистських) настроїв суспільства. У такий спосіб у російському православії відбулося нівелювання автентичного, справжнього сенсу соборності та "духу" православ'я загалом.