Подано матеріали Другого Збору Конгресу Українських Націоналістів, який відбувся 2-3 вересня 1995 року. Публікуються Доповіді, Постанови, Ствердження, а також Програма і Статут Конгресу.

Визначено головні параметри для характеристики сучасного "правого" радикалізму як модифікації українського націоналізму, проаналізовано головні ідейно-концептуальні засади радикально-націоналістичної преси, способи та методи агітації і пропаганди. Досліджено праворадикальні підходи до інтерпретації "західного лібералізму" та особливостей його прояву в Україні та Росії в нинішньому періоді, обгрунтовано домінанти української національної ідеї, її віддзеркалення та форми популяризації в сучасній націоналістичній пресі та ін.

Раскрываются идеи выдающихся мыслителей, философов и историков XIX-XX вв. о необходимости укрепления единства восточных славян, освещается большая роль "национальной идеи" как важнейшего фактора славянского единения. Критически осмысливается проблема формирования Российской империи, выделяются положительные стороны в деле сохранения единства ее многонациональных народов; раскрывается национализм, как проявление патриотических чувств каждого народа, но обоснованно осуждается крайний, нездоровый национализм и шовинизм, несущий раскол между народами.

Розглянуто актуальні проблеми дослідження ідейних засад соборницького процесу, історичного досвіду боротьби за об'єднання етнічних українських земель, різних гілок українського народу в єдиній державі. Особливу увагу приділено висвітленню періодів Української революції та Другої світової війни, коли відбувались найсуттєвіші зрушення у досягненні єдності українства. Проаналізовано важливі питання вивчення сучасного стану розвитку незалежної соборності української держави.

Роботу виконано в рамках проекту дослідження націоналізмів у сучасній Україні, що його Центр досліджень національної безпеки при Національному університеті "Києво-Могилянська академія" здійснював за підтримки Фонду Фрідріха Еберта. У ній зроблено спробу проаналізувати розвиток українського націоналізму напередодні проголошення і в роки утвердження незалежності - як взаємовпливу ідеології та політичної практики з масовими почуттями, розглянутого в динамічному зв'язку з (транс)формуванням державних інституцій. Поняття "націоналізм" автор вживає у ширшому, ніж звичайно в Україні, значенні, орієнтуючись на західну наукову традицію.

Розглянуто питання відродження української національної ідеї в переломну кризову добу 60-х рр. ХІХ ст. - період народження новітніх ідеалів суспільного життя. На підставі багатого архівного матеріалу, мемуарної та дослідницької літератури висвітлено становлення нових форм суспільної боротьби, нових засад національної ідеології як державницької, а також розкрито ці процеси у взаємозв'язках, взаємовпливах і протиборстві з європейським, російським, польським визвольними рухами.

Зроблено спробу висвітлити думки вчених вузів та керівників деяких політичних та громадських структур міста Одеси про українську національну ідею, її концепцію, історіографію, розвиток, втілення в життя в незалежній Україні. Показано практичне втілення теоретичної національної думки в формуванні української нації, державотворенні, мові, культурі, Збройних силах України. Розглянуто відношення політичних партій, в тому числі діаметрально протилежних ідеологій, до української національної ідеї в сучасних умовах.

Розглянуто різні аспекти формування української національної ідеї (УНІ): початок її становлення у ХІХ ст. та сучасний стан. Вказано на завдання наповнити УНІ конкретним змістом, оскільки вона сьогодні має бути спрямована на формування соціальної злагоди, психології державотворення та утвердження інтелектуальної самостійності нації.

Розкрито традиційні й сучасні теорії нації та націоналізму. Висвітлено проблеми генезу націй і націоналізму; культурні, соціальні, політичні й ідеологічні передумови виникнення націй та появи націоналізму як ідейної течії. Останній розглянуто як глобальний суспільно-політичний, культурний та ідеологічний феномен. Особливе місце відведено західним науковим теоріям націоналізму. Оцінено внесок української політології в розробку проблем нації та націоналізму. Узагальнено найсучасніші теоретичні розробки з даної проблематики.

Зроблено визначення поняття "етнонаціоналізм" щодо росіян в Україні, яке позбавлене політико-ідеологічного змісту, наведено таблиці чисельності росіян по регіонах держави у відсотках до кількості населення відповідної національності, до всього населення регіону, роду діяльності населення різної національності тощо. За ідеологічними та концептуальними ознаками показані різні версії російського націоналізму - слов'янофільска, яка представлена такими партіями, як слов'янська, партія слов'янської єдності України, партія "Союз"; комуністична (Комуністична партія України, партія комуністів (більшовиків) України) та ліберальна версії російського націоналізму.

Висловлюється думка автора про політичну еліту, про причини соціально-економічної кризи в суспільстві та шляхи її подолання. Показано спектр політичних сил в українському парламенті. Значну увагу приділено автором національному питанню як найбільш головному аспекту створення національної держави.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш103.10 + Ф055.256

Рубрики:

Лексичне значення слова. Поняття

Націоналізм

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджується, як зусиллями частини інтелектуальної еліти робиться спроба втілити схему "народ - національність - нація - нація-держава" в межах закарпатської периферії і з'ясувати вірогідність реалізації такого проекту в умовах формування української політичної нації. Описуються примордіалізм і ситуативність русинської та української ідентичностей закарпатців, аналізується проблема адаптації русинської ідентичності та української політичної нації.

Досліджено етапи українського національно-визвольного руху кінця XIX - початку XX ст., а також виникнення національних партій та організацій. Проаналізовано ідейно-організаційні та теоретичні засади Союзу визволення України (СВУ), засоби та шляхи реалізації політичної програми. З'ясовано міжнародне значення українського питання, місце СВУ щодо його вирішення у контексті політики країн Антанти та Троїстого Союзу. Розкрито культурно-освітню та національно-патріотичну роботу серед населення українських північно-західних областей і полонених українців російської армії, як складової частини загальноукраїнського суспільного життя, організацію військових частин. Висвітлено ставлення українських і російських партій та організацій до Союзу, вплив на розвиток національно-політичних процесів у Наддніпрянщині. Узагальнено значення СВУ в консолідації національно-демократичних сил, державотворчу роль у відродженні самостійності.

Всебічно проаналізовано специфіку національного відродження у контексті суспільно-політичного життя України та місце в ньому української ідеї. Значну увагу приділено відображенню проблеми української державності в історичних дослідженнях, стану інтелектуально-духовної еліти України, наукових центрів українознавства. Подано характеристику народницького, консервативного, національно-державницького напрямів в історичній та суспільно-політичній думці України, а також оцінку ідеї державності в програмах і діяльності національно-демократичних об'єднань та політичних партій.

Розглянуто особливості становлення ідеї соборності етнічно-українських земель, а також їх відображення у програмах політичних партій України кінця ХІХ - початку ХХ ст. Охарактеризовано гетьманську державу як інструмент боротьби за її єдність. Висвітлено боротьбу за справедливі територіальні межі країни в період Гетьманату П.Скоропадського.

Рассмотрены особенности становления идеи соборности этнически-украинских земель, а также их отражение в программах политических партий Украины конца ХІХ - начала ХХ ст. Охарактеризовано гетьманское государство как инструмент борьбы за единство государства. Освещена борьба за справедливые территориальные границы страны в период Гетьманата П.Скоропадского.

Висвітлено місце української національної ідеї в ієрархії цінностей людини, в системі національного виховання підростаючого покоління, питання інтерпретації ідеї національної еліти в історії суспільно-політичної думки України. Проаналізовано проблеми українського державотворення, виховання національної свідомості. Охарактеризовано розвиток національної ідеї на Буковині в кінці ХІХ - початку ХХ ст., роль переяславського полку та його старшини в державотворчих процесах в Україні XVII - XVIII ст.

Розглянуто українську ідею кінця XVIII - початку ХХ ст. у контексті національного відродження України, а також відображення даного питання у сучасній вітчизняній історичній науці. Охарактеризовано національні історичні школи та їх місце в розробці проблем української державності, політичну філософію монархізму у творчості І.Ільїна, погляди політичного та релігійного філософа М.Бердяєва.

Проаналізовано різні підходи до визначення націоналізму, що існують у західній соціології та серед представників українського націоналізму. Розглянуто співвідношення націоналізму та демократії, роль національної ідеї, її втілення в пострадянських країнах. Визначено конфліктний потенціал національної ідеї, яка може виражати стратегічні, тактичні та повсякденні інтереси нації. Зроблено висновок, що у сучасному суспільстві тільки демократична ідеологія спроможна виразити інтереси та цінності всіх етносів, з яких складається держава. Національна ідея має грунтуватись на громадянському та етнічному націоналізмі.

Проаналізовано розвиток українського суспільства після здобуття державної незалежності. Особливу увагу приділено національній ідеї та національному питанню. Наведено біографію Юрія Бадзьо.