Розглянуто провінційну політику Риму періоду ранньої імперії, яка була спрямована на вирішення завдань інтеграції всіх контрольованих Римом земель і формування Середземноморської держави, посилення влади принцепса, яка поступово набуває рис абсолютизму "східного" типу.

Представлен результат многолетних исследований автором одного из сложнейших периодов истории Древнего Рима. Рассматриваются те аспекты социально-политического развития Римской империи в ІІІ в. н.э., которые являются предметом спора современных антиковедов. На основании свидетельств исторических источников автор показывает роль важнейших политических институтов римлян - сената и армии - в социально-политической жизни римского государства в ІІІ в. н.э., пытается решить вопрос о правомочности утверждений антиковедов относительно провинциального сепаратизма в империи в кризисный век ее истории, предлагает новую трактовку ряда теоретических аспектов проблемы ІІІ в. в Римской империи.

Дана характеристика взаимоотношений античных государств Северного Причерноморья с Римской империей на протяжении значительного хронологического отрезка времени, охватывающего период с середины I в. до н.э. до первой половины VI в. Рассматриваются взаимоотношения этих государств с Римской империей на широком историческом фоне того времени и показывается место Тиры, Ольвии, Херсонеса и Боспорского царства, располагавшихся на юге современной территории Украины в древности, во всемирной истории. Акцентируется внимание на том общем и особенном, что было характерно для их развития в условиях тесных контактов, с одной стороны, с населением степной зоны региона, а с другой - с античными центрами Причерноморья и Средиземноморья, входившими в состав Римской империи.

Висвітлено питання зародження, розквіту та падіння староримської цивілізації, починаючи з утворення міста-поліса Риму та закінчуючи падінням Західної Римської імперії у результаті внутрішніх протиріч і варварських завоювань. Наведено характеристику видатних державних діячів, політиків, правителів, вождів повсталих народів. У додатках вміщено хронологічну таблицю, термінологічний словник, географічні назви, перелік видатних державних, військових і культурних діячів, основні одиниці міри та ваги Стародавнього Риму, перелік деяких римських божеств, список римських провінцій та імператорів, а також предметний, георгафічний та іменний покажчики.

Освещены вопросы зарождения, развития и падения древнеримской цивилизации, начиная с создания города-полиса Рима и заканчивая падением Западной Римской империи в результате внутренних противоречий и варварских завоеваний. Дана характеристика известных государственных деятелей, политиков, правителей, вождей повстанческих народов. В дополнениях представлены хронологическая таблица, терминологический словарь, географические названия, перечень известных государственных, военных и культурных деятелей, основные единицы меры и веса Древнего Рима, перечень некоторых римских божеств, список римских провинций и императоров, а также предметный, географический и именной указатели.

Освещены истоки христианства. Впервые проведено глубокое исследование пророческих периодов Церкви и Семи Труб в контексте истории христианства на землях России и Украины, рассмотрены проблемы современного христианства и духовных изысканий человека, в частности духовного рабства.

Висвітлено принципово новий погляд на аріанство першої чверті IV ст. як на антитринітарне філософсько-релігійне вчення. Доведено, що воно зробило значний позитивний вплив на зміцнення позицій християнської Церкви. Проаналізовано визначення впливу попередніх вчень та філософських доктрин на формування аріанства. Відтворено цілісну картину релігійно-політичного середовища, в якому з'явилось вчення Арія. Показано, що аріанство відігравало важливу роль у суспільно-політичному житті Римської імперії та на певний час набуло статусу офіційної християнської доктрини.

Розглянуто події "готських" війн (232 - 270 рр. н.е.) на території Північного Надчорномор'я. Акцентовано увагу на контактах між народами з різним суспільно-економічним та політичним рівнем розвитку, а саме, варварського населення Південно-Східної Європи з античними центрами Північного Надчорномор'я під час "готських" війн. Простежено характер контактів між варварами та античним населенням регіону напередодні походів. Розглянуто рівень суспільно-політичного розвитку варварського населення Південно-Східної Європи, детермінований його суспільно-економічним розвитком. Виділено три основні райони на території Північного Надчорномор'я, контакти яких з варварами-учасниками "готських" війн, мали своєрідні риси та наслідки. Запропоновано хронологічний поділ "готських" війн на території регіону на два періоди.

Розглянуто політичну діяльність К.Серторія - відомого діяча епохи кризи Римської республіки та становлення імперії (у другій половині II - I ст. до н. е.). Значну увагу приділено аналізу діяльності політика та полководця у контексті розвитку політичних і системних практик, які уможливлювали трансформаційні процеси у римському суспільстві. Зазначено, що К.Серторій як політик перехідного періоду був носієм позасистемних практик. Досліджено питання, взаємопов'язані з діяльністю К.Серторія, а саме: висвітлення участі полководця у політичній боротьбі 80-х рр. до н.е. як періоду формування в ньому носія позасистемних практик, вплив зазначених практик на зміст і методи політичної діяльності К.Серторія в Іспанії під час Серторіанської війни (80 - 71 рр. до н. е.). По-новому трактовано певні традиційні для серторіанської тематики питання, а саме: позицію різних груп провінціалів під час утвердження влади К.Серторія над римськими провінціями в Іспанії, співвідношення вищої влади в серторіанській державі, заходи провінційної політики К.Серторія під час Серторіанської війни та процес розпаду серторіанського руху.

Показано, що у період з I ст. до н. е. до початку I ст. н. е. більшість вірменських царів прагнула налагодити стосунки з римлянами. За допомогою союзу з Римом царі Великої Вірменії намагалися протистояти зростаючій експансії Парфії. Відзначено, що менш послідовною політикою була політика Риму стосовно вірменського царства. Гней Помпей перетворив царство Тіграна II з ворожої на дружню державу, однак Марк Ліціній Красс та Марк Антоній порушили союзні відносини з Артаваздом II. Август спробував повернутися до традиційно дружньої політики стосовно Вірменії, але потім був змушений відкрито втрутитись у внутрішні справи союзної держави. Зроблено висновок, що у даний період Велика Вірменія перетворилася на другорядну державу. Політика Риму в другій половині I ст. до н.е. сприяла посиленню сепаратистських настроїв серед вірменської знаті. Занепад Великої Вірменії негативно відбився на політиці римлян у регіоні, тому що вони втратили надійного союзника та були змушені постійно піклуватися про забезпечення свого впливу у Вірменії.

Уперше на базі використання даних історичних джерел та з врахуванням результатів досліджень сучасних істориків проаналізовано події соціально-політичного життя Римської імперії протягом III ст. н.е. Висвітлено еволюцію римського сенату та його роль у політичному житті римської держави, а також показано структуру її збройних сил даного періоду. Проаналізовано зміни в римській армії з кінця II до кінця III ст. н.е. Розкрито зміст воєнних реформ імператорів Семптимія Севера, Галлієна, Діоклетіана. Визначено вплив армії на події політичного життя, а також вивчено найбільш значимі події політичної історії римлян протягом III ст. Досліджено спроби узурпації імператорської влади в період кризи III ст., які призвели до досить тривалого виходу значних територій римських володінь з-під влади "законних" імператорів. Висвітлено теоретичні аспекти проблеми кризи III ст. в Римській імперії з врахуванням трактовки терміна "криза" в історичній та філософській літературі. Критично проаналізовано уявлення сучасних істориків щодо розвитку кризи III ст., згідно з якими ця криза пройшла в своєму розвитку кілька фаз або етапів, та доведено, що у цьому розвитку не було певної послідовності. Проаналізовано спроби істориків згрупувати римських правителів періоду кризи III ст. як "сенатських" та "солдатських" імператорів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)323.3-683.3 + Т3(0)321.944 + Т3(0)322.1

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено історію стародавнього Риму (СР), процес зародження, становлення та розвитку і падіння староримської цивілізації від утворення міста-поліса Рима до падіння західної Римської імперії у результаті внутрішніх протиріч і варварських завоювань. Розкрито загальні закономірності та специфічні особливості історії СР від VIII ст. до н.е. до останньої чверті V ст. н.е. Проаналізовано роль СР у всесвітньо історичному розвитку античної суспільної системи в її незавершеному вигляді. Увагу приділено високорозвиненій античній культурі різноплемінної середземноморської держави у контексті розвитку європейської цивілізації. Проаналізовано взаємозв'язок античності та сучасності у староримській культурі, досягнення давньогрецької та елліністичної культур, їх розвиток та розповсюдження у Західній Європі та Середземномор'ї.

Розглянуто особливості, характер і зміст прикордонної політики із використанням збройних сил Риму у Центрально-Східній Європі в І - ІІІ ст. н.е. Охарактеризовано основні етапи розбудови східноєвропейських лімесів та їх роль у багатофункціональній системі відносин Риму з варварськими племенами. Розкрито роль і характер намісництва та військових з'єднань у проведенні лімесної оборони й організації функціонування приєднаних територій. З'ясовано вплив різноманітних факторів, які сприяли романізації провінцій та населення в прикордонній смузі. Вивчено процес еволюції військової політики, яка проводилась в районах Карпато-Дунайських земель. Досліджено причини та характер змін прикордонної та військової політики Риму у середині ІІ - ІІІ ст. н.е.

Розглянуто суспільно-політичну діяльність Луція Корнелія Сулли в контексті кризового стану Римської республіки на початку І ст. до Р. X. Висвітлено питання військово-політичної кар'єри Сулли, аналізу його законодавства, а також визначено роль дипломатії та пропаганди у вирішенні внутрішніх і зовнішніх конфліктів. Виявлено ряд підтверджень активного втручання Сулли у внутрішню політику грецьких і малоазійських полісів під час ведення війни з Мітрідатом VI Евпатором. Зроблено висновок, що екстраординарна диктатура Сулли було б неможливою без відповідного стану римського суспільства. Окремий акцент зроблено на проблемі проскрипцій та їх впливу на масову свідомість римського суспільства. Спростовано традиційний погляд на масові репресії як на характерну ознаку сулланської диктатури. Доведено, що формування негативного ставлення було викликано не фактом фізичної розправи, а юридичними наслідками закону. Встановлено, що саме на часи правління Сулли слід відносити початок масштабного світського та храмового будівництва на території Італії.

Проаналізовано процеси трансформації римських політичних і суспільних інститутів. Виявлено закономірності функціонування системи принципату. Показано особливості ідеологічного обгрунтування політичного режиму на чолі з імператором. З'ясовано вплив держави на еволюцію релігійної свідомості римського суспільства. Доведено, що формування основ імператорської влади доби принципату закладене реформою державного управління. Обгрунтовано висновок, що "відновлена Республіка" Августа та "сенатська монархія" Олександра Севера - це різні етапи розвитку системи принципату, для якої найкраще підходить визначення "завуальована монархія".

Розглянуто Римську Імперію доби принципату як суспільно-політичний і культурний (релігійний і ідеологічний) феномен. Висвітлено еволюцію римського суспільства у взаємозв'язку з політичними інститутами Ранньої Римської Імперії. Проаналізовано процеси трансформації римських політичних і суспільних інститутів, виявлено закономірності функціонування системи принципату. Показано вплив держави на еволюцію релігійної свідомості римського суспільства.

Рассмотрена Римская Империя эпохи принципата как общественно-политический и культурный (религиозный и идеологический) феномен. Освещена эволюция римского государства во взаимосвязи с политическими институтами Ранней Римской Империи. Проанализированы процессы трансформации римских политических и общественных институтов, выявлены закономерности функционирования системы принципата. Показано влияние государства на эволюцию религиозного сознания римского государства.

Розглянуто проблему трансформаційних процесів у системі соціально-економічної організації римської армії в період з кінця II ст. - н. е. до 117 р. н. е. Проаналізовано головні причини кризи традиційного "цензового" військового устрою, розкрито сутність реформ Гая Марія та простежено їх вплив на подальший розвиток збройних сил Риму. Охарактеризовано впровадження нової системи комплектування армії й оновлення її соціального складу. Висвітлено питання матеріального забезпечення римського війська у процесі його професіоналізації. Визначено місце та роль ветеранів у структурі римського соціуму. Запропоновано нове бачення процесу поширення ветеранського землеволодіння в І ст. до н. е. та його еволюції після встановлення принципату.

Раскрыты основные черты римских политических группировок и характерные особенности политической идеологии в эпоху Поздней республики. Исследован генезис официальной идеологии принципата императора Августа. Опираясь на свидетельства исторических источников, предложено новое решение вопроса об основах официальной идеологии принципата Августа с рассмотрением в качестве возможных вариантов "традиционализма", "республиканизма" и идеологических представлений "популяров". Последовательно проанализирована эволюция основных пропагандистских лозунгов и идеологических установок как в начале политической карьеры Октавиана, так и в 30 - 20-х гг. до н.э. Показана важность политики "восстановления государства" 28 - 27 гг. до н.э. в идеологическом обосновании единоличной власти первого российского императора.

Розглянуто особливості дослідження та рецепції творчості Корнелія Тацита в антикознавчих студіях М. П. Драгоманова. Зроблено висновок, що наукові праці Драгоманова відповідали рівню розвитку європейської історіографії античності другої половини ХIХ ст.

Вперше здійснено спробу комплексного дослідження всіх складових суспільства римської Дакії. Вперше розглянуто питання про структуру провінційної еліти Дакії та взаємодію її елементів, проаналізовано основні джерела доходів і фінансове становище всіх основних груп населення провінції. Встановлено, що досить велика кількість вершників і представників муніципальної знаті в Дакії обумовлена наявністю значних природних багатств провінції, які приваблювали енергійних людей та давали можливість накопичити багатства. Доведено тезу про цілеспрямоване розселення ветеранів у Дакії та використання їх як найближчого військового резерву. Спростовано точку зору про незначну роль ветеранів в органах місцевого самоврядування провінції та доведено їх активну участь у формуванні муніципальних органів влади. Доведено, що ветеранів римської армії, враховуючи їх фінансове та громадське становище, можна відносити до провінційної верхівки Дакії. Визначено, що ремісники та торговці активної участі в муніципальному житті не брали, але важливу роль у суспільному житті відігравали ремісничі колегії. Досліджено порядок формування сільського самоврядування в Дакії, обгрунтовано тезу про тенденцію заміни рабської праці в Дакії вільнонайманою вже наприкінці II - на початку III ст. н. е.