Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.110.501

Рубрики:

Хірургічне лікування вроджених вад серця та судин

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: врожденные пороки сердца, двойное отхождение магистральных сосудов от правого желудочка, хирургическое лечение
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.110.501

Рубрики:

Хірургічне лікування вроджених вад серця та судин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: врожденная недостаточность митрального клапана, клапаносохраняющие операции, непосредственные и отдаленные результаты
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.110.501

Рубрики:

Хірургічне лікування вроджених вад серця та судин

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що оптимальним методом хірургічного лікування аномалій серця з функціонально єдиним шлуночком вважається відведення всієї крові, що притікає з порожнистих вен безпосередньо в легеневі артерії, оминаючи шлуночок. Анастомоз між верхньою порожнистою веною та правою легеневою артерією є частиною такої корекції. Кавапульмональний анастомоз можна з успіхом використовувати як постадійне лікування атрезії тристулкового клапана (АТК) та єдиним шлуночком серця (ЄШС) і як завершальний метод лікування хворих з підвищеним ризиком до повної корекції геодинаміки, а також бути елементом "півторашлуночкової корекції" синдрому гіпоплазії правого шлуночка. Серед хворих з АТК і ЄШС наслідки операції гірші у тих, у кого використовували додаткове джерело кровопостачання легень природним шляхом через легеневий стовбур, у порівнянні з тими, у яких легеневий кровоплин забезпечувався тільки через кавапульмональний співотвір.

Ключ. слова: врожденные пороки сердца, легочная гипертензия
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.110.501-38

Рубрики:

Хірургічне лікування вроджених вад серця та судин

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: врожденные пороки сердца, легочная гипертензия, азота оксид, искусственное кровообращение
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.110.501 + Р410.22

Рубрики:

Хірургічне лікування вроджених вад серця та судин

Хвороби легеневих судин

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що останніми роками зростає частка хворих на мітральну недостатність (МН), яким проводять реконструктивні операції, та удосконалюється методика ЕхоКГ. Мета роботи - ретроспективне дослідження можливостей ЕхоКГ адекватно оцінити достовірність клапанозберігаючої операції у хворих на МН. Проведено аналіз 84-х послідовних випадків хірургічного лікування "чистої" МН за період з вересня 2000 р. до жовтня 2004 р. Всім хворим виконували ЕхоКГ з особливою увагою на виявлення механізму МН і можливості реконструктивного втручання, ймовірність якого оцінювали як високу, середню чи низьку. МН розцінили як функціональну у 6-ти випадках (7,2 %), органічну з гіпермобільністю стулок - у 60-ти випадках (71,4 %), органічну без гіпермобільності стулок - у 18-ти випадках (21,4 %). Пластичні втручання на клапані як первинну операцію виконали 34-ом хворим (40,5 %). Найчастіше проводили пластику клапана у випадках функціональної МН (83,3 %), за органічної

МН з гіпермобільністю стулок - у 41,7 % пацієнтів, переважно з відривом чи пролапсом середнього сегмента задньої стулки. За органічної МН без гіпермобільності стулок пластичні втручання провели лише у 22,2 % випадків. Доопераційно оцінена достовірність реконструктивної операції виявилася достатньо точною. З 29-ти випадків, де ймовірність визначено як високу, пластичне втручання виконали у 21-го (72,4 %), а у разі середньої достовірності - в 11 з 23-х випадків (47,8 %). Лише у 2 з 32 хворих (6,3 %) з низькою достовірністю таки вдалося здійснити пластичне втручання. Висновки. На підставі ретельно проведеного ЕхоКГ-обстеження вдається передбачити можливість реконструктивної операції за МН і достатньо точно класифікувати випадки за ймовірністю такого втручання.

Отмечено, что типичное трехпредсердное сердце представляет собой редкий врожденный порок сердца. Из 6 770-ти больных, последовательно прооперированных одним хирургом, у 15-ти (0,21 %) в возрасте от 7-ми мес. до 30-ти лет обнаружено трехпредсердное сердце. У всех пациентов осуществлена хирургическая коррекция порока в условиях искусственного кровообращения. Установлено, что ранняя диагностика и хирургическое лечение пациентов с трехпредсердным сердцем обеспечивают хорошие отдаленные результаты и качество жизни.

Мета роботи - аналіз ефективності рентгенендоваскулярних втручань при критичних вроджених вадах серця (критична коарктація аорти, критичний аортальний стеноз, критичний стеноз легеневої артерії, транспозиція магістральних судин з інтактною міжшлуночковою перегородкою, тотальний аномальний дренаж легеневих вен з їх обструкцією чи з рестриктивним дефектом міжпередсердної перегородки, атрезії (або різкі гіпоплазії) атріовентрикулярних клапанів або клапана легеневої артерії з рестриктивним дефектом міжпередсердної перегородки). До головних ендоваскулярних маніпуляцій, що виконують дітям з критичними вродженими вадами серця, належать рентгенендоваскулярна дилатація (РЕД) та балонна атріосептостомія. У НІССХ ім. М. М. Амосова АМНУ за період з 1990 до червня 2008 р. виконано 669 ендоваскулярних операцій пацієнтам з критичними вродженими вадами серця, з них РЕД аортальних стенозів - 45, РЕД коарктацій аорти - 29, РЕД стенозів легеневої артерії - 121, балонних атріосептостомій - 474. Висновки. РЕД при критичних аортальних стенозах, коарктаціях аорти, стенозах легеневої артерії забезпечує зниження градієнта систолічного тиску у середньому відповідно на 31,3, 25 та 60,1 мм. рт. ст. і збільшення фракції викиду лівого шлуночка при двох перших вроджених вадах серця - на 21,2 і 15,3 % з летальністю 8,9, 6 % та 0 %. Частина з цих хворих потребує в майбутньому операції на відкритому серці через недостатню ефективність процедури. Після процедури Рашкінда у хворих з транспозицією магістральних судин у ранні строки після операції збільшується розмір дефекту міжпередсердної перегородки в середньому в 3,2 рази, усувається градієнт між передсердями, підв

ищується насичення крові киснем у середньому на 40,9 %.

Цель работы - обобщение опыта хирургического лечения больных с редким врожденным пороком сердца - трехпредсердным сердцем - в НИССХ им. Н. М. Амосова. За период с 1983 по 2006 г. среди 6770 больных с врожденными пороками сердца, последовательно оперированных одним хирургом, у 15 (0,21 %) пациентов в возрасте от 7 мес до 30 лет диагностировано трехпредсердное сердце. Легочная гипертензия, по данным доплерЭхоКГ, отмечалась у 12 (80 %) больных. Она ассоциировалась с относительно малым диаметром отверстия в диафрагме внутри левого предсердия. Всем пациентам выполнена хирургическая коррекция порока в условиях искусственного кровообращения. Пациенты успешно перенесли операцию и были выписаны домой. Все они соответствуют I функциональному классу согласно NYHA. По данным доплерЭхоКГ, давление в легочной артерии нормализовалось во всех случаях независимо от величины исходной венозной легочной гипертензии. Выводы. Ранние диагностика и хирургическое лечение пациентов с трехпредсердным сердцем обеспечивают хорошие отдаленные результаты.

Викладено сучасні погляди на складну вроджену ваду серця - тетраду Фалло. Наведено клінічні вияви вади. Продемонстровано діагностичні методи, які з високою вірогідністю дають змогу прогнозувати ризик оперативного лікування.

Викладено деякі історичні та сучасні погляди на складну природжену ваду серця - тетраду Фалло. В історичному контексті представлено різні методи паліативних хірургічних втручань, які є певною стадією у хірургічному лікуванні вади. Паліації дозволяють хворим пережити критичні періоди природного перебігу вади та безпечно перейти до кінцевого етапу лікування. Продемонстровано переваги та недоліки цього виду операцій.

Розглянуто проблеми діагностики та хірургічного лікування різних форм аномалії Ебштейна (АЕ) з використанням ехо- та ангіокардіографії, а також рентгенографії. Досліджено клінічні, гемодинамічні і морфологічні особливості різних типів АЕ, наведено результати різних методів їх хірургічного лікування (протезування трикуспідального клапана, пластичних операцій на клапані, відновлення конфігурації правого шлуночка). Розроблено алгоритм діагностики та хірургічного лікування АЕ. На підставі вивчення симптоматики захворювання розроблено та впроваджено в клінічну практику комплексну систему діагностики аритмій з використанням електрофізіологічного дослідження, що дозволяє виявити пацієнтів із супутнім синдромом перезбудження та визначити показання до переривання додаткових провідних шляхів на доопераційному етапі. Проведено порівняльний аналіз безпосередніх і віддалених результатів хірургічного лікування у пацієнтів з АЕ та встановлено переваги пластичних операцій у порівнянні з протезуванням трикуспідального клапана.

Досліджено анатомію та клініко-гемодинамічні прояви ізольованої вродженої недостатності мітрального клапана (ВНМК) й особливостей її поєднань з іншими вродженими вадами серця. На підставі вивчення анатомічних варіантів дослідженої вади проведено систематизацію морфологічних змін МК за його вродженої недостатності, яка базується на визначенні відношення рівня систолічного змикання стулок до площини фіброзного кільця. Відповідно до кожного типу ВНМК визначено основні та додаткові зміни клапанного апарату, що обумовлюють його дисфункцію. На підставі аналізу великої кількості клінічного матеріалу розроблено оптимальний підхід до вибору методики клапанозберігаючої операції залежно від анатомічного варіанту вади. Відповідно до змін клапанного апарату, характерних для певного типу ВНМК, хірургічні прийоми корекції, що використовувались, також були розділені на основні та додаткові. Базуючись на результатах вивчення безпосередніх і віддалених результатів клапанозберігаючих операцій у разі ВНМК, здійснено оцінку ефективності хірургічного втручання та причин незадовільних результатів. Виявлено форми вади, що найбільш важко коригуються.

Досліджено проблему анатомічних і гістологічних особливостей серця людини у випадку повної транспозиції магістральних судин і супутніх пороків, які утворюють сполучення. За допомогою сучасних морфологічних методів досліджено анатомічні особливості будови серця у разі повної транспозиції магістральних судин у пацієнтів різного віку, динаміку змін анатомічної будови стінок порожнин серця та гістологічних змін міокарда. Повна транспозиція магістральних судин у життєздатних дітей поєднується з іншими пороками серця з такою частотою (від загального числа спостережень): відкритий овальний отвір - 61,2 %; дефект міжпередсердної перегородки - 23,9 %; відкрита артеріальна протока - 23,9 %; дефект міжшлуночкової перегородки - 44,8 %; аномалії розвитку магістральних судин - 14,9 %; аномалії розвитку клапанів серця - 9 %. Анатомія серця у разі повної транспозиції магістральних судин визначається формою пороку. Виразність і поширеність гістологічних змін у міокарді (ушкодження кардіоміоцитів і кардіосклероз) залежать від наявності співусть і віку дитини, а співвідношення компенсаторно-пристосувальних і альтернативних процесів у міокарді визначає перебіг пороку та є провідним чинником у розвитку декомпенсації серця.

Представлено комплекс заходів стосовно удосконалення діагностики та хірургічного лікування транспозиції магістральних артерій (ТМА), що базуються на застосуванні комплексної ЕхоКГ. Перевагою даного методу є його точність у порівнянні з агресивними методами, безпека практичності та можливість багатокритеріального повторення. Детально розроблено програму ехокардіографічного обстеження у разі ТМА. Уперше проведено комплексну оцінку ЕхоКГ-показників функціонального стану серця у ранньому та віддаленому післяопераційних періодах після радикальної анатомічної корекції вади. Проаналізовано функцію лівого та правого шлуночків серця, стан клапанів серця та магістральних артерій, а також співвідношення їх діаметрів у доопераційному періоді, у найближчі та віддалені строки. Оцінено анатомію відходження коронарних артерій. Досліджено зростання та розвиток магістральних артерій і співвідношення їх діаметрів, зростання та розвиток даних артерій у місцях анастомозів і розвиток гирл коронарних артерій у віддаленому періоді після анатомічної корекції ТМА. Показано негативний вплив пізніх термінів виконання цієї корекції на перебіг раннього післяопераційного періоду і нівеляцію виявлених негативних наслідків у віддаленому періоді після операції. Уперше досліджено фізичний розвиток дітей, що перенесли анатомічну корекцію ТМА, у порівнянні з популяцією здорових ровесників з застосуванням методу "центилі".

Уперше в Україні досліджено ефективність кардіоплегічних розчинів різного складу та механізму дії, а також методів захисту міокарда (ЗМ) у дітей, що застосовуються у разі хірургічного лікування вроджених вад серця (ВВС) з використанням штучного кровообігу. Розроблено та впроваджено до практики новий підхід щодо профілактики реперфузійних ушкоджень міокарду після відновлення кровообігу, який передбачає профілактику "кільцевого парадокса" і гіпероксичного ушкодження міокардіоцитів. Розроблено практичні рекомендації стосовно вибору кристалоїдних кардіологічних розчинів для ЗМ від гіпоксії залежно від планованого часу перетискування аорти у разі радикальної корекції ВВС. Модифіковано методику застосування існуючих кардіоплегічних розчинів, що застосовуються у практиці для корекції ВВС. Відзначено, що розвинуті положення щодо методики застосування кристалоїдних киснево-утримувальних кардіоплегічних розчинів зі зниженим вмістом кальцію та модифікованої методики профілактики реперфузійних ушкоджень міокарда сприяли зниженню частоти розвитку післяопераційної гострої серцевої недостатності за тривалого часу перетискування аорти з 86 % до 67 %.

Вивчено питання патоморфології та патофізіології коригованої транспозиції магістральних судин серця (КТМС). Базуючись на результатах комплексного дослідження, з використанням значного клінічного матеріалу розроблено методи діагностики та варіанти хірургічної корекції супутніх вад у хворих з КТМС. Виявлено зниження функціональної здатності правого шлуночка морфологічно як системного шлуночка за природного перебігу неускладненої форми КТМС та у віддаленому післяопераційному періоді. Запропоновано та впроваджено новий метод профілактики та корекції недостатності лівого антріовентрикулярного клапана у разі КТМС. Удосконалено метод оптимальної корекції різних варіантів стенозу легеневої артерії, що дало змогу знизити рівень госпітальної летальності. Детально проаналізовано безпосередні та віддалені результати "класичного підходу" за хірургічного лікування КТМС, причини госпітальної летальності, несприятливі віддалені результати операцій та виявлені чинники ризику, що знижують виживання пацієнтів даної групи. Проведено обгрунтування методу вибору "анатомічної корекції" за хірургічного лікування комплексу вроджених вад у разі КТМС.

Досліджено проблеми хірургічного лікування вроджених вад серця (ВВС), які супроводжуються порушенням анатомічного взаємозв'язку венозного шлуночка серця (ВШС) та легеневої артерії. Вивчено анатомо-гемодинамічні особливості таких ВВС. Розроблено та удосконалено протези легеневого стовбура (ЛС) (кондуїти), здатні тривалий час зберігати свої вихідні властивості. З'ясовано, що протезування ЛС доцільне для створення єдиного або паралельного тракту відтоку з ВШС і є ефективним методом хірургічного лікування складних ВВС. Розроблено та впроваджено до клінічної практики нові конструкції протезів ЛС. Удосконалено хірургічну техніку імплантації та реімплантації кондуїтів. Здійснено порівняльну оцінку функції різних протезів у віддаленому періоді. Вивчено безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування різних ВВС залежно від типу кондуїта та форми вродженої вади. Доведено, що до матеріалів для протезування ЛС, які можуть забезпечити певну тривалість функціонування кондуїта (не менше 10 - 12-ти років) належать аутоперикард і легеневий гомографт.

Дисертацію присвячено питанням прогнозування, профілактики та лікування гострої серцевої недостатності після радикальної корекції тетради Фалло. Були розроблені прогностичні ознаки (фактори ризику) для визначення імовірності виникнення і розвитку гострої серцевої недостатності та летальності від неї у ранньому післяопераційному періоді. Проведено кластерний аналіз матеріалу за цими ознаками. Це дозволило прогнозувати гостру серцеву недостатність та удосконалити тактику лікування пацієнтів. Знижені частота виникнення гострої серцевої недостатності із 29,5% до 7,7% та летальності від неї з 13,6% до 6,7%.