Рассмотрены исторические этапы борьбы с туберкулезом в дореволюционной России, СССР, постсоветской России и в независимой Украине. Изложены организационные и методические особенности работы государственной противотуберкулезной службы, проанализирована в динамике доступная информация о распространенности туберкулеза, состоянии сети противотуберкулезных учреждений и кадров специалистов - ученых и практиков, развитии фтизиатрической науки. Раскрыты экономические аспекты данной проблемы. Изложены вопросы определения экономического эффекта и обоснования затрат на реализацию программ борьбы с туберкулезом и методики их расчета.

Проаналізовано епідеміологічну ситуацію та співвідношення основних статистичних показників з легеневого і позалегеневого туберкульозу в 7-ми областях західного регіону України та у країні в цілому в 1990 - 2003 рр. Складна епідеміологічна ситуація з туберкульозу характеризується зростанням частоти туберкульозу легеневої локалізації і незадовільним виявленням позалегеневих форм туберкульозу, про що свідчить значне коливання цього показника в різних областях. Ріст занедбаних форм серед вперше виявлених хворих, розповсюдження полікавернозних процесів з масивним бактеріовиділенням, ростом хіміорезистентного туберкульозу серед населення вимагають удосконалення організаційних заходів і науково-методичних розробок, направлених на боротьбу з туберкульозом за сучасних соціально-економічних умов.

Вивчено можливості оптимізації лікування сучасного туберкульозу легень. Доведено можливість застосування у хворих на поширений туберкульоз екстраплевральної торакопластики у її стандартному варіанті. Запропоновано і впроваджено в медичну практику дві модифікації екстраплевральної торакопластики. З'ясовано, що для підсилення ефективності втручання та запобігання окремим ускладненням хірургічний колапс доповнено додатковим колапсом шляхом пневмоперитонеуму. Результати лікування за більшістю показників виявилися достовірно кращими з застосуванням колапсохірургічного втручання на відміну від резекційних операцій. Вивчено віддалені результати за медичними показниками, працездатністю та соціальною реабілітацією.

Представлены труды по изучению туберкулеза ведущего эпидемиолога Украины Н.Д. Ревенко, выполненные им за период с 1988 по 2006 гг. по материалам Государственной санитарно-эпидемической службы Одесской области. Освещены вопросы краевой эпидемиологии туберкулеза в различных городах и районах, а также в масштабах области. Материалы представлены по четырем периодам эпидемической заболеваемости за последние 20 лет (1985 - 2004 гг.). Проанализированы меры борьбы и профилактики туберкулеза с обязательной критикой типичных недостатков в том или ином регионе. Изложен перечень рационализаторских разработок Н.Д. Ревенко по вопросам борьбы с туберкулезом, диаграмма и таблицы по заболеваемости и смертности от этой инфекции в городах и районах Одесской области и по Украине в целом.

Вивчено динаміку, особливості показників захворюваності, смертності, що характеризують епідемічну ситуацію (ЕС) з туберкульозу у дітей за сучасних епідеміологічних умов, визначено регіональні особливості захворюваності. Проведено комплексну інтегральну оцінку ЕС з туберкульозу у дітей в Україні за основними епідеміологічними показниками. Висвітлено особливості та тенденції туберкульозного процесу у дітей загалом та у різних вікових групах за умов епідемії захворювання. Проведено факторний аналіз стану епідемічного процесу туберкульозу у дітей за сучасних умов і визначено причинно-наслідкові взаємозв'язки та залежності показників, найбільш вагомі чинники ризику щодо туберкульозу в дітей та причини погіршення ЕС за сучасних умов. Розкрито аспекти патоморфозу туберкульозу у дітей в період епідемії за даними секційного матеріалу, основні причини смерті дітей від туберкульозу, особливості клінічного перебігу діагностованого туберкульозу. Визначено ефективність діагностики та лікування туберкульозу у дітей за сучасних умов та основні причини діагностичних помилок, неефективної хіміотерапії та розвитку великих залишкових змін. Описано алгоритм діагностики туберкульозу у дітей з урахуванням особливостей перебігу захворювання за сучасних епідеміологічних умов, який спрямований на лікарів загально-педіатричної служби та визначає тактику дій. Розроблено схему комплексного лікування туберкульозу у дітей із застосуванням спіруліни.

Наведено основні епідеміологічні показники щодо туберкульозу у дітей та підлітків в Україні. Висвітлено недоліки та завдання охорони здоров'я щодо удосконалення протитуберкульозної роботи серед дитячого населення.

Проанализированы зависимости заболеваемости на бактериальные и деструктивные формы туберкулеза от эффективности лечения - процента абациллирования и процента закрытия каверн у впервые выявленных больных. Показано, что существует существенная разница в показателях эффективности лечения, которые влияют на уровень заболеваемости туберкулезом в период до и после начала развития эпидемии в Украине. Это наиболее вероятно связано с повышением вирулентности микобактерий и снижением иммунологической реактивности населения. На основании изучения взаимосвязи показателей эффективности лечения и заболеваемости в разные периоды развития эпидемии туберкулеза в Украине и ее моделирования показано, что достичь стабилизации и снижения показателей заболеваемости возможно только при достижении процента прекращения бактериовыделения не ниже 93,0 %, а процента закрытия каверн не ниже 87,0 %. Эти показатели существено отличаются от показателей, которые взяты в основу ДОТС - стратегии. Учитывая то, что процент прекращения бактериовыделения в Украине за последние 5 лет составляет в среднем 88,66 %, и процент закрытия каверн составляет 77,92 %, утверждается, что епидемия туберкулеза в Украине еще не стабилизировалась.

Сучасні тенденції епідеміології диктують зміни у системі контролю за туберкульозною інфекцією, одним з найважливіших ланцюгів стає фокус на групи ризику. Отже, розвиток захворювання на туберкульоз відбувається як за законами епідеміології інфекційних, так й неінфекційних захворювань. Проаналізовано питому вагу груп ризику серед вперше виявлених хворих. Згідно з концепцією класичної епідеміології досліджено відносний (RR), атрибутивний (AR) та популяційний атрибутивний (PAR) ризик головних чинників ризику. Низький рівень прибутків та безробіття виявилися найпотужнішими чинниками ризику туберкульозу (спостерігалися у 52,3 - 69,1 % хворих). Найчастішими медичними чинниками були ВІЛ-інфекція (2,4 - 3,5 %) та цукровий діабет (1,7 - 3,2 %). Під час зіставлення одержаних результатів було встановлено, що вплив соціальних чинників на розвиток туберкульозу є найсуттєвішим. Але серед ВІЛ-інфікованих AR захворювання сягав до 97 %, a RR 30,7. Отже, цей чинник ризику є майже винятковою причиною захворювання серед людей, які зазнають його дії. За нинішніх умов облік чисельності категорій ризику не може вважатися точним та потребує суттєвого вдосконалення.

Представлены материалы по проблеме вакцинопрофилактики туберкулеза, анализ данных специальной литературы о взглядах на вакцинацию против туберкулеза детей в разных странах мира. По материалам международного научно-практического симпозиума представлены результаты исследований по основным актуальным вопросам вакцинопрофилактики.

Обобщены результаты текущей ситуации по туберкулезу в Днепропетровской области и мероприятия по контролю за этим заболеванием, которые направлены на снижение смертности, заболеваемости и распространение туберкулеза, и основываются на положениях ДОТС-стратегии, адаптированной к условиям Украины.

Цель работы - уточнение некоторых патологоанатомических характеристик туберкулем легких (ТБЛ) и подходов к выбору их хирургического лечения. Проанализированы случаи оперативных вмешательств по поводу ТБЛ за 2001 - 2010 гг. Материалом исследования служили данные историй болезни, лабораторные показатели и результаты гистологического исследования 317 пациентов. У всех пациентов проводили микробиологическое исследование мокроты на выявление микобактерий туберкулеза и в ряде случаев исследовали операционный материал. При обнаружении в мокроте и/или операционном материале микобактерий туберкулеза (+) методом посева в дальнейшем проводили тест на медикаментозную чувствительность. Всего выполнено 345 микробиологических исследований. Уточнена локализация туберкулем в легких. В большинстве случаев (63,4 %) их обнаруживают в верхних долях. Изучен характер оперативных вмешательств, установлены основные типы туберкулем, согласно классификации М. М. Авербаха, характер специфического воспаления на момент удаления туберкулем, согласно результатам гистологического исследования, а также количество случаев (46 (14,5 %)) с наличием очагов отсева в другие доли легких и/или диагностированное туберкулезное поражение других торакальных анатомических структур по клинико-рентгенологическому и/или морфологическому исследованиям. Выводы: основные типы оперативных вмешательств

у больных с ТБЛ: сегментэктомия, полисегментарная резекция и лобэктомия. Среди различных анатомических типов преобладают гомогенные туберкулемы-казеомы. На момент операции в ткани легкого чаще всего определяется умеренная активность специфического воспалительного процесса. Выявление на фоне ТБЛ очагов отсева в другие доли легких, наличие сопутствующего туберкулезного поражения бронхов, регионарных лимфатических узлов, плевры свидетельствуют о прогрессировании туберкулеза.

Распространенность туберкулеза в учреждениях пенитенциарной системы в 10 - 100 раз превышает аналогичную в гражданском обществе. Особенностями эпидемии туберкулеза в тюрьмах является его частое сочетание с ВИЧ-инфекцией и мультирезистентность возбудителя заболевания. Медицинское обслуживание в пенитенциарной системе должно быть основано на тесном сотрудничестве со службой здравоохранения местного или национального уровня. Каждый заключенный должен иметь неограниченный доступ к своевременной диагностике и лечению туберкулеза, которое должно быть контролируемым и непрерывным. Повышение эффективности противотуберкулезных мероприятий в учреждениях пенитенциарной системы будет способствовать улучшению ситуации с туберкулезом в гражданском обществе.

Рассмотрена актуальная проблема детской фтизиатрии - заболеваемость детей из очагов туберкулеза. Исследовано значение контактов в заболевании у 86 детей, больных туберкулезом. Контакты с больными установлены у 54 (62,8 %) детей. Определены наиболее опасные контакты и очаги туберкулезной инфекции, которые способствуют развитию туберкулеза у детей и подростков.

На сьогодні туберкульоз (ТБ) викликає велику тривогу в усіх країнах світу і в Україні зокрема. За даними ВООЗ, Україна посідає друге місце серед країн Європейського регіону за тягарем ТБ. Найактуальнішими проблемами у контролі за ТБ в Україні є поширення мультирезистентного ТБ та можливості перехресного інфікування за умов протитуберкульозного закладу, а також постійне зростання захворюваності та смертності від ко-інфекції ТБ/ВІЛ. З урахуванням сучасних особливостей розвитку епідемії розроблено стратегію боротьби з ТБ в Україні на 2012 - 2016 рр. До неї включено заходи відповідно до Комплексного плану дій щодо профілактики та боротьби з ТБ із множинною та широкою медикаментозною стійкістю в Європейському регіоні на 2011 - 2015 рр., схваленого Європейським регіональним комітетом ВООЗ у 2011 р. Напрями діяльності визначені відповідно до Глобального плану "Зупинити туберкульоз" на 2001 - 2015 рр. Метою Програми є подальше поліпшення епідемічної ситуації в напрямі зменшення загальної кількості хворих на ТБ, зниження захворюваності та смертності від ТБ, ко-інфекції ТБ/ВІЛ, зниження темпів поширення мультирезистентного ТБ шляхом реалізації державної політики, що грунтується на принципах забезпечення загального та рівного доступу населення до якісних послуг з профілактики, діагностики та лікування ТБ.

Зазначено, що в структурі клінічних форм туберкульозу легень серед студентів достовірно переважає інфільтративний туберкульоз в порівнянні з іншими формами. Найбільш розповсюджена форма туберкульозу в структурі позалегеневого туберкульозу - екссудативний плеврит. Безсимптомний початок захворювання був у 21,9 % студентів. Симптоми локального туберкульозу серед студентів були виявлені у 60 % випадків. Одностороннє ураження легеневої тканини зустрічалось частіше в 2,5 - 2,7 раза, ніж двостороннє. Право- та лівосторонні процеси виникали із однаковою частотою та частіше уражалась верхня доля.

Проанализировано и оценено состояние заболеваемости активным туберкулезом в Украине в территориально-хронологическом аспекте. На основе принятых приоритетных показателей проведена классификация регионов Украины по показателям заболеваемости населения этой инфекционной болезнью. Показано, что наблюдаемая с 1995 года эпидемия туберкулеза в Украине прогрессирует и является одной из главных медико-санитарных проблем.

Мета роботи - оцінити епідеміологічну ситуацію з туберкульозу (ТБ) у постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС у районах Вінниччини у порівнянні з незабрудненими територіями через 15 років після неї. Основні показники проаналізовано згідно з офіційними "Показниками протитуберкульозної служби у Вінницькій області за період з 1986 по 2000 рр.". За даними авторів, загальна захворюваність на ТБ, як і на його легеневі форми, через 15 років після аварії на ЧАЕС зросла в обох групах районів, але вірогідну різницю за обома показниками виявлено лише в другу п'ятирічку. Показники бактеріального та деструктивного ТБ у незабруднених районах не змінилися, а в забруднених зросли в другу і третю п'ятирічки. Вірогідну різницю виявлено також лише в другу і третю п'ятирічки: збільшилися показники саме на радіоактивно забруднених територіях. Показники хворобливості (загальної та легеневої) знизилися в другу п'ятирічку та стабілізувалися. Вірогідну різницю між двома групами районів також зауважено лише в другу і третю п'ятирічки. Смертність від ТБ зросла у населення забруднених районів у третю п'ятирічку, і в цей же час згаданий показник вірогідно відрізнявся від такого в "чистих" регіонах.

Комплексна оцінка основних показників поширеності туберкульозу на Одещині не дозволяє вважати епідемію стабілізованою, а значний ріст захворюваності на ВІЛ-інфекцію/СНІД і смертності від неї з високим рівнем інфікованості вагітних і статевого характеру трансмісії, а також збільшення смертності від хвороб, зумовлених ВІЛ, свідчать про те, що ця епідемія набула в області характеру генералізованої. На такому тлі значно зросли захворюваність на поєднану патологію, смертність і летальність хворих на туберкульоз від неї, а також їх частка серед хворих і померлих. Спостерігалося 36 дітей, хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ. Клініко-рентгенологічні особливості перебігу та результатів хвороби мало відрізнялися від таких у ВІЛ-негативних дітей, хворих на туберкульоз дихальної системи, а приєднання APT прискорювало зворотний розвиток туберкульозних змін. Тяжко перебігали і закінчилися летально два випадки занедбаного ВІЛ-асоційованого туберкульозу ЦНС. Впродовж 10 років спостережено чотири випадки смерті дітей від туберкульозу, ускладненого ВІЛ, діагноз яким був встановлений лише на розтині. Зниженню гостроти ситуації можуть сприяти посилення цілеспрямованої роз'яснювальної роботи з цієї тематики серед молоді, підвищення культури шлюбно-сексуальних стосунків, планування вагітності, покращання взаємоінформування між лікувальними та пологовими установами, а комплексної проблеми подвійної епідемії - повноцінне бюджетне фінансування програмних заходів.

Висвітлено основні епідеміологічні дані щодо туберкульозу станом на кінець 2012 року, а також сучасні методи діагностики, лікування, профілактики та їх перспективні розробки.

Мета роботи - аналіз епідемічної ситуації в Одеському регіоні із зазначенням провідних причин, а також пропозиції щодо подальшого покращання. Проаналізовано основні показники згідно з офіційними "Показниками протитуберкульозної служби у Одеській області" за трирічний період. Аналіз показників захворюваності на туберкульоз на Одещині за 2011 р. у порівнянні з 2009 та 2010 рр. засвідчив негативну динаміку - він перевищує епідемічний поріг. Набувають надзвичайної актуальності проблеми підвищення рівня захворюваності та смертності від ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ і поширення мультирезистентного туберкульозу. Висновки: у 2011 р. захворюваність на туберкульоз на Одещині перевищувала загальні показники по Україні. Спостережено зростання рівня захворюваності на туберкульоз на Одещині у порівнянні з попереднім. Це можна пояснити кількома чинниками, а саме: зростанням кількості хворих із мультирезистентним туберкульозом; зростанням захворюваності на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ; покращанням діагностики (більше населення підлягало профілактичним оглядам, зокрема флюорографічному дослідженню).