Розроблено теоретико-методичне обгрунтування основних напрямів удосконалення механізмів формування та реалізації державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІД і наркоманії на прикладі Львівщини. Визначено особливості поширення епідемії ВІЛ-інфекції/СНІД і наркоманії в Україні, проаналізовано наслідки епідемічного процесу. Охарактеризовано організаційно-правовий і фінансовий механізми формування та реалізації державної політики у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІД, обгрунтовано можливості використання міжнародного досвіду запобігання та протидії їх поширенню. Наведено пропозиції щодо удосконалення спеціальних механізмів формування та реалізації державної політики у даній сфері на прикладі Львівщини на підставі аналізу їх особливостей. Запропоновано використовувати коефіцієнт регресії Пірсона з метою коригування управлінських рішень у контексті реалізації державної політики у сфері протидії поширення епідемії ВІЛ-інфекції/СНІД. Розроблено методики оцінювання параметрів кореляційно-регресійних моделей з виведенням залежностей, а також встановлення динаміки показників поширення ВІЛ-інфекції/СНІД.

Розглянуто теоретичні підходи до визначення та застосування інструментів політики, а також різновиди інструментів політики, які використовуються для профілактики та боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу.

Наведено результати аналізу статистичних даних розвитку епідемії ВІЛ-інфекції в Україні за 1987 - 2010 рр.

Проведено аналіз уявлення про збудник ВІЛ-інфекцій. Висвітлено особливості її розвитку у світі та Україні. Встановлено тенденції епідеміологічного процесу. Наведено прогнозовані показники епідемії до 2017 р. Акцентовано увагу на нерівномірній поширеності ВІЛ на різних адміністративних територіях. Проведено медико-статистичний аналіз серед контингенту населення Державної кримінально-виконавчої системи України.

Мета роботи - визначення провідних поведінкових ризиків жителів Закарпаття, задіяних у трудовій міграції, що, ймовірно, призвели до інфікування ВІЛ. Дослідження проведено шляхом анонімного анкетування ВІЛ-позитивних осіб, поставлених на облік протягом п'яти років, які до моменту встановлення ВІЛ-позитивного статусу були пов'язані з трудовою міграцією за межі області. Наведено результати визначення основних поведінкових ризиків, що призвели до інфікування ВІЛ жителів Закарпаття, пов'язаних із трудовою міграцією. Висновки: визначено, що найбільш ризикована власна сексуальна поведінка притаманна чоловікам - трудовим мігрантам, які також відіграють провідну роль в інфікуванні своїх постійних сексуальних партнерів - жінок, котрі особисто не задіяні в трудовій міграції.

Наведено результати оцінювання стадії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Закарпатській області. Встановлено роль загальновизнаних груп підвищеного ризику інфікування, зокрема, трудових мігрантів як специфічної регіональної групи, яка відіграє значну роль у поширенні ВІЛ-інфекції серед загального населення статевим шляхом.

Проведено порівняльний аналіз особливостей клінічного перебігу ВІЛ-інфекції у 127-ми хворих, які перебували на амбулаторному спостереженні. Групу обстеження склали чоловіки та жінки 19 - 44-х років I - IV клінічних стадій ВІЛ-інфекції. У пацієнтів I - II клінічних стадій спостерігався як безсимптомний перебіг, так і поява лімфаденопатії і приєднання супутніх інфекцій з нетривалим та легким перебігом. У хворих з III - IV стадією спостерігалось різноманіття клінічних проявів, обумовлених приєднанням опортуністичних захворювань з тяжким перебігом, що часто супроводжувалося летальними наслідками.

Надано інформацію про розповсюдження ВІЛ-інфекції серед різних груп населення Сумської області. Найбільшу кількість серопозитивних осіб регіону склали чоловіки у віком 18 - 29-ти років. Встановлено, що Сумська область є відносно стабільною за темпами розповсюдження епідемії. Зафіксовано тенденцію залучення в епідемічний процес жінок, що свідчить про збільшення значущості статевого шляху передачі інфекції, і високі показники інфікування осіб, які знаходяться в місцях позбавлення волі. Зазначено, що споживачі ін'єкційних наркотиків лишаються групою найвищого ризику інфікування ВІЛ.

Висвітлено історію виникнення ВІЛ/СНІДу, стан поширеності ВІЛ в Україні, проблеми та основні поняття безпечної поведінки громадян.

Вказано показники захворюваності та кількість ВІЛ-інфікованих у деяких регіонах України. Наведено приклади терапевтичної ефективності комплексного загальноприйнятого лікування паралельно з антиретровірусною терапією пацієнтів зі СНІДом у поєднанні з патологією шкіри. Описано клініку та особливості перебігу найпоширеніших дерматозів та інфекційних шкірних уражень у разі СНІДу.

Наведено особливості поширення ВІЛ-інфекції в Україні. Висвітлено проблеми реалізації репродуктивного права дискордантної пари в таких умовах.

Наведено результати оцінки групи заробітчан (трудових мігрантів) на відповідність критеріям приналежності до групи підвищеного ризику інфікування ВІЛ у Закарпатській області за епідеміологічними і поведінковими критеріями.

В Україні у 2010 р. прийнято новий закон у сфері протидії ВІЛ/СНІДу. Наведена порівняльна оцінка чинного національного законодавства відкриває нові шляхи його удосконалення.

Мета роботи - оцінити ефективність заходів залучення представників групи трудових мігрантів та їх найближчого оточення до послуг з консультування і тестування (КіТ) на ВІЛ у Закарпатті. За результатами аналізу реєстраційних карток ВІЛ-інфікованих осіб та оригінальних тимчасових анкет визначено контингент осіб за відповідним кодом причин обстеження на ВІЛ та належність їх до цільової групи дослідження - особи, що були пов'язані з трудовою міграцією за межі постійного місця мешкання: трудові мігранти та їх найближче оточення. Представників цільової групи дослідження (94 особи) було об'єднано в групи за ознакою джерела ініціативи первинного звернення щодо тестування на ВІЛ: групу А (КіТ з ініціативи клієнта) та групу Б (КіТ з ініціативи медичного працівника). Проведено оцінювання зміни частки ВІЛ-позитивних осіб груп А та Б, що вперше звернулися за послугами з КіТ, до та після запровадження заходів з підвищення рівня поінформованості представників цієї групи населення області через ЗМІ щодо доцільності одержання послуг з КіТ на ВІЛ. Протягом 2007 - 2011 років на диспансерний облік на Закарпатті було взято 94 ВІЛ-позитивні особи, що були пов'язані з трудовою міграцією за межі постійного місця проживання. З них до групи А увійшли 43 особи (45,7 % цільової групи), до групи Б - 51 особа (54,3 %). Більшість чоловіків цільової групи зверталися стосовно КіТ з власної ініціативи - 32 (59,3 %), а жінки в більшості випадків проходили обстеження з ініціативи медичних працівників - 29 (72,5 %). До запровадження заходів із залучення до КіТ представників цільової групи (у 2007 - 2009 роках) у структурі зареєстрованих ВІЛ-позитивних осіб переважали представники групи Б: у 2007, 2008 та 2009 рр. вони становили 72,2; 69,2 та 71,4 % відповідно. Після початку запровадження цільових заходів у 2010 та 2011 рр. спостерігалось переважання первиного зверненння представників цільової групи щодо послуг з КІТ з власної ініціативи (група А). Так, у 2011 р. група А становила 58,3 % звернень, у 2011 р. її частка зросла до 64 %. Більше виражене зростання частки осіб групи А спостерігалося серед ВІЛ-позитивних жінок: від 5 % у 2007 р. до 50 % у 2011 р.

Мета роботи - дослідити характеристики показників, що використовують для проведення інтегральної оцінки епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції, вплив різних методів перетворення статистичних показників на підсумкову інтегральну оцінку. Оцінити відповідність методу рангових місць для узагальненої оцінки епідемічної ситуації в регіонах і можливість застосування для цього нормованих показників. Використано статистичні дані про стан епідемічного процесу ВІЛ-інфекції в регіонах України за 2011 р. Проаналізовано характеристики рядів значень статистичних показників, за допомогою методів кластерного аналізу вивчено внутрішню структуру рядів значень. Проведено нормування рядів значень, розрахунок узагальненої оцінки за методом суми рангових місць та суми нормованих показників. Висновки: метод рангових місць не повністю відповідає характеристикам статистичних показників з ВІЛ-інфекції. Застосування цього методу для узагальненої оцінки епідемічної ситуації не надає змоги достатньо адекватно віддзеркалити територіальну гетерогенність епідемічного процесу ВІЛ-інфекції. Застосування нормування статистичних показників сприятиме покращанню епідеміологічної діагностики ВІЛ-інфекції. Потрібно підібрати оптимальні методи нормування статистичних показників.

Эпидемия ВИЧ-инфекции началась в Сумской области в 1996 г. Быстрый рост заболеваемости наблюдался в начале XXI века, достигнув в 2010 г. 18,5 случаев на 100 тыс. населения. Сейчас наблюдается определенная стабилизация (14,7 случаев на 100 тыс. при темпе прироста -12,7 % в 2012 г.). Наибольшая распространенность ВИЧ-инфекции наблюдается в Шосткинском, Роменском и Кролевецком районах, что объясняется развитостью дорожной сети в этих регионах и близостью к неблагополучным регионам других областей. Если в начале эпидемии большинство инфицированных составляли мужчины, то сейчас число вновь инфицированных примерно равно. В когорте инфицированных резко увеличилось число детей и людей зрелого возраста (до 27 и 31 %, соответственно). За 10 лет ВИЧ-инфекция из среды инъекционных наркоманов переместилась в общую популяцию, что кардинально изменило вклад полового и парентерального путей в трансмиссию вируса (51,8 и 18,2 %, соответственно в 2012 г.). Озабоченность вызывает накопление в популяции незарегистрированных носителей ВИЧ.

Комплексна оцінка основних показників поширеності туберкульозу на Одещині не дозволяє вважати епідемію стабілізованою, а значний ріст захворюваності на ВІЛ-інфекцію/СНІД і смертності від неї з високим рівнем інфікованості вагітних і статевого характеру трансмісії, а також збільшення смертності від хвороб, зумовлених ВІЛ, свідчать про те, що ця епідемія набула в області характеру генералізованої. На такому тлі значно зросли захворюваність на поєднану патологію, смертність і летальність хворих на туберкульоз від неї, а також їх частка серед хворих і померлих. Спостерігалося 36 дітей, хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ. Клініко-рентгенологічні особливості перебігу та результатів хвороби мало відрізнялися від таких у ВІЛ-негативних дітей, хворих на туберкульоз дихальної системи, а приєднання APT прискорювало зворотний розвиток туберкульозних змін. Тяжко перебігали і закінчилися летально два випадки занедбаного ВІЛ-асоційованого туберкульозу ЦНС. Впродовж 10 років спостережено чотири випадки смерті дітей від туберкульозу, ускладненого ВІЛ, діагноз яким був встановлений лише на розтині. Зниженню гостроти ситуації можуть сприяти посилення цілеспрямованої роз'яснювальної роботи з цієї тематики серед молоді, підвищення культури шлюбно-сексуальних стосунків, планування вагітності, покращання взаємоінформування між лікувальними та пологовими установами, а комплексної проблеми подвійної епідемії - повноцінне бюджетне фінансування програмних заходів.

На підставі даних аналізу особливостей розвитку епідситуації з ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні та світового досвіду представлено аргументацію нагальної потреби у впровадженні синдромного підходу до діагностики та лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, з метою протидії поширенню ВІЛ-інфекції статевим шляхом.

Наведено результати визначення оціночної чисельності людей, що живуть з ВІЛ, у Закарпатській області. Показано, що офіційні дані не відображають істинних масштабів епідемії в регіоні. Оцінено визначальну роль регіональної групи підвищеного ризику інфікування ВІЛ - трудових мігрантів у розвитку епідемії ВІЛ-інфекції в області. Обгрунтовано можливості використання показників оціночної чисельності ВІЛ-позитивних осіб у різних групах населення як інструменту планування заходів протидії епідемії на регіональному рівні.

Наведено результати аналітичного огляду наукової літератури з питань, пов'язаних з ВІЛ-інфекцією у жінок. Висвітлено основні проблеми фемінізації ВІЛ-інфекції у світі та, зокрема, в Україні.