Проведено порівняльний аналіз хімічних окиснювачів (хлору, озону, діоксиду хлору), що застосовуються для знезаражування води централізованого господарсько-питного водопостачання, за гігієнічними та екологічними критеріями. Розглянуто питання біологічної адекватності окиснювачів та їх побічних продуктів тим окиснювально-відновним процесам, що відбуваються в організмі людини, та ферментативним системам, що утворилися у процесі еволюції. Відзначено, що хлорорганічні сполуки як побічні продукти хлорування є чужорідними, адже у молекулах хімічних речовин (складових частин клітин організму) відсутній зв'язок між атомами вуглецю та хлору. У живій природі хімічні сполуки з таким зв'язком також відсутні. Адаптаційні механізми до токсичної дії хлорорганічних сполук у зв'язку з відсутністю їх у навколишньому середовищі не були сформовані. Токсичність цих сполук - результат відсутності ферментативних систем їх метаболізму у живих організмах.

Вивчено особливості та закономірності утворення та видалення хлорорганічних сполук (ХОС) на водопровідних станціях та їх поведінку у водопровідних мережах. Проведено порівняльну гігієнічну оцінку різних хлорвмісних агентів щодо спроможності до утворення ХОС. Визначено умови та фактори, що вливають на цей процес. Обгрунтовано можливість використання для доочищення питної води від ХОС нових сорбентів. Проведено моніторинг хлорованої питної води в Україні щодо вмісту ХОС. Розроблено шкали визначення канцерогенного ризику для здоров'я людей від споживання хлорованої питної води з різним умістом хлороформу, трихлоретилену, чотирьоххлористого вуглецю та дибромхлорметану. Запропоновано заходи щодо запобігання або мінімізації забруднення питної води ХОС.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано орієнтовно допустимі рівні комбінації іонів кадмію і натрію у питній воді. За умов гострого і підгострого санітарно-токсикологічного дослідів підтверджено, що хлориди кадмію і натрію в субтоксичних дозах у разі надходження з питною водою негативно впливають на організм піддослідних тварин, викликаючи порушення зі сторони системи антиоксидантного захисту, процесів пероксидного окиснення ліпідів, трансферазної та імунної активності крові. Висвітлено характер комбінованої дії солей кадмію і натрію за умов гострого і підгострого дослідів на організм білих щурів. Встановлено, що іони кадмію і натрію в субтоксичних дозах у питній воді викликають зміни в організмі білих щурів, проявляючи більш ніж адитивну дію (потенціювання). Зазначено, що нетоксичні концентрації іонів натрію у питній воді можуть потенціювати токсичну дію кадмію в максимально недіючих дозах за тривалого сумісного поступання їх в організм споживачів з питною водою, що необхідно враховувати за гігієнічного нормування і санітарного контролю за джерелами водопостачання.

Встановлено критичні показники якості води, що потребують першочергової оптимізації. Визначено критичні точки контролю під час виробництва питної води, що включені до проектів нормативно-методичних документів. Проаналізовано, що одержані результати розширюють можливість випереджувальної розробки гігієнічної регламентації технологій, що пропонуються для оптимізації забезпечення населення питною водою, що може бути основою підвищення ефективності виконання закладами санітарно-епідеміологічної служби актуальних задач санітарно-епідеміологічного нагляду за постачанням населенню якісної питної води.

Сформульовано задачу побудови інформаційної технології оцінювання ризиків і прогнозування захворювання населення від впливу шкідливих домішок водних ресурсів. Розроблено математичну модель кількісного оцінювання ризиків і впливів шкідливих домішок водних ресурсів на здоров'я населення, яка базується на положеннях і висновках теорії несилової взаємодії. Запропоновано новий метод прогнозування впливу шкідливих домішок водних ресурсів на стан здоров'я населення, який базується на даній математичній моделі. Визначено математичну модель інформаційного середовища системи оцінювання ризиків і прогнозування захворювання населення від впливу шкідливих домішок водних ресурсів. Вдосконалено математичну формалізацію задачі побудови інформаційної технології, орієнтованої на розв'язання екологічних задач, яка включає основні атрибути та взаємозв'язки компонентів даної технології. Впроваджено розроблені моделі, методи та засоби в Черкаській обласній державній санітарно-епідеміологічній станції.

Освещены актуальные проблемы обеззараживания питьевой воды в контексте обеспечения ее эпидемической безопасности. Описаны механизмы бактерицидного действия хлора и механизмы хлоррезистентности. Раскрыты основные гигиенические и медико-экологические аспекты использования хлора и его соединений в водоподготовке. Рассмотрены особенности образования галогенсодержащих соединений (ГСС) при хлорировании воды. Изучено взаимодействие хлора с гуминовыми, фульвокислотами и другими предшественниками ГСС. Показано влияние ГСС (как побочных продуктов хлорирования воды) на организм теплокровных животных, человека и разноцикличные гидробионты. Предложены методы удаления ГСС и предотвращения их образования.

Исследовано влияние воды, обработанной силевитом, на окислительный гомеостаз и состав периферической крови мышей, облученных при дозе 1,0 Гр. Установлено, что курсовое употребление животными модифицированной силевитом воды приводит к снижению интенсивности свободнорадикальных процессов в периферической крови и изменению ее клеточного состава.

Розглянуто вплив важких металів у питній воді на здоров'я людини. Проаналізовано можливі наслідки цього впливу.

В современном мире, как и в Украине сложилась непростая ситуация по обеспечению населения качественной питьевой водой. Руководство Южной железной дороги совместно с санитарно-эпидемиологической станцией на Южной железной дороге разработали проект, который был внедрен в 2011 г. по обеспечению полной очистки воды питьевой на вновь построенной станции. Приведена технология очистки питьевой воды от примесей железа, газов, улучшения качества по микробиологическим показателям.

Рассмотрена актуальная проблема обеззараживания питьевой воды как основы обеспечения ее эпидемической безопасности. Представлены основные гигиенические и медико-экологические аспекты применения диоксида хлора и химизм реакций, подробные характеристики биоцидного действия, побочных продуктов дезинфекции. Дана токсикологическая оценка влияния диоксида хлора и его производных на организм, раскрыты гигиенические аспекты применения диоксида хлора в технологиях водоподгтовки, в том числе при обеззараживании сточных вод. Приведена эколого-гигиеническая оценка влияния хлоритов и хлоратов на планктонные и бентосные формы гидробионтов, в частности, на морфофункциональные свойства многоклеточной зеленой водоросли Ulva rigida Ag, коротко-цикличных планктонных гидробионтов Daphnia magna Straus и Nitocra spinipes Boeck, а также пресноводных и морских беспозвоночных Dapnia magna Straus и Artemia salina L. Представлены результаты авторских аналитических и экспериментальных исследований.

Розроблені фосфоровмісні сорбенти з відходів сільськогосподарської продукції (качанів кукурудзи та фруктових кісточок) є селективними та достатньо ефективними під час адсорбції іонів важких металів із водних розчинів. Висока хімічна стійкість і велика адсорбційна ємність фосфоровмісного вугілля зумовлює його перспективність для очистки води від іонів важких металів і підготовки питної води, а також у вирішенні проблеми утилізації відходів сільського господарства.

Розглянуто важливу актуальну проблему забезпечення епідеміологічної безпеки питної води. Проведено гігієнічну оцінку біоцидної дії діоксиду хлору як засобу для знезаражування питної води. Зроблено висновок: діоксид хлору - високоефективний і надійний засіб знезараження води, що забезпечує її епідемічну безпеку.

Рассмотрена важная актуальная проблема - обеспечение эпидемиологической безопасности питьевой воды. Сделана гигиеническая оценка биоцидного действия диоксида хлора как средства обеззараживания питьевой воды. Вывод: диоксид хлора - высокоэффективное и надежное средство обеззараживания воды, что обеспечивает ее эпидемическую безопасность.

Проаналізовано дані літератури щодо гігієнічної оцінки взаємозв'язку якості питної води та захворюваності населення на гепатит A. Результати проведених досліджень показують, що знезаражування водопровідної води м. Іллічівськ (Одеська обл.) діоксидом хлору зумовлює тенденцію до зниження захворюваності на дану інфекцію, яка перевищує в 1,8 - 2 рази аналогічний показник по м. Одеса, Одеській області та загалом по Україні. Одержані дані корелюють з відсутністю маркерів вірусу гепатиту у водопровідній воді м. Іллічівськ за останні п'ять років. Обгрунтовано, що діоксид хлору є дезінфектантом, що забезпечує епідеміологічну безпеку питної води.

Проанализированы данные литературы по гигиенической оценке взаимосвязи качества питьевой воды и заболеваемости населения гепатитом A. Результаты проведеных исследований показали, что обеззараживание водопроводной воды г. Илличевск (Одесская обл.) диоксидом хлора обусловило тенденцию к снижению заболевания этой инфекцией, что превышает в 1,8 - 2 раза аналогичный показатель в г. Одесса, Одесской области и по Украине в целом. Полученные данные находятся в корреляции с отсутствием маркеров вируса гепатита в водопроводной воде г. Ильичевск за последние пять лет. Обосновано, что диоксид хлора является дезинфектантом, который обеспечивает эпидемиологическую безопасность питьевой оды.

Висвітлено основні проблеми забезпечення населення України якісною питною водою. Описано основи удосконаленого методологічного підходу до комплексної еколого-гігієнічної оцінки діючих водоочисних споруд, який дозволяє визначити нову технологічну схему очистки поверхневих вод та заходи, що дозволять її реалізувати на існуючих двоступеневих водоочисних спорудах. Встановлено, що проблемними забруднювачами води каналу Сіверський Донець - Донбас є феноли, а також важкі метали. Доведено, що в процесі очистки корозійна агресивність поверхневої води достовірно збільшується до величин, які у відповідності до галузевого стандарту є аварійними. Показано, що переоснащення технологічних споруд першого ступеня очищення водоочисних споруд фільтрувальних станцій освітлювачами-рециркуляторами з рециркуляцією осаду по "внутрішньому контуру" в комбінації із застосуванням нових сорбентів-замутнювачів та реагентів, є принципово нова гнучка технологічна схема, що дозволяє очищувати поверхневі води каналу Сіверський Донець - Донбас до вимог вже після першого ступеня очистки. Показано, що ефективність застосування сорбентів-замутнювачів та аніонних флокулянтів вище у новій технологічній схемі з використанням на першому ступені освітлювачів-рециркуляторів, у порівнянні із класичною двоступеневою схемою. Доведено, що роздільне застосування досліджених сорбентів на основі глинистих мінералів та активованого вугілля більш ефективне ніж сумісне.

Визначено хімічний склад проби глинистої сировини. Представлено результати експериментальних досліджень її сорбційних характеристик у повітряно-сухому стані й термічно обробленої за різних режимів відносно нітрат-іонів. Досліджені основні фізико-хімічні показники якості природної питної води до та після обробки обраним сорбентом; визначено його десорбційні характеристики. Виявлено можливість зменшення концентрації нітрат-іонів у воді. Розроблено рекомендації з очищення природної питної води від нітрат-іонів.

Розглянуто сучасний стан і перспективи використання нових методів очищення природних і стічних вод за мембранним розподілом, які набувають дедалі більшого поширення. Наведено приклади використання даної технології для очищення поверхневих і підземних природних вод, опріснення морської води та очищення стічних вод.

Розглянуто проблему хлорування питної води, зокрема, утворення побічних хлорорганічних сполук, які можуть проявляти канцерогенну, мутагенну та інші дії на організм людини.

Встановлено, що практично 80 % опитуваного населення не задоволені якістю питної водопровідної поди. Майже кожен третій з респондентів вважає водопровідну питну воду неякісною (34,0 %) та пов'язує її низьку якість з незадовільними органолептичними та санітарно-хімічними показниками. Третина респондентів (34,5 %) вважає, що доочищення питної води за допомогою побутових і колективних водоочисних систем дозволить поліпшити її якість; практично половина опитуваних (48,0 %) використовують побутові фільтри для доочищення водопровідної питної води. Близько 80 % опитуваних задоволені якістю доочищеної в фільтрах питної води, однак 2/3 респондентів незадоволені невеликою продуктивністю водоочищувачів (33,7 %) і необхідністю частої заміни картриджів (30,5 %). Доочищення водопровідної питної води у містах безпосереднього її споживання з урахуванням тих показників, які потребують корекції, розглядається як найбільш оптимальне рішення. Для більш широкого впровадження доочищення води необхідна розробка гігієнічних рекомендацій щодо вибору і експлуатації водоочищувачів побутового і колективного призначення.

Установлено, что практически 80 % опрошенного населения не удовлетворено качеством питьевой водопроводной поды. Почти каждый третий из респондентов считает водопроводную питьевую воду некачественной (34,0 %) и связывает это с ее неудовлетворительными органолептическими и санитарно-химическим показателями. Треть респондентов (34,5 %) полагает, что доочистка питьевой воды с помощью бытовых и коллективных водоочистных систем позволит улучшить ее качество; практически половина опрошенных (48,0 %) использует бытовые фильтры для доочистки водопроводной питьевой воды. Около 80 % опрошенных довольны качеством доочищенной на фильтрах питьевой воды, однако 2/3 респондентов не удовлетворены небольшой производительностью водоочистителей (33,7 %) и необходимостью в частой замене картриджей (30,5 %). Доочистка водопроводной питьевой воды в местах непосредственного ее употребления с учетом тех показателей, которые требуют корректировки, рассматривается как наиболее оптимальное решение. Для более широкого внедрения доочистки воды необходима разработка гигиенических рекомендаций по выбору и эксплуатации водоочистителей бытового и коллективного назначения.

Наведено характеристику антропогенного забруднення поліхлорованими біфенілами (ПХБ) поверхневих водойм Українського Придунавія. Максимальні значення сумарних ПХБ виявлено у воді питних водозаборів, що свідчить про доцільність дослідження продуктів трансформації ПХБ у процесі хлорування або інших методів знезараження води. Обгрунтовано необхідність моніторингу вмісту ПХБ у воді та донних відкладаннях поверхневих водойм Українського Придунав'я та досліджень біологічних ефектів ПХБ.