Зараз неможливо з достатньою високою надійністю визначити, скільки осіб в Україні страждають внаслідок відсутності якісної паліативної допомоги, скільки живуть із хронічним больовим синдромом, а скільки людей мають постійний доступ до ефективного знеболення. Тобто відсутня надійна система збору та узагальнення даних як щодо надання паліативної допомоги, так і щодо потреби в ній. Тому першим етапом вирішення цього питання має бути аналіз документів - нормативно-правових, наявних форм статистичної звітності, кращої міжнародної практики щодо збору та управління даними.

Щороку в Україні та у світі збільшується кількість хворих, які потребують паліативної та хоспісної допомоги. Тому ідея відзначення Всесвітнього дня хоспісної та паліативної допомоги, який припадає щорічно на другу суботу жовтня, полягає в підвищенні інформованості світової громадськості про коло проблем у сфері паліативної та хоспісної допомоги; комплексного усвідомлення медичних, соціальних, практичних і духовних потреб людей із невиліковними захворюваннями та членів їх родин; у створенні умов для висловлення думок стосовно цієї проблеми; сприянні у заснуванні та розвитку благодійних фондів, які матимуть змогу підтримувати і розвивати рух хоспісної та паліативної допомоги у всьому світі. Хоспісом називають спеціалізований медичний заклад, призначений для догляду за невиліковно хворими в кінці їхнього життя. Філософія хоспісу полягає в тому, що це не "будинок смерті", але "будинок життя".

Обсуждены духовные, психологические и социальные проблемы, возникающие у пациентов, страдающих тяжелой неизлечимой болезнью, и их врачей. В дискуссионном дискурсе изложены взгляды на болезнь и умирание как на состояния, открывающие новые возможности для осмысления ценности жизни, осознания смысла и значения смерти, переоценки жизненных приоритетов, для самореализации и самосовершенствования на конечном этапе жизненного пути. Развитие духовности человека рассматривается как эволюционно и генетически обусловленный процесс, направленный на адаптацию к изменениям внешней и внутренней среды, достижение в создавшейся ситуации максимально возможного качества жизни. Улучшение качества жизни, сохранение достоинства пациента в терминальной стадии болезни является одной из важнейших задач современной системы здравоохранения в целом и паллиативной медицины в частности. Паллиативная помощь объединяет духовные, психологические, физические, социальные аспекты болезни, обеспечивает духовно-нравственную поддержку человеческого достоинства пациента в конце его жизни. При оказании паллиативной помощи пациентам, верующим в Бога, необходимо уважать их религиозные ценности и поддерживать веру в бессмертие души. Охрана достоинства пациента, приемлемого качества жизни рассматривается как существенное право человека. Забота о защите этого права от начала до конца жизни представляется важнейшим приоритетом цивилизованного общества.

Навчально-методичний посібник "Паліативна допомога при ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ" містить сучасні базові відомості щодо надання паліативної допомоги у разі ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ, викладення яких побудовано за синдромальним принципом. Висвітлено питання психологічної підтримки хворих та їх близьких у межах паліативної допомоги. Увагу приділено питанням догляду за хворими безпосередньо перед смертю. Посібник може бути рекомендований для навчання студентів, інтернів та лікарів різних спеціальностей.

Паліативна та хоспісна допомога дітям є як філософією, так і методом організації надання індивідуалізованої допомоги дітям із життєво-загрозливими порушеннями. Її метою є підвищення якості життя для невиліковно хворих дітей та їх сімей, запобігання стражданням та/або їх мінімізація, оптимізація функціонування організму хворої дитини, надання можливостей для персонального й духовного зростання. Наприклад, у США приблизно 44 тис. дітей помирають за рік, більшості з них ніколи б не була надана хоспісна допомога. Водночас серед дітей, які потребують такої допомоги, менше 10 % користуються нею наприкінці життя. Мета роботи - привернення уваги суспільства (та медичної спільноти, зокрема) до необхідності створення достатньої кількості сервісів (центрів) паліативної та хоспісної допомоги дітям, а також наведення прикладу роботи мобільного хоспісу для дітей у Західноукраїнському дитячому спеціалізованому медичному центрі (ЗДСМЦ). Вже 6 років працівники ЗДСМЦ на волонтерських засадах опікуються невиліковно хворими дітьми вдома, яких було госпіталізовано у відділення анестезіології та інтенсивної терапії у критичному стані і за умови стабілізації стану виписано, а батьків навчають догляду за тяжкохворими дітьми за домашніх умов. Це насамперед діти з тяжкими вродженими вадами, що не підлягають корекції, з тяжкими органічними ураженнями центральної нервової системи, прогресуючими неврологічними захворюваннями (міастеніями), онкологічними захворюваннями, що не піддаються специфічному лікуванню, генетичними захворюваннями (синдромом Вердніга - Гоффмана, синдромом Едвардса тощо). Основними критеріями співпраці авторів з родинами невиліковно хворих дітей є життя без болю та інших тяжких симптомів, допомога сім'ї, увага та повага, індивідуальний підхід. У січні 2017 р. завдяки активності суспільства, зазначеної партнерській співпраці за умов обмежених ресурсів вдалося створити у ЗДСМЦ відділення "Мобільний хоспіс для дітей". Сьогодні пацієнтами хоспісу є 26 дітей, які мешкають у різних населених пунктах Львівщини. 14 дітей дихають через трахеостому, семеро з них - завдяки портативним апаратам штучної вентиляції легень у режимі допоміжної вентиляції (SIMV + PSV). 8 пацієнтів харчуються спеціальними сумішами через гастростому. Першими в Україні автори почали використовувати такий метод харчування дітей у паліативній терапії. Проте у Львівській області щорічно потребують паліативної допомоги 40 - 50 дітей. Створення відділення "Мобільний хоспіс для дітей" буде забезпечувати реалізацію мультидисциплінарного підходу до надання паліативної допомоги дітям у всіх його аспектах. Висновки: паліативна та хоспісна допомога передбачає мультидисциплінарний підхід у лікуванні дитини з обмеженою тривалістю життя внаслідок невиліковного захворювання та спрямована на поліпшення якості життя дитини з тяжкими хронічними захворюваннями, а також на підтримку сім'ї.

Навчально-методичний посібник "Паліативна допомога при ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ" містить сучасні базові відомості щодо надання паліативної допомоги у разі ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ, викладення яких побудовано за синдромальним принципом. Висвітлено питання психологічної підтримки хворих та їх близьких у рамках паліативної допомоги. Крім того, окрема увага приділена питанням догляду за хворими безпосередньо перед смертю. Посібник може бути рекомендований для навчання студентів, інтернів та лікарів різних спеціальностей.

Цель работы - медико-социальный анализ определения "паллиативная помощь" и его значение и влияние на развитие доступной, качественной и эффективной системы паллиативной помощи (ПП) в Украине в условиях реформирования системы здравоохранения. Использованы отечественные и международные нормативно-правовые документы, отечественная и зарубежная научная литература, медико-статистические данные и применены следующие методы исследования: сравнительный контент-анализ, информационно-аналитический, статистический, системного подхода. Сравнительный анализ нормативно-правовых документов Украины и авторитетных международных организаций свидетельствует, что определение "паллиативная помощь" в украинском законодательстве несколько не соответствует современной международной практике, поскольку до настоящего момента, в соответствие с нормативно-правовой базой Украины, понятие "паллиативная помощь" является видом медицинской помощи и применяется только в отношении неизлечимо больных пациентов с прогнозируемой (ограниченной) продолжительностью жизни и членов их семей, в то время как ВОЗ определяет паллиативную помощь как подход, позволяющий улучшить качество жизни пациентов (детей и взрослых) и их семей, столкнувшихся с проблемами, связанными с угрожающими жизни заболеваниями. Такой подход значительно расширяет контингент пациентов и увеличивает потребность в ПП. Медико-статистические данные свидетельствует о быстром постарении населения в Украине и в мире, распространении заболеваемости угрожающими жизни и неизлечимыми заболеваниями, в частности онкологическими и хроническими неинфекционными и инфекционными заболеваниями, низкой доступности ПП для населения. Обоснована мультидисциплинарная и межсекторальная модель оказания ПП в стационарных и амбулаторных условиях, в т.ч. и на дому, условия создания и внедрения доступной, качественной и эффективной системы ПП в Украине. Показано важность и значение разработки стратегии развития ПП в Украине, основанной на международно признанном определении, а также обсуждают возможные модели и уровни интеграции ПП в общественное здравоохранение.

Розвиток вітчизняної паліативної та хоспісної допомоги дітям має особливе значення в сучасних реаліях, коли кількість невиліковно хворих пацієнтів постійно зростає. Мета роботи - розкриття змісту основних етико-правових аспектів, що стосуються системи надання паліативної допомоги онкохворим дітям в Україні, визначення проблем, з якими стикаються такі діти та їх сім'ї, та шляхів їх вирішення. Розглянуто наступні проблеми: майже повна відсутність спеціалізованих закладів з надання паліативної допомоги, недостатність компетентних спеціалістів в даній галузі та неможливість забезпечення адекватного знеболення. В Україні здійснюються певні заходи в напрямку створення державної системи підготовки медичних і соціальних фахівців, які надають паліативну допомогу, створено нормативно-правові засади паліативної допомоги. Система організації паліативної допомоги в Україні потребує подальшого розвитку, у тому числі відповідного нормативно-правового забезпечення, та модернізації структури надання висококваліфікованої допомоги, створення паліативних дитячих відділень та хоспісів та їх достатнього фінансування.

Проведено аналіз нормативно-правових актів, якими регламентовано надання паліативної допомоги, зокрема проекту наказу МОЗ України "Про затвердження Порядку надання паліативної допомоги дітям". Використано системний, структурно-функціональний, порівняльний, формально-юридичний, метод тлумачення права, метод моделювання для наукового пізнання явищ. Підкреслено необхідність доопрацювання наказу МОЗ України "Про затвердження Порядку надання паліативної допомоги дітям" і включення питання паліативної допомоги дітям до Рекомендацій парламентських слухань щодо прав дітей в Україні з паралельним вжиттям практичних заходів щодо інституційного розширення мережі закладів паліативної допомоги, підготовки медичних спеціалістів, дотримання прав пацієнта тощо.

Мета роботи - висвітлити небезпеку евтаназії та засади біоетики, які застерігають проти евтаназії, обгрунтувати особливості паліативного лікування як протидії евтаназії, показати переваги госпісів. Вивчено вітчизняну та закордонну наукову літературу, нормативно-правові документи України. У дослідженні використано феноменологічний, герменевтичний, аналітично-порівняльний методи. Сучасний етап реформування охорони здоров'я України передбачає поглиблення біоетичних знань лікарів для формування їх морально-етичного та деонтологічного менталітету, з метою оцінювання подій і явищ з позицій загальнолюдських гуманістичних цінностей. Іноді від непростого і дуже відповідального вибору лікаря залежить доля людини або її близьких. Евтаназія є злочином, у якому за жодних умов не можуть брати участь працівники охорони здоров'я, котрі завжди повинні стояти на сторожі життя. В Україні, де право на життя гарантоване кожному громадянину відповідними статтями Конституції (ст.З, 27, 64), немає спеціального нормативно-правового акту щодо евтаназії, але це питання врегульоване "Основами законодавства України про охорону здоров'я", де евтаназія категорично заборонена, а при здійсненні кваліфікується як навмисне вбивство. Органи державного управління повинні передбачити належний контроль за дотриманням чинних законів, що стосуються права на життя. Гідність властива кожній людині. Усвідомлюючи руйнівні наслідки законодавчих пропозицій щодо легалізації евтаназії, як альтернативу необхідно пропонувати паліативну медицину, що є виявом справжньої любові та милосердя до важко хворої людини. Висновки: держава та суспільство повинні впроваджувати замість евтаназії паліативну терапію - пом'якшення страждань невіликовно хворої людини.

Розглянуто та проаналізовано сучасні медико-юридичні, клінічні та біоетичні аспекти поняття та практики еутаназії як штучного завершення життя людини, що страждає на важкі невиліковні хвороби. Відтворено історичні корені терміну, етимологію і сучасне трактування поняття "еутаназія", наведено її різновиди. З огляду на легітимізацію практики еутаназії у деяких країнах, особливу увагу автора приділено правовій кваліфікація еутаназії у сучасному світі та в Україні. Наведено та проаналізовано основні міжнародні та національні правові акти, спрямовані проти еутаназії. Наголошено, що паліативна і хоспісна допомога невиліковно хворим пацієнтам у термінальній період життя є сучасною цивілізованою альтернативою еутаназії. Розглянуто соціальні та юридичні аспекти еутаназії у контексті загального та медичного права у світі та в Україні.

Представлен обзор научных исследований о применении музыкальной терапии в комплексном паллиативном лечении, опубликованных за последние пять лет. Поиск источников литературы проводился в наукометрических базах Scopus, Web of Science и PubMed. Анализ показывает, что возможности фармакотерапии в лечении пациентов хосписных отделений существенно ограничены из-за недостаточной эффективности, частых побочных эффектов и противопоказаний. Поскольку основные механизмы влияния музыки на организм человека реализуются через эмоциональное состояние и нервную систему, она все чаще служит объектом исследования в паллиативной медицине. Экспериментальные исследования демонстрируют эффективность и безопасность музыкальной терапии в качестве средства контроля психоэмоционального состояния. Доказана способность музыкальной терапии подавлять патологические адренергические влияния, что способствует стабилизации гемодинамики и снижает потребность миокарда в кислороде. Релаксирующий, седативный и обезболивающий эффект музыки позволяет уменьшать дозировки психотропных и болеутоляющих препаратов для тяжелых больных. Накопленный позитивный опыт применения музыкальной терапии при самой разнообразных нозологических формах заболеваний позволяет считать, что метод обладает огромным потенциалом и заслуживает самого широкого применения в работе учреждений паллиативной помощи практического здравоохранения.

Однією з актуальних проблем вітчизняної системи охорони здоров'я є підвищення доступності та ефективності медичної допомоги, яка надається у комунальних консультативно-діагностичних центрах (КДЦ). Мета роботи - обгрунтувати доцільність оптимізацГї системи комунальних КДЦ на підставі запровадження механізмів державно-приватного партнерства (ДПП). Дослідження виконане із застосуванням методів системного підходу та аналізу. Інформаційною базою для його реалізації стали наукові праці фахівців із організації та управління охороною здоров'я, нормативні документи за проблемою, а також результати власних досліджень. Результати комплексного медико-соціального аналізу стану організації медичної допомоги у діючих комунальних КДЦ, одержані на підставі матеріалів офіційної статистичної звітності, соціологічних опитувань пацієнтів та лікарів КДЦ, оцінок експертів і SWOT-аналізу, засвідчили незадовільне фінансування та матеріально-технічне оснащення КДЦ, невідповідність якості медичної допомоги у КДЦ сучасним потребам населення, неможливість діючої моделі КДЦ забезпечити медичну, соціальну та економічну ефективність, що обумовлює необхідність пошуку шляхів розвитку та удосконалення діяльності КДЦ. Системний аналіз даних вітчизняної та зарубіжної літератури засвідчив, що перспективою розвитку комунальних КДЦ є формування їх нової організаційної моделі із господарським механізмом на принципах ДПП. Для переходу системи на принципи ДПП в Україні є інституційна база, яка представлена двома законами. Показано напрями розвитку ДПП в охороні здоров'я і перспективи та переваги від його впровадження. Визначені зовнішні та внутрішні умови для розвитку ДПП,необхідні практичні заходи для впровадження ДПП у систему консультативно-діагностичної служби. Висновки: перспективою розвитку консультативно-діагностичної допомоги є формування її нової організаційної моделі з господарським механізмом на принципах ДПП.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР)2,1 я431

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж101321 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - пошук, створення та удосконалення сучасних способів надання необхідної психологічної та правової підтримки паліативним пацієнтам та членам їх родин. Сьогодні забезпечення правової та психологічної підтримки осіб, що потребують паліативної допомоги, здійснюється, як правило, силами організацій громадянського суспільства, які свою діяльність спрямовують на правовий захист паліативних пацієнтів, допомагаючи хворим та їхнім родичам отримати психологічну, соціальну підтримку і, найголовніше, доступ до належного знеболення. Важливим елементом надання паліативної допомоги є здійснення психокорекційної роботи з паліативним пацієнтом і його найближчим оточенням. З метою правової та психологічної підтримки паліативних пацієнтів та членів їх родин Івано-Франківським національним медичним університетом за підтримки МФ "Відродження" проводився ряд заходів, зокрема круглий стіл на тему "Юридична допомога паліативним хворим", творчі майстер-класи для дітей - пацієнтів онкогематологічного відділення, зустрічі членів родини таких пацієнтів з психологом і психотерапевтом. Також підготовлено навчально-практичний посібник "Паліативна допомога: теплий порадник", який спрямований на психологічну підтримку з метою контролю розпачу, депресії та інших розладів психічного здоров'я. Проведення просвітницьких чи мистецьких проектів привертає увагу громадськості та влади до проблем надання паліативної допомоги та сприяє поінформованості суспільства щодо права на отримання такої допомоги. Така діяльність забезпечить паліативним пацієнтам та їх родині гідну та якісну підтримку, а також ламатиме існуючі стереотипи, що "паліативна допомога - це про смерть", натомість формуватиме нове бачення, що "паліативна допомога - це про якість життя".

Проаналізовано труднощі у наданні паліативної допомоги в практиці медичного персоналу, який надає первинну медичну допомогу на засадах загальної лікарської практики в Україні. У зарубіжних джерелах інформації при наданні паліативної допомоги приділяється велика увага психологічному аспекту, тому в статті також відображено цей аспект в Україні. Мета роботи - визначення складнощів та особливостей психологічного аспекту роботи медиків первинного контакту при наданні паліативної допомоги пацієнту та його родині. Матеріалами для проведення дослідження стали результати наукових досліджень останніх років щодо проблем організації надання паліативної допомоги та шляхів їх вирішення у практичній роботі лікарів загальної практики - сімейних лікарів (ЛЗП-СЛ) та сімейних медичних сестер. Висновки: лікування та нагляд за пацієнтом з невиліковною хворобою має наступні складнощі: обтяжене вирішення питань, пов'язаних з якістю життя паліативного пацієнта; обмеженість інтегрованого бригадного підходу соціальних працівників, психологів та медичних працівників у наданні паліативної допомоги, що значно знижує її якість та ефективність; відсутність додаткової психологічної підготовки медичних працівників для роботи з невиліковними хворими. Особливостями психологічного аспекту роботи медиків первинного контакту при наданні паліативної допомоги пацієнту і його родині є: проведення адаптації невиліковного пацієнта до самої хвороби, до зміни життя, викликаної хворобою, та до актуальних життєвих подій у період захворювання; схиляння хворого до формування адекватної оцінки життєвих цінностей і пріорітетів у конкретний період життя; вміння, психологічно зберігаючи, провести пацієнта через п'ять стадій сприйняття хвороби, описаних Елізабет Кюблер - Росс, і якомога швидше досягти стадії примирення;вміння допомагати хворому знаходити сенс у всьому, що відбувається, зокрема й у цьому важкому періоді життя, обмеженому хворобою; ЛЗП-СЛ важливо володіти техніками зниження психічного болю. Володіння знаннями і навичками спілкування з таким пацієнтом є важливими у попередженні професійного вигорання медиків, що надають первинну медичну допомогу на засадах загальної практики - сімейної медицини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733 + Р11(4УКР)2,1 + Ю956

Рубрики:

Хвороби дітей

Організація охорони здоров'я

Психологія сім'ї і побуту, виховання дітей у сім'ї

Шифр НБУВ: Ж101321 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР)2,1 л

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж101321 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(4УКР)2,1 л

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж101321 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - медико-соціальний аналіз і визначення організаційних аспектів сучасного стану та пріоритетних напрямків розвитку системи паліативної та хоспісної допомоги (ПХД) в Україні в умовах реформування системи охорони здоров'я. Використано вітчизняну та закордонну наукову літературу, вітчизняні та міжнародні нормативно-правові документи, медико-статистичні дані; застосовано наступні методи: порівняльний контент-аналіз, інформаційно-аналітичний, статистичний, системного підходу. Особливостями медико-демографічної ситуації в Україні впродовж останніх десятиліть є швидке постаріння населення; високий рівень захворюваності та смертності від онкологічних та тяжких ускладнень хронічних неінфекційних захворювань; значне поширення захворювання на ВІЛ-інфекцію/СНІД, туберкульоз, вірусні гепатити В і С; наслідки аварії на Чорнобильській АЕС тощо. Впродовж 2014 року в Україні з'явилася значна кількість інвалідів з числа поранених у зоні АТО. Це вимагає створення і розвитку доступної мультидисциплінарної та міжсекторальної системи ПХД, що потребує розвитку стаціонарних закладів ПХД, координації роботи закладів і установ, які підпорядковані різним міністерствам і відомствам, впровадження системи підготовки кадрів з питань надання ПХД та залучення до надання паліативної допомоги вдома медичних працівників закладів первинної медико-санітарної допомоги. Висновки: cтан розвитку системи ПХД в Україні є незадовільним. Сучасна європейська модель ПХД являє собою високоспеціалізовану та наукоємну галузь медицини та охорони здоров'я, що потребує високотехнологічного обладнання та сучасних ефективних лікарських засобів, спеціальної підготовки та підвищення кваліфікації медичних кадрів і, безумовно, відповідного фінансового та нормативно-правового забезпечення, підтримки Уряду України та всього суспільства.