У докембрії Українського щита (УЩ) з використанням реперного ізотопного датування встановлено сім геохронологічних рубежів, які відповідають нижнім межам стратиграфічних підрозділів. За Міжнародною шкалою геологічного часу в ранньому докембрії УЩ чітко проявлений на рубежі 3000 і 2020 млн років.

Золоторудні родовища Українського щита дуже різноманітні за віком і умовами утворення. Родовище Майське, Клинці, Юр'ївське і Сурозьке утворилися в нижньому протерозої (2500 - 2000 млн. років тому). Ізотопні та інші геохімічні дані свідчать про те, що вони утворилися в основному за рахунок мобілізації рудних компонентів із вміщуючих порід, а гранітоїди, що супроводжують ці родовища, були переважно генераторами тепла і частини розчинів. Родовища в зеленокам'яних областях (Сергіївське, Балка Золота, Балка Широка) утворилися внаслідок гідротермально-вулканічної діяльності в стародавніх вулканічних структурах. В окремих випадках у рудоутворенні приймали участь приповерхневі (в тому числі метеорні) розчини.

У докембрії Українського щита виділено шість металогенічних епох: від ранньоархейської до пізньопротерозойської, кожна з яких характеризується своїм набором рудних компонентів. У промисловому відношенні найбільш перспективними є чотири останні: пізньоархейська, ранньо-, середньо- та пізньопротерозойська епохи.

З використанням великого матеріалу щодо розподілу золота та його елементів-супутників в архейських зеленокам'яних товщах Середнього Придніпров'я показано, що жоден із петрохімічних типів порід зеленокам'яних структур не виділяється ступенем золотоносності порівняно з іншими. Вміст золота, як правило, не перевищує кларкових для даних типів порід, за винятком дільниць розвитку сульфідних фацій залізистих кварцитів і зон колчеданного зруденіння, найімовірніше пов'язаних із проявленням сольфатарно-гідротермальної діяльності. Відночас зазначено, що підвищеною концентрацією золота характеризуються метасоматично змінені породи широко розвинутих у регіоні зон тектонічного розсланцювання. Показано приуроченість золота до внутрішніх і центральних зон метасоматичних ореолів, наведено опис типових родовищ і наголошено на необхідності проведення палеовулканологічних реконструкцій у ході пошукових робіт стосовно золота.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.1

Рубрики:

Докембрійський етап

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Нижні частини розрізів архейських зеленокам'яних комплексів Українського щита, що представлені магматичними породами мафіт-ультрамафітової асоціації, ідентифікованої з океанічною корою, розглянуто як первинне джерело рудогенних елементів у процесах подальшого рудоутворення. Припущено, що серпентинізація океанічних гіпербазитів обумовила першу мобілізацію і перерозподіл кларкового золота. До відомих зеленокам'яних комплексів (давніше за 3 млрд рр.) додано молодший. У цьому комплексі, який метаморфізований за умов гранулітової фації 2,6 млрд рр. тому, виявлено мінералізацію Ba, Mn (з Co, Ni, Cu), W, Cu і Zn, а також Cr і Ni з Au, котра ідентифікується з рудами, що утворилися в океанічних умовах фанерозою. Протерозойська регенерація цієї мінералізації утворює еволюційний ряд рудних мінеральних асоціацій від високотемпературної скарнової до низькотемпературної гідротермальної. Накреслено послідовність концентрації Au в зеленокам'яних комплексах, давніших за 3 млрд рр., яка пов'язана з оксидною і сульфідною фаціями залізо-кременистої формації та послідуючими етапами її гідротермальної регенерації. У результаті ерозії архейських комплексів утворилися раннєпротерозойські золотоносні теригенні відклади.

Розглянуто часову послідовність процесів вулканізму та гранітоїдного магматизму в докембрії Північно-Західного, Дністровсько-Бузького, Росинсько-Тікицького, Середньопридніпровського та Приазовського мегаблоків. Показано головні геотектонічні етапи формування Українського щита.

Розглянуто проблеми докембрію України, зокрема, питання геології, магматизму, стратиграфії, геохронології, тектоніки, петрології та металогенії. Наведено пропозиції щодо вдосконалення діючої стратиграфічної схеми докембрію, методики геологозйомочних робіт, пошуків корисних копалин, а також новітні теоретичні розробки деяких головних проблем геології докембрію.

Висвітлено результати започаткованого нового напрямку досліджень нафтогазоносності Дніпровсько-Донецької западини. Проаналізовано гіпсометричний розподіл, величину запасів і продуктивних площ покладів вуглеводнів з установленими відмітками водонафтових і газоводяних контактів. Виявлено особливості та типи нафтогазоносних об'єктів, пасток та їх заповнення вуглеводнями за різних гіпсометричних умов. Уперше встановлено гіпсометричні загальні та регіональні поверхи нафтогазоносності, особливості розподілу покладів у їх межах, періодичність повторення продуктивних гіпсометричних рівнів, спрогнозовано нові гіпсометричні інтервали нафтогазоносності. Визначено напрямки й обсяги пошуків і розвідки покладів нафти та газу.

Изложены основные направления развития глобального и регионального (по Украине) палеоклимата в истории Земли и некоторые закономерности его изменений в течение антропозоя и ноозоя. Подчеркнуто, что палеоклимат Земли на протяжении ее истории изменялся направленно и ритмично. Закономерности и тенденции палеоклимата особенно четко прослежены глобально и преимущественно регионально (по Украине) в плиоцене, плейстоцене и голоцене.

Рассмотрены метаморфизированные проявления руд золота, залегающие среди позднеархейских и раннепротерозойских пород Украинского щита. Описано четыре метаморфизованных структурно-формационных типа оруденения: кварцито-филлитовый в бортах зеленокаменных структур, кварцито-филлитовый в контактовых зонах субинтрузивных массивов гранитойдов, кварцит-слюдисто-артеритовый в бортах кальдерных структур и кварцит-слюдисто-артеритовый в надвиговых зонах с наложенной гранитизацией. Доказано, что данные типы оруденения контролировались рудовмещающими флюидизитовыми зонами с характерными их признаками.

На основе анализа палеонтологических и палегеографических данных, а также использования материалов карбона Донецкого бассейна предпринята попытка выяснить положение нижней и верхней границ московского яруса в разрезах карбона Западной Европы и уточнить его объем. Изложена палеоботаническая характеристика московского яруса и освещены вопросы корреляции его подразделений.

На формационной основе охарактеризовано строение золотоносных нижнепротерозойских комплексов, приведены данные об их положении в ряду других подразделений этого ранга в докембрии. Особое внимание уделено Кировоградскому геоблоку и распространенным в его пределах золотовмещающим формациям. Изложены материалы по распространению подобных формаций, месторождений и проявлений золота на всем щите. Приводится детальное описание состава, строения и рудоносности эталонного Клинцовского рудного поля и в его пределах конкретного Клинцовского золоторудного месторождения. Всесторонне охарактеризованы рудные тела, предложена геолого-генетическая модель золотого оруденения данного типа, отмечены черты, повторяющиеся в докембрийских месторождениях иных типов. Приводятся корреляции с подобными золоторудными месторождениями мира. Изложены данные по прогнозированию и поискам золота клинцовского типа в пределах гнейсовых комплексов Украинского щита.

Розглянуто мінералогічні особливості породоутворюючих та акцесорних мінералів порід пізньокайнозойських вулканічних серій Малого Кавказу, які є індикаторами для визначення умов їх кристалізації. На основі вивчення хімічного складу, структурного стану цих мінералів зроблено висновок, що кристалізація й еволюція магматичного розплаву відбувалася в глибинному та проміжних магматичних осередках за високого тиску окислених флюїдів. Вивчення типоморфних мінералів дозволило виявити умови утворення пізньокайнозойських вулканічних серій Малого Кавказу.

Изложены результаты исследований контактного взаимодействия буровой алмазной коронки с горной породой, что позволяет выявить новые направления оптимизации конструктивных параметров данных коронок с целью интенсификации процесса разрушения горной породы. Изучено влияние водо-твердого отношения и степени аэрации на теплофизические свойства газожидкостных тампонажных смесей. Приведена минералого-геохимическая характеристика докембрийских комплексов Приазовского блока Украинского щита. Исследованы закономерности формирования кавитационного поля для создания экологически чистых технологий бурения скважин и освоения продуктивных горизонтов. Детально проанализирована научная деятельность известного ученого и педагога Г.И.Неудачина.

Розглянуто періодизацію раннього докембрію, проблеми формування граніт-зеленокам'яних областей і грануліт-гнейсових поясів, осадконакопичення та розвитку органічного життя в докембрії, а також глибини ерозійного зрізу Українського щита. Запропоновано нову геохронологічну шкалу докембрію, а також оригінальну модель формування грануліт-гнейсових і граніт-зеленокам'яних терейнів.

Рассмотрены вопросы теоретической стратиграфии, которые наиболее остро дискутировались на протяжении последних десятилетий. Изложены принципы стратиграфии. Исследована проблема времени в геологии. Освещены общие закономерности развития природы. Изучены вопросы стратиграфической классификации и номенклатуры.

Збірка містить наукові матеріали Українського палеонтологічного товариства з проблем біостратиграфії, палеографії, палеоекології, палеобіогеографії та створення регіональних стратиграфічних схем України.

Палеогеография - наука о древней природе земной поверхности, палеогеосфере, существовавшей со времени образования Земли как планеты и до окончания так называемого малого ледникового периода. Главные этапы развития палеогеосферы: азой, криптозой, фанерозой, антропозой, ноозой, а современной географической оболочки - ноотехнозой; главные закономерности - палеогеографическая этапность и палеогеографическая дифференциация. Палеогеография разделяется на ряд частей (общая, глобальная, региональная, отраслевая, прикладная палеогеография, палеоландшафтоведение, палеоэкогеография) и отраслей (палеогеология, палеогеоморфология, палеопедология, учение о древних корах выветривания, палеогидрология, палеоклиматология, палеобиогеография). Как наука палеогеография объявлена лишь в начале 20 в., хотя этап становления ее начался с 20 годов 19 в., а первые научные сведения палеогеографического содержания относятся еще к античному времени. Главные задачи палеогеографии: дальнейшее развитие всех ее частей и отраслей и прогноз развития природы и окружающей среды, создание глобальных и региональных научных прогнозов всех категорий - презентиских, ретроспективных, и наиболее необходимых перспективных.

Возможны три подхода для выявления крупнейших таксонов этапности природы земной поверхности. Один из них основывается на истории жизни. При этом выделяется три самых больших этапа: азойский (от 13,0? до 4,5? - 3,9? млрд. лет), криптозойский (от конца азоя до 0,6 или 0,57 млрд. лет) и фанерозойский (0,6 млрд. лет - ныне), с расчленением каждого из них на разных основаниях (в частности криптозоя и фанерозоя - по палеонтологическим данным). В основе второго подхода - характер строения и истории этажей земной коры. Таким образом дофанерозой материков расчленен, по эмпирическим данным, на 4 этажа - алданский, киватинский, афебский и рифейский, время образования каждого из них равно примерно 1,0 млрд. лет (от 4,5 до 0,6 млрд. лет). Третий подход - палеогеографический, при котором учитываются этапы реконструируемой природы. Исходя из него, наибольшими этапами природы земной поверхности в дофанерозое будут: раннеприскойский, позднеприскойский, саамский, кеноренский, карельский, гренвильский, катангский. Длительность этих палеогеографических этапов-мегаэр в криптозое сокращается со временем: от 1,2 до 0,4 млрд. лет, причем каждый из них разделяется на два палеогеографических периода: более ранний - талассократический и следующий - геократический.