Подано результати фотометричних досліджень спалахуючої зірки EV Lac, отримані під час скоординованих спостережень у 1998 р. У ході одночасних спостережень зірки в UBVRI- та H-смугах не знайдено жодних суттєвих змін блиску в ІЧ-діапазоні, які б збігалися зі спостережуваними оптичними спалахами. У рамках зональної моделі плямистості зірок знайдено параметри неоднорідності поверхні EV Lac.

Запропоновано процедуру розрахунку коефіцієнта поглинання далекого інфрачервоного випромінювання композитами з дрібними металевими частинками. Розраховані спектри поглинання композита типу Pd-KCl в далекому інфрачервоному діапазоні добре узгоджуються з експериментом.

Обговорюються фізичні властивості субзірок. Наведено сучасні фазові діаграми "температура - густина" та "температура - електронна щільність" для речовини надр субзірок. Розраховано сімейство воднево-гелієвих моделей субзірок за умови, що вони сферично-симетричні, не мають осьового обертання, магнітного поля та внутрішніх джерел енергії.

Исследованы характеристики импеданса эпоксидных покрытий, которые имели в грунтовочном слое хроматный пигмент или смесь фосфатного и кальцийсодержащего пигментов. Покрытия нанесены на обычную низкоуглеродистую и оцинкованную сталь. Исследования проведены в коррозионной среде, имитирующей кислые атмосферные осадки. Установлено, что хроматный пигмент в большей степени обеспечивает пассивирующий эффект, существенно не улучшая изоляционные свойства эпоксидного покрытия. Введение нехроматной смеси пигментов увеличивает барьерные показатели эпоксидного покрытия. Исходя из импедансных зависимостей, комбинация двух нехроматных пигментов может быть перспективным заменителем токсичных хроматов в эпоксидных защитных покрытиях, причем их использование более эффективно на обычной, чем на оцинкованной стали.

Наведено огляд публікацій, стосовно дослідження фізичних властивостей астероїдів за допомогою космічних апаратів. Розглянуто космічні місії (OAO-2, IUE, FIRSSE, IRAS, "Hipparcos", HST, ISO, MSX, "Galileo", NEAR, DS1, "Smart-1", "Rozetta" та MUSES-C), в рамках яких проводились та будуть проводитись спостереження астероїдів, та основні одержані результати. Обговорено доцільність майбутніх досліджень астероїдів за допомогою космічних апаратів.

Проведено не-ЛТР-моделювання ліній Fe I в спектрі незбуреної сонячної атмосфери типу MACKKL для реалістичної моделі атома, де враховано тонку структуру термів. Модель атома містить біля 250 рівнів і майже 500 радiіційних зв'язано-зв'язаних і зв'язано-вільних переходів в УФ-, видимому та IЧ-діапазонах спектру, в тому числі біля континууму Fe I. Досліджені статистичні закономірності поведінки похибок висот утворення ліній, функцій джерела, еквівалентних ширин та центральних глибин сонячних ліній Fe I, які виникають при використанні ЛТР-гіпотези. Показано, що ці закономірності можна описати параметричною сукупністю кривих, які залежать від висоти утворення ліній, де параметром виступає потенціал збудження нижнього рівня.

Криву блиску Нової, побудовану у шкалах "логарифм радіуса оболонки - амплітуда спалаху", запропоновано вважати головною ознакою для класифікації класичних Нових. Детально обговорено складові цієї ознаки: амплітуда спалаху, коефіцієнти нахилу лінійних ділянок кривої блиску та їх протяжність. Розглянуто деякі загальні методичні питання.

Визначено ефективні температури, прискорення вільного падіння, металічності для зір спектральних класів F, G, K методом оптимізації трипараметричної функції нев'язок спостережених та розрахованих потоків в 103 точках за довжинами хвиль. З цією метою використовувався каталог Комарова та ін. (Odessa Astron. Publ. - 1995. - 8) та теоретичні потоки, розраховані Куруцем (CD-ROM SAO, 1993, N 13, N 18).

Описано методику створення першої версії астрографічного каталогу (ФОНАК 1.0) за вимірами платівок програми ФОН (голосіївське перекриття північного неба) з використанням даних Астрографічного Каталогу. Наведено основні відомості про програму ФОН. Детально розглянуто процедуру вимірювання платівок на АВК ПАРСЕК, а також методику їх редукції. Обговорено результати порівняння отриманого каталогу з даними каталогів HIPPARCOS і CMC11.

Наведено основні результати дослідження фізичних властивостей, хімічного складу холодних зірок-гігантів кисневої послідовності. Докладно висвітлено сучасні методи абсолютно-відносної електроспектрофотометрії, визначення фундаментальних характеристик зірок та вмістів хімічних елементів.

Індекс рубрикатора НБУВ: В663.17

Рубрики:

Окремі змінні

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В663.1

Рубрики:

Змінні зірки

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В342.2 + В661.6

Рубрики:

Теорія оптичних систем і оптичних зображень

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В663.24

Рубрики:

Наднові зірки

Шифр НБУВ: Ж68777 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В661.4

Рубрики:

Спектри зірок

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Методом синтетичних спектрів визначено вміст елементів у атмосфері змінної зірки HD 50420 типу delta Sct. Використано високодисперсні ешеле-спектрограми, отримані на 6-му телескопі ВТА САО РАН. Отримані результати характеризують HD 50420 як зірку з незначним надлишком металів, близьким до 0,1 - 0,2 dex, і не узгоджуються з припущенням про її належність до хімічно пекулярних зірок типу delta Sct.

Індекс рубрикатора НБУВ: В66я263.1

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В661.41

Рубрики:

Спектральна класифікація зірок

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обговорено результати моделювання оптичних спектрів ( lambda lambda 600 - 900 нм) М-карликів: GJ51(M5 V) і GJ1111(M6,5 V) та молодого коричневого карлика Teide1 (V M8). Розглянуто залежність спектрів зірок від ефективної температури та прискорення вільного падіння. Отримано значення їх ефективних температур: 3100, 2900 та 2700 К відповідно. Для ділянок спектра lambda lambda 810,6 - 814,6, 668,8 - 672,8 і 608,3 - 612,3 нм розраховано синтетичні спектри з різними наближеннями врахування молекулярної непрозорості - "ліній, що повністю перекриваються" (JOLA) та "лінії за лінією" для списку ліній ТіО Плеза (1998). Показано, що для насичених молекулярних смуг, які визначають вигляд спектра пізніх М-карликів, ці наближення дають близькі результати. Досліджено вплив хромосфероподібних структур на молекулярний спектр М-карликів.

Обговорено результати моделювання оптичних спектрів зір пізніх спектральних класів із застосуванням різних списків ліній молекули TiO. Для ділянок lambda lambda 668,5 - 672,5, 768,5 - 772,5 та 810,5 - 814,5 нм розраховано синтетичні спектри з різними наближеннями врахування молекулярної непрозорості - ліній, що повністю перекриваються, та "лінія за лінією" для списків ліній TiO Плеза та Швенке. Порівняно спектри молодих зір V927 Tau, FN Tau з синтетичними та показано, що розрахунки за списками TiO Швенке краще відтворюють спостережувані спектри.