На основі п'яти систем відліку, отриманих за даними оригінальних VLBI-спостережень і поданих до IERS 1997 р., запропонованим у Києві методом дуг створено зведену небесну систему відліку RSC(GAOUA)98 C 01, що містить положення 631 радіоджерела. Координатні осі орієнтовано за осями ICRF з точністю 0.02 mas за всіма 212 спільними визначальними радіоджерелами. Внутрішні середні квадратичні помилки прямого сходження та схилення визначальних радіоджерел складають відповідно 0.11 і 0.13 mas. Обговорюються результати взаємних порівнянь ICRF, отриманої зведеної та використаних оригінальних систем.

Подано результати фотометричних досліджень спалахуючої зірки EV Lac, отримані під час скоординованих спостережень у 1998 р. У ході одночасних спостережень зірки в UBVRI- та H-смугах не знайдено жодних суттєвих змін блиску в ІЧ-діапазоні, які б збігалися зі спостережуваними оптичними спалахами. У рамках зональної моделі плямистості зірок знайдено параметри неоднорідності поверхні EV Lac.

За 20 ПЗЗ-спостереженнями, виконаними за допомогою телескопа Шмідта Пекінської обсерваторії, методом сталих окремої платівки визначені оптичні координати чотирьох радіоджерел 0851+202, 1228+126, 1442+101 та 1749+701. Як опорні використовувалися п'ять каталогів: АСТ, СМС, РРМ, NPM і HIP. Ми порівняли наші результати з даними інших авторів.

Підбито підсумки Всеукраїнського зльоту астрономів "Сузір'я" на Закарпатті. Запропоновано результати вивчення внутрішньої будови планет методом гравітаційного зондування. Зроблено аналітичні оцінки параметрів орбіти відділеного зонду. Висвітлено наближену методику розрахунку відривного нестаціонарного обтікання гладких профілів скінченної товщини. Проаналізовано забезпечення працездатності автоматичних клапанів за кріогенних температур робочих середовищ. Проведено розрахунок напружено-деформованого стану багатошарових циліндричних оболонок за умов нестаціонарних навантажень. Запропоновано системний підхід до проектування автономного робототехнічного комплексу захвату та буксирування вільнолітаючих об'єктів у космічному просторі. Описано експеримент з моделлю ракетного двигуна, що працює на газоподібному поліетиленовому пальному. Представлено математичну модель холодного зварювання в роз'ємних з'єднаннях. Розглянуто питання побудови масової осі носія космічного апарата з використанням технологічних засобів, а також поліпшені властивості дюралюмінів. Проаналізовано вплив частоти електромагнітного поля на процес отвердіння зв'язуючого полімерних матеріалів. Визначено напрямки розвитку технології одержання антифрикційних матеріалів з порошків алюмінієвих сплавів. Реалізовано алгоритм класифікації із застосуванням системи Statistica. Висвітлено досягнення напівпровідникової негатроніки та перспективи їх використання в системах супутникових телекомунікацій, результати відновлення функціонального стану хворих на активний хронічний гепатит за дії змінних магнітних полів.

Вивчено можливі механізми структурних змін перехоплення Ранв'є під дією гравітації. Визначено шляхи підвищення ефективності космічного радіомовного зв'язку.

We develop the hypothesis about the coherent quantum origin of the decameter radiation of the system Jupiter - Io that may explain its very high brightness temperature. The typical magnitude of a magnetic field in the system produces the necessary value of the cyclotron frequency wc that is close to the experimentally observed one and corresponds to the quantum transitions between Landau levels. A possible source of this radiation is the transitions in the spectrum of highly excited hydrogen atoms (Rydberg atoms) that has a narrow band of almost equidistant levels (Landau quasi-levels) in a constant magnetic field. This part of the spectrum is calculated by a new nonperturbative method. We discuss also an additional formation mechanism of Rydberg atoms in a dusty plasma.

Запропоновано процедуру розрахунку коефіцієнта поглинання далекого інфрачервоного випромінювання композитами з дрібними металевими частинками. Розраховані спектри поглинання композита типу Pd-KCl в далекому інфрачервоному діапазоні добре узгоджуються з експериментом.

Розвинуто методи вимірювання відхилень поверхні великого телескопічного дзеркала від заданої форми з точністю до сотих долей довжини світлової хвилі. Описано програму автоматизації обробки інтерферограм на ПЕОМ.

Описано методи оцінювання параметрів і використання квадратнокореневого інформаційного фільтра. Надано алгоритми оцінювання параметрів, що складаються з наборів глобальних, локальних і стохастичних параметрів, реалізованих у програмному забезпеченні аналізу геодинамічних РСДБ-спостережень "SteelBreeze". Наведено оцінки зенітної затримки в тропосфері та стандартів частоти з використанням стохастичних параметрів.

Досліджено хімічну та фотометричну еволюцію дискових галактик з зореутворенням. Моделювання складних газодинамічних течій базується на власному коді хіміко-динамічної згладжуваної гідродинаміки частинок (CD-SPH - Chemo-Dynamіcal Smoothed Partіcle Hydrodynamіcs) з включенням процесів зореутворення. Під час розрахунків проведено розширене тестування запропонованого нового критерію зореутворення. Доведено, що отримані результати з різним числом "газових" і "зоряних" частинок є не тільки якісно, але і кількісно подібними.

Аналізується стан дослідження тонкої структури геліофізичних циклічних часових рядів. Відзначаються методичні труднощі виділення і підтвердження реальності існування близького до річного компонента місячних флуктуацій чисел Вольфа. Досліджується зв'язок параметрів тонкої структури сонячного циклу з внутрішньоциклічними і віковими змінами його параметрів. Подаються результати обробки середньомісячних чисел Вольфа, що служать основою кількісної інтерпретації і узагальнення закону Швабе-Вольфа. Наводяться аргументи, що підтверджують зв'язок мікро-макроструктури часових рядів індексів сонячної активності.

Дається виведення рiвнянь поправок до стандартних координат для урахування змiн сферичних екваторiальних координат небесних об'єктiв i головної точки знiмка (точки дотику до небесної сфери площини, паралельної площинi фотопластинки) на основi формули повного диференцiала функцiї багатьох змiнних. Шляхом числового моделювания ряду моделей знiмка оцiнюється врахування впливу iнструментальних i сферичних поправок на точнiсть визначення координат дослiджуваних об'єктiв запропонованим методом i за формулами iнших авторiв. Обговорюється метод редукцiї ширококутових астрофотографiй, оснований на уточненнi сферичних екваторiальних координат головної точки знiмка за редукцiйними рiвняннями виду неповного квадратичного полiнома, i коефiцiєнта радiальної кубiчної дисторсiї та координат центра її симетрiї на знiмку за редукцiйними формулами, що визначають параметри кубiчної дисторсiї. Розв'язування проводяться шляхом послiдовних наближень при великiй кiлькостi опорних та дослiджуваних зiрок, координати яких вважаються вiдомими за даними будь-якого каталога.

Розроблено базу даних для зберігання, графічного подання і математичного аналізу спектральної інформації. База даних містить 2029 спектрів місць падіння фрагментів комети Шумейкер-Леві 9 на Юпітер. Bcі спектри виправлено за систематичними помилками спостережень та наведено в лінійній шкалі довжин хвиль. Відношення сигналу до шуму - близько 100. Розроблено програмні засоби для проведення дисперсійного аналізу обраного набору спектрів. Спектральні дані можна одержати за електронною адресою bochkov@crao.crimea.ua.

Викладено авторську концепцію базового курсу фізики, інтегрованого з астрономією, як першого ступеня навчання фізики в загально-освітній школі. Описано досвід і результати першого, відносно завершеного циклу впровадження пропонованого курсу за пробними підручниками "Фізика. Астрономія" (за ред. проф. О.І.Бугайова). Співставлення очікуваного педагогічного ефекту з результатами дослідно-експериментального навчання і масовою практикою роботи за пробними підручниками здійснено з позицій дидактичної інноватики.

У рамках моделі точкових джерел поля з "віртуальними" магнітними зарядами, розташованими в тілі зорі, знайдено залежність кросовера в магнітних хімічно пекулярних зорях від фази твердотільного обертання зорі для випадку центрованого симетричного магнітного диполя.

У монографії розглядаються теоретичні основи змісту і структури інтегрального курсу "Фізика. Астрономія" (7-9 класи), як нового навчального предмету, та методичні засади його вивчення в основній школі. На основі уявлення про зміст освіти як чотирьохкомпонентну структуру (предметні знання, узагальнені способи діяльності, досвід емоціонально-вольового ставлення до результатів і процесу діяльності в даній предметній галузі знань, досвід творчої діяльності) дано обгрунтування функцій пропонованого навчального курсу, його програми, змісту та структури адекватних їм пробних підручників; проаналізовано розвиток та глибину вивчення основних елементів змісту навчання; запропоновано цілісну методичну систему навчання основам фізичних і астрономічних знань.

Для визначення координат нової перманентної GPS-станції UZHL використано спостереження GPS-супутників на перманентних станціях UZHL, GLSV та POTS з 8 до 10 лютого 1999 р.

У роботі на основі широкого кола джерел автор аналізує історичний процес розвитку фізико-астрономічної науки, показує місце вітчизняної науки в системі загальнолюдських знань, висвітлює роль видатних та маловідомих фізиків і астрономів України у розвитку природопізнавальної науки, як в масштабі однієї країни так і у світовій науці, доцільність та необхідність використання матеріалів з історії української науки при вивченні фізики та астрономії. Посібник містить короткі біографічні відомості про життя та наукову діяльність таких фізиків і астрономів: Ю.Дрогобича, З.Скари, Ф.Прокоповича, М.Пильчикова, І.Пулюя, Ю.Кондратюка, Г.Лангемака, І.Тамма, В.Челомея та ін. Питання історії розвитку фізики та астрономії в Україні викладено в хронологічній послідовності. Виокремлено такі періоди розвитку вітчизняної науки: давні часи, епоха Київської Русі, розвій наук в Києво-Могилянській академії, фізика та астрономія в Україні XIX - початку XX століття, створення Української Академії наук як новий етап розвитку вітчизняної науки, розвиток української науки в XX столітті.

Проаналізованo вплив висотного градієнтa швидкостей у фотосфері на профілі фраунгоферових ліній. Виявлено, що лише за зсувом фраунгоферових ліній можна зробити висновок про напрямок і величину променевих швидкостей у шарі формування ядра лінії. Інтерпретація асиметрії фраунгоферових ліній у спалахах вимагає більш обережного підходу, бо червона (синя) асиметрія може виникати як у разі низхідних, так і в разі висхідних потоків речовини.

Досліджено дисперсійне рівняння низькочастотних плазмових хвиль у петельних структурах в активних областях на Сонці. Для певного типу рівняння стану сонячної атмосфери та типових значень напруженості магнітного поля показано, що просторова неоднорідність густини та великомасштабне електричне поля призводять до появи нових типів плазмових коливань. У межах використаних наближень одержані розв'язки досліджено для значень плазмових параметрів, характернє для петельних структур.

Обговорюються фізичні властивості субзірок. Наведено сучасні фазові діаграми "температура - густина" та "температура - електронна щільність" для речовини надр субзірок. Розраховано сімейство воднево-гелієвих моделей субзірок за умови, що вони сферично-симетричні, не мають осьового обертання, магнітного поля та внутрішніх джерел енергії.