Мета статті - визначити дослідження основних напрямів та ідей протестів молодіжного руху в США 1960-х років. Методи дослідження: синтетичний, аналітичний та описовий, хронологічний, історико-порівняльний, ретроспективний та конкретно-історичний. Встановлено, що молодіжний рух за громадянські права афроамериканців було розпочато наприкінці 1950-х років. Зроблено висновок, що головними наслідками молодіжного руху в США 1960-х років стали: припинення сегрегації афроамериканців, розширення повноважень студентського самоврядування в університетах, припинення ескалації збройного конфлікту США та В'єтнаму. Констатовано, що молодіжний рух США 60-х років ХХ ст. став винятково масштабним явищем в соціально-політичній і духовно-культурній сферах життя країни. Обговорено дослідження основної ідеї руху молоді США 1960-х років, розглянуто основні напрями протестів цього руху, а саме: рух проти расової дискримінації та за досягнення громадянських прав афроамериканцями; протести за освітні реформи; рух проти інтервенції в Індокитаї. Досліджено масштабний рух "сидячих демонстрацій" ("sit-in") та діяльність організації Студентський координаційний комітет ненасильницьких дій, який було створено у 1960 р. з метою координації виступів студентів на місцях. партій, та виокремлено події, які стали поштовхом до його появи.

Незважаючи на сталі тенденції сьогодення щодо демократизації суспільства, глобалізації, посилення транскордонної комунікації та співпраці, актуальними залишаються проблеми національних, соціокультурних та індивідуальних відмінностей, що нерідко породжують прояви дискримінації як форми нетерпимості. Одним із видів дискримінації є дискримінація на грунті етнічних та расових відмінностей, яка особливих проявів набула в США. У контексті глобальної активізації антирасистських настроїв та рухів у пропонованій розвідці розглядаються питання екстеріоризації мови ненависті на просторах американської лінгвокультури. Актуальність теми підсилюється прогалинами в існуючих роботах щодо висвітлення категорійвмотивованості формування расистських етнонімів. Запропонована розвідка акцентує увагу на шляхах лінгвального вираження расової дискримінації за ознаками етнічної приналежності об'єктів номінації. Крім того здійснюються спроби надати власне визначення мовирасизму, а також детермінувати та систематизувати расистські етнономінації за критерієм їх умотивованості. З цією метою було укладено список з 50 лексичних одиниць расистських етнономінацій, відібраних методом суцільної вибірки зі статей сучасних американських онлайн-видань ABC News, NBC News, The Atlantic, NBR. Аналіз укладеної вибірки доводить, що в контексті американської лінгвокультури дискримінації можуть підлягати представники будь-якої етноспільноти, проте об'єктами расизму переважно стають афроамериканці, азійці та автохтонний етнос, які дискримінуються за такими мотивами: гастрономічні уподобання, особливості вимови, колір шкіри тощо. Крім того, популярними асоціатами для створення етнономінцій є специфічні реалії навколишнього світу, ономастичні одиниці, анімалістичні та антропометричні мотиви. При цьому найпопулярнішим мотивом утворення расистських етнономінацій є гастрономічний.

Проаналізовано дані декількох соціологічних опитувань українських студентів у Києві у 2005, 2009 та 2018 рр. (з головним акцентом на аналізі даних останнього опитування), які були виконані співробітниками сектору міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України (Київ). Ключовими цілями статті є: виявлення особливостей міжетнічних взаємовідносин у київських закладах вищої освіти; визначення ставлення київських студентів-українців до іноземців; оцінка характеру змін у ставленні київських студентів-українців до іноземців протягом останніх десяти років. Новизна дослідження: уперше розраховано індекс інтолерантності за авторською методикою та здійснено порівняльний аналіз результатів декількох хвиль опитувань київських студентів. Порівняння результатів опитування 2018 р. з попередніми опитуваннями вказало на покращення ставлення студентів закладів вищої освіти столиці до іноземців: зменшення конфліктності, підвищення рівня та частоти комунікативності між іноземцями та студента миукраїнцями, зростання дружності у міжетнічних взаємовідносинах. Після розрахунку індексу інтолерантності та індексу ксенофобії з'ясовано основні чинники, що впливають на ставлення українських студентів до іноземців: стать респондента, досвід та частота спілкування респондентів з іноземцями, місцевість проживання респондента до вступу у заклад вищої освіти. В результаті побудови комплексного профілю ставлення київських студентів до іноземців було ідентифіковано п'ять кластерів за характером сприйняття різних етнічних груп. Установлено, що попри загальне покращення ставлення київських студентів-українців до іноземців за останнє десятиліття у студентському середовищі відбулося формування негативних ксеностереотипів, які межу ють із расизмом та релігійною нетерпимістю, що вимагає негайної протидії шляхом просвітницької роботи. З'ясовано, що на можливість інтегрування іноземців до українського суспільства впливає соціально-економічна і геополітична ситуація в Україні, імміграційна криза в Європі та вітчизняний і зарубіжний медіаконтент.

Проаналізовано дані декількох соціологічних опитувань українських студентів у Києві у 2005, 2009 та 2018 рр. (з головним акцентом на аналізі даних останнього опитування), які були виконані співробітниками сектору міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України (Київ). Ключовими цілями статті є: виявлення особливостей міжетнічних взаємовідносин у київських закладах вищої освіти; визначення ставлення київських студентів-українців до іноземців; оцінка характеру змін у ставленні київських студентів-українців до іноземців протягом останніх десяти років. Новизна дослідження: уперше розраховано індекс інтолерантності за авторською методикою та здійснено порівняльний аналіз результатів декількох хвиль опитувань київських студентів. Порівняння результатів опитування 2018 р. з попередніми опитуваннями вказало на покращення ставлення студентів закладів вищої освіти столиці до іноземців: зменшення конфліктності, підвищення рівня та частоти комунікативності між іноземцями та студента миукраїнцями, зростання дружності у міжетнічних взаємовідносинах. Після розрахунку індексу інтолерантності та індексу ксенофобії з'ясовано основні чинники, що впливають на ставлення українських студентів до іноземців: стать респондента, досвід та частота спілкування респондентів з іноземцями, місцевість проживання респондента до вступу у заклад вищої освіти. В результаті побудови комплексного профілю ставлення київських студентів до іноземців було ідентифіковано п'ять кластерів за характером сприйняття різних етнічних груп. Установлено, що попри загальне покращення ставлення київських студентів-українців до іноземців за останнє десятиліття у студентському середовищі відбулося формування негативних ксеностереотипів, які межу ють із расизмом та релігійною нетерпимістю, що вимагає негайної протидії шляхом просвітницької роботи. З'ясовано, що на можливість інтегрування іноземців до українського суспільства впливає соціально-економічна і геополітична ситуація в Україні, імміграційна криза в Європі та вітчизняний і зарубіжний медіаконтент.

«Плинні ідеології» - це детальна та несподівана історія ідей у Європі ХІХ - ХХ ст. Книга про те, як концепти і метафори, народжені в епоху Французької революції, продовжували жити в тоталітарних ідеологіях XX ст., як образи проходження через смерть, святого злочинця, жертви-месії, оновлювальної катастрофи живлять історії ідей останніх двох століть, надихаючи ідеологічних союзників та антиподів. Це також детальний і безжальний аналіз головних ідеологічних монстрів сучасності: расизму, комунізму, нацизму, фашизму, а також їх поєднань. Книжку написано на межі різних дисциплін: філософії, історії ідей, політології та історії літератури.

Досліджено історичні та політичні чинники, які зумовили зародження та подальшу трансформацію ідеології українського націоналізму, як важливого суспільно-політичного явища в історії Української державності. Наголошено на актуальності тематики дослідження в контексті розбудови Української держави як правової, демократичної та європейської, та подальшого розвитку державотворчих процесів у напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції. Зазначено, що ідеологічно український націоналізм головним чином сформувався в XIX ст. Головним чинником, у формуванні націоналістичної ідеології на теренах України був фактор "конфлікту" у суспільно-політичній сфері між представниками різних національних, культурних середовищ. Як приклад наведено багаторічну політику переслідувань української мови та культури в Російській імперії, зокрема, у другій половині XIX ст.: Валуєвський циркуляр від 30 липня 1863 р. та Емський указ російського імператора Олександра II від 18 травня 1876 р., що були спрямовані на витіснення української мови з культурної сфери, духовної та навіть побутової. Зазначено, що на радикалізацію ідеології українських націоналістів вплинуло також суттєве погіршення українсько-польських відносин у Західній Україні та поширення антиукраїнських впливів (полонізації, асиміляції, окатоличення, дискримінації) з боку державних структур Польщі, страшні наслідки колективізації, голодоморів і масових політичних репресій щодо українців у Радянській Україні. Зауважено, що український націоналізм виник і розвивався у контексті європейської та світової історії, тому зазнавав зовнішнього впливу, водночас, український націоналізм, як суспільно-політичне явище, був особливим, адже базувався не на расизмі, а на любові та повазі до української нації; український націоналізм ототожнювався з патріотизмом. Що ж до методів боротьби українських націоналістів за Українську державність, то вони були зумовлені тогочасними драматичними обставинами життя та дійсності українського народу.

Розв'язано наукову проблему, сутність якої полягає в необхідності прирощення нового наукового знання про факти й причини гендерно-дискримінаційних стереотипів у сімейному судочинстві, виявлення їх соціальних показників та індикаторів у вербально-поведінкових моделях учасників судового процесу. Сформульовано висновок про переважання в оцінці суддями та адвокатами гендерної поведінки чоловіків і жінок логіки "подвійних стандартів", яка має підґрунтям ідеологію матріархального расизму та відповідні їй стереотипи соціальної моралі. Визначено й констатовано, що прихильне ставлення до гендерних стереотипів та позитивна оцінка гендерно-специфічних маніпулятивних технологій частиною опитаних суддів та адвокатів випливає з мовчазної згоди із соціальною мораллю матріархального расизму, яка містить систему імплікацій щодо гендерної неповноцінності/меншовартісності чоловіків та припущення щодо них, на цій підставі, відповідних дискримінаційних практик у сфері сімейного судочинства. Наголошено на тому, що правовим полем для використання гендерних стереотипів та найбільшим маніпулятивним потенціалом володіють норми, які відсилають до мало прояснених засад "суспільної моралі", сама розпливчастість яких уможливлює похідне від неї гендерне маніпулювання з невигідними для чоловіків юридичними наслідками. Наявні в оцінках респондентів розбіжності свідчать про реалістичнішу оцінку гендерних стандартів з боку адвокатської підгрупи вибірки та поширеність соціогендерних викривлень у суддівської підгрупи вибірки. Водночас в обох підгрупах зафіксовано гендерні привілеї та прояви гендерного расизму, що знаходить своє вираження в соціально-поведінкових проявах чоловічої й жіночої гендерної підгруп в аспекті послуговування маніпулятивними прийомами впливу на емоційний стан учасників сімейного процесу.

Досліджено політику неприєднання як одину з ключових стратегій діяльності держави у міжнародних відносинах. Проаналізовано основні теоретичні та методологічні підходи дослідження політики неприєднання, виокремлено дефініції цього поняття та виявлено ключові ознаки стратегії неприєднання держав. Простежено історичний аспект виникнення ідеї руху неприєднання. Досліджено вплив глобалізації на зміну політики неприєднання та нейтралітету держав. Члени Руху неприєднання зобов'язані, як зазначено в Гаванській декларації 1979 р., забезпечити національну незалежність, суверенітет, територіальну цілісність і безпеку країн, що неприєдналися "у їх" боротьбі проти імперіалізму, колоніалізму, неоколоніалізму, расизму та всіх форм зовнішньої агресії, окупації, панування, втручання або гегемонії, а також проти політики великої держави та блоку. Політика неприєднання вимагає від держави, яка слідує за її принципами реалізації зовнішньополітичних намірів, спрямованих на поділ світу на два ворожі блоки. Декларуючи статус неприєднання статусу, держава передусім стежить за внутрішніми чинниками, економічними або політичними, та зовнішніми чинниками, тобто сильною економічною незалежністю, можливістю зовнішньополітичного або військового тиску. Крім того, курс на неприєднання є можливим лише за відсутності будь-яких очевидних або прихованих територіальних претензій до держави, яка прагне проводити політику неприєднання. Беручи до уваги реалізації статусу неприєднання, держава краще базується на досвіді європейських вже неприєднаних держав, а також сьогодні міжнародній ситуації. Однак сучасні умови дещо змінюють концепцію неприєднання.

Досліджено зміст, особливості та тенденції розвитку інститу цінного співробітництва в межах ООН з питань боротьби з расизмом та расовою дискримінацією. Охарактеризовано основні доктринальні підходи до розуміння змісту терміну "расова дискримінація", а також висвітлено його генезу та сучасні тенденції розвитку. Визначено основі інституційні елементи системи ООН в контексті боротьби з расизмом та расовою дискримінацією, а також надано їх характеристику через склад, правову основу діяльності та компетенцію. Основну увагу зосереджено на процедурних особливостях механізмів, використовуваних Радою з прав людини, Комітетом з прав людини та Комітетом з ліквідації расової дискримінації. Окреслено основі проблемні аспекти їх застосування на практиці на прикладі процедур Комітету з прав людини, що негативно впливає на ефективність міжнародно-правового співробітництва по боротьбі з расизмом та расовою дискримінацією. Відмічено необхідність активізації інституційного співробітництва в межах ООН по боротьбі з расизмом та расовою дискримінацією через посилення нормативного статусу рішень органів та організацій системи ООН, більш повне використання наявного потенціалу інституційного співробітництва та забезпечення більш комплексного підходу до боротьби з расизмом та расовою дискримінацією.

Розглянуто поняття і визначення расизму, екстремізму і ксенофобії, прояви ксенофобії, расизму і нетерпимості у структурах громадянського суспільства. Висвітлено офіційне реагування влади на прояви ксенофобії, расизму і нетерпимості, прояви ксенофобії на рівні владних структур, у діяльності політичних партій, громадських організацій і об'єднань. Викладено питання протидії поширенню ксенофобії та шовіністичних поглядів у практиці України і зарубіжних країн, її нормативного забезпечення. Проаналізовано практику міжнародного співробітництва щодо протидії поширенню ксенофобії, расизму та екстремізму.

Висвітено проблему, яка залишається актуальною для багатьох країн, - подолання дискримінації. У сучасному світі це негативне явище набуває нових форм, попри значні зусилля держав, спрямовані на протидію йому. Розглянуто питання боротьби з расизмом та іншими видами дискримінації. Проаналізовано низку міжнародних документів, пов'язаних із цим негативним явищем.

Визначено поняття "механізм міжнародно-правового співробітництва в системі Ради Європи у боротьбі із ксенофобією та расизмом" та його особливості. З'ясовано генезу та охарактеризовано сучасний стан співпраці держав у межах універсальних і регіональних міжнародних організацій у сфері протидії нетолерантному ставленню. Встановлено правовий статус та особливості діяльності Європейської комісії проти расизму та нетерпимості Ради Європи (ЄКРН). Доведено, що така діяльність має переважно превентивний характер. Розкрито правову природу рекомендацій ЄКРН як актів "м'якого" права. Обгрунтовано необхідність удосконалення законодавства України у сфері протидії ксенофобії та расизму з урахуванням рекомендацій ЄКРН та інших органів, що діють у системі Ради Європи.

Досліджено проблеми профілактики соціальних відхилень за умов побудови громадянського суспільства в Україні. Висвітлено особливості формування іміджу сучасного політичного лідера. Визначено роль засобів масової інформації у процесі підвищення відкритості та прозорості судової влади України. Обгрунтовано проблеми маніпуляції політичною свідомістю за допомогою засобів масової інформації. Розглянуто проблему політичної корупції в Україні за сучасних умов. Проаналізовано перспективи розвитку парламентаризму як форми правління в Україні. Досліджено проблеми, шляхи та перспективи розвитку громадянського суспільства у нашій державі. Розкрито особливості становлення політичної системи сучасної України. Наведено типи політичних культур у сучасному українському суспільстві. Проведено порівняльний аналіз комуністичної та нацистської ідеології. Викладено теоретичні аспекти ідеології расизму та націоналізму. Запропоновано шляхи становлення та розвитку українського соціуму. Розкрито проблему політичної корупції та шляхи боротьби з нею в сучасній Україні.

Проведено комплексне дослідження феноменологічної, детермінаційної природи фонових для злочинності явищ, запропоновано систему заходів протидії їх відтворенню. Сформовано гносеологічну основу дослідження соціальних відхилень, обгрунтовано структурно-функціональне та феноменологічне розуміння фонових явищ, асоціального фону злочинності, здійснено їх класифікацію, виявлено й описано зв'язки зі злочинністю. Надано кримінологічну характеристику таким фоновим явищам, як наркотизація, алкоголізація, бродяжництво, безпритульність, проституція, насильство в сім'ї, расизм, ксенофобія та нелегальна міграція, з'ясовано основні їх детермінанти. Сформульовано пропозиції щодо подальшого удосконалення системних засад, а також змісту та напрямів реалізації загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів протидії їх поширенню.

Розглянуто погляди відомих європейських діячів XIX - початку XX ст., які вплинули на формування і обгрунтування "расової теорії" націонал-соціалізму. Закцентовано увагу на працях Ж. Гобіно і Х. Чемберлена, поглядах Г. Ліста і Л. Лібенфельса. Мова йде про головних теоретиків нацистської ідеології А. Гітлера, А. Розенберга, В. Дарре, В. Дайца, Г. Гюнтера, в працях яких відображена расова концепція націонал-соціалізму.

З’ясовано спільне та відмінне у трактуванні подій Голокосту американськими та російськими письменниками другої половини XX - початку XXI ст. у творах В. Стайрона "Вибір Софі", Дж. Фоера "Усе освітлено", А. Кузнєцова "Бабин яр" і В. Гроссмана "Життя та доля". Досліджено мотиваційний комплекс відображення Катастрофи, оскільки від документування подій, пов'язаних із висвітленням Голокосту (А. Кузнєцов), література йшла до використання мотиву Голокосту в зображенні тоталітарного режиму (В. Гроссман), ідеології расизму (У. Стайрон), проблем мультикультуралізму (Дж. Фоер). Доведено, що автори перших творів про Голокост прагнули зафіксувати факт геноциду єврейського народу, але в подальші десятиліття письменники вважали за краще використовувати мотив Голокосту як додатковий сюжетний хід.

Проаналізовано витоки формування ідеологічної та доктринальної політики нацистського окупаційного режиму в Україні періоду Другої світової війни. Особливо підкреслено її расизм, ксенофобію та експансіоністську спрямованість. Також наголошено, що суть нацизму полягала в утвердженні домінування однієї раси над всіма іншими.

Висвітлено історико-правові аспекти становлення простору свободи, безпеки та юстиції (ПБСЮ) в ЄС. Проаналізовано правову природу концепції ПБСЮ, його складові, а також їх взаємодію та взаємозв'язок з іншими політиками та сферами діяльності ЄС. Розглянуто питання правового регулювання розвитку спільної імміграційної політики ЄС. Розкрито правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю, роль ЄС у боротьбі з расизмом та ксенофобією. Описано правові механізми боротьби зі злочинністю та особливості її запобігання. Висвітлено становлення європейського простору кримінальної юстиції та організаційно-правові засади співробітництва національних судів у кримінальних справах. Викладено міжнародно-правові аспекти співробітництва України з ЄС у сфері свободи, безпеки та юстиції.

Висвітлено проблему впровадження міжкультурного виховання у підготовку німецьких вчителів.

На основі різних соціальних досліджень шляхом опитувань протягом 2002 - 2009 рр. проаналізовано спектр сучасних ціннісних орієнтацій молоді. Молодь умовно розподілено на типологічні групи відповідно до показників орієнтації на певні цінності, ієрархії цих цінностей у їх свідомості, психологічну та поведінкову реакцію на зміну суспільно-політичної ситуації. Простежено зміни у ціннісній свідомості сучасного студентства, які засвідчили розвиток тенденцій її модернізації та постмодернізації. У ході дослідження виявлено тенденції зниження серед студентів (до 9 %) бажання працювати за фахом, збільшення рівня економічно неактивної молоді, постійна присутність проблеми працевлаштування молоді, зростання кількості організацій скінхедів, збільшення проявів ксенофобії та расизму, тощо. Наголошено, що опитані студенти налаштовані на цінність порозуміння з навколишнім соціальним оточенням, проте не мають однозначної реакції на запитання щодо різних явищ у сфері сімейного життя (дошлюбних статевих стосунків, пробних шлюбів, розлучення), хоча налаштовані на дотримання норм чинного законодавства. Акцентовано увагу на зниженні політичної активності молоді за радикалізації характеру протесту.

На основе различных социальных исследований путем опросов на протяжении 2002 - 2009 гг. проанализирован спектр современных ценностных ориентаций молодежи. Молодежь условно разделена на типологические группы в соответствии с показателями ориентации на определенные ценности, иерархией этих ценностей в их сознании, психологическую и поведенческую реакцию на изменение общественно-политической ситуации. Прослежены изменения в ценностном сознании современного студенчества, которые показали развитие тенденций ее модернизации и постмодернизации. В процессе исследования виявлены тенденции снижение среди студентов (до 9 %) желание работать по специальности, увеличение уровня экономически неактивной молодежи, постоянное присутствие проблемы трудоустройства молодежи, увеличение количества организаций скинхедов, увеличение проявлений ксенофобии и расизма и т.д. Отмечено, что опрошенные студенты настроены на ценность взаимопонимания с окружающим социальным окружением, однако не имеют однозначной реакции на вопрос о различных явлений в сфере семейной жизни (добрачных половых отношений, пробных браков, развод), при этом настроены на соблюдение норм действующего законодательства. Акцентировано внимание на снижении политической активности молодежи при радикализации характера протеста.

Range of controversial modern value orientations of students is analyzed in the article ne the basis of sociological research.