Розглянуто сучасний стан, перспективи, проблеми та тенденції розвитку хімічного комплексу України. Показано можливості використання нових наукових досягнень галузі для формування та впровадження творчого підходу у професійній діяльності майбутнього спеціаліста органіка, зокрема в процесі розробки біотехнологій. Проведено дослідження поліелектролітних властивостей синтетичних фульвокислот. Вивчено вплив органічних осадників на виділення глікозаміну гліканів з рідин організму. Описано діазореакції ненасичених сполук за присутності нейтральних нуклеофілів. Розроблено екологічно безпечний спосіб переробки міцеліальних відходів біотехнологічного виробництва лимонної кислоти. Визначено особливості електронної будови донорно-акцепторних спряжених систем, похідних ціанінових барвників.

Рассмотрено современное состояние, перспективы, проблемы и тенденции развития химического комплекса Украины. Показаны возможности использования новых научных достижений отрасли для формирования и внедрения творческого подхода в профессиональной деятельности будущего специалиста органика, в частности в процессе разработки биотехнологий. Проведено исследование полиэлектролитных свойств синтетических фульвокислот. Изучено влияние органических осаждателей на выделение гликозамина гликанов из жидкостей организма. Описаны диазореакции ненасыщенных соединений переработки мицелиальных отходов биотехнологического производства лимонной кислоты. Рассмотрены особенности электролитного строения донорно-акцепторных сопряженных систем, производных цианиновых красителей.

Індекс рубрикатора НБУВ: З252.8

Рубрики:

Сонячні батареї

Шифр НБУВ: Ж60673 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що цього року виповнюється 75 років від дня заснування Інституту органічної хімії НАН України - одного з провідних наукових закладів Національної академії наук України. За цей період учені Інституту зробили вагомий внесок у скарбницю світової науки. Про наукові школи, започатковані видатними хіміками-органіками - співробітниками Інституту, йдеться у цій статті.

Давні виробництва все частіше стають об'єктом наукових студій українських археологів. Важливе місце серед них займають дослідження обробки сировини природного походження, зокрема, деревини. Вони ускладнені тим, що органіка в умовах Українського Прикарпаття практично не зберігається, тому основними джерелами до вивчення є сліди від дерев'яних конструкцій у залишках житлових та оборонних споруд, артефакти з металу, які були конструктивними елементами виробів із дерева чи елементи металевих знарядь, що містили дерев'яні деталі, та, певною мірою, етнографічні джерела. Проаналізовано можливі способи обробки дерева носіями райковецької культури в Українському Прикарпатті, наведено ймовірний асортимент дерев'яних виробів та сферу їхнього використання, визначено місце галузі у системі життєзабезпечення населення регіону.

Методом селективного хімічного травлення, ініційованого металевими (золотими) наночастинками, отримано плівки пористого кремнію на поверхні монокристалічних пластин. На таких підкладках осаджували огранічні плівки клонідину та виготовляли бар'єрні гетероструктури для отримання сонячних елементів (СЕ) і фотодіодів. Спектри відбиття світла підтвердили збудження локальної плазмонної моди в нанокомпозитах із золотими наночастинками. Фотоелектричні дослідження показали збільшення фотоструму СЕ завдяки використанню як наноструктурованого кремнію, так і золотих наночастинок в 1,5 і 7 разів, відповідно. Вольтамперні характеристики СЕ на основі таких нанокомпозитів проаналізовано в термінах безрозмірної чутливості DS = dlgId/dlgU. Дослідження інжекційних властивостей структур показало, що шар клонідіну завжди сприяє інжекції носіїв струму, у той час як наночастинки золота обмежують струм у випадку плоскої поверхні.

Очищення радіоактивно забруднених вод в Україні, як правило, здійснюють методом дистиляції. Кондиціонування утвореного сольового плаву вимагає проведення складних і дорогих технологічних операцій. Тому в розробках зарубіжних вчених, що стосуються переробки рідких радіоактивних відходів, спостерігається тенденція до мінімізації об'ємів активних вод. Одними з найбільш перспективних напрямків вилучення речовин із рідких середовищ є сорбційні технології. До їх переваг можна віднести простоту апаратурного оформлення, низькі енергозатрати та високу ефективність. Розкрито необхідність попереднього зниження органічної складової трапних вод АЕС перед початком процесу адсорбції дозоутворювальних радіонуклідів. Обгрунтовано ефективність окиснення органічної складової цих вод за допомогою плазмової обробки, при отриманні плазми шляхом бар'єрного розряду на поверхні тонкого шару води. Встановлено, що найбільш ефективними є перші 2 енергетичних вклади, завдяки яким отримано високі показники енергоефективності обробки води на перших стадіях близько 50 % за загальної ефективності 51,3 %. Виявлено, що подальше підвищення енергетичного вкладу без зміни зовнішніх умов є малоефективним і призводить до збільшення концентрацій азотних сполук. Спричинене цим ефектом суттєве підвищення концентрацій окисів азоту в оброблюваній рідині провокує збільшення загального хімічного споживання кисню (ХСК). Розроблено регресійну модель зміни ХСК - вкладена енергії та наведено напрями подальшої інтенсифікації цих процесів. Як напрями підвищення ефективності електророзрядної обробки є можливим застосування киснево-інертної газової без азотної суміші, або проведення процесу у кисневій атмосфері. Також можливим є напрям нейтралізації азотних сполук і похідних від них кислот за рахунок введення лугів і підвищення рН оброблюваних розчинів до 10 - 12.

З метою зменшення темпів зростання площ земельних ділянок під захоронення твердих побутових відходів у розвинутих країнах поширено диференційоване їх збирання, що полягає у збиранні однорідних компонентів (папір, скло, метал, органіка тощо) у окремі контейнери. Тому визначення регресійної залежності, що описує динаміку охоплення населених пунктів Вінницької області впровадженням роздільного збирання ТПВ, для вирішення проблеми поводження з твердими побутовими відходами є актуальною науково-технічною задачею. В дослідженні використано метод регресійного аналізу результатів однофакторних експериментів та інших парних залежностей з вибором адекватнішого виду функції з шістнадцяти найпоширеніших варіантів за критерієм максимального коефіцієнту кореляції. Регресія проводилась на основі лінеаризувальних перетворень, які дозволяють звести нелінійну залежність до лінійної. Визначення коефіцієнтів рівняння регресії здійснювалось методом найменших квадратів за допомогою розробленої комп'ютерної програми "RegAnaliz", яка захищена свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір. Отримано адекватну регресійну залежність та побудовано графічну залежність, що описують динаміку охоплення населених пунктів Вінницької області впровадженням роздільного збирання твердих побутових відходів, дозволяють наочно проілюструвати цю динаміку, показати достатню збіжність теоретичних та фактичних результатів. Встановлено, що у Вінницькій області протягом 2014 - 2019 рр. охоплення населених пунктів впровадженням роздільного збирання твердих побутових відходів зростало за степеневою залежністю. Спрогнозовано, що повне охоплення населених пунктів Вінницької області впровадженням роздільного збирання ТПВ припадатиме на середину 2025 р.

Пункти збереження радіоактивних відходів (ПЗРВ) є потужним потенційним джерелом тритію у біосфері. Інженерні споруди з використанням бетонних конструкцій не є достатньо надійними, оскільки на подібних об'єктах виявлено протікання зі сховищ в геологічне середовище забрудненої тритієм води. Бар'єрні властивості природного середовища в місцях розміщення сховищ визначаються здатністю поглинати та утримувати значний час цей важкий ізотоп водню і таким чином виключати його з кругообігу у біосфері. У поглинанні тритію приймають участь різні ланки природної екосистеми - геологічне середовище, грунтова органіка, однорічна та багаторічна рослинність, мікро- та макробіота. Певна частина тритію у вигляді газу та аерозолей надходить у повітряний басейн. Найбільші концентрації тритію фіксуються в зоні, наближеній до бетонних сховищ рідіоактивних відходів (РАВ), де шлейф паро-газових еманацій найменш диспергований. З віддаленням від сховищ концентрації тритію в гумусованому шарі грунту суттєво зменшуються внаслідок просторової дисперсії концентрації тритію в атмосферному шлейфі. Тритій, що вилучається з повітря потрапляє на поверхню грунту з атмосферними опадами і частково затримується у гумусованому шарі грунтового перетину. Більша частина тритію з атмосферних опадів переноситься з вертикальним інфільтраційним потоком крізь товщу осадових відкладів, представлених лесовидними супісками та суглинками, де остаточно депонується. У наближеній до сховищ РАВ зоні - більш високий вміст важкого ізотопу водню у вільній - поровій, інтерстиційній та плівковій воді (1 фракція) - до 87 % від його загального вмісту в елементарному блоці. У більш міцно зв'язаних формах (2 і 3 фракції) закріплюються відповідно 9 % і 4 %. З віддаленням від сховищ РАВ в переважному напрямку дії атмоміграційного потоку концентрація тритію у вільній воді зменшується до 75 %. З віддаленням від сховищ РАВ спостерігається більш інтенсивний перерозподіл тритію між структурними позиціями. У більш віддалених точках спостережень (свердловинах) від 25 % до 37 % загального запасу тритію в грунтах перетинів затримується у більш міцно зв'язаних формах в структурі породотвірних, головним чином глинистих мінералів.