Проаналізовано поетику психоаналізу у ранній прозовій творчості С. Процюка. Систему психоаналітичних кодів у збірках повістей та оповідань "Шибениця для ніжності" та "Серафими і мізантропи" складають категорії деструкції, аморальності, неврозів, конфліктів, страхів, наявність яких дозволяє інтерпретувати ранню прозу українського письменника психологічними творами, епікою психоаналітичного спрямування та епікою з психоаналітичними конструктами. Виявлено, що рання прозова творчість С. Процюка вагомо вплинула на формування авторської унікальної поетики та стилю, розбудованих на засадах психоаналізу у його великій епіці ("Інфекція", "Тотем", "Жертвопринесення", "Руйнування ляльки", "Пальці поміж піском" та ін.). Досліджено, що психоаналітичні конструкти у збірках "Шибениця для ніжності" та "Серафими і мізантропи" представлені хаотично і досить неоднорідно, що засвідчує процес вироблення і становлення авторського стилю. Прийоми самопізнання, самокопирсання, інсайтування, самокритики, самозізнання і чесності з собою закономірно підсилені складними категоріями страху, невпевненості, деструкції, аморальності, відчаю, а також психозами, неврозами, збоченними фантазіями і суїцидальними думками персонажів ранньої епіки С. Процюка. Психоаналітичній типізації героїв сприяє уведення у структуру тексту термінів психіатричного характеру, що формують тло психоаналізу, умотивовуючи окремі з учинків персонажів творів. Рання творчість С. Процюка відзначається антиімперськими мотивами як одним із базових чинників формувань невдоволення, супротиву, несвідомого опротивнення й опору системі, девальвації суспільних цінностей тощо. Психоаналітичного звучання у творах набувають невротична закоханість ("Шибениця для ніжності"), нерозділене кохання ("Крапля Береша"), душевні та психічні перипетії учасників любовного трикутника ("Червона троянда, Чорна троянда"), саморуйнація та мізантропія ("Викрадені монологи"). Психоаналітичні конструкти повістей формують новий тип героя у літературі кінця ХХ - початку XXI ст., що містить психоаналітичні засновки, коди, детермінанти, героя-лузера, героя-відлюдника, героя-психотика як доволі продуктивних персонажів у епічному доробку С. Процюка, чию психічну організацію письменник майстерно характеризує низкою психоаналітичних засобів, прийомів та інструментів.