Досліджено семіотичну проблему співвідношення вербального та паравербального кодів людської комунікації. Вивчено вербальне означення кінеми, що трактується як протознак. У семантичній структурі вербалізованої кінеми виділено три обов'язкових вузли, що входять в означуване вербалізованої кінеми: "що рухається", "як рухається" та "для чого рухається". Зазначено, що вербалізовані кінеми, зареєстровані в словниках, є конституентами мовного лексико-семантичного поля (ЛСП) "жестикуляція", мовленнєві позначення кінем, тобто знакових жестів, утворюють мовленнєві ЛСП "жестикуляція". Показано, що ядерно-периферійна будова поля у мові підпорядковується семантичному принципу гіперо-гіпонімічних відношень між його конституентами, а у мовленні - принципу комунікативної активності, попиту номінованих жестів.

На основі порівняльного аналізу міміки, жестів, поз запропоновано таку класифікацію: комунікативні, описово-образотворчі та модальні жести. Розглянуто значення жестикуляції вчителя у структурі зовнішньої педагогічної техніки. Проаналізовано особливості її використання в професійно-педагогічній діяльності. Акцентовано особливу увагу на тому, що зовнішня педагогічна техніка є одним із засобів вияву педагогом своєї особистості, професіоналізму, що значно розширює педагогічні можливості впливу на учнів. Зауважено, що володіння жестикуляцією сприяє досягненню зовнішньої виразності педагога, який повинен навчитися диференціювати й адекватно інтерпретувати невербальну поведінку учнів, розвивати вміння «читати за обличчям», розуміти мову тіла; прагнути розвивати, розширювати діапазон засобів спілкування шляхом тренувальних вправ і самоконтролю зовнішньої техніки.

На основе сравнительного анализа мимики, жестов, поз предложена такая классификация: коммуникативные, описательно-изобразительные и модальные жесты. Рассмотрено значение жестикуляции учителя в структуре внешней педагогической техники. Проанализированы особенности ее использования в профессионально-педагогической деятельности. Акцентировано особое внимание на том, что внешняя педагогическая техника является одним из средств проявления педагогом своей личности, профессионализма, что значительно расширяет педагогические возможности воздействия на учащихся. Отмечено, что владение жестикуляцией способствует достижению внешней выразительности педагога, который должен научиться дифференцировать и адекватно интерпретировать невербальное поведение учащихся, развивать умение «читать по лицу», понимать язык тела; стремиться развивать, расширять диапазон средств общения путем тренировочных упражнений и самоконтроля внешней техники.

Based on the comparative analysis of facial expressions and body language the following classification is suggested: communicative gestures; descriptive-figurative gestures; modal gestures. Significance of teacher’s body language in the structure of external pedagogical technique is discussed. Peculiar features of using body language in professional educational activity are analyzed. Special attention is paid to the fact that external pedagogical technique is one of the teacher’s means of expressing their personality and professionalism; it considerably expands the pedagogical opportunities of influencing the pupils. It is concluded that mastering body language facilitates the teacher’s expressive appearance; the teacher should learn to differentiate and properly interpret the pupils’ non-verbal behavior, develop the facial reading skills, understand the body language; strive to develop and expand the variety of communication means through training exercises and self-control of external technique.