Зазначено, що характерною рисою розвитку суспільства у ХХ ст. є розкоординованність двох рівнів буття сучасної людини - фізичного та психічного, яка руйнує основи людської особистості та, зрештою, робить нестерпними умови існування в сучасному суспільстві. Одним із видів бойових мистецтв, що вивчаються на факультеті фізичного виховання є джиу-джитсу, що містить найважливіші елементи, необхідні для подолання цього небезпечного розладу, вказує шляхи гармонізації людської особистості в процесі розвитку.

Наведено класифікацію видів технічних дій у джиу-джитсу й ушу саньда. Складена класифікація включає види, прийоми, способи та варіанти виконання технічних дій у джиу-джитсу й ушу саньда, що відображає всю розмаїтість техніко-тактичних дій у цих видах єдиноборств.

Изложена классификация видов технических действий в джиу-джитсу и ушу саньда в партере. Составленная классификация включает виды, приемы, способы и варианты выполнения технических действий в джиу-джитсу и ушу саньда, что отражает все разнообразие технико-тактических действий в этих видах единоборств.

In this work is exposed the classification of technical actions in jiu-jitsu and uhu-sanda in dawn position. The made classification includes kinds, receptions, ways and variants of performance of technical actions in jiu-jitsu and ushu-sanda, that reflects all variety of technical tactical actions in these kinds of single combats.

Висвітлено теоретичні засади розвитку фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності, а також нормативно-правову основу організації цієї діяльності. Розкрито сутність понять "єдиноборство" та "бойові мистецтва", проаналізовано розвиток східних єдиноборств у світі та в Україні. Акцентовано на класифікааційних нормах і вимогах до східних єдиноборств як видів спорту, що включені до програми літніх Олімпійських ігор. Наведено Єдину спортивну класифікацію з неолімпійських видів спорту, затверджену Наказом Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту України (N 3186 від 6 вересня 2007 р.), в яку включено айкідо, джиу-джитсу, карате (за всіма версіями), сумо, таеквондо (ІТФ), таїландський бокс Муей Тай та інші види спорту. Значну увагу приділено питанням фізичної, технічної, тактичної та психологічної підготовки у східних єдиноборствах. Розглянуто особливості організації та проведення спортивних змагань зі східних єдиноборств.

Висвітлено проблеми навчання студентської молоді бойовому мистецтву, зокрема Джиу-джитсу, що включає в себе прийоми, характерні для інших бойових мистецтв та багатьох національних видів боротьби. Виявлено найбільш інформативні показники, які характеризують готовність студентів до навчання бойовому мистецтву. Для оцінювання зазначеної готовності студентів розроблено таблиці з диференціацією готовності на "відмінно", "добре", "задовільно". Зазначено, що оцінювання проводиться за бальною системою як комплексно, так і вибірково. Визначено, що навчання студентів бойовому мистецтву є найбільш ефективним у разі розподілу річного навчального цикла на чотири взаємопов’язані етапи - "Учень початкового рівня", "Старший учень", "Самостійний практикант", "Помічник учителя". Для кожного етапу визначено завдання, зміст, засоби та методику, а для організації навчального процесу розроблено педагогічну модель. У зміст поетапної програми навчання включено дані раціонального співідношення теоретичного, технічного та фізичного видів підготовки, визначених за результатами факторного аналізу. Експериментально і практично доведено ефективність програми поетапного засвоєння студентами систематизованого навчального матеріалу, що дозволяє комплексно вирішувати навчальні, оздоровчі та виховні завдання у процесі навчання бойовим мистецтвам.

Розглянуто особливості річного циклу навчання студентської молоді бойовому мистецтву, зокрема, школи Джиу-джитсу, яка включає в себе прийоми, характерні для інших бойових мистецтв і багатьох національних видів боротьби. Виявлено найбільш інформативні показники, що характеризують готовність студентів до навчання бойовому мистецтву. Досліджено ефективність річного циклу поетапного навчання студентів бойовому мистецтву школи Джиу-джитсу за теоретичним, педагогічним і технічним критеріями. З’ясовано, що навчання студентів бойовому мистецтву найбільш ефективне за умов розподілу навчального циклу на чотири взаємопов’язані етапи: учень початкового рівня, старший учень, самостійний практикант, помічник учителя. Для кожного етапу визначено завдання, зміст, засоби та методику, розроблено педагогічну модель, згідно з якою проводиться організація навчального процесу.

Рассмотрены особенности годового цикла обучения студенческой молодежи боевому искусству, в частности, школы Джиу-джитсу, которая включает приемы, характерные для других боевых искусств и многих национальных видов борьбы. Определены наиболее информативные показатели, которые характеризуют готовность студентов к обучению боевому искусству. Исследована эффективность годового цикла поэтапного обучения студентов боевому искусству школы Джиу-джитсу по теоретическим, педагогическим и техническим критериям. Установлено, что обучение студентов боевому искусству является наиболее эффективным при распределении годового учебного цикла на четыре взаимосвязанные этапы: ученик начального уровня, старший ученик, самостоятельный ассистент, помощник учителя. Для каждого этапа определены задания, содержание, способы и методика, а организация учебного процесса проводится в соответствии с разработанной педагогической моделью.

The features of the annual cycle of studies of student young people are considered to the martial art, in particular Dzhiu-dzhitsu, which includes tfor itself receptions, characteristic for other martial arts and many national types of fight.

Описано доступні й ефективні прийоми самооборони самбо, дзюдо, дуаньда, джиу-джитсу. Мета посібника - надати можливість самостійно вивчити та вдосконалити спеціальні прикладні уміння та навички самозахисту, зміцнювати силові здібності. Зазначено, що володіючи способами захисту, можливо боронитися різними частинами тіла, захищати вразливі місця. Репрезентовано прийоми захисту проти неозброєного й озброєного палицею, ножем, пістолетом супротивника.

Мета роботи - визначити зміни рівня фізичної підготовленості спортсменів 10 - 11 років із вадами слуху під впливом занять джиу-джитсу. У досліджені брали участь 12 юних спортсменів із вадами слуху (10 - 11 років) - представники Полтавського регіонального центру з фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт" Полтавської обласної ради. Дослідження проведено на базі спортивної зали Полтавського навчального центру ТСОУ з вересня 2019 р. по лютий 2020 р. Для вирішення поставлених завдань дослідження використано наступний комплекс методів: аналіз науково-методичної літератури; педагогічне спостереження; педагогічне тестування; методи математичної статистики. Визначення зміни рівня фізичної підготовленості юних спортсменів із вадами слуху, які займаються джиу-джитсу, протягом експерименту, проведено за допомогою блоку контрольних тестів. За допомогою порівняльного аналізу середніх показників тестувань виявлено статистично достовірний приріст результатів: швидкісно-силових якостей ("стрибок у довжину з місця"; (t = 7,24); силових якостей ("згинання та розгинання рук в упорі лежачи"; t = 7,19, "підтягування на перекладені"; t = 5,93); швидкості ("біг на 30 м"; t = 6,63); спритності та координаційних здібностей ("човниковий біг 4 x 9 м"; t = 6,46); гнучкості ("нахил тулуба вперед із положення сидячи"; t = 5,00). Встановлно, що побудова тренувальних занять з урахуванням специфічних особливостей спортсменів із вадами слуху, а саме застосування акробатичних вправ у підготовчій частині занять і використання спеціальних засобів корекції функцій організму, корекції та розвитку координаційних здібностей; корекції функції рівноваги; корекції вестибулярної функції, сприяло створенню умов для поліпшення фізичної підготовленості дітей 10 - 11 років, які займаються джиу-джитсу.

Ключовою проблемою формування вітчизняних основ програмно-нормативного забезпечення фізичного виховання є підготовка й упровадження сучасних навчальних програм, які б забезпечували вимоги держави у сфері гармонійного розвитку, фізичного та психічного здоров'я, а в сучасних реаліях - ще й прикладної підготовки молоді. Мета дослідження - проаналізувати зміст, структуру, спрямованість навчальних програм із фізичного виховання для студентів закладів вищої освіти України довоєнного періоду (1931 - 1939 рр.). Методи досліджень: вивчення й аналіз літературних джерел, офіційних документів; історико-порівняльний аналіз; елементи контент-аналізу. Проаналізовано 8 програм, які були чинними з 1931 до 1940 рр. У програмах цих років виділяються такі розділи: організаційно-методичні вказівки, програма теоретичних питань фізкультури, програма фізичних вправ за всіма роками навчання, нормативні показники. Загалом усі ці програми вирізняються своєю воєнізованістю. Воєнно-прикладні вправи є в кожному розділі програми. Популярним було вивчення таких видів спорту, як стрільба, фехтування (рапіра, еспадрон, багнет), англійський бокс, французький бокс, джіу-джитсу, рукопашний бій. Отримані результати історико-методологічного дослідження можуть використовуватися під час укладання програм із фізичного виховання для студентської молоді. Враховуючи виклики сьогодення та суспільно-політичну ситуацію, фізичне виховання мало б виконувати завдання військово-прикладної фізичної підготовки студентської молоді. Заслуговує на увагу думка, що в сучасних програмах як обов'язкові повинні бути присутні фізичні вправи та контрольні нормативи військово-прикладного характеру. Встановлено, що комплекс ГПО у 30-х роках стає нормативною основою для програм із фізичної культури, що, звичайно, суттєво змінило їх зміст, структуру та, що найголовніше, завдання програм із фізичної культури, які набувають вираженого військово-прикладного характеру.