Визначено, що астрологія, з одного боку, має визначений теоретичний апарат, з іншого - оперує трансцендентними поняттями, що складають центр сакрально-почуттєвих комплексів, саме на їх периферії і розташувалося раціональне і емпіричне знання в астрології. Астрологія синтезує наукове та ненаукове знання на підставі як раціональних, так і нераціональних форм. Виявлено явні та латентні функції астрології. Астролог коригує життєвий план людини, запевняючи клієнта в тому, що він визначає особливості зоряних констеляцій (це явна функція), і у цьому випадку обов'язково враховує можливості та схильності клієнта, контекст його соціального середовища (латентна функція). Явні функції в астрології постулюють зв'язок між земним і небесним світом, а латентні - задовольняють сутнісні потреби людини, слугують засобом упорядкованості життєдіяльності та запорукою успіху, однак виявляються в закритих, неусвідомлюваних діях. Визначено, що астрологія є інтернаціональною, а тому в сфері вивчення цього культурного феномену доцільно використовувати поняття інтертеорії, що припускає розгляд астрологічних теорій у їх взаємовпливі й у широкому соціокультурному контексті.

Розглянуто витоки астрології, що сягають у добу Архаїки, причини її "далекодії" у соціокультурному просторі наступних епох, її трансформації в традиційному суспільстві, фактори трансформації астрології в соціокультурному просторі Модерну, розвиток інституційних засад астрології у посткомуністичному суспільстві, її зв'язок із вторинною міфотворчістю, вплив на формування постмодернової релігійності, "приватної", індивідуалізованої віри. Здатність астрології перебирати на себе функції "традиційних" і нетрадиційних релігій у постмодерновому соціокультурному просторі здатні перетворити її на одне з "ядер", навколо якого відбуватиметься формування світоглядних засад релігійності нової епохи.

Таємниці, що вкривають алхімію завісою містицизму, передавалися від членів братств фізикам і фармацевтам і досі певною мірою зберігаються серед представників цих професій. Їхні препарати були екзотичними, зокрема широкий спектр засобів для лікування багатьох захворювань. Наприклад, так зване золоте рішення, що вихваляли як універсальне лікування, продавали під назвою "Сонячний еліксир". У давнину однією з об'єктивних ознак захворювання була наявність паразитів, наприклад, глистів або їхніх яєць. Їхнє виявлення надавало підставу для висновку про вселення диявола як результат гріха. Таким чином, багато видів лікування передбачало не лише вилучення паразитів крізь задній прохід або шкірні виразки, а й читання молитов і використання зілля, спрямованого на вигнання духів. У той час як космологія, віщування та біблійні пророцтва домінували в оцінці стану здоров'я та використовувалися для прогнозу ймовірності успішного наслідку лікування, результати досліджень анатомів і фізіологів XVI і XVII ст. започаткували розуміння взаємозв'язку між будовою тіла та його функціями. Застосування принципу, що структура управляє функцією, а функція перебуває під впливом структури у межах концепції повної інтеграції організму, надало змогу дослідникам розкрити деякі таємниці організму та сприяло певним досягненням у сфері медичних знань. Кровопускання з медичною метою використовували практично в усіх культурах і суспільствах. Воно базувалося на концепції, що за низки захворювань видалення певного об'єму крові забезпечує швидше одужання пацієнта. Існували 3 основних методи кровопускання: флеботомія - розтин вени для виходу крові, накладання банок, яке проводили юним, літнім і слабким пацієнтам, які не могли перенести флеботомію, застосування п'явок. Найпопулярнішим було використання п'явок. Антикоагулянти, що секретуються п'явкою у кров, уповільнюють загоєння та рубцювання. Ця властивість особливо корисна для відновлення пошкоджених тканин без рубця, тому становить особливий інтерес для пластичної хірургії.