Проаналізовано теоретико-методологічні засади соціологічного вивчення свободи, її природи та сутності, проявів на феноменальному рівні, макро-, мезо- та мікрочинників актуалізації. Застосовано ціннісно-суб'єктний підхід до аналізу особистісної свободи сучасного студентства. Досліджено феномени соціальної суб'єктності індивіда як вияв його особистісної свободи. Звернено увагу на вивчення ролі вищої освіти у формуванні соціальної суб'єктності майбутніх фахівців, а також культури їх особистісної свободи. Серед макрочинників даного процесу акцентовано увагу на його особливостях у культурах контролю та свободи. На основі кореляційного та кластерного аналізу кількісної інформації, а також змістовного аналізу якісних даних визначено ціннісну обумовленість актуалізації особистісної свободи в її когнітивному та конітивному вимірах. Наведено результати соціологічних досліджень, які доводять вплив морально-психологічного клімату ВНЗ, педагогічної майстерності викладачів, громадянської освіти майбутніх фахівців, їх освітніх і громадських практик на актуалізацію свободи особистості.

Запропоновано модель оцінки ефективності форм господарювання, розроблену на основі методу попарних порівнянь із використанням бальної системи та інтегральних показників, які визначають економічні, соціальні та екологічні аспекти діяльності форм господарювання. Ця модель надає можливість визначити рівень ефективності форм господарювання в аграрному секторі в контексті забезпечення його сталого розвитку.

Досліджено значущість розвитку малих форм господарювання для ефективної діяльності аграрного сектору України. Визначено основні переваги господарювання, заснованого на засадах органічного землеробства та на концепції "Філософії господарства". Обгрунтовано важливість розвитку фермерських господарств в Україні.

Здійснено комплексне дослідження проблем актуалізації особистісної свободи майбутніх фахівців за умов вітчизняної вищої школи. Проаналізовано теоретико-методологічні засади соціологічного вивчення свободи, її природи та сутності, проявів на феноменальному рівні, макро-, мезо- та мікрочинників актуалізації. Застосовано ціннісно-суб'єктний підхід до аналізу особистісної свободи сучасного студентства. Досліджено феномени соціальної суб'єктності індивіда як вияв його особистісної свободи. Особливу увагу приділено вивченню ролі вищої освіти у формуванні соціальної суб'єктності майбутніх фахівців, а також культури їх особистісної свободи. Серед макрочинників цього процесу акцентовано на його особливостях у культурах контролю та культурах свободи. На основі кореляційного та кластерного аналізу кількісної інформації, а також змістовного аналізу якісних даних визначено ціннісну обумовленість актуалізації особистісної свободи в її когнітивному та конітивному вимірах. Подано результати соціологічних досліджень, які доводять вплив морально-психологічного клімату ВНЗ, педагогічної майстерності вузівських викладачів, громадянської освіти майбутніх фахівців, їх освітніх і громадських практик на актуалізацію свободи особистості. Викладено пропозиції щодо активізації діяльності ВНЗ з актуалізації особистісної свободи вітчизняного студентства.

Досліджено сучасні форми господарювання в системі аграрних відносин, в якій надзвичайно важливу роль відіграє інституційне забезпечення функціонування соціоеколого-економічних форм господарювання. Аргументовано, що господарювання в аграрному секторі - це діяльність, яка забезпечує реалізацію комплексу взаємопов'язаних складових: економічної, соціальної та екологічної у виробництві сільськогосподарської продукції, де господар безпосередньо приймає участь у виробничому процесі, а саме виконує управлінську, адміністративну та виконавчу функції. Показано необхідність створення ефективної системи інституцій з метою функціонування раціональних, економічно вигідних форм господарювання в аграрному секторі України, які забезпечували б збалансоване поєднання економічної, соціальної та екологічної складових.

Розглянуто питання підвищення ефективності фінансового забезпечення реалізації державних програм ресурсозбереження в Україні та використання дієвих фінансових інструментів стимулювання ресурсозбереження. Обгрунтовано необхідність запровадження комплексного підходу щодо формування й реалізації бюджетної політики у сфері фінансового забезпечення державних програм ресурсозбереження та механізму його стимулювання на основі використання інструментів податкового регулювання, державно-приватного партнерства у сфері ресурсозбереження, узгодження програмно-цільового методу планування видатків бюджету й пріоритетів соціально-економічного розвитку країни та її адміністративно-територіальних утворень з урахуванням інституційного середовища. Запропоновано організаційно-функціональну модель фінансового забезпечення державних програм ресурсозбереження, яка поєднує підсистеми: функціональну, організаційно-правову, організаційно-управлінську, враховує вплив інституційного середовища на виконання запланованих показників, що дозволить прогнозувати зміни умов реалізації державних програм ресурсозбереження та вплив на них зовнішніх і внутрішніх чинників.

Старіння населення сьогодні стало тим соціальним викликом, відповідь на який шукають науковці, політики, економісти як на загальносвітовому рівні, так і в Україні зокрема. Виходячи з прийнятих на Саміті ООН (вересень, 2015) 17-ти цілей сталого розвитку, у роботі пропонуємо до розгляду ті чинники, які сприяють формуванню сприятливого середовища для будь-якого віку. Мета статті - аналіз чинників, що сприяють підвищенню рівня фізичного, соціального та когнітивного благополуччя людей похилого віку як умови активного їх довголіття. Реалізація потенціалу активного старіння досліджується у двох вимірах - індивідуально-особистісному та суспільному. Індивідуально-особистісний вимір збереження активності в процесі старіння пов'язаний із такими характеристиками, як благополуччя, задоволеність життям, розвиток компетентностей. із погляду суспільного виміру, активне старіння передбачає використання життєвих компетентностей людей похилого віку як соціального капіталу. Визначено, що активне старіння - це процес, у якому важливі підтримка субієктивного благополуччя, фізичного та психічного здоров'я, а також соціальна інтеграція людей похилого віку. Відповідно, реалізація політики активного старіння в сучасних умовах детермінує збалансування особистої відповідальності й формування в суспільній практиці сприятливого середовища для будь-якого віку.

Доведено доцільність відмови від виробничо-товарної та переходу до кредитно-емісійної моделі інвестування підприємств. Обгрунтовано парадигму інвестиційної активності підприємств в умовах звуження внутрішнього ринку, дефіциту матеріальних і фінансових ресурсів, недостатньої конкурентоспроможності промислових підприємств. Удосконалено механізми активізації інвестиційної діяльності підприємств, зокрема на основі проектного фінансування, формування довгих технологічних ланцюгів вертикально та горизонтально інтегрованих структур, включення до глобальних ланцюгів створення вартості. Запропоновано напрями економічної політики, які мають на меті вкладення інвестицій у відродження промисловості України.