Висвітлено сучасний стан дослідження прадавнього музичного інструментарію України. Проаналізовано різні типи духових та ударних інструментів доби палеоліту-бронзи. Обгрунтовано необхідність фахового інструментознавчого підходу у вивченні прадавніх музичних інструментів України.

Відзначено, що вивчення середньовічного інструментарію народів Східної Європи неможливе без звернення особливої уваги на групу струнно-щипкових цитроподібних інструментів. Встановлено, що в Київській Русі існували трикутна, прямокутна, трапецієподібна форми цитр вертикального тримання. Визначено нові аспекти в дослідженні давнього східнослов'янського цитроподібного інструментарію.

Розглянуто міграції давніх ударних інструментів Середньої та Центральної Азії на Великому Шовковому шляху в ранньому Середньовіччі. Проаналізовано особливості будови різних типів мембранофонів та ідіофонів, а також сфери їх застосування у китайській музично-інструментальній культурі. Доведено, що музично-інструментальні традиції Середньої Азії та Туркестану є невід'ємною частиною музичної культури Китаю.

Висвітлено умови виникнення та функціонування ксилофонів з клавішним механізмом і скляних гармонік в європейській культурі XVII - XIX ст. Розглянуто їх конструктивні різновиди та сфери застосування в аматорському і професійному виконавстві. Узагальнено, що конструкція європейського ксилофона удосконалювалась відповідно до практичних потреб виконавців.

Відзначено, що питання ритміки Григоріанського хоралу є одним з найскладніших під час вивчення західної монодії. Розглянуто теорії ритмічної інтерпретації Григоріанського хоралу у працях провідних західних медієвістів. Зроблено висновок про те, що спектр трактування ритміки Григоріанського хоралу включає різні методи підходу до музичного матеріалу.

Зазначено, що Преображення Господнє є однією з основних тем у християнській іконографії. Досліджено іконографічні особливості ікони "Преображення Христа" XIV ст. с. Бусовисько зі збірки Львівського національного музею ім. А. Шептицького, виявлено її стильові ознаки. Підкреслено унікальність ікони "Преображення Христа" як зразка західноукраїнського церковного малярства XIV ст.

Відзначено, що вивчення музичних пам'яток національної культури України є надзвичайно актуальним. Висвітлено проблему реконструкції старовинної музики з нотної колекції Розумовських. Доведено, що нотна колекція Розумовських є доказом інтеграції української та західноєвропейської культур.

Акцентовано увагу на відсутності комплексних досліджень українського церковного мистецтва другої половини XX ст. Висвітлено маловідомі факти, що супроводжували музеєфікацію пам'яток церковного мистецтва та сприяли появі науково-художніх музеєзнавчих видань. Доведено, що музеєфікація, реставрація та наукове вивчення забезпечували латентне існування церковного мистецтва України другої половини XX ст.

Висвітлено підвищений інтерес до музики минулих епох. Розглянуто старовинні духовні твори на концептуальному рівні та на рівні музичної інтонації. Зроблено висновок про існування різних точок зору щодо рецепції старовинної сакральної музики у XX ст.

Акцентовано увагу на необхідності вивчення питання розвитку інструментального виконавства в Західній Україні кінця XIX - початку XX ст. з позицій ретроспективного дискурсу. Описано діяльність товариств, навчальних закладів, виконавців-інструменталістів та появу навчально-методичної літератури. Узагальнено, що професіоналізація стала специфічною рисою інструментального виконавства Західної України кінця XIX - початку XX ст.

Висвітлено композиторську майстерність інструментування Петра Чайковського. Визначено специфіку застосування партії труби в оркестрових партитурах композитора. Підкреслено багатогранне використання труби у творах для симфонічного оркестру Петра Чайковського.

Акцентовано увагу на відсутності грунтовного опрацювання творчої спадщини Я. Ярославенка та В. Безкоровайного. Розглянуто камерно-вокальний доробок композиторів у контексті новітніх тенденцій, що відбувались у західноєвропейській та українській музиці у першій половині XX ст. Встановлено, що творчість Я. Ярославенка та В. Безкоровайного займає вагоме місце в національній культурі України.

Відзначено, що вивчення культурно-мистецьких процесів в Україні неможливе без грунтовного опрацювання регіонального розвитку музичної культури. Досліджено концертну діяльність аматорських колективів Кременеччини у 20 - 30-х роках XX ст. на основі архівних матеріалів. Зроблено висновок про те, що аматорські колективи сприяли збереженню музичної культури Південно-Західної Волині.

Висвітлено необхідність докладного розгляду періодичних видань Підкарпатської Русі з метою дослідження розвитку музичного мистецтва краю. Проаналізовано специфіку репертуару й особливості концертної діяльності музично-драматичного товариства "Боян" в Ужгороді (1920 - 1938 рр.). Підкреслено важливу роль товариства у мистецькому житті Закарпаття.

Акцентовано увагу на недостатньому вивченні феномену становлення хорових ланок та чинників, що сприяли їх розвитку. Досліджено процеси зародження і творчу діяльність вокально-хорових ланок Рівненщини. Наголошено на тому, що вокально-хорові ланки набули значної популяризації в хоровому мистецтві регіону.

Зазначено, що аналіз музично-критичних статей на сторінках газети "Львівські вісті" надає змогу відтворити окремі аспекти музичної культури Галичини 1941 - 1943 рр. Висвітлено концертне життя Львова воєнного періоду. Встановлено, що публікації газети "Львівські вісті" свідчать про наявність різнопланового мистецького життя під час німецької окупації.

Акцентовано увагу на потребі об'єктивного наукового вивчення діяльності Українського драматичного театру ім. І. Франка. Розглянуто історію становлення та розвитку творчого колективу театру в 1920-х рр. XX ст., визначено місце реалістичної драми на театральній сцені франківців. Підкреслено, що в результаті колективного творчого пошуку сформувався реалістичний театр нового типу.

Зазначено, що тема театрів національних меншин залишається малодослідженою. Проаналізовано творчу діяльність грецького театру Північного Приазов'я в 30-ті роки XX ст. Зроблено висновок про те, що грецький театр став невід'ємною частиною культурно-мистецького простору регіону.

Висвітлено необхідність розкриття педагогічної концепції Б. Лятошинського. Розглянуто проблему взаємозв'язку навчально-виконавської платформи композитора з загальнотеоретичними і музично-психологічними концептами. Підкреслено непересічне значення професійно-громадської діяльності Б. Лятошинського для розвитку та престижу української культури.

Відзначено, що національна концепція виражається у артефактах літературно-музичного дискурсу. Висвітлено відображення ідеї самоорганізації як "давнього громадства" у повісті І. Франка "Захар Беркут" та її ретрансляція у площину музичного модернізму в опері Б. Лятошинського "Золотий обруч". Обгрунтовано втілення вказаної ідеї як українського міфу у контексті музичного модернізму.