Подано оцінку теорій лінгвістичного методу в українському мовознавстві кінця XX ст. - початку XXI ст. Проаналізовано вузьке та широке трактування лінгвістичного методу, у межах яких метод розглядться відповідно як гомогенний і гетерогенний феномен. Обгрунтовано тезу про лінгвістичний метод як складну логічну одиницю. У структурі методу виділено 3 різнорідні компоненти: онтологічний, операційний і телеологічний (В. І. Постовалова, В. А. Глущенко). Подано детальну характеристику цих компонентів.

Розглянуто концепції вчених Празької лінгвістичної школи, а також окремих дослідників (А. Мартіне, М. І. Стеблін-Каменського та ін.). Проаналізовано конвергентно-дивергентну теорію Є. Д. Поливанова. Визначено важливість вивчення фонетичних законів, що пов'язують синхронію із діахронією. Увагу приділено дослідженню фонетичних змін у діахронії. На думку сучасних фонологів, концепції вказаних учених покладені в основу визначення фонематичного закону. Простежено зв'язок конвергентно-дивергентної теорії зі студіями Санкт-Петербурзької фонологічної школи. Розглянуто специфіку фонологічних і нефонологічних мутацій (у визначенні Р. О. Якобсона - це різновиди фонетичних змін). Висвітлено погляди представників Празької лінгвістичної школи на процеси фонологізації та дефонологізації. Виділено ідеї А. Мартіне щодо гармонійного розвитку мовної системи. Відзначено внесок учених Празької школи в трактування всієї еволюції фонологічної системи за допомогою телеологічних пояснень.

Зазначено, що розробці питань мовних станів та ситуацій лінгвістична історіографія не приділяла достатньої уваги: на сьогодні немає комплексної та систематизованої лінгвоісторіографічної праці на методологічних засадах, яка б характеризувала еволюцію лінгвістичної наукової думки щодо питання мовних станів та ситуацій у XX - XXI ст. У лінгвістичних працях розглянуто лише міркування щодо поглядів певних лінгвістів на окремі частини мовної ситуації. Аналіз мовної ситуації є обмеженим у хронологічному чи локальному плані. Зважаючи на фрагментарний характер зазначених наукових розвідок і відсутність комплексного підходу щодо питання мовних станів та ситуацій, а також обмеження хронологічних меж цих праць, зроблено висновок, що окреслена проблема потребує подальшого більш детального лінгвоісторіографічного дослідження.

Освещена проблема теории подлежащего как главного члена предложения в безличных односоставных предложениях. Представлены понятия различных ученых-лингвистов о синтаксической форме подлежащего в безличных односоставных предложениях, исходя из чего затронута проблема существования односоставных предложений в лингвистической науке вообще.

Вивчено різноманітні аспекти проблеми формування мовленнєвої здатності людини та проаналізовано уявлення про мову як феномен "народження" людини. Акцент зроблено на вивченні зазначених явищ різними науковцями в різні часи існування донаукового (античний період) й власне наукового періоду (XVIII - XX ст.ст.) до проникнення в суть мови та її взаємодії з культурою. Представлено думку, згідно з якою постулюється єдність розвитку мови та мислення у процесі антропогенезу, тому що саме воно стимулювало спочатку творіння, а потім розвиток у єдності творчої та практичної діяльності людини мовних здібностей. Доведено, що розвиток психіки під впливом праці та спілкування не зводився лише до розвитку мислення, а й сприяв розвитку пам'яті, уявлень, емоцій, мотиваційної активності, узагалі засобів пізнання світу та взаємовідносин з дійсністю.

Запозичення іноземних слів - один із способів розвитку сучасної мови. Мова завжди швидко і гнучко реагує на потреби суспільства. Запозичення стають результатом контактів, взаємин народів, держав. Розглянуто причини виникнення та види запозичень в українській мові та їх місце у молодіжному жаргоні. Відзначено щодо великої уваги англіцизмів у процесі формування словника сучасної молодої людини. Процес запозичення відбувається постійно, віддзеркалюючи нові реалії нашого життя, даючи їм нові найменування. Наведено приклади англіцизмів в сучасному молодіжному сленгу, які автори поділяють на групи за сферою використання.

Досліджено південнослобожанські назви меблів для сну, зокрема, репрезентацію кількох сем згаданої лексико-семантичної групи в говірках південних районів Харківської та деяких північних районів Донецької областей на 2-х хронологічних зрізах (кінець XIX - кінець XX ст.). На основі поетапного аналізу з'ясовано, які назви є стійкими впродовж дослідженого періоду, які зазнали різного типу змін, які з'явилися у південнослобожанських говірках порівняно недавно. До південнослобожанських назв меблів для сну подано відповідники з інших українських близьких та більш віддалених говірок.

Проаналізовано значення афіксації в утворенні сленгізмів в англійській мові. Зазначено, що створення нових лексичних одиниць на рівні сленгу частіше відбувається за допомогою суфіксації, ніж за допомогою префіксації. Крім того, афікси, що утворюють сленгізми, можуть бути як типовими лише для рівня сленгу, так і запозиченими з літературної підсистеми. Окремо вказано, що афіксація у сленгу часто супроводжується семантичною деривацією. Зазначено, що моделі, за якими відбувається утворення нових сленгізмів, у цілому збігаються із моделями, характерними для лексичних одиниць літературного шару лексики англійської мови. Усі теоретичні положення проілюстровані матеріалом сучасних лексикографічних джерел.

Виокремлено словотворчі моделі, за допомогою яких утворюються колороніми в німецькій мові: кореневі, суфіксальні моделі, моделі складання основ, моделі-словосполучення. Кожну з виділених моделей охарактеризовано щодо потенційної можливості утворювати нові колоронайменування, тобто, умовної відкритості чи закритості. Усі названі моделі проілюстровано прикладами колороназв, які активно функціонують у сучасній німецькій мові.

Окреслено коло наукових проблем у вітчизняному мовознавстві, присвячених дослідженню образних засобів у науковому тексті. Охарактеризовано основні функції заголовка, який є одним із найефективніших засобів зацікавлення читацької аудиторії, його участь у композиції тексту. На матеріалі журналу "Науковий світ" виявлено сучасні тенденції використання метафори в ролі заголовків науково-популярних статей, проаналізовано їх роль у розкритті та розвитку теми тексту, реалізації основних функцій заголовка; з'ясовано найуживаніші типи метафор, винесених у заголовок. Виявлено структурні особливості досліджуваних метафор. Зазначено, що перспективним є дослідження сучасних тенденцій у використанні інших образних засобів у науково-популярних текстах.

Розглянуто деякі методичні підходи щодо вивчення й оволодіння студентами, аспірантами навиками спонтанного розуміння німецькомовної фахової літератури під час її читання. Увагу звернено на характерні особливості словникового складу наукової фахової мови, до якого відносяться термінологічні слова, фразеологічні утворення, а також деякі займенники, займенникові слова. Розкрито також основні функції цієї лексики у науковому фаховому німецькомовному тексті.

Розглянуто проблеми організації самостійної роботи з англійської мови студентів мовних спеціальностей педагогічного університету в контексті сучасних технологій навчання, а саме впровадження елементів Портфельної технології; визначено роль і місце, цілі та функції самостійної роботи студентів у системі професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови. Проаналізовано функціональне призначення Європейського Мовного Портфеля та його структуру; визначено ефективні прийоми роботи з Мовним Портфелем в аудиторній і позааудиторній роботі студентів мовних спеціальностей. Сформульовано методичні рекомендації щодо використання Портфельної технології у самостійній роботі студентів-філологів.

Презентован "Словарь базовых терминов и понятий по методике русского языка и литературы" Н. М. Маториной и А. А. Рубан (Славянск, 2014), а также показаны возможности его использования в учебном процессе в рамках вузовских курсов методики русского языка и литературы в общеобразовательных учреждениях. Использование словаря на занятиях по методике русского языка и литературы в ВУЗе позволяет индивидуализировать учебный процесс, дает возможность студентам самостоятельно спланировать, организовать и проконтролировать свою деятельность и творчество во время выполнения обучающих заданий, способствует развитию познавательных интересов, а также открывает перспективы интеграции уроков русского языка и литературы в средней школе.

Розглянуто проблему адекватної, толерантної міжкультурної комунікації, яка виникає тільки за умов повного взаєморозуміння носіїв різних культур. Виокремлено прагматичну функцію мови. Мову розглядають як засіб комунікації. Наголос зроблено на соціокультурну компетенцію. Визначено підході до формування міжкультурної компетенції білінгвальної особистості та виявлено характерні особливості міжкультурного навчання іноземних мов.

Наведено історію розвитку впровадження дистанційного навчання (ДН) у Великій Британії. Розглянуто організацію навчального процесу в системі дистанційної освіти Великої Британії. Проаналізовано досвід впровадження ДН у Великій Британії, його можливі переваги та недоліки. Зроблено аналіз літературних джерел з проблеми дослідження. Розкрито основні види зарубіжних моделей ДН. Виявлено провідні тенденції розвитку ДН у вищій школі Великої Британії. Визначено основні етапи ДН. Акцентовано увагу на проблемах і методах дистанційної освіти за кордоном. Розглянуто напрями та перспективи розвитку ДН.

Розглянуто питання про важливість професійно-орієнтованого навчання іноземної мови у вищих навчальних закладах. Наголошено на необхідності досягнення студентами такого рівня іншомовної професійно-орієнтованої компетенції, який надає змогу використовувати іноземну мову як засіб міжкультурного спілкування на рівні міжнародних стандартів. Увагу приділено типам та видам вправ, завдяки яким студент може одержати необхідні навички читання та перекладу під час роботи з професійно-орієнтованими текстами. Для розвитку лексичного потенціалу, що є основною ланкою у разі перекладу, запропоновано систему передперекладацьких та перекладацьких вправ.

Робота є продовженням циклу публікацій автора із досліджень естетики смерті в сучасній українській чоловічій прозі. Проаналізовано ритуали та забобони, пов'язані з похованням у творчості Є. Пашковського та О. Ульяненка. Увагу надано тим словам та виразам, що набувають особливого естетичного значення під час опису сцен смерті. А також емоційному осмисленню вираження почуттів, емоцій та часу. Розглянуто і різні аспекти цієї проблеми з урахуванням 2-х основних інваріантів смерті в креативній системі прозового дискурсу цих письменників: вбивство і суїцид. Звенено увагу і на особливості постмодерного висвітлення даної теми у творах зазначених прозаїків. Через постмодерне сприйняття перехідне літературне покоління створює пограничні моделі сучасного їм світу, що зумовлюють цікавість до проблематики смерті, в тому числі й обрядів поховання.

Проаналізовано сюжетологію 3-х новел І. Вільде. Вони належать до раннього (дорадянського) періоду творчості письменниці. Охарактеризовано новели-міфологеми з медитативним компонентом, для яких характерною структурою є лейтмотив. Простежено анагогічність сюжетики творів. Окреслено принцип контраверсійності сюжетоскладання. Обгрунтовано домінування гендерного аспекту конфлікту: між жінкою та родиною та обмеження фемінного простору. Доведено, що фемінний простір є травмованим, а доля жінки - глибоко трагічною. Визначено вид конфлікту (внутрішній, зовнішній, "конфлікт гендерної неспроможності"). Підтверджено модерність принципів сюжетоскладання в малій прозі І. Вільде.

Поетична творчість Б.-І. Антонича є яскравим прикладом самореалізації світоглядних та естетичних зрушень в українській ліриці XX ст., яка синтезувала в собі неофольклор, міф, давню та сучасну поетові історію. Простежено різні варіанти осмислення лірики Антонича крізь призму натурфілософського світобачення міфічних ознак світобудови його поезії та конструювання поетичного образу, а також авангардних впливів на поетику "євангеліста природи". Універсальність мистецького міфотворення у поезії Антонича призводить до всеохопленості основних естетичних центрів поетичної світобудови. Лірика Б.-І. Антонича крізь призму міфософських ознак буття, світобудови, поетичного мислення та художнього образу переносить центр проблеми поетико-стильових особливостей у контекст пошуку нової поетичної мови як для світової, так й української поезії XX ст.

Сделана попытка проследить эволюцию образа святого Сергия Радонежского - одного из самых почитаемых святых, устроителя духовной культуры, который является идейным вдохновителем победы в Куликовской битве. Своей беспримерной скромностью и даром чудотворения он снискал любовь и современников, и потомков. Сергий Радонежский почитается Русской православной церковью в лике святых как преподобный и считается величайшим подвижником Православной церкви.