Запропоновано методику та розрахункові формули для оцінки теплового потенціалу та його розподілу по областям України природніх та штучних (антропогенних) джерел низькопотенційної теплоти таких як: навколишнє повітря, вентиляційні викиди будівель, під'єднаних до систем централізованого теплопостачання, грунти та грунтові води, великі річки, стічні каналізаційні води, технологічні скиди котелень та ТЕЦ, теплові вторинні енергетичні ресурси у промисловості. Визначено доступність теплового потенціалу цих джерел для теплонасосних установок систем централізованого теплопостачання. Для кожного з цих джерел оцінено річний тепловий потенціал та середньорічну потужність Показано, що доступний для теплонасосних установок систем централізованого теплопостачання річний тепловий потенціал та середньорічна потужність становить для: навколишнього повітря - 9735 тис Гкал та 905 МВт; вентиляційних викидів будівель - 25 655 тис. Гкал та 1871 МВт; грунту та грунтових вод - 2628 тис. Гкал та 87 МВт; великих річок - 3212 тис. Гкал та 299 МВт; стічних каналізаційних вод - 4545 тис. Гкал та 338 МВт; технологічних скидів котелень та ТЕЦ - 2459 тис. Гкал та 724 МВт; теплових вторинних енергетичних ресурсів у промисловості 7661 тис. Гкал та 214 МВт відповідно. Загальний тепловий потенціал зазначених вище джерел становить 4,97 ГВт, що дозволяє використовувати теплонасосні установки в системах централізованого теплопостачання загальною потужністю близько 7,5 ГВт. У разі використання теплонасосними установками джерел низькопотенційної теплоти природного походження необхідно враховувати, що інтенсивна їх експлуатація може призвести до їх швидкого теплового виснаження та суттєвого впливу на довкілля. Тому необхідно підтримувати такий рівень використання енергії природних джерел низькопотенційної теплоти, який дозволив би експлуатувати їх без шкоди для навколишнього середовища. В умовах щільної забудови міст України використання теплоти грунту та грунтових вод для теплонасосних установок буде обмеженим через дефіцит вільних земельних ділянок. Також проблематичним буде використання потужних повітряних теплонасосних установок у населених пунктах через їх великий рівень шуму.

Мета роботи - аналіз перспектив розвитку системи сонячної генерації електроенергії та економічної доцільності подальшого розвитку галузі. Проаналізовані загальний стан сонячної енергетики у світі, шляхи розвитку та місце України в загальній статистиці. Визначено темпи приросту впровадження альтернативних видів енергії. Проаналізовано статистичні дані з кількості введених в експлуатацію електростанцій та вироблених ними обсягів електроенергії. Визначено сонячну енергетику однією з найперспективніших та потужних відновлюваних джерел енергії. У результаті аналізу було зроблено висновок, що Україна поступово здійснює важливі кроки для розширення використання сонячної енергетики, розробляючи нормативно-законодавче підгрунтя з використання, впровадження, оптимізації та стимулювання домогосподарств до впровадження і будівництва сонячних електростанцій. Охарактеризовано актуальність та доцільність використання сонячної енергії у зв'язку з постійним зростанням вартості електроенергії та перспективним прогнозом збільшення загальних інвестицій у галузь на глобальному рівні. Описані наслідки війни на галузь сонячної енергетики. Згідно з проведеного аналізу статистичних даних та перспективних планів розвитку сонячної енергетики, визначено високі темпи її розвитку в Україні. Показано, що через війну половина об'єктів відновлювальної енергетики перебуває під загрозою повної або часткової руйнації, зокрема в регіонах, де тривають активні бойові дії, перебуває 47 % встановленої потужності сонячних електростанцій. Загальним трендом повоєнного розвитку буде збільшення частки електроенергії від джерел сонячної енергетики у загальному енергобалансі. Цьому сприятимуть усунення фінансових і законодавчих обмежень розвитку відновлюваної генерації, розширення можливостей експорту електроенергії від джерел відновлювальної енергетики та врахування зеленого курсу, який орієнтований на чисту енергетику.

Запропоновано оптимізаційну модель прогнозування видобутку вуглеводнів в умовах невизначеної інформації щодо перспектив розробки ресурсів і запасів природного газу та нафти. Модель заснована на представленні варіантів розробки діючих родовищ апроксимаційними залежностями обсягу потенційного річного видобутку від здійснюваних заходів та технологій підвищення ефективності газовилучення, а також статистичною інформацією щодо розподілу нових родовищ за обсягами запасів та глибинами залягання з відповідними витратами на освоєння родовищ. З метою врахування характерних закономірностей експлуатації родовищ природного газу і нафти в задачах прогнозування розвитку відповідних секторів економіки країни запропоновано апроксимаційні часові залежності обсягу видобутку родовища вуглеводнів протягом обмеженого періоду його розробки. Наведено спосіб застосування множин бінарних змінних для представлення негладких та нелінійних залежностей обсягів вилучення вуглеводневого ресурсу від часу протягом періодів розробки родовища. Запропоновано основи оптимізаційного підходу до проблеми прогнозування розвитку нафто-, газовидобувної промисловості щодо обгрунтування доцільних термінів введення в експлуатацію нових родовищ природного газу і нафти із врахуванням можливостей інтенсифікації видобутку діючих родовищ. У контексті вирішення прикладних задач планування оптимізаційна модель прогнозування видобутку вуглеводнів може розглядатися як методичний інструмент розробки програм розвитку нафто-, газовидобування в країні. Наведено результати розрахунків прогнозних обсягів видобутку природного газу, отримані із застосуванням розробленого програмно-інформаційного забезпечення моделі. Реалізовані алгоритми нелінійної оптимізації дозволили сформувати прогноз обсягів видобутку природного газу в Україні на період до 2040 р., що враховує наявні в країні типи покладів природного газу та оцінки можливостей їх розробки в часі.

Надано опис розробленого програмно-інформаційного комплексу (ПІК) для моделювання систем теплопостачання, що дозволяє забезпечити оптимальний вибір агрегатів та режимів їх експлуатації, які забезпечуватимуть вироблення та перерозподіл теплової енергії відповідно до графіка споживачів. Виконано моделювання оптимізованих режимів експлуатації автономної системи теплопостачання для котеджного селища на базі місцевих енергоресурсів та з мінімальним використанням сторонніх джерел енергії. Використання ПІК дозволило розрахувати параметри, що забезпечують оптимізоване покриття графіка теплового навантаження котеджного селища на базі місцевих енергоресурсів на прикладі прогнозованих значень встановленої теплової потужності енергоагрегатів та фактичного графіку температури навколишнього середовища. Розроблений новий ПІК надає можливість погодинного моделювання та дослідження оптимальних режимів функціонування теплових агрегатів автономних систем теплопостачання. В розробленому ПІК застосована модель оптимізації режимів експлуатації, яка відноситься до класу задач оптимального завантаження генеруючих потужностей енергосистем із критерієм мінімізації витрат на виробництво, накопичення та споживання теплової та електроенергії. Наведено приклад результатів моделювання з використанням графіка теплового навантаження для обраної доби 20 березня 2018 року. Отримані результати свідчать про зниження питомої вартості погодинного теплопостачання зі збільшенням частини теплової енергії, що поставляється за рахунок відновлюваних джерел енергії, і відповідно, зниженням частини газової, а в загальному випадку будь-якої іншої генерації на технологіях викопного палива, в загальному обсязі теплозабезпечення. Таким чином, підтверджується ефективність використання відновлюваних джерел енергії на базі місцевих енергоресурсів у складі системи теплопостачання котеджного селища.

Індекс рубрикатора НБУВ: К663.6-18

Рубрики:

Інші види покриттів металів

Шифр НБУВ: Ж70419 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Бурхливий розвиток інформаційних технологій в умовах сьогодення дає можливість виконувати контроль та автоматизацію процесів на підприємствах і в установах для забезпечення коректної й ефективної роботи різних енергетичних систем. Математичний апарат, який використовується у програмному забезпеченні для таких об'єктів і систем, дає можливість виконувати керування їх станами у різних штатних умовах. Іноді виникають непередбачувані фактори у роботі об'єктів енергетики, які можуть призвести до глобальних катастроф не лише окремого регіону, а і всього людства. Одним із таких факторів є навмисне пошкодження логіки роботи програмного забезпечення, що керує усіма процесами енергосистеми, з метою терору або інших зловмисних цілей. Подібні фактори вимагають побудови моделей, за допомогою яких можна спрогнозувати ризики та масштаби збитків, а також отримати загальну оцінку затрат для захисту програмного забезпечення енергосистем від подібних зловмисних дій. Результатом роботи є оптимізаційна математична модель та відповідний опис реалізації комплексного програмного засобу моделювання поширення шкідливого програмного забезпечення в сучасних енергетичних об'єктах і системах. Розроблена оптимізаційна математична модель базується на використанні методів оптимізації функцій та функціоналів з обмеженнями у вигляді систем звичайних диференціальних рівнянь з заданими відповідними початковими умовами. Для розроблення модулів програмного забезпечення моделювання процесів на базі математичної моделі PSIDR були використані стохастичні популяційні методи, моделі та алгоритми для визначення параметра керування на кожному кроці за часом. Використання таких оптимізаційних методів й алгоритмів дає можливість розв'язувати більш складні завдання, які вимагають процедури прогнозування поширення процесів різного походження загалом. Розроблена математична модель полягає у мінімізації затрат на закупівлю антивірусних засобів для захисту відповідних систем у енергетичних об'єктах і системах.

Наведено огляд європейських тенденцій сприяння поширенню електричного транспорту, таких як екологічна ефективність, державна та податкова політика підтримки власників електричного транспорту, динаміка зростання парку електромобілів, розвиток зарядної інфраструктури та основні принципи взаємодії електромобілів з енергосистемою. Виявлено основні чинники, що впливають на попит на електромобілі та найбільш ефективні заходи зі сприяння поширення електромобілів. Встановлено, що ступінь впливу інфраструктури заряджання електромобілів на електроенергетичний сектор залежить від того, коли, де та як вони заряджаються. Описано основні принципи та переваги застосування концепції Smart Grid, яка призначена для керування попитом на послугу заряджання та створена таким чином, щоб уникати зарядки електромобілів у години пікового споживання і сприяти переносу підзарядки в години зниження попиту на електроенергію в енергосистемі, використовуючи таким чином електромобілі зокрема та інфраструктуру заряджання загалом, як додаткове джерело гнучкості в енергосистемі та як споживача-регулятора електричної потужності.

Індекс рубрикатора НБУВ: З370.2-526

Рубрики:

Котельні цехи теплових електричних станцій

Шифр НБУВ: Ж70419 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: О333.2-082.057

Рубрики:

Електромобілі

Шифр НБУВ: Ж70419 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто перспективні напрямки щодо побудови нових систем регулювання генеруючих потужностей атомних, сонячних і вітрових електростанцій, здатні змінити і покращити процеси керування режимом навантаження об'єднаної енергосистеми України (ОЕСУ). Проведені дослідження показали, що за реалізації нових систем існує реальна можливість відмовитись від сучасних, але занадто коштовних засобів маневреної генерації, таких як резервні станції із високоманевреними ТЕС, а також від систем підтримки регулювання частоти (СПРЧ) з використанням потужних акумуляторних батарей. На відміну від цього пропонується в процесах управління режимом ОЕСУ застосувати вже нові принципи та засоби регулювання генеруючих потужностей АЕС, а також ВЕС і СЕС. Для цього в ОЕСУ потрібно буде створити нові резерви із автоматично керованого навантаження потужних електрокотлів ЕК. При цьому, процеси регулювання навантаженням потужних ЕК повинна буде виконувати лише автоматизована система диспетчерського управління (АСДУ). При цьому передбачається, що інформаційні дані щодо поточних параметрів регулювання навантаження комплексів ЕК будуть надходити до автоматизованої системи диспетчерського управління (АСДУ) від спеціалізованих засобів, побудованих на основі використання інформаційно-вимірювальних технологій (ІВТ), розроблених в ІЗЕ НАН України. Результатом проведених досліджень стала розробка методичних підходів щодо управління режимом ОЕСУ, з використанням нових принципів регулювання генеруючих потужностей як електромережі АЕС, так і в містах встановлення ВЕС і СЕС.

Представлено математичну модель прогнозування попиту на нафтопродукти комплексним методом з виділенням особливостей збору та підготовки вихідних даних для прогнозування їх споживання. Математична модель дозволяє прогнозувати споживання нафтопродуктів у країні (TOP-рівень) та видах економічної діяльності (DOWN-рівень) для транспортних перевезень та на перетворення в електричну та теплову енергії. Мета дослідження - обчислення прогнозу нафтопродуктів для подальшого складання балансу нафтопродуктів, уточнення методичних підходів з формування вихідних даних та прогнозної оцінки потреби нафтопродуктів в енергетичному секторі за умови руйнування енергетичних об'єктів внаслідок військових дій росії проти України. Відзначено доцільність прогнозування загального обсягу споживання нафтопродуктів по країні та укрупнених видах економічної діяльності, оскільки структура споживання нафтового палива значно змінюється в залежності від цін на його види та доступні транспортні засоби. Для прогнозування нафтопродуктів на TOP та DOWN рівнях використано нормативний метод. Отримані надвох рівнях прогнози при значних розходженнях результатів звичайно узгоджувались за векторним методом Кулика. Оскільки форма статистичної звітності за видами економічної діяльності за 2020 р. Держстатом не надана, вихідні дані по секторам економіки формувались із Енергетичного балансу України за 2020 р. Тому отримані прогнози мають збіжність близько 1 % і не потребують узгодження. Обчислено варіанти прогнозного попиту на нафтопродукти разом до 2040 р. на рівнях країни і видів економічної діяльності за різних структур економіки: базового 2020 р. та прогнозної. Оцінено структурний і технологічний потенціали енергозбереження при споживанні нафтопродуктів. Очікується збільшення споживання нафтопродуктів в енергетичному секторі для відновлення економіки країни у повоєнний період.

Шифр НБУВ: Ж70419 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Коефіцієнт емісії покриття чи матеріалу значною мірою визначає інтенсивність радіаційного теплообміну на поверхні досліджуваного об'єкта, тому його експериментальне визначення важливе для забезпечення необхідних теплозахисних характеристик конструкцій. Розглянуто методи контролю коефіцієнту емісії, які регламентуються основними стандартами ASTM E408-13, ISO 9050:2003, C835-06, C1371-15. Методи експериментального визначення коефіцієнту емісії можна розділити на дві великі групи: оптичні та теплові. Найбільш відомим та розповсюдженим оптичним методом є спектрометричний. Методика спектрометричного дослідження полягає у визначенні спектральної кривої дзеркального відбиття, виміряної у широкому діапазоні довжин хвиль при куті падіння випромінення, близькому до нормального. За отриманими результатами обчислюють середнє значення нормальної та напівсферичної випромінювальної здатності поверхні. Серед теплових методів експериментального визначення коефіцієнту емісії розповсюдження набули: радіаційний, калориметричний, метод регулярного режиму, метод неперервного нагріву зі сталою швидкістю. Для вимірювань коефіцієнту емісії застосовують як стаціонарні установки з широким діапазоном температури досліджень, так і переносні експрес-прилади для проведення контролю за температури, близької до кімнатної. У стаціонарних системах для вимірювання коефіцієнту емісії, які застосовують теплові методи, зазвичай визначають теплові потоки між досліджуваним об'єктом та деяким випромінювачем, а також температури елементів структури. Але ці методи не можуть бути використані при контролі готових виробів. Тому перспективним є розробка методу вимірювання коефіцієнта випромінювання, який буде неруйнівним і при цьому не потребуватиме додаткових стандартних зразків для порівнянь.

Однією з найважливіших задач, вирішення якої необхідно забезпечити при розвитку об'єднаних електроенергетичних систем (ОЕС), є виконання вимог балансової надійності. Її успішне вирішення можливо лише при умові фінансової збалансованості ринку електроенергії - достатність доходів енергетичних компаній для ведення бізнесу з виробництва електроенергії та надання допоміжних послуг, а також при забезпеченні можливості для інвесторів обгрунтувати доцільність реалізації проєктів з розвитку генерації та впровадження заходів з керованого управління попитом для забезпечення балансової надійності ОЕС. При роботі ОЕС за правилами лібералізованого ринку електроенергії неможливо гарантувати власникам генеруючих компаній та систем керованого управління попитом отримання прибутку на рівні, за якого їх роботу на цьому ринку вони будуть вважати доцільною за відсутності спеціальних механізмів надання відповідних гарантій, наприклад, "зеленого" тарифу для електростанцій на відновлювальних джерелах енергії. Звісно, що без наявності таких механізмів неможливо обгрунтувати доцільність реалізації інвестиційних проєктів з розвитку генеруючих потужностей та впровадження заходів з керованого управління попитом. Це створює значні ризики щодо забезпечення вимог балансової надійності в ОЕС, регулювання діяльності в яких здійснюється за правилами лібералізованого ринку електроенергії, у довгостроковій перспективі через можливість виникнення загального дефіциту потужності генерації або недостатньої маневреності ОЕС. Виникнення дефіциту буде пов'язано з відсутністю зацікавленості частини власників генеруючих компаній та систем керованого управління попитом у підтримці в доступному стані генеруючих одиниць та відповідних систем, які не приносять достатній прибуток, а також через відсутність інвестицій в будівництво нових потужностей. З урахуванням означеного, метою виконаних досліджень, основні результати яких наведено у статті, було наукове обгрунтування необхідності впровадження оплати потужності як ключової передумови забезпечення балансової надійності ОЕС на основі аналізу їх об'єктивних властивостей та особливостей функціонування лібералізованих ринків електроенергії, а також доцільних механізмів її впровадження.

Розглянуто відомі системи контурного екранування, що можуть бути використані для нормалізації магнітного поля кабельних ліній високої напруги. Мета роботи - визначення найбільш перспективних систем. У результаті проведеного огляду наукових публікацій та патентів, присвячених методам та засобам зменшення магнітного поля ліній електропередавання, визначено основні дослідницькі колективи, які займаються розробками систем контурного екранування для нормалізації магнітного поля кабельних ліній: два колективи - в Італії, по одному - в Іспанії та Україні. Системи контурного екранування, розроблені кожним із колективів, мають свої особливості, проте можуть бути класифіковані за такими ознаками: кількість контурних екранів у системі екранування; форма контурних екранів, що використовуються в системі екранування; спосіб підвищення ефективності екранування магнітного поля кабельних ліній. За кількістю контурних екранів системи можна поділити на три групи: одноелементні, двоелементні та багатоелементні. За формою контурних екранів можна виділити дві групи систем екранування - що складаються з прямокутних контурних екранів або контурних екранів з трьох кабелів, з'єднаних паралельно. За способом підвищення ефективності екранування системи можна поділити на чотири групи: перші використовують феромагнітні осердя, що охоплюють силові та екранні кабелі; другі - допоміжні конденсатори, під'єднані до екранних кабелів; треті - спеціальне розташування контурів між кабельною лінією та областю екранування; четверті - збільшення перерізу екранних кабелів. За результатами проведеного огляду, найбільш перспективними системами контурного екранування для нормалізації магнітного поля кабельних ліній високої напруги визначено одноелементні з допоміжними осердями, а саме "High Magnetic Coupling Passive Loop" та "одноконтурний екран з феромагнітними осердями та несиметричним магнітним зв'язком".

Стрімкий розвиток електротранспорту у світі зумовлений значними економічними та екологічними перевагами. Український уряд також планує розробити національну стратегію та плани впровадження електротранспорту, але додаткове навантаження створює виклики для Об'єднаної енергосистеми України. Аналіз впливу впровадження електротранспорту на функціонування ОЕС сприяв би ефективній реалізації намірів уряду. Мета роботи - оцінити вплив обсягів впровадження електротранспорту на роботу Об'єднаної енергосистеми, споживання викопного палива, парникові гази та викиди забруднюючих речовин. Проведено комплекс розрахунків для обсягів електротранспорту від 30 до 420 тис. електромобілів кроком 30 тис. на основі програмно-інформаційного комплексу моделювання роботи ОЕС України, який розробляється в Інституті загальної енергетики Національної академії наук України. Розрахунки свідчать, що частка атомних електростанцій в Об'єднаній енергосистемі України зростає відповідно до зростання парку електротранспорту, тому очікується зменшення споживання палива, а також викидів парникових газів і забруднюючих речовин. Паливоємність зменшується приблизно на 5 % для електротранспорту обсягом 150 тис. і приблизно на 8 % для 300 тис. Питомі викиди зменшуються швидше за рахунок співвідношення вугільних і газових електростанцій. Паливоємність значно коливається від 0,07 (літо) до 0,15 (зима) т.у.п./кВт-год. Загалом додаткове навантаження від впровадження електротранспорту позитивно впливає на енергетичну систему України, підвищуючи ефективність її роботи за рахунок зменшення питомих витрат палива. Слід зазначити, що такі тенденції спостерігаються виключно для України через специфіку структури її ОЕС з великою часткою атомної енергетики.

Зроблено аналітичний огляд накопичувачів електричної енергії зворотної дії, які можуть бути використані для вирішення системних проблем Об'єднаної енергосистеми (ОЕС) України. Потреби у використанні накопичувачів електричної енергії обумовлені існуючим дефіцитом маневрених потужностей ОЕС та будівництвом сонячних і вітрових електростанцій, які через стохастичний режим роботи стають суттєвим дестабілізуючим фактором. Через відсутність ринкових механізмів ціноутворення, можливості корегування ставок "зеленого" тарифу та зменшення вартості технологій сонячних та вітрових електростанцій в останні роки спостерігається стрімке зростання їх кількості та потужності. На початок 2021 р. встановлена потужність сонячних електростанцій становила 6,87 ГВт, вітрових - 1,31 ГВт, а до 2030 р. планується зростання до 10,5 ГВт та 5,0 ГВт відповідно. Без забезпечення достатнього обсягу регулюючих потужностей це може призвести до катастрофічних наслідків, як це сталося, наприклад, у Південній Австралії. Проведений огляд та аналіз показав, що домінуючою у світі технологією акумулювання електричної енергії є гідроакумулюючі електростанції, витрати на впровадження яких становлять близько 260 дол. США/кВт-год. Накопичувачі енергії стиснутого повітря є найдешевшою технологією, але потребують наявності поблизу енергетичних систем природних печер. Акумуляторні системи накопичення енергії розвиваються швидкими темпами, витрати на їх впровадження становлять 311 - 520 дол. США/кВт-год з тенденцією до зменшення до 2030 р. на близько 25 %. Такі накопичувачі є найбільш перспективними для роботи в енергетичних системах: можуть бути використані для регулювання частоти та потужності, зменшення перетоків електроенергії, зменшення коливань напруги в електричних мережах, ущільнення добових графіків електричних навантажень, запобігання перевантажень електричних мереж та трансформаторів, підвищення надійності електропостачання, підвищення стабільності роботи сонячних та вітрових електростанцій, а також для комерційних цілей в різних сегментах ринку електроенергії України.

Моделі оптимального завантаження генерувальних потужностей для покриття графіків навантаження наразі широко використовуються для досліджень електроенергетичних систем. Математичне формулювання моделі вперше було здійснено у 1940-х роках, але і зараз ці математичні моделі розвиваються як методологічно, так і за рахунок включення до їх складу додаткових (нових) технологій, кожна з яких представлена специфічними (унікальними) рівняннями, що відображають особливості функціонування технологій. Загальною характеристикою моделі є те, що вона присвячена лише сектору електроенергетики, тобто розвиток моделі відбувається по мірі розвитку саме технологій електроенергетики, але протягом останніх років до складу електроенергетичних систем впроваджуються технології Power-to-X, і очікується, що цей процес буде продовжений. Це вимагає вдосконалення або принаймні модифікації математичного формулювання оптимізаційної задачі для врахування можливого обміну та використання між різними видами енергії в одній інтегрованій енергосистемі. Мета роботи - подальший розвиток існуючих версій моделі оптимального завантаження генерувальних потужностей для покриття графіків навантаження електроенергетичної системи, за рахунок використання додаткових рівнянь, які дозволяють розглядати технології виробництва теплової енергії, призначені для покриття графіків теплового навантаження систем централізованого теплопостачання. Це повинно дозволити проводити комплексні дослідження одночасної роботи технологій виробництва електро- та теплової енергії для покриття попиту місцевих енергетичних систем, що є актуальним для формування структури розподіленої генерації, наприклад, на рівні окремого населеного пункту або громади. Запропонована модель цілочислового математичного програмування завантаження генерувальних потужностей для одночасного покриття графіків електричного та теплового навантаження. Запропонована модель крім суто електричного балансу забезпечує покриття теплового навантаження із використанням технологій генерування теплової енергії (паливні котли), теплових електроцентралей, а також промислових електричних котлів, які перетворюють електроенергію в тепло.

Розроблено програмну підсистему формування прогнозів видобутку вугілля в Україні за умов нестабільності структури паливних баз країни, що виникають внаслідок дії чинників надзвичайної сили, зокрема воєнного стану, тимчасової окупації території, руйнування видобувних підприємств тощо. Програму створено з метою надання можливостей швидкої оцінки впливу наслідків надзвичайних ситуацій в країні на обсяги виробництва у вугільній галузі та подальшого їх врахування при розробці прогнозів паливозабезпечення економіки, енергетичного балансу країни в цілому. Програмне забезпечення створено на основі баз даних, деталізованих за об'єктами вуглевидобутку фахових прогнозів розвитку вугільної галузі, що враховують гірничо-геологічні, технологічні, економічні, соціальні особливості функціонування шахт, а також можливі сценарії їх технологічного переобладнання, оптимізації виробничих ділянок, і дозволяє здійснювати коригування таких прогнозів шляхом зміни передбачуваного виробничого стану шахти у разі настання обставин непереборної сили. Розроблена підсистема коригування прогнозів надає можливість користувачеві швидко змінити структуру та склад вугільної бази країни, розрахувати сукупні обсяги видобутку вугілля, диференційовані за марками вугілля та його технологічним призначенням, і згідно з кількома сценаріями технологічного розвитку вугільної галузі, що матимуть місце за обраних змін структури шахтного фонду, сформувати узагальнюючі прогнози видобутку, які містять розраховані сукупні обсяги для всіх термінів періоду прогнозування. У зв'язку з втратою всіх шахт Луганської області та окремих шахт Донецької області внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну, з використанням програмної підсистеми прогнозування обсягів видобутку вугілля було скориговано прогнозні сценарії розвитку вугільної промисловості України на період до 2040 р.

На сьогодні вирішенням актуального питання з усунення існуючого в Об'єднаній енергосистемі (ОЕС) України дефіциту маневрених генеруючих потужностей може стати введення до засобів діючої автоматизованої системи диспетчерського управління (АСДУ) автоматично керованих комплексами потужних електрокотлів (ЕК). Введення комплексів ЕК до засобів АСДУ надасть можливість реалізувати процеси ущільнення добового графіка електричного навантаження (ДГЕН), що забезпечить можливість досягнення кращих показників енергетичної, економічної та екологічної ефективності роботи ОЕС України. На прикладі енергорегіону, що відноситься до Центральної енергетичної системи України (ЦЕС), розглянуто питання щодо можливості встановлення та використання потужних електрокотлів у системі діючих теплоелектроцентралей міст. Визначено особливості використання потужних електрокотлів у літній період року. Приведені дослідження мають рекомендаційний характер для підготовки та розробки нового інвестиційного проєкту.