Художня природа творчості Тараса Шевченка є постійним предметом уваги дослідників, діапазон розуміння якого достатньо широкий, що зумовлено, зокрема, універсальністю об'явлення генія. Відтак, можна говорити і про те, що феномен художнього у цьому випадку заявляє себе у своїй повноті, сприйняття та інтерпретація якої, однак, зумовлені готовністю культури (і окремого реципієнта) до відповідного розуміння. Розглянуто такі способи реалізації художнього, як парадоксальність творчої індивідуальності та творчості Шевченка, зумовлене специфікою вираження цих категорій митцем співвідношення художнього та художності, парадоксальність і закономірність сприйняття та інтерпретації його творчості. Центральною тезою спостережень є думка про принципову повноту втілення художнього Шевченком, що зумовлює постійну актуалізацію його спадщини в культурно-історичному часі, по суті її позачасову природу.

Сделан анализ исследовательских моделей авторского литературного сознания, которые отвечают современным методологическим стратегиям.

Висвітлено наукову діяльність відомого літературознавця й театрознавця XX ст. професора Н. Б. Кузякіної. Узагальнено оглянуто непростий життєвий шлях дослідниці в контексті конкретного історичного моменту, який зумовив як методологічний характер, так і тематичну скерованість її творчості, зокрема спричинив вимушений переїзд до Росії й тимчасовий відхід від основних пошукових інтересів, пов'язаних із добою Розстріляного Відродження в Україні. Уперше цілісно проаналізовано особливості професійного формування Н. Б. Кузякіної, запропоновано періодизацію її наукової творчості, окреслено тематично-проблемне коло, яке розробляла в тих чи інших галузях літературознавства, закцентовано жанрові різновиди праць та їх динаміку, порушено питання про наукову школу дослідниці.

Актуализирована парадоксальность критического мышления Л. Шестова, обусловленная его концепцией мировидения и афористичностью письма. Сделан акцент на парадоксальных суждениях критика о русской литературе.

Образ Одеси на початку XX ст. оприсутнюється не тільки у літературних творах чи на кіно та фотоплівці, а й на шпальтах періодичних видань. Активний розвиток у цей час публіцистики віддзеркалює всі сфери життя міста. Особливу роль відіграє Одеса у становленні української публіцистики, тут жили та працювали І. Липа, О. Маркевич, А. Ніковський, Є. Чикаленко та інші.

Рассмотрен процесс ориентации на читательское восприятие в творчестве А. Т. Твардовского. В центре внимания поэма "Василий Теркин", стихотворение "Я убит подо Ржевом", проявление в этих произведениях установки на общение с вероятным читателем.

Рассмотрены сказочные произведения А. Н. Толстого с точки зрения их связи с русским народным творчеством. Сорочьи сказки довольно "пестры" по своему составу. В них имеются: сказки о животных в типично "народном духе" (Сорока, Козел, Лиса, Еж, Мышка, Заяц, Сова и кот), в которых не следует искать какой-либо существенной мысли; сказки-аллегории с более сложной структурой - Мудрец (о петухе), Верблюд, Картина (о свинье-"художнице"), Гусак, Муравей - в которых, благодаря множеству деталей и скрытому подтексту, заметно литературное начало; сказочные произведения об одушевленных и очеловеченных предметах (Прожорливый башмак, Горшок, Топор, Порточки), предназначенные, в основном, для детей; сказки о детях и для детей (Фофка, Грибы, Маша и мышки, Снежный дом) - игры в "представленыши", детские сны; сочинения, в которых появляются фантастические и мифологические существа (Жар-птица, Куриный бог, Кот Васька, Петушки, Снежный дом) и сказки-шутки над домашними животными (Полкан, Кот сметанный рот). В выделенных группах сказок фольклорная стилизация проявляется по-разному и с разной силой. Русалочьи сказки можно приблизить к категории волшебных сказок. В них фольклорная стилизация, народные представления и, вообще, "низшая" мифология славян играют весьма существенную роль. К числу наиболее популярных образов этой мифологии принадлежала русалка - она и стала главной героиней открывающего цикл произведения. В "ключе" фольклорной традиционности и наличия авторской фантазии рассмотрены в работе и другие изображенные в Русалочьих сказках мифологические существа: водяной (Иван да Марья, Водяной), полевик, ведьмак, кикимора, дикий кур, звериный царь из одноименных сказок, домовой (Хозяин), овинник (Соломенный жених), змей (странник и змей) и жиж (Иван-царевич и Алая-Алица). Сорочьи и Русалочьи сказки в своей поэтике представляют собой, как будто "смесь" фольклорного (сказ) и литературного начал, но об их художественном своеобразии свидетельствует нечно иное - то, что можно назвать типично "толстовским" в восприятии и интерпретации русского народного творчества.

Розглянуто жанрові особливості твору, роль Псалтиря у текстовій палітрі пам'ятки.

Досліджено ніцшеанські ідеї у прозі Лесі Українки. Здійснено спробу охарактеризувати персонажів оповідання Лесі Українки "Над морем" з погляду мисленнєвої парадигми Ф. Ніцше.

Проаналізовано жанрові особливості малої прози В. Стефаника. Зокрема виявлено модифікації жанру новели на рівні прагматики, композиції, наративних форм.

Досліджено взаємозв'язок між категоріями "автор" - "герой" - "читач" у творах пізнього Л. Толстого ("Крейцерова соната", "Диявол").

Рассмотрен роман А. Ф. Вельтмана "Странник" с точки зрения видоизменения жанра романа-путешествия. Изучен феномен странничества как один из смыслообразующих факторов текста.

Проаналізовано фоніку ранніх віршів (1890 - 1899 рр.) Богдана Лепкого. Поет вже на початку творчості ретельно працював над увиразненням художньої мови своїх текстів. Для цього він майстерно застосовував алітерації, асонанси та майже всю палітру внутрішніх рим.

Досліджуючи польські XIX - початку XX ст. автори звернули увагу на актуалізацію жанрового підзаголовка драматичних сцен (картин, малюнків). У поетиці польських драматичних сцен (картин) мелодраматичні, водевільні, трагікомедійні мотиви починають трансформуватися в екзистенційні мотиви залежності людини від власних фобій та абсурдності її протистояння устоям середовища.

Проведено обсуждение романа современной французской писательницы Сильви Жермен "Взгляд Медузы". Устанавлена связь между мифопоэтикой романа (образами, мотивами, элементами ритуала, символами) и решаемой в нем экзистенциальной проблематикой. Главными экзистенциальными проблемами являются одиночество, беззащитность перед миром зла и необходимость выработки стратегий самозащиты.

В работе исследовательский поиск направлен на осмысление интертекстуальных, ассоциативных и подтекстовых уровней цикла С. Козлова "О Ежике и его друзьях". Осмыслен феномен аллюзивной специфики сказок. Представлена интерпретация авторских коннотаций в соответствии с контекстом всего цикла сказок о Ежике.

Поетика кольору є предметом спеціального студіювання художньої своєрідності експериментального роману, забутого на багато десятиліть XX ст., хоч і був знаковим як для творчості одного з очільників ВАПЛІТЕ, літературно-художньої організації 20-х років, так і для розуміння особливостей розвитку модернізму на українському грунті епохи Розстріляного Відродження.

Проаналізовано жанрові особливості роману М. Матіос "Солодка Даруся", який містить ознаки власне епічного твору й драматичного.

Концепция синтеза искусств зародилась давно, но принципиально новое воплощение получила в направлении романтизма. Художники-романтики, впервые осмыслившие ее в качестве самобытной, намеревались положить начало абсолютно новому искусству. В работе предпринята попытка обозначить пути следования Чаянова традициям романтиков. Исследование позволяет понять, какие цели преследовал А. В. Чаянов, соединяя в повести "Юлия..." элементы различных видов искусств, какие средства он для этого использовал. Задача авторов также состояла в изучении связи повести начала XX в. и иллюстраций к ней с традициями эпохи романтизма. Проанализировав произведение Чаянова, авторы пришли к выводу, что писатель, воздействуя на читателя приемами разных видов искусств, в первую очередь стремился к романтическому универсализму.

Проаналізовано філософські й літературознавчі концепції абсурдистського героя. Проведено паралель між персонажами класичної абсурдистської літератури (ОБЕРІУ, театр абсурду) і персонажами новелістики Тані Малярчук.