Розглянуто явище музично-критичного тексту. Розкрито поняття музичної критики, висвітлено історію її виникнення та сутнісні ознаки. Охарактеризовано функції музичної критики (інформаційну, інтерпретаційну, аксіологічну, комунікативну, освітньо-виховну, регулятивну, та прогностичну), жанри (інформаційні, аналітичні й художньо-публіцистичні), а також структуру аргументації у музично-критичному тексті (висвітлено поняття доказу, аргументації та їх трьох спільних елементів: тези, аргументу, доказового роздумування).

Досліджено специфіку ролі флейти в інструментальних камерних творах сучасного українського композитора Олега Безбородька. Охарактеризовано творчість даного автора, який використовує новітні тенденції, що охоплюють інтерес до такої техніки сучасної композиції як сонорика. Композитор переосмислює роль флейти залежно від обраного виконавського ансамблю. Звернено увагу на найновітніші прийоми гри на флейті, що значно розширюють можливості її використання.

Проаналізовано втілення українського Его-концепту в творі І. Карабиця, що реалізує Сковородинський сенс життєтворчості - від "материнської землі", через життєві хвилювання, до веселості Серця і перебування у Бозі. Відзначено символіку ліричного тенора як архетипу національного співу й асоційованої з філософом флейти-сопілки.

Досліджено специфіку функціонування на стильовому рівні старовинних жанрових моделей духовної музики в інструментальній творчості композитора. Особливості проникнення стилю старовинних духовних жанрів розглянуто на основі вивчення тематичного наповнення Першої симфонії, Фортепіанного квінтету і Третього скрипкового концерту А. Шнітке. В результаті комплексного аналізу інструментального циклу "Гімни" охарактеризовано специфіку роботи композитора з інтонаційним матеріалом старовинних духовних піснеспівів.

Виокремлено характерні риси естрадної музики та висвітлено її стильові напрямки. Проаналізовано різні типи музичної інтерпретації, основою якої є текст, представлений як нотним записом, так і аудіо- чи відеоматеріалами. Розкрито специфіку інтерпретації в поп-музиці, яка найчастіше може бути творчістю виконавця, композитора (аранжувальника) та режисера. Наведено комплекс засобів, які змінюються під час створення інтерпретаційної версії твору, що належить до естрадної музики.

Розглянуто поширені в музикознавстві концепції у галузі теорії та історії хорового виконавства, здійснено аналіз і характеристику основних аспектів хорового виконавства. Наголошено, що в сучасній теорії хорового виконавства не вироблено спільного підходу до розуміння й систематизації хорового виконавства як цілісного явища, що існує як самостійна інтонаційна практика.

Проаналізовано особливості бандурного виконавства в різних стильових напрямках українського музичного простору. Охарактеризовано своєрідне перевтілення бандури у межах напрямку World music, який вбирає у себе досягнення естрадної музики, джазу та фольклору різних країн світу, що є перспективним утворенням і має великий культуротворчий потенціал.

Исследованы особенности актуальных смысловых срезов камерной "мадригальной" оперы Г. Перселла "Дидона и Эней", рожденной в условиях английского прото-рококо конца XVII века. Рассмотрена специфика соответствующих стилевых тяготений оперы к адраматическим структурам неосимволистской современности. Охарактеризован отличительный признак оперы "Дидона и Эней" Г. Перселла - ее камерность, обусловленная культурным принципом прото-рококо как детище английской Реставрации XVII века.

Проаналізовано кантату М. Скорика "Весна" як зразок втілення архетипу Переродження, котре обгрунтував К. Г. Юні. Закцентовано, що подолання зимових пут, поступове оживання природи, весняне оновлення землі, процвітання та родючість ниви автори прирівняли до поетапного духовно-соціального переродження нації, трактуючи його як вищий, духовно-соціальний рівень вияву архетипу. Визначено кульмінаційні точки драматургічного розвитку для показу процесу суспільного оновлення: соло баритона "Встань, орачу, встань!" у третій частині та контрастні епізоди фіналу - від натхненного розспіву "Дай теплоти", рішучої теми "Дай і огню", грізного фугато "Сили рукам дай" до коди-апофеозу "Пута ламать".

Исследована проблема эпического в музыкально-поэтическом тексте Третьей симфонии "Я утверждаюсь" Е. Станковича. Проанализировано думно-балладное (с элементами плача) пространство выражения эпического. Обозначены авторские темпы и метрономы, позиционирующие эпическую медлительность музыкально-событийного повествования. Выделены и охарактеризованы "консервативные эпические приемы" сновидения и колокольности, эпические образы ветра/бури и плуга.

Исследован феномен фортепианного этюда, определившего специфику фортепианного исполнительского мастерства XIX - XX ст. Рассмотрено генетические и этимологические особенности названного жанра, обусловившие его типологию. Охарактеризовано основные историко-эволюционные пути его развития в творческо-исполнительской практике Нового времени.

Исследована поэтика фортепианного наследия Э. Гранадоса как одного из наиболее выдающихся представителей испанского музыкального возрождения. Рассмотрено эволюционные пути творческой деятельности композитора. Охарактеризована жанрово-стилевая специфика фортепианного наследия Э. Гранадоса, формировавшегося на основе взаимодействия традиций западноевропейского музыкального романтизма и Ренасимьенто.

Висвітлено життєвий і творчий шлях відомого музиканта, педагога, культурно-громадського діяча, популяризатора бандурного мистецтва Мирослава Постолана. Здійснено огляд музичного інструментарію бандуриста та проаналізовано його репертуар. Розкрито основні етапи концертної діяльності Мирослава Постола в діаспорі та в Україні. Визначено, що митець не лише сформував власний неповторний виконавський стиль, збагачений різноманітними впливами, а й зумів передати його учням.

Досліджено особливості функціонування системи початкової хореографічної освіти Волині як джерела розвитку масового професійного хореографічного мистецтва. Розглянуто роль шкіл хореографічного мистецтва при дитячих творчих колективах, хореографічних відділах дитячих шкіл естетичного виховання. На прикладі ансамблю народного танцю "Радість", який діє при Палаці учнівської молоді в місті Луцьку, в дослідженні охарактеризовано специфіку організації навчально-виховного процесу в цьому та інших позашкільних навчальних хореографічних закладах.

Розглянуто творчу постать видатної української оперної співачки, професора і завідувачки кафедри сольного співу Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка Людмили Божко. Здійснено своєрідний портрет мисткині крізь призму діалогу вокальних культур, грунтуючись на інформаційних матеріалах, отриманих з аналітичних, аудіо- та відео-джерел, а також із особистого інтервію зі співачкою. Охарактеризовано взаємодію вокальних шкіл України, Большого театру та нових тенденцій розвитку вокального мистецтва і педагогіки у творчій біографії Л. Божко. Зроблено висновок, що, беручи участь у процесі конвергенції різних національних шкіл оперного виконавства, співачка сприяла увиразненню нових яскравих ознак високого мистецтва академічного вокалу в Україні.

Досліджено "Історію української літератури" М. Грушевського як джерело відомостей про вокальні жанри княжої доби. Розглянуто матеріал з фольклору, писемної словесності, зокрема епосу, народної християнської поезії, легенд, полемічних праць інтерпретовано й уводиться в науковий обіг. Охарактеризовано давнє побутування в житті народу сольного й гуртового співу, його функції, виконавське мистецтво тощо.

На основі архівних, документальних та історичних матеріалів висвітлено процес становлення та функціонування Кам'янець-Подільської філії Музичного товариства ім. М. Леонтовича в першій половині ХХ ст. Розглянуто діяльність видатних подільських музикантів, педагогів та громадських діячів у контексті культурологічних процесів. Охарактеризовано регіональну специфіку даної сторінки в історії розвитку подільського музичного мистецтва та культури регіону.

Висвітлено передумови написання оригінального вокального збірника пісень "Сторононько моя" українського композитора Богдана-Юрія Янівського на вірші Галини Охоцької. Здійснено музикознавчий аналіз вокальних творів композитора з приватного архіву митця. Розкрито засоби музичної виразності та особливості композиторського письма. Розглянуто пізнавально-виховний аспект пісень збірника та подано образно-емоційний зміст творів.

Розглянуто основні проблемні аспекти, пов'язані з позиціонуванням джазу в системі української освіти. Звернуто увагу на необхідність утворення системного комплексного підходу на шляху здобуття кваліфікації у сфері джазового виконавства. Виокремлено потребу реформування української освіти, яка б передбачала введення естрадних відділів у музичних школах та всіх музичних академіях. Зазначено основні знання і навички, що повинен засвоїти джазовий виконавець, здійснюючи це систематизовано.

Розглянуто специфічні інтерпретативно-психологічні риси творчої особистості виконавця-саксофоніста з метою розкриття характерних особливостей його функціонування у векторі розширення переліку особистісних виразників мистецького спрямування. Досліджено ефективно-вирізнені показники мистецької особистості, які дають змогу виконавській системі професійного музиканта ефективно транслювати унікальні риси ігрової моделі виконуваного твору. Охарактеризовано основні риси психологічно-сформованої виконавської особистості.