Поточне століття є надзвичайно "просунуте" і назване століттям сучасних комунікацій. Тим не менш, багато компаній та освітніх закладів за своїм розвитком ще не досягли його рівня; навчальні матеріали та методи навчання часто мають статус 90-х років. Міжнародні комунікації в даний час набувають все більшого значення і змінюються швидшими темпами. Це означає, що сучасна освіта повинна йти в ногу з часом, з новими та інноваційними способами обміну досвідом, а також постійним підвищенням кваліфікації в мінливому глобальному і сучасному науковому світі. Інноваційний розвиток відбувається одночасно на всіх рівнях, не обмежується будь-якими питаннями, тенденціями або видами діяльності. Застій означає регрес, тому ми не хочемо стояти на досягнутому рівні з нашими проектами, ми намагаємося показати нові перспективи для того, щоб знайти нові і, можливо, незвичайні способи. Сучасна освіта та навчання вимагають нових методів і сучасних форм, які повинні бути скоректовані оперативно відповідно до глобальних комунікацій і способу життя. Представлено наш проект, який орієнтований на високий рівень наукових досліджень і в той же час на одержання практичного досвіду, адаптованого до інноваційних сучасних ринків.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні питання функціонування інноваційних платіжних послуг. Мета роботи - аналіз інноваційних платіжних послуг та їх роль в активізації торговельної діяльності. Застосовано методи теоретичного узагальнення і порівняння, системного аналізу. Ринок платіжних послуг виконує одну із ключових функцій фінансової системи, забезпечуючи здійснення різноманітних трансакцій. Платіжні послуги - це діяльність оферентів із здійснення трансакцій в інтересах споживачів. Платіжні послуги можна класифікувати за оферентами, платіжними інструментами, величиною розрахункових операцій, видом платіжних систем. Інноваційні платіжні послуги стосуються платежів, що здійснюються із застосуванням бездокументарних платіжних інструментів. Тенденціями розвитку ринку платіжних послуг в Україні є скорочення частки готівкових коштів в оплаті за товари; зростання кількості небанківських установ, що надають фінансові послуги; активізація на внутрішньому ринку послуги рівноправного переказу коштів з картки та картку; зростання питомої ваги мобільних телефонів, смартфонів і планшетів у структурі платіжних інструментів, що cтимулює розвиток e-commerce та m-commerce. Перспективами розвитку ринку платіжних послуг в Україні є: зростання питомої ваги мобільних телефонів, смартфонів і планшетів в сфері платежів та електронної комерції; розширення впровадження безконтактних платежів; зміна програми PayPal "Send only" на програму SRW; ширше використання криптовалюти у сфері e-commerce. Одержані результати створюють теоретичне підгрунтя для активізації інноваційної діяльності на вітчизняному ринку платіжних послуг. Висновки: ширше впровадження інноваційних платіжних послуг в Україні сприятиме інтеграції національного платіжного ринку у міжнародний. Це має грунтуватися на зручності, соціалізації, безпечності платіжних послуг. Підгрунтям інноваційного розвитку вітчизняного ринку платіжних послуг має стати гармонізація стандартів і правил ведення бізнесу із загальноєвропейськими вимогами, що передбачає ліцензування та контроль за діяльністю оферентів послуг. Це сприятиме забезпеченню безпеки і ефективності платіжних послуг.

Проанализированы используемые в практике государственного регулирования системы показателей, характеризующие научно-технический и инновационный потенциал, включая региональный уровень. Предложена система показателей оценки инновационности субъектов Российской Федерации. Цель работы - исследовать основные подходы к оценке инновационности развития субъектов Российской Федерации. Методология - системный подход, методы анализа и синтеза. Выполнен анализ различных подходов к оценке потенциала инновационной сферы, предложена методика оценки инновационности субъектов Российской Федерации (на основе экспресс-анализа). Область применения результатов - государственное регулирование регионального инновационного развития. Выводы: предложенная система показателей позволяет получить оперативную информацию о состоянии научно-технического и инновационного потенциалов субъектов Российской Федерации.

Практика мирового бизнеса показывает, что для достижения конкурентного преимущества целесообразно применять инструментарий бенчмаркинга, который позволяет использовать опыт своих конкурентов, добившихся успехов в различных направлениях деятельности. Особую актуальность приобретает применение бенчмаркинга в сфере инноваций, в частности, в ИКТ-отрасли, которая стала ключевым фактором экономического роста и производительности труда во многих странах мира. Цель работы - разработка методических положений и практических рекомендаций по внедрению и использованию технологии бенчмаркинга в системе управления бизнесом. Объект исследования - система управления бизнесом. Предмет исследования - бенчмаркинг в системе управления бизнесом. Рассмотрены основные виды и этапы реализации бенчмаркинга, обосновано применение концепции бенчмаркинга в системе управления бизнесом; разработаны методические и практические рекомендации по внедрению бенчмаркинга в ИТ-сектор Республики Беларусь. Практическая значимость работы: обосновано создание национальной бенчмаркинговой платформы, что повысит инновационную активность ИТ-компаний и будет способствовать формированию более тесных связей между ИТ-компаниями, промышленными предприятиями и органами государственного управления.

Предмет дослідження - складові інвестиційної системи сфери освіти України, систематизація яких забезпечить наукове обгрунтування широкомасштабного залучення інвестицій на різних її рівнях. Виявлено складові інвестиційної системи сфери освіти та встановлення прямих й зворотних взаємозв'язків між ними з урахуванням особливостей функціонування та розвитку цієї галузі в Україні; що є основою механізму освітнього інвестування та підвищення ефективності дій органів управління інвестиційними процесами на різних рівнях освітньої сфери в умовах кризи. Робота виконана з використанням аналітичного та системного методів досліджень. Увагу акцентовано на визначенні складових інвестиційної системи вітчизняної сфери освіти, які повинні стати науковим обгрунтуванням інвестиційної політики на загальнодержавному й регіональному рівнях управління освітою, а також на рівні окремих суб'єктів цієї галузі (навчальних закладів, фізичних й юридичних осіб). Проведення наукових досліджень щодо моделювання інвестиційного розвитку освітньої сфери України у кризових умовах. Висновки: результати проведеного системного аналізу створюють певний стратегічний базис використання термінології інвестиційного менеджменту в умовах освітньої сфери, що є методологічною платформою інвестиційної політики на всіх рівнях управління освітою. Крім того, результати дослідження дозволяють систематизувати інформацію, необхідну для інвестиційного забезпечення функціонування та розвитку сфери освіти України у довгостроковій перспективі із урахуванням різноманіття чинників внутрішнього та зовнішнього середовища.

Предмет исследования - методы формирования кластерного подхода к инновационному развитию экономики. Цель работы - обосновать направления инновационного развития экономики Беларуси на основе реализации кластерного подхода. Проведен анализ инновационной деятельности в Республике Беларусь; обоснована роль кластеров в инновационном развитии национальной экономики; определены направления организации инновационно-промышленных кластеров в экономике Республики Беларусь. В исследовании применялись общенаучные и специальные методы познания: анализа и синтеза, индукции и дедукции, статистического анализа, системного подхода, метода экспертных оценок; в качестве методологии исследования использовался кластерный подход к развитию национальной экономики. Идентифицированы проблемы инновационной деятельности в Республики Беларусь, включая: слабые позиции страны в оценке институциональной среды; сокращение количества инновационно-активных организаций; снижение удельного веса отгруженной инновационной продукции; низкое значение удельного веса отгруженной инновационной продукции (работ, услуг) новой для мирового рынка; недостаток собственных денежных средств для нововведений. Определена сущность кластера с точки зрения самоорганизации экономических систем на основе сетевого сотрудничества и государственно-частного партнерства; обоснована роль кластеров в инновационном развитии и повышении конкурентоспособности национальной экономики. На основе разработанной статьи кластерной концепции и с учетом специфики социально-экономического состояния экономики Беларуси, степени развития гражданского общества, определены принципы формирования кластерной политикив Беларуси, цели кластерной политики и субъекты проведения политики. Разработаны меры государственной поддержки кластеризации, а также меры по обеспечению кластерных инициатив и сотрудничества, включая организационную поддержку кластерных инициатив, коммуникативное обеспечение сотрудничества и экономическое стимулирование сотрудничества субъектов кластера в инновациях, образовании, маркетинге. Научную ценность представляют сформулированное понятие кластера с точки зрения самоорганизации экономических систем на основе сетевого сотрудничества и государственно-частного партнерства; факторы активизации инноваций в кластере, принципы и цели кластерной политики. Практическую значимость имеют разработанные меры государственной поддержки кластеризации, а также меры по обеспечению кластерных инициатив и сотрудничества. Предложенные механизмы реализации кластерного подхода в инновационном развитии экономики могут быть использованы органами государственного и регионального управления при разработке инновационных стратегий и кластерных проектов. Представленные направления формирования кластерной политики позволят субъектам управления на всех уровнях разрабатывать и реализовывать кластерные стратегии, направленные на использование фактора инноваций в устойчивом развитии и повышении конкурентоспособности экономики.

Розглянуто особливості процесу залучення іноземних інвестицій в економіку України. Проаналізовано процес залучення іноземних інвестицій в економіку України на основі статистичних даних за останні роки. Виявлено ряд основних проблем, що перешкоджають ефективному процесу залучення іноземних інвестицій, та їх залежність від різних факторів. Розглянуто найважливіші чинники вирішення проблем, визначено позитивні аспекти іноземного інвестування для України та світової економіки, запропоновано заходи щодо стимулювання розвитку інвестиційної діяльності в Україні. Результати дослідження свідчать про те, що ступінь одержаних результатів полягає у розробці науково-обгрунтованих рекомендацій, методів та висновків, спрямованих на вирішення ряду основних проблем, що перешкоджають ефективному залученню іноземних інвестицій в економіку країни. Запропоновано заходи щодо стимулювання розвитку інвестиційної діяльності в Україні. Досліджено головні проблеми надходження іноземних інвестицій та запропоновано основні шляхи їх вирішення. Сформульовані практичні рекомендації щодо підвищення інвестиційної привабливості економіки України. Висновки: у результаті проведеного дослідження встановлено, що особливостями залучення іноземних інвестицій до України в умовах формування сучасного глобального простору є орієнтованість на внутрішнього споживача, вкладання інвестицій у підприємства з більш високим рівнем рентабельності та швидким строком окупності. Головними проблемами у залученні іноземних інвестицій на сьогодні є: політична та законодавча нестабільність, відсутність надійних гарантій захисту від змін українського законодавства, значний податковий та адміністративний тиск, високий рівень корумпованості та бюрократизму, значний рівень інфляції в країні та складність реєстраційних, ліцензійних і митних процедур. Основними шляхами вирішення даних проблем можуть бути: створення системи інституцій і механізмів, що полегшують діяльність інвесторів в Україні та здійснення скоординованої інформаційно-маркетингової політики, що суттєво покращить інвестиційну привабливість України у світі.

Рассмотрено содержание региональной инвестиционной политики; механизмы ее реализации, обоснования и выбора приоритетов инвестиционной деятельности в регионе; предложена программа по формированию привлекательного инвестиционного климата в регионе; отражены направления совершенствования инвестиционной политики в Республике Беларусь, включая совершенствование форм привлечения иностранного капитала, инструменты и механизмы повышения инвестиционной активности. Активизирована региональная инвестиционная деятельность на основе совершенствования региональной инвестиционной политики. Инструментарий исследования базируется на общенаучных методах познания. В рамках региональной политики предложены механизмы реализации региональной инвестиционной политики, обоснования и выбора приоритетов инвестиционной деятельности в регионе; разработана программа формирования привлекательного инвестиционного климата в регионе; предложены направления совершенствования инвестиционной политики в Республике Беларусь, включая формы привлечения иностранного капитала.

Предмет дослідження - особливості оцінювання людського капіталу як складової нематеріальних активів, що дозволяє підвищити ринкову вартість суб'єкта господарювання. Мета роботи - практичні рекомендації щодо оцінювання людського капіталу на засадах теорії нематеріальних активів. Роботу виконано з використанням аналітичного та системного методів досліджень. Увагу акцентовано на вивченні особливостей людського капіталу як специфічного нематеріального капіталу, методів оцінювання людського капіталу, розрахунок показників витрат "часу життя" (проекту) (LCC) та вартість відкладених рішень (CoD) відповідно до альтернативної теорії витрат, обгрунтування вибору моделі обліку витрат на людський капітал в залежності від обсягів повноважень та обов'язків управлінців, особливості вибору моделі обліку витрат на людський капітал в залежності від класифікації центрів відповідальності. Проведено наукові дослідження щодо оцінювання людського капіталу суб'єктів господарювання у кризових умовах. Висновки: суб'єкт господарювання через специфіку своєї діяльності, індивідуальності організаційної побудови, може самостійно формувати модель обліку та оцінки людського капіталу та на цій основі будувати стратегії розвитку підприємства в кризових явищах. Перспективою подальших розробок є дослідження обліку витрат на персонал підприємства в залежності від життєвих циклів персоналу та підприємства, розробка теоретико-методичних засад корпоративних соціальних звітів щодо людського капіталу, удосконалення методики оцінки вартості персоналії (особливо залишкової та ліквідаційної вартості) тощо.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні аспекти і практичні заходи щодо управління природними ресурсами та природокористуванням в контексті децентралізації влади в Україні. Мета дослідження обумовлена необхідністю розвитку теоретико-методологічних засад і розробкою практичних рекомендацій щодо управління економічними відносинами стосовно природокористування з врахуванням перспектив і результатів ключової реформи в Україні. Теоретичною основою дослідження є положення економічної теорії та економіки природокористування, методологічну основу дослідження складає сукупність загальнонаукових і спеціальних методів. Проаналізовано сутність і форми децентралізації влади, визначено особливості децентралізації управління природними ресурсами та природокористуванням, обгрунтовано перспективні джерела фінансових ресурсів місцевих громад у результаті децентралізації влади в Україні. Результати дослідження дають наукове обгрунтування управлінських рішень щодо природних ресурсів і природокористування в умовах децентралізації влади в Україні адміністраторами, представниками органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськими організаціями. Висновки: управління природними ресурсами і природокористуванням потребує оптимального співвідношення централізації та децентралізації владних повноважень, прав й обов'язків, який забезпечить стале природокористування. Децентралізація управління природними ресурсами і природокористуванням в Україні обумовлює пошук належних джерел фінансового забезпечення територіальних громад.

Проаналізовано стан розвитку сфери туристичних послуг України (туристичне та готельне обслуговування, санаторно-курортне господарство). Досліджено зміст державно-приватного партнерства. Державно-приватне партнерство розглянуто в системі інструментів реалізації інтеграційної стратегії. Досліджено стан державно-приватного партнерства у сфері туризму і курортів. Внесено пропозиції щодо удосконалення державної політики підтримки розвитку ринку туристичних послуг. Предмет дослідження - теоретико-методичні та науково-практичні основи державно-приватного партнерства в контексті реалізації інтеграційної стратегії розвитку підприємства. Мета роботи - внести пропозиції щодо організації надання державної підтримки розвитку сфери туризму, готельного обслуговування та санаторно-курортного господарства із використанням можливостей державно-приватного партнерства як інструменту реалізації інтеграційної стратегії розвитку підприємств. В процесі дослідження використовувалися загальнонаукові та специфічні методи та прийоми наукових досліджень - індукція і дедукція, аналіз і синтез, наукове абстрагування, економіко-математичне моделювання, метод експертних оцінок, формальний метод (для аналізу текстів нормативно-правових актів). Ключовим результатом дослідження є теоретико-методичне узагальнення сучасних підходів до побудови механізму державно-приватного партнерства у сфері туризму як інструменту реалізації інтеграційної стратегії підприємства. Галузь застосування - державне регулювання розвитку туризму, економіка туризму, економіка підприємства, стратегічне планування, управління інвестиційною діяльністю. Висновки: державне-приватне партнерство доцільно розглядати як особливий інструмент реалізації інтеграційної стратегії підприємства. Необхідно розробити Методику (методичні підходи) організації державно-приватного партнерства в сфері туризму, перш за все в сфері концесійної діяльності, що забезпечить більшу залученість в цей процес місцевих органів влади. Доцільно передбачити механізм, що дозволяє суб'єктам державно-приватного партнерства одержувати місцеві ресурси на пільгових умовах (наприклад, при оплаті води або електроенергії). Також слід передбачити, що гарантії щодо концесійних угод має право надавати держава в особі Кабінету Міністрів України або іншого спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, що підвищить зацікавленість потенційних інвесторів. Для суб'єктів державно-приватного партнерства слід передбачити ряд преференцій, насамперед податкових пільг. Державно-приватне партнерство в туристичній сфері може вирішити велику кількість що виникли на даний момент проблем. Реалізація цього партнерства може бути вирішена за допомогою будівництва комплексних туристських центрів на основі історичних, культурних, археологічних та природних пам'яток.

Предмет дослідження - деякі аспекти удосконалення системи оплати праці на будівельному підприємстві. Мета роботи - визначити сучасні проблеми організації оплати праці на будівництві для обгрунтування напрямків удосконалення системи оплати праці на будівельних підприємствах та у галузі в цілому. Робота виконана за допомогою аналітичних досліджень процесу переходу до ринкової економіки, яка забезпечить поліпшену систему оплати праці на будівельному підприємстві. Виділені особливості систем оплати праці в галузі будівництва та запропоновано впровадження системи грейдування, яка дозволить істотно збільшити продуктивність праці у галузі будівництва, оскільки вона надасть можливість визначити прийнятні для всіх працівників рівні компенсації на основі зіставлення відносної цінності для компанії різних ділянок роботи (посад). Галузь застосування результатів: державне та приватне управління будівельного підприємства. Результати проведеного дослідження можуть бути впроваджені керівниками будівельних підприємств з метою використання нових методів матеріального заохочення працівників, що дозволить суттєво зменшити витрати підприємства і підвищити ефективність його діяльності. Висновки: будівельна галузь характеризується різноманітними будівельно-монтажними видами робіт, що потребує застосування нової ефективної системи оплати праці, яка буде спонукати до підвищення продуктивності праці. Новий підхід до системи оплати праці передбачає відмову від традиційних погодинних систем або за коефіцієнтом складності, таким підходом є система грейдування. Впровадження сучасної системи оплати праці, на будівельних підприємствах дозволить забезпечити об'єкттивність оцінки посад та ефективність роботи персоналу, а, отже, і справедливість винагороди працівників, що є одним з основних вимог до систем оплати праці в ринкових умовах та оптимізує фонд оплати праці.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні проблеми забезпечення регіонального управління природокористування. Мета наукового дослідження полягає у вивченні теоретичних засад та розробці практичних підходів щодо проблеми регіонального управління природокористування в сучасних умовах розвитку національної економіки. Для уточнення понятійного апарату, визначення змісту процесу оцінки, обгрунтування критеріїв і системи показників, класифікації напрямків і методів оцінки, застосовано методи абстракції, аналізу та синтезу, систематизації та узагальнення. Основні положення економічної теорії в галузі економіки природокористування та захисту навколишнього природного середовища; праці вітчизняних та зарубіжних учених і практиків в означеній сфері. Основний науковий результат дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні та практичному вирішенні комплексу питань, пов'язаних з проблемою забезпечення механізму регіонального управління природокористування. Результати даного дослідження можуть бути застосовані у сфері вивчення проблем економіки природокористування та захисту навколишнього природного середовища, як у національному так і в регіональному вимірах. Висновки: cлід зазначити, що для забезпечення ефективності механізму управління природокористування в регіоні у контексті еколого-економічної складової є необхідним: урегулювати контролюючі функції органів державного управління; при виконавчих органах районних, міських, селищних рад створити відділи екології, які би займалися тільки питаннями охорони навколишнього середовища; реалізація механізмів регіонального управління природокористуванням є неможливою без застосування сучасних інформаційних технологій; впровадження ефективного нормативно-правового забезпечення; застосування економічних інструментів, виходячи із принципів сталого та збалансованого еколого-економічного розвитку; застосування організаційно-адміністративних та соціально-психологічних методів управління; належне фінансове забезпечення; збалансоване поєднання примусово-обмежувальних і стимулюючо-компенсаційних регуляторів; істотно збільшити природоохоронні виплати з державного та місцевого бюджетів, впровадити ефективний економічний механізм природокористування, сформувати ринок екологічних послуг, систему екологічної сертифікації, ліцензування та аудиту, передбачити розвиток лізингу у сфері природокористування, розробити систему державної підтримки екологічного підприємництва.

Мета роботи - аналіз стану сільськогосподарського виробництва в Київській області на основі дослідження його динаміки та структури. Застосовано системний підхід та методології економічного, статистичного аналізу для вивчення тенденцій основних факторів, що впливають на конкурентоспроможність та потенціал галузі в регіоні. Сільське господарство залишається однією із найголовніших галузей в економіці України. Тому економіка країни значною мірою залежить від рівня економічного розвитку агропромислового комплексу. Київщина зі своїми сприятливими кліматичними умовами та інвестиційним потенціалом може нарощувати сільськогосподарське виробництво тим самим забезпечувати зростаючу власну потребу та міста Києва у сільськогосподарський продукції. Висновки: cтруктура сільськогосподарського виробництва області значною мірою є орієнтованою на зернове виробництво та птахівництво, як найбільш рентабельні галузі. Проте така структура виробництва не є оптимальною для збереження земель та створення і збереження робочих місць у сільських територіях. Серед виробників домінують великі сільськогосподарські підприємства, концентрація земель у таких виробників є досить значною, що створює додатковий тиск на ринок зайнятості в регіоні. Подальший розвиток аграрного сектору потребує якісних перетворень, спроможних забезпечити підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва на внутрішньому та зовнішньому ринках та продовольчу безпеку держави.

За сукупністю методологічних і методичних питань вимірювання ефекту і ефективності роботи господарських систем. Досліджено шляхи удосконалення управління фінансовими ресурсами для досягнення максимального ефекту та ефективності за умов нестабільності аграрного ринку і ризиків. Методологія: інформаційне, аналітичне та економіко-математичне моделювання. Розроблено і обгрунтовано наукові принципи аудиту господарських систем. Галузь застосування результатів: управління і регулювання у галузях економічної діяльності господарських систем. Ефектометрія є важливим інструментом управління, організації аудиту та контролінгу суб'єктів господарської діяльності та державного управління.

Наведено результати дослідження проблем функціонування системи державних закупівель у національній економіці України та світу. Розкрито основні теоретичні підходи до вдосконалення системи державних закупівель у контексті запровадження електронних торгів. Встановлено, що державні закупівлі є важливим елементом управління національною економікою та вагомим інструментом її регулювання, однак у цій сфері мають місце ряд невирішених проблем. Зокрема налагодження системи електронних торгів, що дозволить мінімізувати витрати коштів і часу при здійсненні закупівель. Запровадження системи електронних публічних торгів в Україні є одним із перспективних напрямів гармонізації системи державних закупівель України зі стандартами ЄС. Проаналізовано перспективи трансформації системи державних закупівель України в електронний формат. Обгрунтовано, що створення системи електронних торгів дозволить суттєво зменшити витрати державних коштів замовниками торгів на придбання предметів закупівлі, організацію та проведення закупівельного процесу. Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади функціонування електронної системи державних закупівель. Виявлено основні тенденції розвитку системи державних закупівель України на сучасному етапі, а також пошук шляхів та напрямів удосконалення системи електронних публічних торгів. Доведено, що запровадження системи електронних державних закупівель є одним з чинників приєднання України до "Угоди про державні закупівлі". Використано широкий спектр загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема, історичний та логічний, абстрагування, узагальнення, індукції та дедукції, аналізу та синтезу. Висновки роботи полягають перш за все у тому, що запровадження сучасної системи електронних державних закупівель забезпечить їх максимальну відкритість та оптимізацію державних витрат унаслідок мінімізації вартості і скорочення термінів постачань, підвищення рівнів якості та надійності виконання умов укладання контрактів. Одержані результати можуть бути використані як при вдосконаленні проведення економічної політики держави, так і у навчальному процесі.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методичних та прикладних засад маркетингового забезпечення інноваційної адаптації бренду підприємства сфери послуг. Мета роботи - розвиток науково-методичних основ бренд-орієнтованого управління як сучасного типу управлінських інновацій. В ході проведення дослідження застосовано методи системного, компаративного та ретроспективного аналізів. Основну увагу сконцентровано на особливостях практичного застосування інноваційних прийомів та методів для побудови бренд-орієнтованого управління підприємством. Враховано сучасні умови ведення господарської діяльності на телекомунікаційному ринку України та галузеві техніко-технологічні особливості діяльності підприємств із надання послуг зв'язку. Результати дослідження мають практичну цінність для підприємств телекомунікаційного ринку. Надано практичні рекомендації щодо використання інноваційних методів управління брендом підприємства та доведено, що "м'яке" ведення конкурентної боротьби шляхом утворення стратегічних альянсів із виробниками супутніх товарів сприятиме посиленню ринкової позиції бренду підприємства, розширенню обсягів товарної пропозиції та, в кінцевому підсумку, зміцненню ринкової конкурентної позиції підприємства. Розроблено комплекс альтернативних заходів для впровадження стратегічного партнерства між підприємствами телекомунікаційної галузі України.

В связи с кризисными явлениями в мировой экономике и введением экономических санкций против России со стороны развитых западных государств особую актуальность приобрела импортозамещающая модель модернизации российской экономики, одним из важнейших направлений которой на региональном уровне (особенно в российских республиках - а их насчитывается 22, т.е. приблизительно четверть от всего количества субъектов Российской Федерации) является возобновление и развитие традиционных промыслов, которыми с давних времен занимались титульные нации и народности, в них проживающие. Цель работы - определение региональных факторов и особенностей осуществления структурной перестройки, технического перевооружения и модернизации (особенно импортозамещающей модели модернизации) российской экономики на основе анализа и изучения позитивного зарубежного и отечественного опыта инновационного развития воспроизводственных систем. Использованы методы сравнительного статистического анализа, стратегического анализа и наблюдений. Результаты работы свидетельствуют о том, что при осуществлении модернизации большое значение также имеет учет региональных и отраслевых особенностей. Так, например, в республиках, одной из важнейших форм модернизации будет являться возрождение народных промыслов, некогда развиваемых титульными нациями этих республик, что также будет способствовать процессу импортозамещения. В Удмуртской Республике к таким промыслам относится льноводство, которое здесь интенсивно развивалось и в царский период развития страны (конец XIX - начало XX веков), и на первых этапах (20-е - 30-е годы XX века) существования советской власти. В эти периоды времен Удмурдия входила в тройку регионов, являющихся крупнейшими в стране производителями льна и изделий из него. В настоящее время лен выращивается в 15 районах Удмуртии, в основном в северной ее части и площади, занятые посевом льна, в последнее время составляют около 15 тыс. га. С 2007 года реализуется республиканская программа "Развитие льняного комплекса Удмуртской Республики", мероприятия которой направлены на увеличение производства льняной продукции и повышение эффективности производства на предприятиях льняного комплекса республики. Значительную роль здесь могут сыграть районные общества потребительской кооперации, которые в свое время оказали существенное влияние в процессе культивирования льна. Общества потребкооперации могли бы увеличить объемы производства также и таких традиционных для удмуртов народных промыслах, как пчеловодство, лесные промыслы, отхожие промыслы (выделка рогож, циновок, кулей, крашение шерстяных, бумажных, холщевых тканей и пряжи). В других республиках России похожая ситуация - в них можно развивать другие виды полузабытых народных промыслов, нередко называемых этноэкономикой. У башкир, например, традиционными народными промыслами были коневодство и кумысоделание, которые в последнее время также интенсивно возрождаются. В Республике Башкортостан общества потребкооперации также могли бы существенно разнообразить свою деятельность, участвуя в развитии этих традиционных промыслов. Выводы: таким образом, процесс модернизации экономики кроме технологического аспекта включает также этнический, социальный, экологический, этический, эстетический и иные аспекты. Развитие народных промыслов у титульных наций республик в составе России будет способствовать реализации эффективной экономической политики импортозамещения в целом по стране и ее отдельным регионам, а также развитию импортозамещающей модели модернизации экономики страны в целом.

Мета роботи - аналіз стану виробництва молока в Україні, причин і наслідків кризових явищ у галузі, оцінка стратегічних напрямів розвитку. Методи, що були використані в процесі дослідження. Застосовано системний підхід та методології економічного, статистичного та економіко-математичного аналізу для вивчення тенденцій основних факторів, що впливають на конкурентоспроможність та потенціал галузі. Для стабільного економічного зростання галузі молочного виробництва та забезпечення населення молочною продукцією необхідно постійно здійснювати заходи з підвищення ефективності виробництва, покращання якості продукції і зниження її собівартості. За останні роки в молокопродуктовому підкомплексі намітились позитивні зрушення, але кризові явища змусили підприємства та науковців більш відповідально підходити до визначення напрямів та методів підвищення ефективності виробництв, в тому числі в галузі молочного скотарства. З одного боку стратегічні цілі залишилися тим самими, а з іншого, дійсність вимагає знаходження нових більш адекватних дій, що до стабілізації та розвитку молочного виробництва. Висновки: розбудова конкурентоспроможного, стабільного й прогнозованого у тенденціях розвитку молочного скотарства стає можливим лише за умов: інтенсифікації виробництва, підвищення якості продукції, зменшення на внутрішньому ринку кількості зарубіжних виробників і виходу на нові ринки збуту. З урахуванням постійного скорочення поголівія корів, а також розширення можливостей експорту у країни Євросоюзу галузь потребує нагального вирішення наступних задач: концентрації виробництва молока, через утворення молочарських сільськогосподарських обслуговуючих коперативів, заохочення власників корів до створення міні-ферм, фінансове стимулювання підвищення якості молока, встановлення "справедливої" ціни закупівель, підвищення продуктивності молочного стада у всіх категоріях господарств, його раціонального використання, зміцнення племінної бази.

Світовий досвід брендування територіальних формувань у масштабах країни та перші кроки України в цьому напрямку підтверджують історичну спроможність та ефективність бренда в якості формату управління національним господарством. Дослідження доводять залежність національного бренда від загального рівня соціально-економічного розвитку країни, який, в свою чергу, визначається сумарним економічним потенціалом окремих регіонів, що дозволяє використовувати показник брендованості регіонів у якості індикатора диспропорції їх розвитку. Предмет дослідження - інтеграційні властивості бренда, що характеризують диспропорції економічного розвитку окремих регіонів України та країн Євросоюзу. Мета роботи - обгрунтування показника брендованості території у якості індикатора рівня економічного розвитку регіону. У процесі дослідження використовувались принцип системності загального зв'язку, ситуаційний підхід до розгляду бренда, як інструменту вирішення комплексу соціально-економічних, екологічних та політичних проблем окремих регіонів. Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні показника брендованості території для оцінки рівня диспропорції розвитку окремих регіонів, подолання якого можливе у бренд-орієнтованому форматі національної економіки. Висновки: показник брендованості території є інтеграційним індикатором, що характеризує рівень соціально-економічного розвитку цієї території. Бренд-орієнтований формат розвитку регіональної та національної економіки є оптимальним при умові об'єднання зусиль уряду, приватного підприємництва та громадськості.