Індекс рубрикатора НБУВ: Д432 + Д59(45УКР)43

Рубрики:

Геологічна історія земної кори. Стратиграфія

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д211 + Д432.13

Рубрики:

Внутрішня будова Землі

Рифей (синій) або пізній докембрій

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д464.3(45УКР4-4КИЇ)

Рубрики:

Хімічний склад та властивості. Типи підземних вод по хімічному складу

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано закономірності розподілу важких металів (ВМ) у техногенно-забруднених грунтах (ТЗГ) урбанізованих територій на прикладі м. Бровари Київської області. Встановлено фізико-хімічні властивості умовно чистих та ТЗГ. Вивчено особливості геохімічного розподілу важких металів у грунтовому покриві міста, що зазнають впливу промислових підприємств. За геохімічними критеріями визначено техногенні асоціації ВМ у грунтах, які представлені такими елементами: мідь >> свинець >> цинк >> кобальт >> хром >> ванадій >> молібден >> марганець >> нікель. Рівень валового вмісту сполук хімічних елементів у грунтах різних зон міста є неоднорідним. Максимум техногенного навантаження зафіксовано в урбаноземах зони транспортної інфраструктури та зони виробничих і комунально-складських об'єктів. За показниками вмісту ВМ у грунтах техногенно-антропогенних зон міста основними полютантами є мідь і свинець, у той час як найбільш небезпечними забруднювачами грунтів усіх функціональних зон міста є рухомі форми цинку та нікелю. Наведено еколого-геохімічну оцінку за сумарним показником забруднення з використанням методик Ю. Є. Саєта. Значення цього показника поверхневого шару грунту м. Бровари (0 - 10 см) коливається від 30 до 106, середній показник - 65, що відповідає небезпечному рівню забруднення грунтового покриву. Зони транспортної інфраструктури та зони виробничих і комунально-складських об'єктів мають високі ступені забруднення, а в житловій зоні домінує допустимий рівень забруднення. Досліджувані грунти міста характеризуються свинцевою геохімічною спеціалізацією. Встановлено також досить високі рівні цинку, мангану, кобальту та хрому. Проаналізовано основні чинники, що впливають на рівні концентрації та міграцію ВМ у грунтах міста. Встановлено зв'язок вмісту ВМ та об'єктів промислового виробництва м. Бровари, що виступають факторами антропогенного навантаження на природні компоненти урбанізованого середовища.

На підставі даних Державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) України встановлено особливості розподілу геологічних об'єктів по адміністративно-територіальних одиницях за категоріями, типами об'єктів, значенням і ступенем цінності. Найбільша частка геологічних від загальної кількості оголошених пам'яток природи відмічається у Житомирській, Чернівецькій і Донецькій областях. Проаналізовано порядок оголошення геологічних пам'яток і запропоновано оптимізацію співпраці з відповідними державними органами щодо їх популяризації, охорони та збереження. Під час оголошення об'єкт ПЗФ на законодавчому рівні отримує категорію - "пам'ятка природи", тип за походженням - "геологічна". Залежно від значення (загальнодержавне чи місцеве) та цінності (міжнародна, національна, регіональна, місцева) геологічної пам'ятки природи встановлюється режим її охорони. За цими ознаками об'єкт вноситься до Державного кадастру територій та об'єктів ПЗФ. З метою узгодження існуючих класифікацій різних авторів із законодавчими та нормативно-правовими актами щодо ПЗФ України запропоновано наступне. За геоморфологічну ознаку підтипу геологічних пам'яток прийняти уніфіковану назву морфоскульптури, що вказана в Державному кадастрі, та встановити 5 підтипів: останець; відслонення; підземна порожнина; водний об'єкт; інші. За ознаку класу прийняти інженерно-геологічні характеристики порід пам'ятки, від яких залежить інтенсивність руйнування та, відповідно, напрям охоронних заходів: легкорозмивні; легкорозмокаючі; легкорозчинні; середньої міцності; міцні. За інженерно-геологічними процесами, що спричинили розкриття пам'ятки, встановити підкласи: денудаційні; ерозійно-денудаційні; ерозійні; абразійні, карстово-суфозійні; техногенні тощо. Доцільний подальший поділ геологічних пам'яток за предметом досліджень: мінералогічний, петрографічний, літологічний, стратиграфічний, палеонтологічний тощо, що пропонують також інші автори.

Охарактеризовано життєвий шлях, наукову та природоохоронну діяльність видатного польського геолога С. Малковського; наведено переліки його основних праць з геології та мінерагенії Волині та публікацій про нього.

In March this year E. F. Shnyukov, a prominent Ukrainian scientist in geology, geochemistry, lithology, mineralogy, sedimentary ore formation, and marine geology, has celebrated his 90th Anniversary.

Індекс рубрикатора НБУВ: Дюд(4УКР)Staostenko V. I.

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Основною проблемою під час пошуків нафти і газу на великих глибинах є відсутність промислового колектору. Оскільки великі глибини відповідають високим ступеням катагенетичних перетворень, первинна пористість більшості порід редукована і всі сподівання пов'язані або з реліктовою первинною, значення якої прогресивно зменшується з глибиною, або з вторинною пористістю (ВП). Існують різні погляди на утворення ВП в пісковиках - основних колекторах Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ). Розглянуто деякі з них. В усіх випадках важливу роль відіграє КЦ, завдяки розчиненню якого під впливом різних чинників і утворюється ВП. Виникають запитання, а як часто трапляються пісковики з КЦ серед різновидів з іншим цементаційним матеріалом, на якій глибині, у відкладах якого віку, чи багато пісковиків, в яких можливе утворення ВП за тим чи іншим механізмом? Мета роботи - кількісна оцінка поширеності карбонатних пісковиків серед піщаних порід південно-східної частини ДДЗ; з'ясування розподілу карбонатних пісковиків за глибиною й основними стратиграфічними горизонтами; попередня оцінка вмісту різних карбонатів у цементі пісковиків за даними польових і стандартних лабораторних досліджень кернового матеріалу. Проаналізовано відомості щодо понад 10 тис. зразків, відібраних на різних родовищах північного борту та північної прибортової зони південно-східної частини ДДЗ. Інтервали глибини відбору використаних зразків варіюють від 1 до 6 км, вік охарактеризованих ними відкладів - від тріасу до девону. Отримані результати показують, що вміст карбонату в цементах пісковиків із значних глибин є досить великим, щоб його переміщення могло спричинити утворення ВП у промислово значущих масштабах, що, своєю чергою, зумовлює хороші перспективи пошуків покладів вуглеводнів на значних глибинах.

За даними комплексних моніторингових досліджень, виконаних у 2012 - 2013 рр. у межах шведсько-українського проекту технічної допомоги "ЕНШУРЕ - Академічний", досліджено вплив уранових хвостосховищ колишнього виробничого об'єднання "Придніпровський хімічний завод" (ПХЗ) (м. Кам'янське) на радіоактивне та хімічне забруднення підземних і поверхневих вод. Встановлено, що внаслідок міграції забруднювачів із хвостосховищ "Дніпровське", "Західне" та "Центральний Яр" підземні води першого від поверхні водоносного горизонту в алювіальних піщаних четвертинних відкладах у зоні їх впливу містять ізотопи уран (238, 234), макроіони (сульфат, кальцій, магній та ін.), а також токсичні метали (зокрема, марганець, свинець, нікель) у концентраціях, що суттєво перевищують ГДК для питної води. Розвантаження забруднених підземних вод у р.Коноплянка, що є притокою Дніпра, спричиняє збільшення загальної мінералізації річкової води (зокрема, за рахунок сульфатіону), а також зростання вмісту ізотопів урану (234, 238). Згідно з даними геохімічного моделювання ізотопи урану (234, 238) мігрують із хвостосховищ у формі мобільних карбонатних і сульфатних комплексів, чому сприяють переважно окисні гідрохімічні умови у водоносному горизонті. Надходження в поверхневі води марганцю та свинцю, вірогідно, обмежується редокс-бар'єром у системі "підземні - поверхневі води". Встановлено, що підтоплені колектори зливової каналізації на території проммайданчика ПХЗ на момент досліджень виступали у ролі дрен і сприяли пришвидшеному транзиту забруднень від джерел на проммайданчику (зокрема, від хвостосховища "Західне") в р. Коноплянка. Виконані дослідження показують, що, крім радіоактивного забруднення, хімічне забруднення гідросфери в зоні впливу об'єктів ПХЗ токсичними металами та основними іонами також є серйозною проблемою. Продовження гідрогеологічного моніторингу об'єктів ПХЗ, розвиток мережі спостережних свердловин і розширення переліку досліджуваних хімічних токсикантів є актуальним питанням.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д59(45УКР)451 + Д451(45УКР)21

Рубрики:

Регіональна геологія

Металеві корисні копалини

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Карпатська нафтогазоносна провінція - це найстаріший нафтовидобувний район України. Відклади крейдово-палеоценового віку вже давно відомі як об'єкти промислової розробки у Скибовій тектонічній одиниці. Статистичні дані свідчать, що в її межах найбільше нафти видобуто з ямненських пісковиків палеоцену. На другому місці - "ямнеподібні" пісковики стрийської світи верхньої крейди, з яких видобування нафти проводилося у різні роки на 17 родовищах і ділянках родовищ. В опублікованій літературі відомості про них поодинокі. У порівнянні з типовими пісковиками цієї світи, що характеризуються низькою проникністю, дані пісковики переважно мають задовільні колекторські властивості. У розрізі світи вони локалізовані у декількох пачках верхньої частини, до яких і приурочені промислові скупчення нафти. Їхній потенціал далеко не вичерпаний. Наведено відомості про поширення, фізичні параметри цих порід та окреслені перспективні ділянки.

У фундаментальній монографії, яка привернула увагу наукової геологічної спільноти відразу після опублікування, систематизовано, проаналізовано та переосмислено величезний фактичний матеріал із проблем дегазації Землі. За даними літературних джерел і особистими дослідженнями авторів обговорено низку аспектів глибинної дегазації планети та доведено, що нафтидогенез і нафтогазоутворення належать до її найважливіших проявів. Наголошується на ролі плюмтектонічній концепції та теорії тектоніки плит у воднево-вуглеводневій дегазації, як визначальній складовій загальнодегазаційних процесів. Описано різноманітні поверхнево-приповерхневі прояви дегазації та проаналізовано уявлення про стан дренажної системи мантійно-корової дегазації. Розглянуто структури сучасної активізації в Україні та роль труб дегазації у вертикальному водообміні в гідрогеологічних системах. Акцентується на впливові глибинної дегазації на еволюцію біосфери і на небезпечних екологічних наслідках дегазації та можливих шляхах їхнього подолання.

Охарактеризовано історію створення, мету, завдання, структуру, склад і сучасну діяльність Національного стратиграфічного комітету України. Триваючі процеси реформування геологічної галузі, різке скорочення фінансування та структурних підрозділів призвели до втрати важливих регламентуючих і законодавчих положень в діяльності Державної служби геології та надр України. Зважаючи на згортання робіт по геологічній зйомці і скорочення масштабів пошукового буріння, пріоритетного значення набувають роботи з узагальнення наявного матеріалу, обгрунтування стратиграфічного положення стратонів та їх кореляції в регіональному масштабі, без чого неможливо здійснювати моделювання геологічної будови взагалі та родовищ корисних копалин зокрема.

В. О. Ващенко належить до тієї когорти геологів-практиків, яких вирізняють різнобічні геологічні та загальноосвітні знання, широкий світогляд, видатні організаторські здібності, хороша фізична підготовка, талант журналіста та письменника, мислення детектива. Всі хисти начальник Геологозйомочної партії Львівської геологорозвідувальної експедиції ДП "Західукргеологія" Віталій Опанасович спрямовував на створення та опис геологічних карт різного масштабу для Карпатського і Волино-Подільського регіонів Західної України. Значну роль дослідник відіграв у створенні низки карт нової серії Держгеолкарта-200. Уся діяльність Віталія Опанасовича скерована на примноження слави геологічної науки України. У співпраці з відомими науковцями та практиками В. О. Ващенко знаходив геологічні індикатори геодинамічних обстановок структурно-фаціальних одиниць, речовинно-просторовий аналіз яких надав змогу однозначно стверджувати, що Карпатська складчаста споруда вирізняється яскраво вираженою покривною будовою. Багато сил він віддав вивченню геологічних пам'яток України, є одним із співавторів цього багатотомного видання. З 1961 р. все своє життя до останніх днів В. О. Ващенко присвятив геологічній зйомці, створенню геологічних карт, які слугували надійною основою для відкриття родовищ і визначали напрямки розвитку геологорозвідувальної галузі.

Стаття присвячена видатному досліднику рудних родовищ Донбасу й одному з основоположників нового наукового напряму, талановитому вченому-геологу першої чверті ХХ ст. Я. В. Самойлову в зв'язку з 150-річчям від дня його народження. Розглянуто основні етапи життя вченого, його досягнення в детальному вивченні геології і мінералогії жильних родовищ Донецького басейну, серед яких золото, срібло, ртуть, свинцевий блиск, цинкова обманка, мідний колчедан. Вчений дав характеристику геології та структурі рудних родовищ Нагольного кряжа Донбасу, вивчив фосфорити та інші агрономічні руди. Вперше у світі ним проведено біогеохімічні дослідження умов утворення низки рудних мінералів і осадових гірських порід у зв'язку з участю в цих процесах мікроорганізмів. Професор Я. В. Самойлов разом з академіком В. І. Вернадським стояв біля витоків нового напряму в науці - біогеохімії.

Комплексно розглянуті панівні концепції еволюції органічної речовини, які базуються на теоріях її синтезу, деструкції або гібридних моделях. Проведено оцінку можливості застосування апарату рівноважної термо динаміки для розрахунку зміни складу геохімічних систем при зміні геодинамічних режимів. Виокремлені основні фактори, які впливають на склад системи "кероген/газ", - це температура, тиск та початковий склад, виражений у мольних частках елементів. Показано шляхи для розрахунку термодинамічними методами систем, що включають в себе органічні сполуки, та встановлено, що метод максимізації ентропії найбільш придатний для оцінки еволюції органічної речовини в товщах осадових порід, а метод констант незалежних хімічних реакцій - для розрахунку в межах астеносфери Землі. Обидва методи застосовано до родовищ вуглеводнів Карпатської нафтогазоносної провінції; за результатом розрахунків визначено глибини утворення суміші газів, що відповідають за складом знайденим у сучасних покладах. Побудовано картосхеми глибин утворення за обидвома моделями та встановлено закономірності просто рового розподілу глибин і температур утворення вуглеводнів регіонів. Встановлено, що компонентний склад газів нафтогазових родовищ Західного нафтогазоносного регіону України при термодинамічному аналізі вказує як на можливість біогенного, так і на ймовірність абіогенного походження, тобто на "полігенез нафти". Показано несуперечливість концепції "нафтового вікна" термодинамічним розрахункам методом максимізації ентропії за формалізмом Джейнса. Висунуто припущення, що концепція полігенезу нафти і газу фактично урівнює точки зору на генезис природних вуглеводнів у надрах Землі: абіогенну, абіогенно-біогенну та біогенну.

Вперше надано найбільш повний список наземних молюсків з неогенових відкладів України (понад 166 видів, що належать до 43 родів з 30 родин). В майбутньому, по завершенню ревізії цей список має бути доповнений. За систематичним складом, віковими, екологічними і зоогеографічними ознаками молюски складають окремі комплекси, що практично відповідають комплексним зонам. Всього виділено 20 комплексів. У неогені на Волино-Поділлі і в північній частині Молдови оттнанг-карпатському часу відповідає монастириський комплекс; баденському - рудківецький; ранньокужорському (ранньоволинському) - кужорський (заліський); пізньокужорському (пізньоволинському) - збруцький; початку середнього сармату - гоянсько-гидигицький, відомий тільки в Молдові; середній частині середньосарматського часу - молдавський в Молдові і чаплинський на Волино-Поділлі. Комплекси півдня України належать до двох палеозоогеографічних районів - західного (на захід від рік Дніпро і Південний Буг) і східного, що відрізняються насамперед кількістю мігрантів або із заходу, або із сходу. Караганському часу відповідає менчикурський комплекс I, конкському - менчикурський II, верхній частині раннього сармату - богданівський, термінальному середньому сармату - михайлівський, а пізньому сармату - логанештський. Молюски березнегуватського комплексу характерні для суходолу, що існував на півдні України між сарматським і меотичним часом. На південному заході України завершенню меотичного часу відповідає горіхівський комплекс, а середині понтичного - виноградівський. Молочанський комплекс за усіма параметрами пізньопліоценовий, а широкинський - еоплейстоценовий. В Криму, незажаючи на досить велику кількість знахідок наземних молюсків, добре виділяються лише два комплекси: ранньомеотичний комплекс Бабчинської балки і пізньомеотичний Завітного. Обидва комплекси ендемічні, і лише поодинокі знахідки можуть свідчити про короткочасні зв'язки кримського суходолу з Передкавказзям і Добруджею. Показано більшість місцезнаходжень наземних молюсків (54 місцезнаходження і поодиноких знахідок) і обгрунтовано їх належність до різних стратиграфічних підрозділів неогену.

Солоне вугілля спостерігається на всіх континентах у вугленосних відкладах від кам'яновугільних до неогенових. В Україні воно зафіксовано в усіх вугленосних басейнах. Його характерною рисою є підвищений вміст натрію і хлору. Автор дотримується концепції засолення органічної речовини вугілля на стадії седиментодіагенезу. В усіх відомих випадках геоекологічні обстановки утворення солоного вугілля характеризувалися наявністю джерела солей в торф'яну стадію. У паралічних басейнах таким джерелом була морська вода, в областях розвитку галогенних утворень - продукти їх руйнування, в регіонах з проявом активного магматизму - похідні магматичної і постмагматичної діяльності. Виходячи з концепції седиментодіагенетичного засолення вугілля, можна ефективно вирішувати низку геологічних завдань, а саме: відновлення палеогеографічних умов торфонакопичення, прогнозування наявності солоного вугілля в тому чи іншому регіоні або геологічній формації, кореляцію геологічних подій та уточнення історії геотектонічного розвитку вугленосних басейнів, уточнення сольового балансу евапоритових басейнів тощо. Геологічний та гносеологічний аспекти феномену солоного вугілля становлять і суто прикладний інтерес, бо тісно пов'язані з технологічними завданнями його використання. Питання промислового використання солоного вугілля може бути вирішене вже найближчим часом за умови появи ефективних технологій його наземної або підземної переробки.

Проведені детальні геолого-структурні дослідження частини кристалічного фундаменту на межі Західноприазовської антиклінорної та Центральноприазовської синклінорної зон. Зокрема, в межах Сорокинської зони розломів та Осипенківського масиву гранодіоритів. Встановлено, що зазначена частина фундаменту як результат багатоетапних петроструктурних перетворень є ієрархічною, самоподібною й високоузгодженою дислокаційною структурою. Безпосередньо виділено вісім генерацій дислокаційних структур, які є індикаторами восьми етапів структурних і речовинних трансформацій досліджуваної частини кристалічного фундаменту. Дислокаційні структури (структурно-речовинні новоутворення) перших п'яти генерацій сформовані мінеральними парагенезисами, що відповідають РТ умовам від гранулітової до епідот-амфіболітової - зеленосланцевої фацій метаморфізму. Найінтенсивніше проявлені структурні й речовинні новоутворення четвертої та п?ятої із виділених генерацій, які взаємоузгоджені з пегматитовими тілами. Дислокаційні структури молодших генерацій здебільшого сформовані продуктами крихкого руйнування, тобто вони утворені за холодних умов та лише підсилюють раніше сформовану структурно-речовинну неоднорідність. Систематизовані дані про будову вузла пегматитів Крута Балка відповідно до принципу ієрархічності геологічних утворень. Показано, що цей об'єкт є закономірною високовпорядкованою складовою Сорокинської зони, що може бути лише наслідком його становлення завдяки залученню всього об'єму середовища даної зони до багатоетапних дислокаційних перетворень. Тобто формування рудоносних тіл досліджуваної зони відбувалося синхронно з вмісними нерудними геологічними тілами, в подібних геолого-динамічних умовах - в декілька етапів структурно-речовинних перетворень докембрійського фундаменту за деформацій здвигу/ротації. Тому рідкіснометалева мінералізація досліджуваного вузла пегматитів займає ділянки в межах зони, які є найбільш структурно і речовинно диференційованими, і її можна віднести до типу тектонометаморфогенних утворень. Наведені факти свідчать, що все наповнення Сорокинської зони разом з гломерою пегматитів є єдиною тектоногеохімічною системою, яка створювалася щонайменше у вісім етапів структурно-речовинних трансформацій досліджуваної частини кристалічного фундаменту. Запропонована схематизована модель багатоетапного становлення докембрійської структурно-речовинної будови центральної частини Приазовського мегаблоку та відображені структурні позиції рудних тіл у цій тектонометаморфогенній споруді.