Цілісно осмислено природу літературної творчості талановитого неокласика Михайла Драй-Хмари. Зосереджено увагу на особливостях нагромадження письменником матеріалу для творчості та психічних рисах його натхнення.

З урахуванням специфіки розвитку західноукраїнського культурного середовища 1920-х рр. проаналізовано літературні журнали "Наука й письменство" (1924) і "Літературні Вісті" (1927 - 1928), естетичні ідеї яких були новаторськими і радикально коригували художні пошуки письменників молодшого і старшого покоління. Досліджено видавничо-редакторську діяльність і художню творчість Я. Цурковського, його полеміку з відомим тогочасним критиком М. Рудницьким. Увагу звернено на резонанс, який періодичні видання Я. Цурковського здійснили у 1920-і рр.

Прослідковано використання байронічної традиції у трактуванні образу Каїна у творчості Бодлера і Франка.

Розглянуто вирішення у творчості Л. Стаффа та К. Гамсуна бінарної опозиції "природа - цивілізація" з урахуванням філософських традицій Ж.-Ж. Руссо, зокрема концепції "природної людини" тощо.

Розглянуто нову модифікацію історичного роману - історіографічний метароман, який виник у Великій Британії у другій половині ХХ ст. Виявлено характерні риси британського історіографічного метароману під час аналізу творів Пітера Акройда, Джуліана Барнса, Джона Фаулза та Мюріел Спарк.

Проаналізовано засоби вербалізації поняттєвого складника концепту ПОЛІТИК в американському та українському дискурсі. Надано визначення поняттєвому складнику концепту.

Проаналізовано концепт СЕРЦЕ, який є одним із ключових у творчості М. Драй-Хмари і як поетично-філософська категорія відображає етику й естетику не тільки митця, а й усього українського народу. Встановлено, що конструювання цього концепту здійснюється з огляду на антропоморфні, біоморфні, вегетативні ознаки.

Досліджено взаємозв'язок конфлікту і жанру у драматичних творах Олега Лугового, Семена Ковбеля, Василя Бабієнка, Миколи Ковшуна та Людмили Коваленко. Проаналізовані в такому літературознавчому руслі п'єси дають підстави говорити про зумовленість конфлікту і розмаїття жанрових форм драматургії діаспори першої половини ХХ ст.

Досліджено специфіку неокласицизму як течію модернізму, проаналізовано особливості неокласицистичного стилю поезії М. Драй-Хмари.

Досліджено концепт ЖІНКА в ракурсі метафоричних номінацій на позначення жінки, які функціонують в українській мові. Шляхом суцільної вибірки з тлумачних, фразеологічних, діалектних та інших словників української мови виокремлено слова-метафори, які передбачають особливості концептуалізації гендерних стереотипів у системі метафоричних номінацій жінки. Установлено структуру концептуального поля ЖІНКА, визначено особливості його втілення в системі метафоричних номінацій; з'ясовано кількісне наповнення концептуальних аспектів, що є складниками виокремленого мікроконцепта "Соціальні характеристики".

У розвідці досліджено концепцію еволюційної моделі розвитку героїчного епосу як продуктивної системи, що постійно вдосконалюється. З'ясовано політичні акценти інтерпретації розвитку героїчного епосу, заперечення професійного походження билин, дум та козацьких пісень. Проаналізовано вказівки фольклористів на тенденцію згасання героїчного епосу, що закладали основи нової нелінійної концепції його розвитку.

Обгрунтовано критерії виділення галліцизмів у лексичному складі української мови, а також визначено принципи встановлення джерел французьких запозичень.

Проаналізовано мовний урбаністичний простір міста. Розглянуто семіосферу української маршрутки, досліджено написи-застереження, заборони та оголошення міського транспорту. З'ясовано особливості дискурсивного поля маршрутки.

Досліджено психосемантичні особливості художнього мислення українського неокласика М. Драй-Хмари у контексті романтичного (емоційно нестійкого, невротичного) і неокласичного (психологічно цілісного, аристократичного) світоглядів.

Проаналізовано головні аспекти літературознавчого дослідження Михайла Драй-Хмари, присвяченого драматичній поемі Лесі Українки "Бояриня". Це дослідження цікаве тим, що було однією з перших справді глибоких студій творчості письменниці, спробою дослідити драматичну поему "Бояриня" з погляду історизму та художності, мотивів та образів, традицій і новаторства, "вписати" творчість Лесі Українки у літературний контекст її епохи.

Охарактеризовано духовно-культурну ситуацію 1920-х рр. в Україні на матеріалі щоденників українських письменників Сергія Єфремова і Михайла Драй-Хмари. Звернено увагу на особливостях державно-церковних відносин у цей час: розкол православної церкви, протистояння світських і церковних владних структур, утворення органів антирелігійної пропаганди.

Досліджено особливості есеїстичного художнього мислення в постмодернізмі: його генезис, основні ознаки, специфіку використання сучасними українськими письменниками.

Представлено лінгвопоетичний аналіз оказіоналізмів М. Драй-Хмари з огляду на їх естетичну функцію; досліджено індивідуально-авторські вербальні моделі та їх вплив на контекст; встановлено, що найпродуктивнішим способом творення є складання.

Розглянуто жанри суфійської лірики - газелі та рубаї. Досліджено структурні ознаки, тематику та основні образи східної суфійської лірики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж69408 Пошук видання у каталогах НБУВ