Проаналізовано історіографічну та джерельну базу з історії становлення та функціонування сискної поліції в Україні, й у Волинській губернії зокрема. Головним завданням сискних наглядачів та сищиків залишалось стеження за кримінальним елементом у великих містах, де відбувалася концентрація закладів з підвищеною криміногенною привабливістю. Визначальний вплив на організаційні форми сискної поліції, обсяг компетенції, основні напрями діяльності, місце та роль в державному механізмі чинили процеси суспільно-економічного і політичного розвитку, які відбувалися в державі в той чи інший історичний період.

Визначено місце права на приватність в системі поколінь загальнолюдських прав. Через з'ясування природи приватності, виокремлення окремих проблем забезпечення цього права, автори приходять до висновку, що дане право, хоча і сформоване, проте до цих пір не оформлене як фундаментальне право. Зроблено висновок, що право на приватність є фундаментальним правом людини, правом третього покоління (покоління глобальних прав людини і громадянина), що пов'язане як з інформаційною складовою, так і з такими правами, як право на недоторканість, на свободу думки і слова та на гідність. Проаналізовано проблеми права на приватність у сучасному інформаційному суспільстві. Відзначено відставання юридичної практики і теорії у цій сфері, запропоновано деякі шляхи вирішення проблем.

Досліджено механізми удосконалення адміністративного устрою (на прикладі Львівського повіту) як один з елементів реформування у Другій Речі Посполитій. У міжвоєнний (1918 - 1939 рр.) період ближчі села Львівщини були об'єднані у Львівський повіт. Із становленням основ територіально-адміністративного законодавства в Польщі, проходили і відповідні зміни в регіоні, які аналізуються у статті.

Представлено результати комплексного вивчення практик європейських країн, які були б найбільш застосованими в Україні, зосереджуючись на конкретних питаннях фінансування громадських організацій з боку держави. Дослідження включає порівняльний аналіз моделей і механізмів державного фінансування, представляє основні елементи розробки успішної інституційної основи для фінансування громадських організацій та пропонує рекомендації для розгляду українськими зацікавленими сторонами.

Досліджено розвиток юридичного статусу, організаційної структури та діяльності радянських органів військової контррозвідки в Україні у воєнний час. Встановлено, що у цей період відбувались зміни у їх відомчій підпорядкованості, повноваженнях та структурі, зумовлені потребами воєнного часу. Основні повноваження органів військової контррозвідки були зосереджені у сферах боротьби з нацистською агентурою, "антирадянськими, ворожими елементами", дезертирством у військах і воєнізованих формуваннях, проведенням перевірки військовослужбовців, які перебували в полоні або оточенні, підтримання належного рівня військової дисципліни, порядку та моральнопсихологічного клімату у військових колективах. Вказані повноваження радянські органи військової контррозвідки здійснювали репресивними методами, з порушенням загальних принципів права, фундаментальних прав і свобод людини і громадянина.

Проблема реформування судової системи ще з часу проголошення Україною незалежності не втратила своєї актуальності, про що свідчить прийняття нових нормативно-правових актів, які мають на меті змінити норми в сфері судочинства в Україні. Однак такі акти не вирішували тих проблем судової.

Розглянуто концепцію влади для контролю за суспільною комунікацією, що лежить в основі праці "Державець" Макіавеллі. Основними складовими цього процесу є використання влади, а також мінімізація жорстокості і участь людей або у формі поліції для успішної боротьби з іноземними арміями, або за допомогою підтримки княжого уряду. Це допомагає відокремити елементи, які складають програму Макіавеллі, яка має свою короткострокову мету в формуванні національної держави зі спеціальною моделлю суспільної комунікації. Ця система може бути модернізована в сучасному світі і використана для здійснення ефективної політичної влади. Вивчено метод влади в управлінні соціальними відносинами як шлях до цього.

Розглянуто нормативно-правове регулювання та зміни у законодавстві Великобританії у сфері надання притулку у ХХ ст. Охарактеризовано законодавче регулювання права притулку в Об'єднаному Королівстві протягом 2000 - 2016 рр. На основі аналізу та порівняння статистичних даних щодо кількості поданих заяв окреслено основні тенденції до поступового збільшення прохачів притулку у цій країні. Зроблено висновок проте, що зміни в англійському законодавстві, яке регулює право притулку, не дали бажаного результату, тому що кількість бажаючих залишитись на проживання в Об'єднаному Королівстві постійно зростає.

Особливу увагу проблема меншин набула в XX ст. Політичні кризи і озброєні конфлікти виникали саме там, де право, мовних меншин виявлялися обмеженим. Не дивлячись на те, що абсолютна більшість держав характеризуються складними конфесійними, лінгвістичними і етнічними структурами, тобто є поліетнічними, поліконфесійними і багатомовними, багато урядів таких держав заперечують застосування поняття "меншина" до власного населення. За сучасних умов розробка особливих законодавчих норм для меншин різних типів (мовні, релігійні і етнічних меншини що борються за досягнення вельми різних прав і свобод) дозволяє захистити права більшої кількості груп, оскільки деякі уряди і сьогодні не охоче визнають у себе наявність, наприклад, національних меншин, більш охоче стануть учасниками спеціалізованих конвенцій по захисту прав мовних і релігійних меншин, чим ратифікують універсальну конвенцію з прав меншин. Саме тому аналіз норм, які беруть свій початок з часів середньовіччя щодо захисту прав меншин, надасть змогу зрозуміти особливості відповідних норм сучасного міжнародного права.

Проаналізовано акти первинного й вторинного права, які регулюють бюджетний процес Європейського Союзу (далі - ЄС). Охарактеризовано принципи формування бюджету ЄС. Визначено систему власних ресурсів ЄС як основного елементу дохідної частини бюджету ЄС. Зазначено, що бюджетний процес ЄС включає такі етапи: розробка проекту бюджету ЄС; розгляд проекту бюджету в Раді та Європейському парламенті; схвалення бюджету; виконання бюджету, контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Визначено місце й роль інституцій у бюджетному процесі ЄС.

Розглянуто історико-правовий аналіз Концепції судово-правової реформи в Україні 1992 р. та визначено її роль для становлення конституційних основ правового статусу суддів. Визначено фактори, що зумовили необхідність проведення судово-правової реформи, а також охарактеризовано умови, в яких здійснювалось становлення конституційних основ правового статусу суддів. Досліджено динаміку окремих елементів правового статусу суддів за Концепцією судовоправової реформи в Україні 1992 р.

Висвітлено основні реформи політичної системи та конституційного устрою Італії, їх риси та основні положення. Досліджено територіальний устрій Італії; механізми для упорядкування міжрівневих урядових стосунків; питання муніципальних та регіональних конференцій. Проаналізовано проблеми регіоналізації. Приділено увагу питанню балансу повноважень, компетенції та відповідальності між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування.

Проведено аналіз загальних та особливих ознак принципів земельного права України, специфіки їх нормативного закріплення, а також їх ефективності як загальноправового засобу мінімізації колізій, прогалин та інших юридичних дефектів у механізмі правового регулювання земельних відносин в Україні; виявлено фактори, які ускладнюють застосування принципів земельного права як ефективних засобів мінімізації юридичних дефектів у земельній сфері.

Узагальнено основні підходи щодо визначення поняття екологічної безпеки, її мету та завдання, а також проаналізовано сучасний стан правового забезпечення екологічної безпеки на національному та міжнародному рівні. Зроблено висновки про необхідність докорінної зміни ставлення людей до питань охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів; необхідність об'єднання зусиль всіх країн світу для подолання сучасної екологічної кризи; удосконалення існуючої та створення нової нормативно-правової бази для забезпечення екологічної безпеки.

Договірну свободу у цивільному праві висвітлено як основоположну засаду договірного права. Розглянуто зміст зазначеної засади, її співвідношення з іншими принципами цивільного права, зокрема, диспозитивністю. Розкрито значення договірної свободи у розвитку договірного регулювання цивільних відносин. Розширення сфери договірного регулювання цивільних відносин вдосконалить правове регулювання, заповнить наявні у ньому прогалини, позитивно впливатиме на розвиток і приватного права, і відповідних правовідносин.

Проаналізовано категорії робочого часу у трудовому праві. Розкрито особливості робочого часу як тривалості виконання роботи і як режиму роботи. Розглянуто особливість тривалості робочого часу як норми виконання трудових обов'язків і як норми оплати праці. Виділено основні ознаки ненормованого робочого дня. Автор вважає за необхідне виробити єдині критерії для нормування тривалості робочого часу, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати роботу, і за яку йому буде виплачуватися заробітна плата. Ненормований робочий день може застосовуватися лише до працівників, які виконують трудові обов'язки протягом встановленої для них норми робочого часу.

Інтелектуальне піратство як форма порушення авторських прав є крадіжкою результатів інтелектуальної діяльності шляхом незаконного використання виключних майнових прав авторів результатів інтелектуальної діяльності. Фактично, інтелектуальне піратство позбавляє авторів права на винагороду як одного з майнових прав суб'єктів авторського права та суміжних прав. Досліджено теоретико-правові аспекти поняття інтелектуального піратства відповідно до національного законодавства України, міжнародних стандартів у цій сфері та правової доктрини з права інтелектуальної власності. Визначено поняття інтелектуального піратства як форми порушення авторських прав; охарактеризовано його види; сформульовано висновки й конкретні пропозиції відповідно до яких забезпечуватиметься дотримання майнових прав суб'єктів авторського права та суміжних прав. У науковій літературі, переважно, інтелектуальне піратство визначається як протиправна поведінка, яка посягає на майнові права автора щодо використання твору. Такий концептуальний підхід до визначення поняття "інтелектуальне піратство" є свідченням того, що поперше, враховується протиправний характер піратської діяльності; до-друге, комерційна вигода внаслідок порушення майнових прав суб'єктів авторського права та суміжних прав. Сучасна правова доктрина так і не спромоглася виробити єдиного підходу до визначення критеріїв поділу інтелектуального піратства. Запропоновано під інтелектуальним піратством розуміти виготовлення, продаж і будь-яке інше комерційне поширення незаконних екземплярів (книг і взагалі друкарських матеріалів, дисків, касет і т. д.) літературних, художніх, аудіовізуальних, музичних творів або їх виконань, комп'ютерних програм і бази, а також надання в прокат їх примірників із порущенням майнових прав авторів.

Досліджено проблему можливості зворотної дії у часі кримінального закону у частині поліпшення правового становища осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Розглянуто положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. N 2147-VIII, якими КПК України доповнено пунктом 10 частини 1 статті 303, відповідно до якого підозрюваний, його захисник чи законний представник мають право оскаржувати повідомлення слідчого, прокурора про підозру. Визнано, що положення пункту 4 and 2 Прикінцевих положень розділу 4 цього Закону є дискримінаційними. Зроблено висновок, що кримінальний процесуальний закон, який встановлює процесуальні права особи, яка бере участь у кримінальному провадженні, збільшує їх обсяг або іншим чином поліпшує правове становище особи, має зворотну дію у часі. Запропоновано відповідні зміни у статтю 5 КПК України.

Обгрунтовано, що змова - це іманентна властивість та структурний елемент співучасті. Структура співучасті у злочині - це система рольових, функціональних і суб'єктивних зв'язків між співучасниками, які вступили у змову і взаємодіють з метою досягнення єдиного злочинного результату й реалізації власних цілей у межах групових. Змова може бути попередньою, коли відбувається між співучасниками до початку виконання об'єктивної сторони злочину. Інший вид змови, не попередню, запропоновано умовно називати ситуативною. Ситуативна змова при співучасті має місце, коли діяльність одного виконавця приєднується до діяльності іншого (інших) виконавця вже в процесі вчинення злочину, але до його закінчення.

Розглянуто актуальну тему притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітніх, зокрема вікову межу настання кримінальної відповідальності. Оскільки це делікатна проблема і законодавець не застрахований від помилок. Проаналізувавши законодавство зарубіжних країн, автор дійшов висновку про те, що переважно вік кримінальної відповідальності диференціюється відповідно до принципу розуміння. Відповідно до нього неповнолітній несе відповідальність з визначеного віку, тільки якщо буде встановлено, що він діяв з розумінням. При цьому законодавець зазвичай встановлює нижню вікову межу (абсолютної безвідповідальності) і верхню (абсолютної відповідальності). Питання про кримінальну відповідальність вирішується судом, виходячи з рівня психічної зрілості дитини, що є проявом індивідуального підходу до кожного конкретного індивіда. Така законодавча практика заслуговує на схвалення, адже вирішувати питання кримінальної відповідальності неповнолітніх лише за "календарно-віковим" мірилом - надто спрощений підхід.