На основі системного аналізу чинників та мотивів ініціаторів дестабілізації суспільно-політичної системи, яка, як правило, інтерпретуються ними як передумова набуття системою прогресивної динаміки її розвитку у постдестабілізаційний період, запропоновано розрізняти дестабілізацію трансформаційного, модернізаційного та еволюційного типу і на цій основі обгрунтована необхідність запровадження комплексного підходу щодо дослідження чинників, суб'єктів та цілей дестабілізації вказаної системи у контексті забезпечення національної безпеки, а також його складові.

Розглянуто традиційні та інноваційні аспекти дослідження політичних систем. Розкрито особливості формування політичної системи України. Визначено історичні джерела суспільного прагнення до власної державності. Вказано на критичне домінування неформальних підходів у становленні та використанні національного різновиду політичної системи. Останні є головними чинниками її дестабілізації. Їх подолання віднесено до головних напрямків набуття політичною системою України європейських ознак та характеристик.

Розкрито поняття інформаційної економіки та публічного управління, виокремлено їх характерні ознаки та взаємозв'язок. Досліджено сучасний стан розвитку публічного управління за умов формування інформаційної економіки. Визначено пріоритетність електронної взаємодії публічних органів влади та розкрито перспективи розвитку.

Проаналізовано негативні і позитивні соціальні наслідки політико-громадянських трансформацій в Україні в період після анексії Криму та початку драматичних подій на Донбасі. Відповідні соціальні зміни належним чином структуровано з огляду на особливості їх впливу на гуманітарний розвиток. Наведено аргументи щодо безпрецедентної активізації окремих позитивних соціальних процесів, зокрема, процесу формування соціального капіталу як "ресурсу довіри і солідарності" на всіх рівнях суспільної організації.

Проаналізовано існуючі підходи щодо моніторингу в системі державного управління як одного з видів інформаційного забезпечення, запропоновано його визначення, яке відповідає сутності процесу спостереження у складі інформаційного забезпечення системи державного управління. Обгрунтовано його роль та місце як виду інформаційного забезпечення, а також необхідність взаємодії з іншими видами інформаційного забезпечення в системі державного управління.

Запропоновано авторське визначення поняття "технологія державного реагування на загрози дестабілізації суспільно-політичної системи", визначено структуру вказаної технології.

На основі комплексного аналізу теоретичних засад оцінювання ефективності державного управління, державного управління у сфері національної безпеки та визначення рівня економічної безпеки обгрунтовано критерії оцінювання ефективності функціонування системи державного управління у сфері економічної безпеки України, як в цілому, так і на різних етапах підготовки державно-управлінських рішень. Обгрунтовано підхід щодо оцінювання ефективності функціонування вказаної системи загалом (що характеризує рівень досягнення кінцевої мети) з використанням Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки, критерії оцінювання ефективності моніторингу загроз та стратегічного планування у сфері економічної безпеки.

Запропонована методика визначення критеріїв досягнення стратегічних та оперативних цілей визначених в Стратегічному оборонному бюлетені України. Ця методика, у разі її затвердження, надасть змогу забезпечити керівництво Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України об'єктивною інформацією щодо стану виконання заходів визначених дорожньою картою оборонної реформи.

Досліджено питання цивільного захисту в концептуальних документах розвитку системи забезпечення національної безпеки України, які прийнято на сучасному етапі розвитку держави.

Висвітлено організаційно-правові засади функціонування системи забезпечення біологічної безпеки України за сучасних умов державотворення, а також установлено відповідність цих засад вимогам сьогодення.

Досліджено сучасний стан та актуальні проблеми вітчизняної гуманітарної галузі за умов сучасних глобалізаційних викликів. Проналізовано шляхи формувaння зaгaльнонaцiонaльної iдентичноcтi як фундaменту конcолiдaцiї укрaїнcького суспільства. Намічено шляхи оптимізації політики національної безпеки Української держави в гуманітарній сфері.

За матеріалами літературних джерел висвітлено проблему співвідношення геніальності, влади і здоров'я в контексті національної безпеки.

Досліджено внутрішні та зовнішні потенційні загрози національній безпеці України (НБ). Проаналізовано можливі шляхи нейтралізації внутрішніх та зовнішніх загроз, а також досліджені повноваження та діяльність базових інститутів забезпечення державного управління у сфері забезпечення НБ. Вивчено можливість інституалізації діяльності вітчизняних приватних структур, неурядових дослідницьких організацій та так званих "мозкових центрів", з метою виявлення, прогнозування потенційних та наявних загроз НБ. Запропоновано механізм залучення приватних, неурядових дослідницьких організацій та так званих "мозкових центрів" до співпраці з органами державної влади, а також складено певне уявлення про їх співпрацю з органами державної влади в ході забезпечення НБ України.

Показано, що класична парадигма дослідження проблем забезпечення національної безпеки практично вичерпала свої можливості, як методологічна основа пошуку адекватних відповідей на загрози національним інтересам. Проаналізовані передумови та обгрунтована доцільність переходу до інституційно-цивілізаційної парадигми дослідження вказаних проблем, яка передбачає комплексне використання діяльнісного, цивілізаційного, синергетичного підходів та інституціонального аналізу і має бути покладена в основу розвитку методології державного управління у сфері національної безпеки.

З використанням відкритих джерел систематизовано знання стосовно світових напрямків і підходів щодо використання інформації, яка отримується за допомогою супутникових систем розвідки та спостереження в інтересах зміцнення національної безпеки. Наведено основні напрямки подальшого вдосконалення космічних розвідувальних систем. Визначені вимоги до розрізненної здатності отримуваних зображень на космічних знімках та величини масштабів. Досліджено розвиток нового покоління комерційних супутників спостереження.

Проаналізовано існуючі підходи щодо моніторингу в системі державного управління як одного з видів інформаційного забезпечення, при цьому запропоновано його визначення, яке відповідає сутності процесу спостереження у складі інформаційного забезпечення системи державного управління у воєнній сфері. Обгрунтовано його роль та місце як виду інформаційного забезпечення, а також необхідність взаємодії з іншими видами інформаційного забезпечення в системі державного управління у воєнній сфері.

Досліджено пріоритетні напрямів удосконалення діяльності сектору безпеки в системі забезпечення національної безпеки. Обгрунтовано необхідність, за умов виникнення сучасних викликів та загроз гібридного типу, визначення предмету діяльності сектору безпеки крізь призму забезпечення національної стійкості. Наведено теоретично-методологічне обгрунтування визначення засад та принципів діяльності сектору безпеки у сфері захисту критичної інфраструктури. Визначено пріоритетні напрями удосконалення практичного інструментарію та механізмів взаємодії сектору безпеки із іншими складовими системи забезпечення національної безпеки. Визначаються першочергові завдання з формування державної системи захисту критичної інфраструктури, і зокрема основні завдання органів сектору безпеки.

Розглянуто визначені чинним законодавством цілі реформування системи державного управління суб'єктами забезпечення національної безпеки України. Вивчено досвід Республіки Польща щодо реформування системи стратегічного керівництва обороною, а саме реформування системи управління Збройних Сил Республіки Польща відповідно до стандартів НАТО, проблемні питання та шляхи їх вирішення. Основою концепції реформування було визначено розмежування функцій застосування та підготовки військ. Однак фахівці приходять до висновку, що на практиці (у випадку передачі військових частин та окремих підрозділів у підпорядкування від Генерального командування видів до Оперативного командування видів Збройних Сил Республіки Польща) таке розмежування призвело до порушення вертикалі управління військами та їх всебічного забезпечення. Це має негативні наслідки для забезпечення національної безпеки та обороноздатності Республіки Польща, які мають бути враховані Україною при виконанні аналогічних заходів безпекового та оборонного характеру.

На підставі законодавчих та інших нормативно-правових актів досліджено роль та місце державних колегіальних органів в системі державного регулювання діяльності недержавних інституцій у сфері національної безпеки. Надано пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів щодо розподілу повноважень у сфері ліцензування господарської діяльності між органами формування державної політики та державними регуляторами.

Досліджено сутність поняття "державна політика у сфері охорони дитинства". Зокрема, досліджуються наукові здобутки вітчизняних авторів, на основі яких зазначається, що системно питання реалізації державної політики у сфері охорони дитинства на державному рівні не досліджені. Зазначено, що забезпечення безпеки дитини, реалізації її інтересів мають стати загальнодержавним пріоритетом державної політики з питань національної безпеки.