Природно-заповедные территории средних размеров, как Галицкий национальный природный парк, являются хорошими объектами для изучения биоразнообразия в условиях высокой плотности населения и фрагментации среды существования. Вследствие интенсивной эксплуатации лесов возникла угроза существованию сообществ сапроксильных насекомых, в том числе и жуков-усачей. В результате наших исследований, на территории национального парка, выявлено 6 комплексов жуков-усачей, с разными уровнями разнообразия и сходства. Пять из них объединяются в кластер, представляющий лесную фауну; шестой - является самостоятельным кластером, представляющим степные сообщества. Ядро разнообразия усачей формируется видами-полифагами на лиственных породах, которые малочувствительны к экологическим градиентам в национальном парке. Виды ассоциированы с экстразональными экосистемами являются моно- или олигофагами, распространение которых ограничивается экологическими факторами. Эти виды играют важную роль в поддержании высокого общего уровня биоразнообразия резервата. Таким образом, природоохранное значение жуков-усачей будет тем выше, чем больше экологически изолированных их комплексов существует на определенной территории.

Монотиповий рід Calamobius Guerin-Meneville 1846 представлений єдиним видом Calamobius filum (Rossi, 1790), широко розповсюдженим у Середземноморському басейні від Балеарських островів, на заході, до Північного Ірану, на сході, і від Північної Африки, на півдні, до Карпатських гір, на півночі. Вид, раніше, вважався ксеротермним стенотопом, приуроченим до середземноморських скребових та європейських степових екосистем, і не відмічався у лісостепу. Однак, за останнє десятиліття виявлено неухильне розширення ареалу C. filum на північ та у гори Європи, де вид оселяється у нетипових для нього умовах. Це, очевидно, спряжено із сучасними кліматичними змінами. В Україні, C. filum був відомий лише для степів Північного Причорномор'я, де вважався рідкісним, за винятком Кримського півострову. Знахідка виду із околиць с. Оноківці біля Ужгорода, значно розширює відомий ареал C. filum в Україні і вказує на його присутність у лісостеповій зоні та проникненні у нижній лісовий пояс південно-західного макросхилу Українських Карпат. Припускаємо, що аналогічна експансія відбувається по усій території України, де вид, потенційно, може розселитись на північ до 50-ї паралелі. Розширення ареалу C. filum в Україні може мати негативний економічний ефект, оскільки вид вважається шкідником пшениці, жита, ячменю та вівсу, і спричинює зниження урожайності до 40 %.

Agapanthiola leucaspis - це степовий вид жуків-вусачів, широко розповсюджений від Паннонської рівнини у Європі до Монгольського плато в Азії. В Україні A. leucaspis була відома лише зі степової зони Причорномор'я та Криму. У цьому дослідженні ми повідомляємо про першу знахідку виду в Західній Україні, на території Закарпатської низовини. Припускаємо, що нова знахідка є свідченням розширення ареалу A. leucaspis на північ у канві сучасних кліматичних змін. Ми також здійснили аналіз розповсюдження A. leucaspis в Євразії та встановили особливості біономії виду.

Agapanthiola leucaspis - це степовий вид жуків-вусачів, широко розповсюджений від Паннонської рівнини у Європі до Монгольського плато в Азії. В Україні A. leucaspis була відома лише зі степової зони Причорномор'я та Криму. У цьому дослідженні ми повідомляємо про першу знахідку виду в Західній Україні, на території Закарпатської низовини. Припускаємо, що нова знахідка є свідченням розширення ареалу A. leucaspis на північ у канві сучасних кліматичних змін. Ми також здійснили аналіз розповсюдження A. leucaspis в Євразії та встановили особливості біономії виду.

Anastrangalia reyi (Heyden, 1889) і Anastrangalia sequensi (Reitter, 1898) - два морфологічно схожі види, описані наприкінці XIX ст. Сучасні молекулярні дослідження показують, що A. reyi практично не відрізняється від іншого виду роду - Anastrangalia dubia (Scopoli, 1763) за нуклеотидними послідовностями гену цитохром C-оксидази I (CОI). У зв'язку з цим таксономічний статус цих видів залишався незрозумілим. Здійснено вичерпний мета-аналіз усіх доступних секвенсів CОI та проаналізовано зв'язок із морфологічними особливостями будови геніталій самців A. reyi, A. sequensi та A. dubia. Грунтуючись на 87 секвенсах, одержано максимально правдоподібне філогенетичне дерево із високими показниками розв'язків між кладами. В результаті виявлено, що клади A. dubia, A. reyi та A. sequensi є дуже близькоспорідненими, групуючись у щільний кластер. Окрім того, виявлено численні випадки інтроіресивної гібридизації A. reyi і A. dubia, які вказують на відсутність репродуктивного бар'єру між ними. Вивчення морфологічних особливостей геніталій A. reyi, A. sequensi та A. dubia продемонструвало незначні відмінності між цими видами. Грунтуючись на вказаних фактах та результатах філогенетичного аналізу, запропоновано розглядати A. reyi та A. sequensi підвидів якості підвидів A. dubia.

Фауна жуків-вусачів екорегіону Кременецькі Гори, а також однойменного національного природного парку тривалий час залишалася вкрай слабко вивченою. У каталозі вусачів Західного Поділля для цього екорегіону було вказано всього 13 видів, а з урахуванням інших джерел - 17 видів. У чинному дослідженні подано знахідки 59 видів жуків-вусачів, 42 з яких вперше наводяться для території Національного природного парку "Кременецькі Гори" та екорегіону назагал. Також представлено результати кількісних обліків жуків-вусачів у різних екосистем національного парку, що виявили 10 найрозповсюдженіших і найчисленніших видів.