Українські страховики, особливо, які займаються страхуванням життя, як і європейські страховики, мають великий потенціал інвесторів на фінансовому ринку і можуть стати ключовою рушійною силою економічного зростання. Соціальна значущість страхових компаній як інвесторів тісно пов'язана зі зберігальною функцією страхування. Економічна їхня значущість визначається значними обсягами інвестиційних ресурсів. Проаналізовано динаміку і структуру страхових резервів страховиків в Україні у порівнянні з іноземними страховиками. На противагу зарубіжному досвіду, коли основна частина резервів вкладається в боргові та пайові цінні папери та нерухомість, українські страховики переважно орієнтуються на банківські вкладення, що зумовлено нерозвиненістю фондового ринку, високими депозитними ставками, браком досвіду інвестування. Визначено відмінності поведінки страховиків, які займаються страхуванням життя і ризиковим страхуванням на фінансовому ринку як інституційні інвестори, виходячи з особливостей їх страхової діяльності. Особливість страхування життя полягає в довгостроковості контрактів, що надає можливість інвестувати значну частину резервів у відносно довгострокові інвестиційні інструменти і значно знижувати вимоги до ліквідності інвестицій. Обсяги резервів компаній зі страхування життя вчетверо перевищують технічні резерви. Для оцінювання впливу інвестицій страховиків на економічне зростання проаналізовано співвідношення між річними темпами зростання технічних резервів і резервів зі страхування життя та ВВП України в динаміці за 2001 - 2016 рр. Інвестиційна діяльність страхових компаній була в основному неефективною, що підтвержується співвідношенням між темпами зміни страхових резервів і ВВП, яке перевищує 1. Це свідчить про їх використання не для забезпечення розвитку національної економіки, а, ймовірніше, зі спекулятивною метою. Існує циклічне співвідношення між щорічними темпами зміни технічних резервів і ВВП. Інвестиційне розміщення компаній зі страхування життя було ефективним лише у 2010, 2011 і 2016 рр. Проте з 2014 р. для компаній, які займаються ризиковим страхуванням, і з 2016 р. для компаній зі страхування життя спостерігається позитивна тенденція, що свідчить про перспективи економічного зростання в Україні.

Українські страховики, особливо, які займаються страхуванням життя, як і європейські страховики, мають великий потенціал інвесторів на фінансовому ринку і можуть стати ключовою рушійною силою економічного зростання. Соціальна значущість страхових компаній як інвесторів тісно пов'язана зі зберігальною функцією страхування. Економічна їхня значущість визначається значними обсягами інвестиційних ресурсів. Проаналізовано динаміку і структуру страхових резервів страховиків в Україні у порівнянні з іноземними страховиками. На противагу зарубіжному досвіду, коли основна частина резервів вкладається в боргові та пайові цінні папери та нерухомість, українські страховики переважно орієнтуються на банківські вкладення, що зумовлено нерозвиненістю фондового ринку, високими депозитними ставками, браком досвіду інвестування. Визначено відмінності поведінки страховиків, які займаються страхуванням життя і ризиковим страхуванням на фінансовому ринку як інституційні інвестори, виходячи з особливостей їх страхової діяльності. Особливість страхування життя полягає в довгостроковості контрактів, що надає можливість інвестувати значну частину резервів у відносно довгострокові інвестиційні інструменти і значно знижувати вимоги до ліквідності інвестицій. Обсяги резервів компаній зі страхування життя вчетверо перевищують технічні резерви. Для оцінювання впливу інвестицій страховиків на економічне зростання проаналізовано співвідношення між річними темпами зростання технічних резервів і резервів зі страхування життя та ВВП України в динаміці за 2001 - 2016 рр. Інвестиційна діяльність страхових компаній була в основному неефективною, що підтвержується співвідношенням між темпами зміни страхових резервів і ВВП, яке перевищує 1. Це свідчить про їх використання не для забезпечення розвитку національної економіки, а, ймовірніше, зі спекулятивною метою. Існує циклічне співвідношення між щорічними темпами зміни технічних резервів і ВВП. Інвестиційне розміщення компаній зі страхування життя було ефективним лише у 2010, 2011 і 2016 рр. Проте з 2014 р. для компаній, які займаються ризиковим страхуванням, і з 2016 р. для компаній зі страхування життя спостерігається позитивна тенденція, що свідчить про перспективи економічного зростання в Україні.

Криптовалюта привертає багато уваги академічної спільноти, портфельних інвесторів, державних регуляторів та широкої громадськості. Ще не до кінця зрозуміло, чи це тип цифрового фінансового активу, чи нова форма грошей. Правовий статус криптовалюти суттєво відрізняється в різних країнах і є невизначеним в Україні. Мета роботи - визначення характерних ознак криптовалюти та її правового статусу в Україні, формування оптимальних портфелів з криптовалют із різними дохідністю та ризиком, оцінка їх ефективності, вивчення можливостей диверсифікації портфеля за допомогою криптовалют у новій фінансовій реальності. Ринок криптовалют має 3 ключові відмінності від ринку традиційних фінансових активів: високий ризик у зв'язку з мінливістю дохідності, неясність фундаментальної цінності криптовалюти, інвестори неінституційні. Визначено ключові характеристики криптовалюти: виключно цифрова форма; децентралізація; відсутність підтримки державних органів влади; анонімність; незворотність трансакцій; незначний інфляційний ризик; глобальність і швидкість трансакцій; відсутність посередника. Незважаючи на поінформованість державних регуляторних органів про можливості та загрози, яких можна очікувати від функціонування криптовалюти, її правовий статус дуже істотно відрізняється у різних країнах: абсолютна заборона (Непал, Пакистан, В'єтнам та ін.); нейтральний статус (більшість країн світу), необхідність реєстрації та ліцензування операцій із криптовалютою (Італія, Австралія та Японія та ін.), дозвіл використовувати криптовалюту як законний платіжний засіб (острів Мен, Мексика). Центральні банки наполегливо підкреслюють відмінність криптовалют, які не підтримуються жодним офіційним органом, від законних платіжних засобів і фінансових активів, усвідомлюючи небезпеку, яка загрожує інвесторам у криптовалюту через її спекулятивний характер. Ураховуючи, що криптовалюти потенційно можуть використовуватися для фінансування незаконних операцій, ухилення від сплати податків тощо, то розроблення та впровадження нормативних актів, які регулюють її функціонування, зараз на часі. У законопроекті запропоновано розглядати криптоактив як вид віртуального активу у формі токену, який створюється, обліковується та відчужується в розподіленому реєстрі та не посвідчує майнових та/або немайнових прав власника криптоактиву. Тому криптовалюту можна розглядати як актив, придатний для портфельного інвестування. Для обгрунтування доцільності інвестицій у криптовалюти неінституціональними інвесторами були побудовані оптимальні портфелі, використовуючи моделі Марковіца та Квазі - Шарпа. Розрахунки показали, що портфелі криптовалют, виконані на базі моделі Марковіца, надають можливість підвищити інвестиційну прибутковість, але недостатньо диверсифіковані. Велику кількість диверсифікованих портфелів із різними дохідністю та ризиком отримано за допомогою моделі Квазі - Шарпа. Для оцінювання ефективності одержаних портфелів із криптовалют їх порівняно в динаміці, а також з базовим портфелем, який складається з десяти криптовалют із найвищою капіталізацією на ринку в рівних частках. Встановлено, що криптовалютам притаманний слабкий кореляційний зв'язок із традиційними фінансовими інструментами, тому їх доцільно включати до портфеля цінних паперів з метою його диверсифікації.

Страхування життя, як і банківські депозити, є формою заощаджень домогосподарств, тому виплати за договорами страхування життя повинні бути належним чином гарантовані шляхом створення компенсаційного механізму. Запропоновано рішення для української системи гарантування виплат (СГВ) за договорами страхування життя, зокрема загальна схема та відповідний механізм формування фонду з внесків страховиків - учасників СГВ, що розглядається як останній рівень захисту для громадян, які здійснюють свої заощадження шляхом укладення договорів страхування життя. На підставі виділення можливих позитивних і негативних наслідків від упровадження СГВ, аналізу джерел фінансування гарантійних схем обгрунтовано економічний ефект від застосування підходу до визначення гарантійних внесків на підставі оцінки ризиковості діяльності страховиків - учасників системи та запропоновано алгоритм розрахунку ризик-зваженого внеску страховика у фонд СГВ, зокрема наведено індикатори ризику та процедури коригування внесків. Узявши за основу методологію розрахунку внесків до європейських схем гарантування депозитів, дослідження розвиває метод оцінки внесків до фонду СГВ за договорами страхування життя, який ураховує різні аспекти профілю ризику страховиків, включаючи достатність капіталу, якість активів, ліквідність, прибутковість, модель управління, а також потенційні збитки для СГВ і ринкові фактори. Запропонована методологія актуальна не лише для України, де запровадження СГВ за договорами страхування життя лише у проекті, а й для інших країн із чинними СГВ для впровадження ризик-зваженого підходу до формування фонду з внесків учасників, що спонукає страховиків до контролю ризиків, забезпечує більш ефективну та здорову конкуренцію.

The main task of this study consists in evaluating the state of funding for environmental protection measures and substantiating the ability of the state and local communities to increase investments in environmental protection. To this end, the following was studied from 2010 through 2020: mechanisms of filling and using funds of the Environmental Protection Fund of state and local budgets; proportions of distribution of environmental revenues and expenditures between levels of the budget system. The analysis results showed that opportunities of the public economy sector in terms of environmental investment are reduced because of imperfect distributing mechanisms: - the budgetary expenditures for environmental protection measures; - the environmental tax revenues to the budget funds. It was established that a significant part (about 70 %) of the "environmental" funds of the public economy sector is directed to non-priority goals and measures. Less than half of the amount of environmental tax revenues is allocated for financing environmental activities. This does little to address pressing environmental issues and hinders the sustainable development of the country. There was a significant discrepancy between the tax burden on "polluters" of water bodies (3 % of the total amount of environmental tax) and the levels of their polluting activities (30 - 40 % of all costs of the national economy to eliminate the effects of pollution). In order to increase public investments in the reproduction of the environmental and natural resource potential: ways to improve the mechanism of using the Fund of Environmental Protection were proposed; reserves for increasing capital environmental investments from the budget have been identified.