Індекс рубрикатора НБУВ: Л668.1 + Р281.81

Рубрики:

Протимікробні (антисептичні) і протипаразитарні засоби

Протимікробні та протипаразитарні засоби

Шифр НБУВ: Ж14678 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено склад, структуру та властивості покриттів на оцинкованій сталі. Встановлено, що з підвищенням концентрації водного розчину натрію триполіфосфату питома маса та кристалічність покриттів збільшуються, захисні властивості знижуються. У складі покриттів з низькими захисними властивостями поряд з безводними фосфатами цинку присутні кристалогідрати. Структура таких покриттів представлена товстими пухкими шарами з наявністю мікротріщин.

За допомогою методу зняття потенціодінамічних поляризаційних кривих вивчено вплив добавок на анодну поведінку низьковуглецевої сталі (ст05кп) у водному розчині натрію триполіфосфату. Встановлено, що введення гідроксиду алюмінію, гліцерину і особливо бури прискорює процес ступеневого формування у водному розчині натрію триполіфосфату покриттів із захисними властивостями. Присутність гідроксиду алюмінію також сприяє поліпшенню захисних властивостей покриттів.

Мета роботи - провести оцінку анамнестичних, клінічно-параклінічних даних і перебігу захворювання респіраторно-синцитіальної (РС) вірусної інфекції у пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в неонатальному блоці обласної дитячої клінічної лікарні (ОДКЛ) м. Чернівці. Ретроспективно проведено аналіз історій хвороб 50 дітей, які проходили лікування з приводу РС-інфекції впродовж останнього року. Під час перебування в стаціонарі всім дітям було проведено загальноклінічні, біохімічні, інструментальні методи дослідження. Майже 18 % дітей, госпіталізованих з РС-вірусним бронхіолітом, одержували антибактеріальну терапію, незважаючи на те, що частка нашарування вторинної бактеріальної інфекції не перевищувала 8 % випадків. Всі діти одержували небулайзерну та симптоматичну терапію. Залежно від ступеня тяжкості та клінічного перебігу захворювання небулайзерна терапія проводилася у поєднанні з використанням інгаляційних beta 2-агоністів. 18 дітей (36 %) одержували інгаляційні глюкокортикостероїди, а в решти - застосовувалася небулайзерна терапія з використанням 0,9 % р-ну NaCl. Проведення кисневої дотації потребували всі діти під час перебування у відділенні інтенсивної терапії, а одна дитина потребувала штучної вентиляції легень. Середній ліжко-день склав у середньому 10 діб, лише у трьох дітей він виявився більш тривалим у зв'язку з малим терміном гестації. Висновок: аналіз одержаних даних показав, що серед хворих на РС-вірусну інфекцію, гострий бронхіоліт переважали діти першого - другого місяця життя із багатодітних сімей сільської місцевості, переважно зі сприятливим перебігом захворювання. Результати дослідження підтвердили актуальність щодо дотримання раціональної антибактеріальної терапії, виходячи із передбаченого діагнозу або даних ідентифікації патогенного збудника.

Мета роботи - виділення теоретичних підстав концептуальної реконструкції дихотомії "дух-тіло" у смисловому полі філософії та культурі постмодерну; визначення місця даної дихотомії у процесах переходу філософії від некласичної до посткласичної, культури - до культуральних форм постмодерну. Теоретичний базис. Мінливі системи постпарадигмальних стосунків, радикально трансформуючи життя людини у світі постмодерну, репрезентують наявні трансформації фундаментальних понятійних схем. Для постсучасних філософів дихотомія "дух-тіло" більше не означає тлумачення окремих субстанцій, але розробку стосунків між ментальними та фізичними властивостями. Філософи-феміністи стверджують, що опозиція "дух-тіло" посідає особливе місце у низці класичних дихотомій, оскільки саме вона має ключове значення в патріархатних концепціях маскулінності та фемінності. Тіло і тілесність постають у постмодерні домінуючими темами не тільки в філософії та високій "культурі, а й у масовій культурі; до того ж акцент на їх загальних наративах й інтертекстах свідчить про фундаментальні трансформації, що відображають "умову" постмодерну. Наукова новизна дослідження полягає в розкритті специфіки концептуальної реконструкції дихотомії "дух-тіло" в якості філософської опозиції, що поєднюється з постмодернізмом і реалізовується в соціальних практиках масової культури. У роботі відбивається ідея концептуальної реконструкції абсолютів класичних дуальностей у їх корелятивному зв'язку із культурною логікою постмодерну наприкінці 20 - початку 21 ст. Висновки: при переосмисленні дихотомії "дух-тіло" тіло теоретизується як когнітивний агент з бажаннями, незалежними від розуму. У постмодерні тіло є і джерелом чарівності, і відрази та руйнування, і відновлення. Втім із зростанням фактора візуалізації і зі змінюванням статусу "високої" культури відбувається "поворот" в статусі масової культури: нині і перша, і друга мають безліч загальних дискурсів, наративів та інтертекстів.