Досліджено нейтралітет як один з основних державних стратегій. Проаналізовано основні теоретичні та методологічні підходи дослідження проблеми нейтралітету, вивчено різноманітні дефініції цього поняття та виявлено основні ознаки нейтралітету держави. Досліджено історичну еволюцію становлення стратегії нейтралітету у міжнародних відносинах. Виокремлено погляди зарубіжних і вітчизняних вчених на стратегію нейтралітету держави. Визначено основні держави, що дотримуються політики нейтралітету, а також Україна, яка колись дотримувалась цієї стратегії.

Досліджено політику неприєднання як одину з ключових стратегій діяльності держави у міжнародних відносинах. Проаналізовано основні теоретичні та методологічні підходи дослідження політики неприєднання, виокремлено дефініції цього поняття та виявлено ключові ознаки стратегії неприєднання держав. Простежено історичний аспект виникнення ідеї руху неприєднання. Досліджено вплив глобалізації на зміну політики неприєднання та нейтралітету держав. Члени Руху неприєднання зобов'язані, як зазначено в Гаванській декларації 1979 р., забезпечити національну незалежність, суверенітет, територіальну цілісність і безпеку країн, що неприєдналися "у їх" боротьбі проти імперіалізму, колоніалізму, неоколоніалізму, расизму та всіх форм зовнішньої агресії, окупації, панування, втручання або гегемонії, а також проти політики великої держави та блоку. Політика неприєднання вимагає від держави, яка слідує за її принципами реалізації зовнішньополітичних намірів, спрямованих на поділ світу на два ворожі блоки. Декларуючи статус неприєднання статусу, держава передусім стежить за внутрішніми чинниками, економічними або політичними, та зовнішніми чинниками, тобто сильною економічною незалежністю, можливістю зовнішньополітичного або військового тиску. Крім того, курс на неприєднання є можливим лише за відсутності будь-яких очевидних або прихованих територіальних претензій до держави, яка прагне проводити політику неприєднання. Беручи до уваги реалізації статусу неприєднання, держава краще базується на досвіді європейських вже неприєднаних держав, а також сьогодні міжнародній ситуації. Однак сучасні умови дещо змінюють концепцію неприєднання.

Акцентовано увагу на пропозиції агрегованого підходу управління персоналом як найважливішого фактора забезпечення успіху діяльності підприємницьких структур. Мета дослідження - формування структурної моделі управління персоналом на основі застосування тривимірного підходу "працівник - підприємство - зовнішні умови" та теорії поколінь і векторної системи аспектів етичних проблем у бізнесі. У процесі дослідження виявлено причинно-наслідковий зв'язок між поведінковими ознаками представників покоління за інструментарієм управління персоналом, в аспекті певного стану ринкової кон'юнктури, стадією ділового циклу та рівнем сприйняття постулатів корпоративної структури підприємства, сформовано мережеву модель співвідношення працівника та засобів виробництва на основі імплементації зарубіжних методик управління персоналом, запропоновано векторну систему аспектів етичних проблем у бізнесі, що забезпечить упровадження на підприємстві принципів етичної поведінки та універсальної моралі. Застосовано метод економічного експерименту - для формування тривимірної моделі системи управління персоналом; наукової абстракції - при визначенні основних факторів формування моделі; діалектики - при визначенні векторів етичних проблем у бізнесі; порівняння - при дослідженні зарубіжного досвіду управління персоналом; аналізу та синтезу - при формуванні засад нової парадигми управління персоналом на основі теорії поколінь; графічний - при створенні мережевої та векторної систем; статистичний - при виявленні країн, які визначаються передовими результатами впровадження прогресивних і людиноорієнтованих методик управління персоналом. Результатом досліджень є створення структурної узагальненої моделі управління персоналом, яка забезпечить високу ефективність застосування методів управління у змінних умовах зовнішнього середовища на основі врахування особистісного підходу до працівника як представника певного покоління. Подальші дослідження полягатимуть у конкретизації кожної точки тривимірної моделі у визначеній системі координат, метою використання певної теорії лідерства та принципів командної роботи з метою ефективного управління персоналом підприємства.