Огляд літератури присвячено дискусійним питанням менеджменту параезофагеальної грижі (ПЕГ). Висвітлено недоліки сучасної класифікації гриж стравоходного отвору діафрагми (СОД), яка є неактуальною і не відповідає клінічним потребам. Запропоновано об'єктивні критерії її вдосконалення. Наведено дані щодо поширеності та перебігу гриж СОД. Висвітлено їх патогенетичні чинники та методи діагностики. Значну увагу приділено тактиці лікування ПЕГ у хворих із безсимптомним і малосимптомним клінічним перебігом захворювання. Наведено аргументи на користь як вичікувальної тактики, так і планової герніопластики. Акцентовано увагу на питаннях вибору методу герніопластики, особливо при гігантських грижах, доцільності та показаннях до застосування сітчастих імплантатів залежно від їх форми і складу та потенційних ускладненнях алогерніопластики. Обговорено питання вибору варіанта фундоплікації з урахуванням балансу між користю і можливими побічними ефектами використання різних модифікацій фундоплікації. Критично оцінено результати корекції короткого стравоходу та усунення вісьової нагрузки на зону пластики СОД, за наявності якої ризик рецидиву грижі є високим. Автори дійшли висновку, що в лікуванні ПЕГ є багато невирішених питань. Потребує консенсусу класифікація ПЕГ, яка б відповідала нагальним потребам вибору методу оперативного вручання, зокрема визначення поняття "велика грижа" та "гігантська грижа". Не з'ясовано показання до оперативного лікування ПЕГ, особливо у разі малосимптомних великих гриж і гриж з елементами защемлення, доцільність використання імплантатів для пластики СОД, вибір методу фундоплікації, діагностикуа та усунення короткого стравоходу, методологію оцінки від далених результатів.

Грижа стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) III типу поєднує анатомічні характеристики гриж I і II типів. Прояви III типу грижі гетерогенні і можуть відзеркалювати її походження - з типу I чи II, але дотепер немає визначеності щодо зв'язку клінічних і ендоскопічних проявів ГСОД типу III з її походженням. Мета дослідження - на підставі аналізу клінічних і ендоскопічних проявів грижі стравохідного отвору діафрагми типу III обгрунтувати гетерогенність їх характеристик різним походженням: від типу грижі I чи II. У дослідження увійшло 126 хворих з ГСОД, у тому числі 87 III типу та 39 - I типу, яким виконано планову лапароскопічну герніопластику. Робота мала декілька кроків. На першому кроці проведено оцінку результатів ендоскопічного дослідження у хворих із ГСОД III типу для визначення гетерогенності одержаних даних та доцільності поділення пацієнтів на підгрупи за допомогою двоетапного кластерного аналізу. На другому кроці одержані в результаті кластерного аналізу підгрупи співставлялися між собою та хворими з ГСОД I типу для визначення спільності або відмінності даних ендоскопічного дослідження і клінічної симптоматики. Кластерний аналіз визначив два кластери показників з хорошою мірою їх зв'язаності та поділу. Основним фактором поділу на кластери виявився характер відношення стравохідно-шлункове з'єднання (СШЗ) та верхньої межі грижової порожнини при огляді в інверсії. За цим показником ГСОД типу III можна розподілити на дві субгрупи: тип IIIA - СШЗ розташована проксимальніше або на її рівні найвищої точки грижової порожнини та тип IIIB - СШЗ розташована дистальніше найвищої точки грижової порожнини. Частота більшості ендоскопічних симптомів грижі в субгрупі IIIA на відміну від субгрупи IIIB, статистично значущо не відрізнялася від грижі типу I за винятком меншої довжини стравоходу та більшої осьової довжини грижі. Крім того, хворі з субтипом грижі IIIA майже не відрізнялися від хворих типу I за клінічними показниками за винятком більшого середнього віку та частоти відцишки. При субтипі IIIB у порівнянні з грижею типу I статистично значущо рідше спостерігалися симптоми, пов'язані з гастроезофагеальним рефлюксом, натомість частіше відмічалися симптоми, характерні для порушення евакуації іжі. Виявлена схожість ендоскопічних і клінічних проявів грижі типу I і субтипу IIIA свідчить про їх спільне походження. Натомість субтип IIIB, який відрізняється за ендоскопічними і клінічними показниками від грижи типу I і субтипу IIIB вочевидь є результатом прогресування грижі типу II. Висновки: хворі з ГСОД типу III мають суттєву гетерогенність клінічних і ендоскопічних проявів, що зумовлено різним походженням грижі (з типу I або з типу II). Ендоскопічною ознакою, що вказує на походження грижі, є розташування шлунково-стравохідного з'єднання відносно найвищої точки грижової порожнини: нижче неї - з грижі II типу (62,1 %), на рівні або вище - з грижі I типу (37,9 %).