Рассмотрен стабилизатор основной гармоники переменного тока как самонастраивающаяся система автоматического управления, которая описывается нелинейными дифференциальными уравнениями с переменными коэффициентами. Предложены методы теоретического анализа устойчивости таких систем: обобщенный метод линеаризации и метод конечных временных интервалов.

Розглянуто принцип дії самоналагоджувальних систем корекції амплітудної, фазової та комбінованої похибок з частотними та часовим розподілом каналів, а також з модульованим тестовим сигналом, наведено їх класифікацію, показано їх переваги і недоліки.