Мета роботи - аналіз шляхів вдосконалення правової охорони об'єктів авторського та суміжних прав у відповідності до норм чинного законодавства, основні загрози та напрямки вдосконалення за умов інтеграції до ЄС. За допомогою методів порівняння та аналізу у взаємозв'язку із формально-юридичним методом визначено сутність і зміст правової охорони авторських прав. Застосування методу аналізу, індукції, аналогії та формально-юридичного методу дозволило визначити правові засоби охорони авторських прав. Застосування формально-юридичного методу, порівняльного аналізу та синтезу дозволило обгрунтувати пропозиції щодо усунення недоліків у чинному законодавстві. Вважається за доцільне в контексті вдосконалення законодавства до законодавства ЄС доопрацювання проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про авторське право і суміжні права" (щодо діяльності організацій колективного управління)" з метою забезпечення захисту майнових прав суб'єктів авторського та суміжного права. Для комп'ютерної гри має бути надане визначення, яке необхідно включити до ст. 2 Закону України "Про авторське право та суміжні права". Крім того, необхідно внести зміни до інших актів, що регулюють питання відповідальності за порушення прав на цей об'єкт. До того часу, поки не дано визначення комп'ютерної гри як об'єкта права інтелектуальної власності і не внесені зазначені зміни до перелічених вище законів та КпАП, немає правових підстав притягувати осіб до адміністративної відповідальності. Досліджено особливості правової охорони об'єктів авторського права у відповідності до норм чинного законодавства. В процесі дослідження акцентовано увагу на недоліках чинного законодавства, та формуються основні напрямки вдосконалення чинного законодавства у відповідності до міжнародно-правових норм в контексті охорони об'єктів авторського права. Увагу присвячено аналізу основних загроз порушень авторського права та шляхи їх подолання.

Мета роботи - полягає в уточненні деяких аспектів юрисдикції щодо злочинів та інших правопорушень, вчинених на борту повітряного судна під час польоту. Розглянуто правовий механізм регулювання авіаційної безпеки відповідно до Токійської конвенції 1963 року, а також оцінюється його ефективність щодо попередження правопорушень проти авіаційної безпеки у майбутньому. Для аналізу правового регулювання у сфері юрисдикції щодо злочинів та інших правопорушень, вчинених на борту повітряного судна під час польоту, використано метод індукції, системний підхід, формально-юридичний та case-study методи. З дослідження випливає, що хоча Токійська конвенція внесла значний внесок у встановлення більш чітких правил юрисдикції щодо злочинів та інших правопорушень, вчинених на борту повітряних суден, вона не є досконалою і містить певні недоліки. Таким чином, законодавство у сфері юрисдикції щодо злочинів та інших правопорушень, вчинених на борту повітряного судна під час польоту, потребує доповнення та вдосконалення. Результати дослідження дозволяють виділити основні недоліки Токійської конвенції. По-перше, Конвенція не надає чіткого визначення або переліку злочинів та інших правопорушень, до яких вона застосовується; натомість у цьому питанні вона покладається на внутрішні закони держав. Крім того, наявність виключення про злочини політичного, расового або релігійного характеру ("freedom fighter exception") і відсутність дієвого примусового механізму може стати перешкодою для досягнення основних цілей Конвенції - забезпечення правосуддя у разі порушення авіаційної безпеки, а також запобігання подібним злочинам та іншим правопорушенням у майбутньому. Таким чином, подальше вдосконалення законодавства в галузі авіаційної безпеки є необхідним для забезпечення його ефективності та відповідності викликам сьогодення.

Мета роботи - показати роль вищого юридичного навчального закладу у підготовці компетентного, конкурентоспроможного юриста-практика та юриста-вченого, спроможного відповідати вимогам та потребам суспільства за умов ринкової економіки та на престижних світових ринках праці. Для досягнення мети дослідження були використані загальнота конкретно-наукові (спеціальні) методи. Використання цих методів дало можливість окреслити тенденції розвитку юридичної освіти та науки в Національному авіаційному університеті. Робота над формування системи юридичної освіти та науки, безумовно, повинна відбуватися завдяки консолідованим зусиллям як академічної спільноти, так і роботодавців, ринку праці, органів державної влади - всіх тих, хто в тій чи іншій мірі залучений до вирішення цього питання. Подальший розвиток юридичної науки та освіти на сучасному етапі безпосередньо пов'язаний із необхідністю розв'язання практичних завдань, що постають перед суспільством та державою, активізацією досліджень, спрямованих на розв'язання конкретних проблем у різних галузях права, які потребують нагального вирішення. Запропоновано удосконалення навчальних планів та програм відповідно до міжнародних освітніх стандартів. Щодо юридичної науки, то варто перейти від збільшення кількісних показників в оцінці наукових досягнень до поступового виходу на міжнародний рівень публікацій з правознавства.

Мета роботи - визначення особливостей забезпечення проведення розслідування авіаційної події на борту повітряного судна. Аналіз і синтез варіантів, що впливають на авіаційні події (АП), які трапляються на борту повітряних суден (ПС), методом інтерпретації визначено систему протидії розвитку негативних сценаріїв. Визначено правові аспекти поняття АП, проаналізована статистика АП. Обговорено пропозицію включення цього питання в повістку дня міжнародних організацій. АП - подія, пов'язана з експлуатацією ПС, яка відбувається: у разі пілотованого повітряного судна у проміжок часу між посадкою будь-якої особи на борт ПС з метою здійснити політ та часом, коли всі особи, які перебували на борту, залишили ПС; у разі безпілотного ПС з часу, коли ПС готове рушити з місця для виконання польоту, до часу його зупинки після завершення польоту та вимкнення головної силової установки. Зіткнення (небезпечний підхід) двох або більше літальних апаратів досліджується як одна подія, і класифікується та враховується для кожного ПС відповідно до наслідків. На основі результатів розслідування складається загальний підсумковий звіт та інформаційні звіти для кожного ПС. Аварія - це подія, пов'язана з використанням ПС, яка відбувається з моменту, коли хтось прийшов на борт із наміром здійснити політ, до моменту, коли всі особи на борту з метою виконання польоту залишили літак: людина одержує смертельну травму внаслідок перебування в ПС, за винятком випадків, коли тілесні ушкодження були спричинені внаслідок природних причин, спричинених самим чи іншими особами, або коли тілесні ушкодження були завдані безвідмовно, ховаючись за межами районів, де пасажири та екіпаж члени зазвичай відкриті; тілесні ушкодження, що спричинили смерть протягом 30 днів з моменту виникнення АП, класифікуються як смертельні ушкодження; ПС пошкоджено або його конструкція зруйнована; ПС зникає, не перебуваючи в такому місці, вести його або там, де доступ до нього абсолютно неможливий. Людська аварія (аварія) - нещасний випадок, внаслідок якого стається загибель або зникнення безвісти будь-якого пасажира чи екіпажу. До катастроф належать також загибель будь-якої людини, що знаходилась на борту під час екстреної евакуації з літака.

Мета роботи - надати визначення терміну "народна та нетрадиційна медицина", дослідити механізм правового регулювання народної та нетрадиційної медицини. Методи дослідження: документальний аналіз і синтез, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, пізнавально-аналітичний тощо. Охарактеризовано та розкрито найбільш ефективні механізми вирішення проблемних питань, пов'язаних із реалізацією права на заняття народною і нетрадиційною медициною. Запропоновано спосіб вирішення проблем, щодо формування єдиного медичного простору, який має здійснюватись у рамках парадигми медичного права України. Це важливо і для єдиного медичного простору, задля заняття народною і нетрадиційною медициною, і для становлення медичного права. Обговорено можливості застосування різних доктринальних підходів до пояснення понять народна та нетрадиційна медицина та застосування до цих понять правового механізму. Незважаючи на динамічний розвиток медичної науки, застосування народної і нетрадиційної медицини для підтримання здоров'я є поширеним і сьогодні. Проте, українське законодавство не містить норм щодо правового регулювання таких відносин. Правова невизначеність викликає можливість реалізації прав на підставі законодавства, що не враховує особливості таких правовідносин. В умовах бурхливого розвитку медичних знань та зростання чисельності звернень пацієнтів до народної медицини важливим є розроблення механізмів, з однієї сторони, захисту інтересів особи, що одержала дозвіл на зайняття народною медициною (цілительством). Потреба в дослідженні надання медичної допомоги лікарем нетрадиційної та народної медицини обумовлена виникненням як етичних, так і правових проблем для пацієнта. Досягнення у медичній галузі створюють можливість запропонувати рішення майже у всіх медичних випадках, проте іноді хворі пацієнти все ж таки звертаються до лікарів нетрадиційної та народної медицини.