Мета роботи - з'ясувати сучасне поширення Sedum pallidum в Україні, проаналізувати його стан у складі чужорідної флори України. Дослідження проведено у 2008 - 2019 рр. на території рівнинної частини України та у Гірському Криму. Проаналізовані літературні відомості, фонди кількох вітчизняних гербаріїв та інші джерела. Особливу увагу приділяли відділенню спонтанних місцезростань S. pallidum від культурних. S. pallidum - субеквксинський вид, ареал якого охоплює Гірський Крим. Широко культивується по всій Україні і схильний до натуралізації, розмножуючись вегетативно і генеративно. Загалом зафіксовано біля ЗО спонтанних місцезнаходжень S. pallidum, переважно у Середньому Придніпров'ї і Західній Україні. Сприятливою еконішою для S. pallidum є міські газони та узбіччя доріг на легких субстратах. Висновки: S. pallidum - чужорідна рослина у флорі рівнинної частини України, ергазіофіт за походженням. Встановлено, що в умовах культури у Лісостепу S. pallidum - це трав'яний багаторічник, а виділені у його складі дві раси (var. pallidum і var. bithynicum) імовірно є екадами і не мають систематичного значення. В умовах культури S. pallidum успішно розмножується вегетативно і генеративно, що сприяє його натуралізації S. pallidum часто плутають із іншими видами роду, що не сприяло його вивченню у складі адвентивних флор. Запропоновано ключ для ідентифікації S. pallidum. Потенційний вторинний синатропний ареал цього виду охоплює всю країну за винятком високогір'я Карпат.

Вперше узагальнено відомості про флору басейну Сіверського Дінця в околицях м. Балаклія (Харківська область) на підставі всебічного аналізу літературних джерел, гербарних зборів та власних польових досліджень. Польові дослідження проводили у вересні 2015 р. та у березні-липні 2016 р. Конспект флори включає 933 таксони судинних рослин зафіксованих у цьому районі, в тому числі 798 таксонів виявлених безпосередньо в ході польових досліджень. Зокрема, серед них виявлено 739 аборигенних і 194 чужорідних таксони. Підтверджено місцезростання 14 видів, занесених до Червоної книги України. Наведено місцезнаходження охоронюваних, малопоширених і нових для флори регіону видів рослин. Кілька видів, насамперед із групи кальцефітів (наприклад, Astragalus albicaulis, Linum czernjajevii, Odontarrhena tortuosa subsp. cretacea, Scutellaria supina та Silene supina), було виявлено за межами їх відомих ареалів. Виявлені місцезростання деяких інших видів (наприклад, Ephedra distachya, Onosma simplicissima та Ornithogalum boucheanum) значно доповнюють існуючі хорологічні дані для регіону. Наведено відомості про нові знахідки адвентивних видів (наприклад, Cornus sanguinea subsp. australis, Fraxinus pennsylvanica, Sedum sexangulare, Ulmus pumila та Vitis vulpina), які перебувають на стадії експансії. Загалом, встановлено, що флора басейну Сіверського Дінця в околицях Балаклії є багатим природним центром флористичного різноманіття. Нині у районі дослідження відбуваються активні процеси адвентизації флори та заселення інвазійними видами рослин. Значну роль у розповсюдженні адвентивних рослин відіграють лісомеліоративні насадження, а міграційними коридорами для багатьох таких видів слугують залізниця і борова тераса Сіверського Дінця.

Вперше було проведено повну інвентаризацію та аналіз таксономічного складу видів флори на фітогеографічній ділянці "Середня Азія" у Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України. Ділянку було створено у 1953 р. з метою спрямованої інтродукції та натуралізації рослин із країн Середньої Азії до Києва. За весь час тут було випробувано понад 1000 видів рослин, що свідчить про великий обсяг експериментальної роботи. За результатами інвентаризації нині на ділянці зафіксовано 308 валідних таксонів (видів і підвидів) вищих судинних рослин зі 168 родів і 66 родин. З них 183 таксони належить до природної флори Середньої Азії. Структура флори рослин на дослідженій ділянці має певні риси флори країн Середньої Азії. Але в умовах Києва найкраще прижилися ті рослини середньоазійської флори, які пристосовані до зростання в помірно-кліматичних умовах (північні степи, придолинні і низькогірні ліси). У географічній структурі флори ділянки переважають ергазіофіти з середньоазійським (25,0 %), євразійським і палеоарктичним (разом 34,2 %) і субсередземноморським (10,9 %) типами ареалів. 42 види ергазіофітів є ендемами Середньої Азії. У біоморфологічній структурі флори ділянки переважають багаторічники (47,3 %), а частка дерев'янистих рослин становить 26,4 %. За класифікацією життєвих форм Раункієра на ділянці переважають гемікриптофіти (28,4 %), а також високими є частки фанерофітів і криптофітів (по 25,1 %). В умовах Києва саме фанерофіти із гірських регіонів виявилися найбільш стійкими рослинами. Серед ергазіофітів середньоазійського походження найбільше представлено рослини, які ростуть у лісах, степах, чагарниках та на узліссях. Серед ергазіофітів, які ростуть на ділянці "Середня Азія" є 24 pідкісні види, що внесені червоних книг різних країн Центральної Азії. В нинішній час накопичилися деякі проблеми, які стосуються стану фітоценозів на фітогеографічній ділянці "Середня Азія" та її флори в цілому. Зокрема спостерігається загибель багатьох ергазіофітів середньоазіатського походження через невідповідність кліматичних умов, експансія інвазійних організмів, зростаюче антропогенне навантаження тощо. Але завдяки великим масштабам інтродукційних робіт по створенню цієї ділянки, її колекція живих рослин має унікальний склад і залишається однією із головних прикрас Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка.

У 2020 - 2022 рр. на ботаніко-географічній ділянці "Степи України" національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України (НБС) було вивчено повний таксономічний склад флори та проведено його аналіз. Ця ділянка була заснована у 1949 р. для демонстрації флористичного різноманіття Українських Степів ex situ. За результатами досліджень у флорі ділянки було зафіксовано 347 видів та внутрішньовидових таксонів вищих судинних рослин із 196 родів та 53 родин. Степову сутність цієї ділянки відображає колекційний фонд живих рослин, який об'єднує 213 видів та внутрішньовидових таксонів (61,38 %) флори Степів України, із яких 126 таксонів (36,31 %) інтродуковані рослини та 87 таксонів (25,07 %) місцеві рослини. В ході повної інвентаризації було детально вивчено спонтанно зростаючи рослини, які не входять до колекційного фонду. Місцевими не степовими рослинами є 46 видів та внутрішньовидових таксонив (13,26 %); чужориднімі рослинами є 88 видів та внутрішньовидових таксонів (25,36 %), у їх числі ергазіофігофіти (45 таксонів, 12,97 %) та ксенофіти (43 таксони, 12,39 %). рослини колекційного фонду кількісно переважають на ділянці і саме вони домінують у її рослінному покрові. Таксономічний склад флори ділянки нині подібний до характеристик регіональних лучних степів. У біоморфологічній структурі флори ділянки переважають трав'янисті багаторіники (63,69 %), що характерно для степових фітоценозів. Значна кількість дерев (5,48 %), що присутні тут, пояснюється оточенням ділянки лісовими угрупованнями та пов'язаним з цим активним формуванням тут самосіву дерев. Тут переважають гемікриптофіти (60,52 %). Втім, колекційний фонд ділянки відрізняється відсутністю дерев, більшою кількістю трав'янистих багаторічників (79,34 %) та гемікриптофітів (72,77 %). В екологоценотичному відношенні у колекційному фонді переважають степові (33,33 %) та узлісні (33,33 %) рослини, а також значною є присутність лучних рослин (18,78 %). Більшість рідкісних інтродукованих рослин сформували на ділянци "Степи України" стійкі гомеостатичні інтродукційні ценопопуляції. П'ятнадцять раритетних видів та внутрішньовидових таксонів внесені до Червоної книги України.