Індивідуальна анатомія кісток середньої зони обличчя (КСЗО) позначається на особливостях їх руйнування та ускладнює процес лікування та реабілітації пацієнтів із травматичними переломами. Мета роботи - вивчення взаємозв'язків між клініко-рентгенологічними характеристиками переломів верхньої щелепи (ВЩ) та особливостями її будови, зокрема ступенем пневматизації. Проаналізовано та порівняно значення кількості щілин переломів, кількості уламків, частоту утворення дефектів на ділянках контрфорсів, показник Facial Injury Severity Scaleу пацієнтів із різним значенням індексу пневматизації (ІП). Пневматичний тип будови КСЗО характеризується збільшенням ступеня фрагментації та утворенням дефектів контрфорсів ВЩ у порівнянні з нормальним типом будови (66 та 58 % відповідно, p >> 0,999). Висновки: характеристики переломів ВЩ залежать від особливостей її архітектоніки, а саме від ІП, що необхідно враховувати при плануванні лікувальних заходів.

У багатьох наукових дослідженнях не виявлено статистично значущої різниці між раннім і відстроченим лікуванням щелепно-лицевих травм за кількістю післяопераційних ускладнень у пацієнтів з черепно-щелепно-лицевою травмою та політравмою. Чинниками для вибору тактики лікування є ризик виникнення летального наслідку, а також прогноз летального наслідку. Для об'єктивізації тяжкості травми запропоновано оціночні шкали, які відображують тяжкість стану пацієнта в балах та надають змогу прогнозувати летальний наслідок, - шкалу тяжкості травми (Injury Severity Score (ISS)) і нову шкалу тяжкості травми (New Injury Severity Score (NISS)), кожна з яких має переваги та недоліки щодо прогнозу летального наслідку. Однак дані щодо їх точності та інформативності у пацієнтів із поєднаною черепно-щелепно-лицевою травмою обмежені, а результати, одержані різними авторами, суперечливі. Мета роботи - визначити та порівняти порогові значення шкал ISS і NISS, які прогнозують летальний наслідок у пацієнтів із черепно-щелепно-лицевою травмою та політравмою. У 2016 - 2019 рр. з приводу щелепно-лицевої травми та пов'язаних з нею травм проліковано 503 пацієнти. Вік пацієнтів - від 18 до 91 року (середній вік - 30,5 року). Серед пацієнтів переважали чоловіки (84,3 %). У 70 % випадків (352 пацієнти) мали місце переломи кісток обличчя. Основними причинами одержання травм були побиття (44,0 %), падіння з висоти (20,0 %) та дорожньо-транспортна пригода (16,0 %). Інші етіологічні чинники - травма (0,5 %), спортивна травма (1,0 %) і травма невідомої етіології. У дослідження було залучено пацієнтів з травмами обличчя та супутніми травмами, у яких застосували мультидисциплінарний підхід до лікування у спеціалізованій травматологічній лікарні. Для оцінки ефективності прогнозу летального наслідку проаналізовано значення показників шкал ISS та NISS. Летальність у вибірці становила 3 % (15 пацієнтів). При пороговому значенні ISS 24 бала чутливість моделі прогнозу летального наслідку становила 93,3 %, специфічність 2 91,4 %, при пороговому значенні NISS - 36 балів - відповідно 86,7 та 92,4 %. Висновки: шкали ISS і NISS мають схожу ефективність щодо прогнозу летального наслідку. Різниця за площею під ROC-кривою між методами оцінки тяжкості травми є статистично незначущою (p = 0,651). Обидва показники можна використовувати у спеціалізованих лікарнях для оцінки стану пацієнта та визначення етапності лікувальних заходів.