Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.362.423.2 Cri

Рубрики:

Myomorpha Мишоподібні

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.353.543.4 Tur

Рубрики:

Passeres Співочі горобцеві

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження екологічної сегрегації п'яти видів дроздів (Turdus pilaris, T. merula, T. iliacus, T. philomelos, T. viscivorus) в умовах Волинського Полісся. За переважною більшістю екологічних характеристик найбільш подібними виявилися дрозди співочий і чорний. (DE = 38,36). Вони мають подібні біотопічні преференції, тому що віддають перевагу лісовим біотопам та узліссю, гніздяться практично на одній висоті (1,58 - 2,00 м відповідно), мають схожі кормові раціони. Це дає підстави вважати, що екологічна сегрегація співочого і чорного дроздів у лісових екосистемах Західного Полісся мінімальна. Водночас вони уникають високої екологічної конкуренції завдяки різному співвідношенню за чисельністю у складі угруповань дроздів на тих чи інших територіях [12, 35], структурою гніздових стацій [35]. Чикотень найчастіше поселяється поблизу відкритих біотопів лук і на узліссі, розміщує гнізда на переважаючій породі в межах біотопу. Кормові преференції пов'язані насамперед зі складом корму, левову частку якої добувають за межами лісових біотопів. Дрізд-омелюх віддає перевагу середньовіковим сосновим масивам без підліску (73 % від усіх біотопів) із бідною підстилкою, що зумовило відмінну від усіх представлених видів дроздів специфіку використання кормів і стратегії їх добування. Встановлено, що серед п'яти досліджених видів дроздів найбільший рівень екологічної спеціалізації та, відповідно, сегрегації мають дрізд білобровий і дріздомелюх.

Вивчено статеві відмінності і можливість визначення статі у S. porcus за морфологічними ознаками в популяції, що населяє прибережні води Чорного моря біля Південного узбережжя Криму. Виявлено статеві відмінності за лінійними розмірами (самиці більші за самців) і пропорціями тіла. Встановлено, що мінливість абсолютних і відносних значень пластичних ознак вище у самиць у порівнянні з самцями. Показано, що у 92 % особин S. porcus можна визначити стать за сукупністю морфологічних ознак з вірогідністю 99,9 - 100 %.

Порівняльний аналіз морфометричних ознак морського йоржа з Чорного моря біля Південного узбережжя Криму та східної частини Адріатичного моря показав достовірні відмінності у самців і самок за 13 пластичними і 3 меристичними ознаками. Ці відмінності можуть бути зумовлені неоднаковими абіотичними і біотичними умовами мешкання, належать до географічної мінливості виду і свідчать про наявність в досліджених акваторіях двох різних популяцій.

Показано, що на гніздовому етапі постембріонального розвитку співочого дрозда чітко виражений віковий аспект диференціації пташенят за лінійними розмірами і пропорціями тіла. Виходячи з цього, запропоновано виділяти стадію ранньогніздових, середньогніздових і піздньогніздових пташенят. У пташенят кожної з цих стадій більше розвинені ті частини тіла і органи, які найбільш потрібні зростаючому організму для його успішного функціонування в даний момент постембріонального розвитку.

Проаналізовано розмірно-вікову і статеву мінливість морфометричних характеристик болотяної жаби. За розміром тіла самців було розподілено на 3 вікові групи (juvenis, subadultus, adultus), самки - на 4 групи (juvenis, subadultus, adultus, adultus-I). Виявилено, що хронологічний вік жаб (скелетохронологія) незавжди відповідає їх біологічному віку (розмірами і пропорціями тіла). Зазначено, що напівдорослі самці за 26 вивченими морфометричними ознаками вірогідно більші, ніж самки. Самці і самки групи "adultus" не розрізняються за лінійним розміром тіла, суттєві відмінності виявлено у пропорціях тіла (7 ознак). Для самок групи "adultus-I" середні значення за 26 ознаками значно вищі, ніж для самців "adultus". Результати проведеного дослідження показали, що з віком у болотяної жаби змінюється рівень вияву, спрямованість і структура морфометричних статевих відмінностей.