ХХI століття є епохою докорінних трансформацій суспільних й, зокрема, економічних відносин. Їх рушійною силою є знання. Створення нових знань відбувається у результаті обміну інформацією між субієктами даного процесу. Важливим елементом системи продукування та трансферу нових знань являються освітні заклади, зокрема, вищої освіти. Постановка проблеми. Якісні характеристики функціонування вищої освіти суттєво залежать від ступеня ефективності системи управління, яка включає організаційну та фінансову компоненти. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання підвищення ефективності функціонування сфери вищої освіти розглядаються у наукових працях вчених: С. Слаутера, П. Темпла, Д. Тілейка. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Проблематика формування організаційно-фінансових передумов розвитку вітчизняної сфери вищої освіти потребує додаткового дослідження. Постановка завдання. Метою статті є аналіз функціонування сфери вищої освіти в Україні та формування пропозицій щодо покращення її організаційного та фінансового забезпечення. Виклад основного матеріалу. Проаналізовано сучасну ситуацію в системі вищої освіти України в контексті показників контингенту студентів, обсягів фінансування. Обгрунтовано пропозиції, реалізація яких спрямована на покращення фінансового стану закладів вищої освіти та створення передумов збільшення контингенту студентів. Висновки: розвиток вітчизняної сфери вищої освіти є одним із пріоритетів національної економічної політики. Формування сприятливих передумов функціонування сфери вищої освіти України забезпечить фінансовий, соціальний та репутаційний ефекти національної економічної політики. Формування сприятливих передумов функціонування сфери вищої освіти України забезпечить фінансовий, соціальний та репутаційний ефекти.

ХХI століття є епохою докорінних трансформацій суспільних й, зокрема, економічних відносин. Їх рушійною силою є знання. Створення нових знань відбувається у результаті обміну інформацією між субієктами даного процесу. Важливим елементом системи продукування та трансферу нових знань являються освітні заклади, зокрема, вищої освіти. Постановка проблеми. Якісні характеристики функціонування вищої освіти суттєво залежать від ступеня ефективності системи управління, яка включає організаційну та фінансову компоненти. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання підвищення ефективності функціонування сфери вищої освіти розглядаються у наукових працях вчених: С. Слаутера, П. Темпла, Д. Тілейка. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Проблематика формування організаційно-фінансових передумов розвитку вітчизняної сфери вищої освіти потребує додаткового дослідження. Постановка завдання. Метою статті є аналіз функціонування сфери вищої освіти в Україні та формування пропозицій щодо покращення її організаційного та фінансового забезпечення. Виклад основного матеріалу. Проаналізовано сучасну ситуацію в системі вищої освіти України в контексті показників контингенту студентів, обсягів фінансування. Обгрунтовано пропозиції, реалізація яких спрямована на покращення фінансового стану закладів вищої освіти та створення передумов збільшення контингенту студентів. Висновки: розвиток вітчизняної сфери вищої освіти є одним із пріоритетів національної економічної політики. Формування сприятливих передумов функціонування сфери вищої освіти України забезпечить фінансовий, соціальний та репутаційний ефекти національної економічної політики. Формування сприятливих передумов функціонування сфери вищої освіти України забезпечить фінансовий, соціальний та репутаційний ефекти.

Проведено дослідження ключових характеристик фінансової стійкості банків України, їх профілю ризиків, структури активів, пасивів, доходів, витрат на основі щомісячних даних звітності за 2004 - 2020 рр. (кількість спостережень - 3813). Використано інструментарій саморганізаційних карт Кохонена (Self-organizing map - SOM), який надає можливість формувати однорідні групи банків на підставі значної кількості фінансових показників. Обраний інструментарій забезпечує зручну візуалізацію результатів. Кожний банк займає конкретне місце на SOM. Близьке положення банків свідчить про наявність значних спільних характеристик. Це дослідження отримало назву "метод структурно-функціональних груп банків". Установлено наявність стійких груп банків із близькими характеристиками бізнес-моделей і профілю ризиків. Формування послідовних карт на кожний звітний період надає можливість отримати характеристику кожного банку окремо та банківської системи загалом. Траєкторія окремого банку за період спостережень характеризує розвиток його бізнес-стратегії. Міграція значної кількості банків між групами відображає об'єктивні зміни умов діяльності банків. Збільшення груп банків із високими ризиками свідчить про наявність системних проблем. Отримані результати свідчать, що після значного скорочення банківської системи України у 2014 - 2016 рр. бізнес-моделі банків суттєво змінилися. Ресурсна база спирається на нестійкі джерела поточних коштів без установленого строку використання. В активах банків значну частину займають інвестиції в цінні папери держави - ОВДП. Кредитні портфелі банків скоротилися і мають підвищену частку непрацюючих активів (NPL). Багато банків має підвищений валютний ризик. Занепокоєння викликає стан великих державних банків, які займають окрему групу з підвищеними ризиками. Таким чином, проведене дослідження надає можливість виокремити групи банків із конкретними характеристиками бізнес-моделей і спостерігати зміни профілю ризиків, притаманних саме цим групам. Для кожної структурно-функціональної групи досліджується зміна значень фінансових показників і вивчається міграція між групами. Запропонована методика є корисною для дослідження як на мікрорівні, так і на макрорівні.