Мета роботи - проведення порівняльних досліджень анатомічної структури та вмісту активних форм кисню (АФК) в листках Deschampsia antarctica (Poaceae), що росте в екстремальних кліматичних умовах Антарктики (острови Скуа і Галіндез). Для досліджень анатомічної структури та ультраструктури поверхні листків використовували методи світлової та скануючої електронної мікроскопії. Локалізацію монолігнінів визначали за допомогою цитохімічного методу фарбування тканин, вміст АФК в листках - за методом реєстрації спонтанної хемілюмінесценції (СХЛ). Результати засвідчують ідентичність анатомічної структури та ультраструктури поверхні листків у рослин, зібраних в різних місцезростаннях. Локалізація в листках двох монолігнінів (сирингіла та гваяцила) в клітинних стінках листків досліджених рослин була також подібною. Встановлено, що сирингіл, в основному локалізований в клітинних стінках епідермісу, підтримуючи їх механічну міцність, а гваяцил, що забезпечує гнучкість стінок, локалізований в основному в стінках клітин мезофілу і судин. Вміст сирингілу в стінках клітин епідермісу перевищував рівень гваяцилу у 6 - 8 разів. Рівень СХЛ в листках D. antarctica дорівнював середньому значенню люмінесценції листків інших видів за нормальних умов. Зроблено висновки, що одержані результати можуть бути показниками адаптації цього виду до екстремальних умов. Посилення уваги до вивчення клітинного метаболізму та його регуляції у рослин D. аntarctica сприятиме подальшому пізнанню механізмів їх виживання за умов Прибережної Антарктики.

За допомогою цитохімічного методу та лазерної конфокальної мікроскопії встановлені відмінності у розподілі та вмісті монолігнінів у листках рослин Phragmites australis, що зростали у різних природних умовах. Листки досліджено на стадії вегетативного росту двох екотипів Ph. аustralis. Представлені результати, отримані шляхом порівняння даних для листків Ph. аustralis повітряно-водних та суходільних рослин, що зростали в природних умовах (Київ, Україна). Встановлено, що зменшення вологості грунту призводить до збільшення співвідношення монолігнінів сирингілу до гваяцилу та підвищення загального вмісту монолігнінів в епідермісі та тканинах провідних пучків листків суходільних рослин. Висловлено припущення, що зміна співвідношення монолігнінів та зміна їх вмісту в епідермісі листків суходільних рослин очерету є одним з механізмів адаптації рослини до зниження вологості грунту, що сприяє зменшенню транспірації та підтриманню оптимального водного потенціалу в листках рослин Ph. аustralis, що зростали на суходолі. На підставі отриманих експериментальних даних зроблено висновок, що високий вміст монолігніну сирингілу, який надає високої міцності листкам та стеблам суходільного очерету, може служити маркером для комерційного використання цих рослин у різних галузях народного господарства.

Наведено результати дослідження структури листків псамофіта Corynephorus canescens, що зростав в контрольованих умовах та при затопленні із використанням методів світлової мікроскопії, сканувальної електронної мікроскопії та лазерно-конфокальної мікроскопії. Дослідження морфоанатомічних показників листків C. canescens у фазі вегетативного росту показало наявність спільних та відмінних ознак контрольних та затоплених зразків. Спільними ознаками були: форма та розміри пластинок, гіпостоматичний тип пластинки та ізолатеральна структура паренхіми, товстостінний епідерміс та двошаровий гіподерміс. Відмінними показниками були: наявність ознак руйнації клітин фотосинтезуючої паренхіми, зміна їх форми з формуванням виростів на полюсах клітин та збільшення майже вдвічі площі аеренхіми у листках C. canescens при затопленні. Методом сканувальної електронної мікроскопії встановлена подібність ультраструктури та щільності трихом на адаксіальній поверхні за виключенням формування кутикулярно-воскових структур на поверхні епідермісу листків у затоплених рослин. Вперше вивчена субклітинна локалізація іонів кремнію та встановлена наявність аморфних і дрібних кристалічних включень кремнію у периклінальних стінках основних клітин епідермісу та аморфних включень кремнію - у трихомах листків. Виявлено підвищення відносного вмісту кремнію вздовж трихоми в епідермісі листків рослин після затоплення. Припущено, що фенотипічна пластичність C. canescens, що проявлялась у збільшенні площі аеренхіми в листках та підвищенні вмісту кремнію у трихомах, сприяє оптимізації як кисневого балансу рослин, так і водного статусу затоплених рослин, і таким чином підвищує стійкість досліджуваного виду до тривалого затоплення.