При проектуванні нових і модернізації існуючих пневмотранспортних систем (ПТС) необхідно враховувати зміни електромеханічних параметрів роботи обладнання при пуску або інших перехідних режимах, найбільш небезпечних із точки зору виникнення завалу пневмотраси. З огляду на високу вартість електроенергії та великі обсяги виробництва при транспортуванні сипких матеріалів, актуальним завданням є зниження питомої витрати стисненого повітря при транспортуванні, врахування при розробці систем автоматичного керування основних факторів, а саме, втрату тиску на виході пневмотраси, що впливають на виникнення завалів ПТС. Мета роботи - проведення експериментальних досліджень і комп'ютерного моделювання особливостей виникнення завалу ПТС при транспортуванні сипучих матеріалів, пов'язаних із втратою тиску на виході ПТС. Поставлена мета досягається за рахунок проведення експериментів, на підставі яких отримано аналітичний вираз для визначення швидкості руху суміші, що забезпечує мінімально допустимий за технологічним процесом тиск на виході пневмотраси. Встановлено аналітичну залежність виникнення можливої точки закупорки від падіння тиску на виході пневмотраси, що визначає мінімальний крок впливу на транспортований двофазний потік із метою перешкоджання виникненню завалів, а також за необхідності вказує на місце виникнення завалу. Встановлено, що за збільшення різниці тиску на вході та виході трубопроводу точка можливої закупорки зміщується в бік камерного живильника. Стабілізація вологості стисненого повітря, що подається в пневмомагістраль, за рахунок використання більш чутливого та швидкодіючого вимірювального обладнання та засобів автоматизованого керування знизить можливість виникнення завалу, забезпечить економію електроенергії, а отже, підвищить ефективність ПТС. Розроблено математичну та комп'ютерну моделі електроприводу ПТС, отримано графіки електромеханічних процесів, що підтверджують її адекватність з точністю 10 - 12 %. Використання названих моделей надасть можливість заощадити час і кошти на проведення попередніх експериментів при розробці нових і модернізації існуючих ПТС.

У зв'язку з електрифікацією сучасних транспортних засобів (ТЗ) зростає роль електроприводу як основного рушія. За умов підвищення вимог до безпеки, керованості та енергоефективності ТЗ на електротязі, актуальним при розробці системи автоматичного керування є врахування динамічних властивостей ТЗ за різних режимів їзди. Досліджено вплив положення центру мас (ПЦМ) на перерозподіл сил при розгоні на прямолінійній ділянці дороги. Врахування ПЦМ у системі керування надає можливість перерозподіляти бажаний момент на колеса з кращим зчепленням із поверхнею, що підвищує безпеку та керованість ТЗ, а також мінімізує енергетичні витрати на колесах із гіршим зчепленням. Мета роботи - дослідити методом комп'ютерного моделювання вплив ПЦМ на динаміку ТЗ із повним, заднім і переднім приводом. Математичний опис включає в себе аналітичні вирази перерозподілу реакцій опор для кожного з коліс, що надає можливість на їх основі провести комп'ютерне моделювання розгону електричного ТЗ на прямолінійній ділянці. Для зазначених типів приводів ТЗ розроблено комп'ютерну модель, що включає в системі автоматичного керування перерозподіл крутного моменту координати положення центру мас, що перетворюються на підставі аналітичних виразів у фізичні параметри системи. Проведено комп'ютерне моделювання розгону від 0 до 100 км/год при повному натисканні на педаль акселератора для 9-ти різних положень центру мас і трьох типів приводу. Отримано дані про зміну прискорень, реакцій опор і обертальних моментів коліс у процесі розгону за різних ПЦМ. На підставі отриманих результатів визначено найкращі з точки зору динаміки розгону на прямолінійній ділянці координати центру мас для кожного типу приводу. Розроблену комп'ютерну модель можна використовувати для дослідження динаміки електричного ТЗ при повороті, а також дослідити енергетичні показники у всіх динамічних режимах руху.