Мета дослідження - представлення шляхів формування мультикультурної шляхетської спільноти на території Поділля (від 1434 р. Подільського воєводства), яке була найсхіднішою провінцією Польського королівства. Дослідницька методологія базується на принципах системності та міждисциплінарності. Використано такі загальноісторичні метеди: історіографічний, термінологічний, біографічний, просопографічний, генеалогічний та лінівістичного аналізу. У дослідження на підставі аналізу ймовірних місць походження шляхтичів, що отримували земельні надання на території Подільського воєводства за правління Владислава III у 1434 - 1444 рр., показано регіони Польського й Чеського королівств, звідки вони переселялися на східний кордон тогочасної Європи, а саме Малопольща, Мазовія, Великопольща, Моравія, Силезія. Найвіддаленішим місцем, звідки походили ці шляхтичі, були Моравія та Велюнський повіт Серадзького воєводства у Великопольщі. Решта місць походження, які можна локалізувати, віддалені від Поділля на 500 - 700 км. Для другої половини XV ст. виділено кілька етнічних і соціопрофесійних груп, з яких поповнювалася подільська шляхетська спільнота. Це військові найманці, що походили насамперед із території Чеського королівства, де на той час завершилися Гуситські війни. У середині та другій половині XV ст. Більшість із "нових подолян" осіла на Поділлі, а у другому і третьому поколіннях уже вважалися своїми в місцевій шляхетській спільноті. Висновки: з'ясування ймовірних місць походження прибулої у XV ст. на територію Поділля шляхти показує, що походила вона практично з усіх регіонів Польського королівства. Помітною групою на Поділлі у той час стали військові. Неможливість польського короля забезпечит и військо своїми підданими змушувала наймати вихідців із Чеського королівства. Частина з них після завершення служби осідала на Поділлі. Також у той час існувала можливість зміни соціального статусу для міщан, котрі завдяки військовій службі могли стати шляхтичами.