Південна Африка, як і інші африканські економіки, стикається з обмеженим фінансуванням, що визначає неможливість фінансування розвитку інфраструктури для населення, що зростає експоненціально. В останні роки в країні спостерігається хвиля протестів, пов'язаних із поганим наданням послуг, особливо в бідних громадах. Після апартеїду уряд намагався приватизувати неефективні та збиткові "напівдержавні" організації, щоб покращити надання послуг. Однак цей рух зіштовхнувся з сильним опором профспілок та представників громад, які виступали проти ініціатив приватизації, покликаних зробити послуги платними для споживачів. З огляду на усе більше розчарування бідних південноафриканських громад уряд повільно почав залучати приватний сектор для заповнення пробілів у фінансуванні шляхом публічно-приватного партнерства. І хоч воно створило можливість доступу до приватного фінансування інвестицій в інфраструктуру для уряду, широко обговорювалося, що цей механізм є реінкарнацією контроверсійної та непопулярної концепції приватизації, що не принесла результатів у минулому. Проаналізовано успіх публічно-приватного партнерства в фінансуванні розвитку інфраструктури в Південній Африці. Дослідження грунтується на інтерв'ю та використанні прикладних технологій капітального бюджетування з метою вивчення успіхів у досягненні цілей уряду та чистих вигод від публічно-приватного партнерства. Результати показують, що уряд переоцінив його можливості у вирішенні проблем інфраструктури та надання послуг. Висновки свідчать, що громадськість розглядає публічно-приватне партнерство як приватні структури, створені задля "вимивання" урядових фондів. Тому в даному дослідженні уряду рекомендовано покращити прозорість управління таким партнерством, щоб повернути довіру суспільства.