Ключ. слова: екзосоми, меланома, метастази легень
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.60-36

Рубрики:

Пухлини шкіри та слизових оболонок

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - определение влияния пероральной и трансдермальной терапии эстрогенами в сравнении с плацебо на сексуальную функцию у женщин в постменопаузе. Дизайн, параметры и участники. Дополнительное исследование Kronos Early Estrogen Prevention Study (KEEPS), четырехлетнее проспективное рандомизированное двойное слепое плацебо-контролируемое исследование менопаузальной гормональной терапии у здоровых женщин в ранней постменопаузе. Из 727 участников KEEPS 670 согласились принять участие в этом многоцентровом вспомогательном исследовании. Включали женщин от 42 до 58 лет в течение 36 мес от их последнего менструального цикла. Данные были собраны в период с июля 2005 г. по июнь 2008 г. и проанализированы с июля 2010 г. по июнь 2017 г. Женщины были рандомизированы на прием либо 0,45 мг/сут конъюгированных лошадиных эстрогенов (о-СЕЕ), либо на 50 мкг/день трансдермального 17beta-эстрадиола (t-E2), либо на плацебо. Участники также получали 200 мг перорального микронизированного прогестерона (если они были рандомизированы на о-СЕЕ или t-E2) или плацебо (если принимали плацебо-эстрогены) в течение 12 дней в месяц. Аспекты сексуальной функции (желание, возбуждение, смазка, оргазм, удовлетворенность и боль) оценивались с использованием опросника Female Sexual Function Inventory (FSFI, диапазон - 0 - 36 баллов, более высокие оценки - лучшая сексуальная функция). Низкая сексуальная функция (LSF) была определена как общий балл FSFI менее 26,55. Дисстресс, связанный с низкой оценкой FSFI, не оценивали. У 670 участников был средний возраст 52,7 (2,6) года. Прием t-E2 был связан со значительным улучшением общей оценки FSFI во всех временных точках по сравнению с плацебо. При приеме о-СЕЕ существенной разницы в общем балле FSFI не было по сравнению с плацебо. Не было разницы в общем балле FSFI между группами t-E2 и о-СЕЕ в среднем за 48 мес. В отдельных областях половой функции лечение t-E2 ассоциировалось со значительным улучшением, например увеличением количества смазки и уменьшенной болью по сравнению с плацебо. В целом доля женщин с LSF была значительно ниже после лечения t-E2 по сравнению с плацебо. В группе о-СЕЕ существенного снижения LSF не было. Лечение t-E2 характеризовалось умеренным улучшением половой функции у женщин в постменопаузе, но неизвестно, облегчило ли это симптомы дисстресса.

Індекс рубрикатора НБУВ: К232.104

Рубрики:

Стани та структура міді та її сплавів

Шифр НБУВ: Ж61773 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Композиты на основе термопластичного крахмала оказались в центре внимания как отечественных, так и зарубежных ученых, так как они основаны на экологичном сырье и полностью разлагаются. Такие композиты получали формовкой с использованием крахмала и сизалевых волокон в качестве основных материалов. Изучено влияние термопластичного крахмала с различной долей простых и составных пластификаторов на амортизационные свойства композитов. Экспериментальные результаты показали, что в определенных пределах с увеличением содержания пластификаторов повышаются сопротивление материала давлению и его амортизационные характеристики. При содержании составного пластификатора 15 % сопротивление давлению четырех типов композитов, полученных с использованием различных массовых соотношений фомамида и мочевины, изменяется в ряду 2:1 >> 1:1 >> 1:2, а с использованием различных массовых соотношений глицерина и этиленгликоля - в последовательности 1:2 >> 2:1 >> 1:1. Композиты на основе крахмала, содержащие составной пластификатор, являются нерегулярными эластомерами, и зависимость между напряжением и деформацией описывается в первую очередь функцией гиперболической тангенсоиды и во вторую очередь функцией тангенсоиды.

Розглянуто задачу стиснення з втратами даних дистанційного зондування та інших типів зображень із забезпеченням бажаної якості. Якість в основному характеризується піковим співвідношенням сигнал / шум (PSNR), але також коротко вивчаються інші показники якості зображення. Потенційно, двоетапний підхід може використовуватися для виконання стиснення із забезпеченням бажаної якості досить простим способом і з зменшеним часом стиснення. Однак двоетапний підхід може зіткнутися з проблемами для метрики PSNR в умовах, коли необхідний PSNR досить малий (близько 30 дБ). Ці проблеми в основному стосуються точності забезпечення бажаної якості на другому етапі. Проаналізовано причини, за якими це відбувається. Для цього спочатку проаналізовано набор з дев'яти тестових зображень різної складності. Потім використання двоетапного підходу вивчається для широкого набору тестових зображень зі складною структурою текстури. Відповідні тестові експерименти проведені для декількох значень бажаного PSNR. Отримані результати показують, що двоетапний підхід має обмеження в тих випадках, коли складні текстурні зображення повинні бути стиснуті з забезпеченням відносно низьких значень бажаного PSNR. Основна причина полягає в тому, що залежність швидкості від спотворення є нелінійної, тоді як на другому етапі використовується лінійне наближення. Щоб обійти вищезгадані недоліки, пропонується просте, але ефективне рішення на основі проведеного аналізу. Показано, що завдяки запропонованій модифікації область застосування двоетапного методу стиснення з втратами стала значно ширше і охоплює значення PSNR, які зазвичай потрібні на практиці. Експерименти виконуються для типового кодера AGU на основі дискретно-косинусного перетворення (DCT), але можна очікувати, що запропонований підхід може бути застосовано для інших методів стиснення зображень на основі DCT.

Розглянуто задачу стиснення з втратами даних дистанційного зондування та інших типів зображень із забезпеченням бажаної якості. Якість в основному характеризується піковим співвідношенням сигнал / шум (PSNR), але також коротко вивчаються інші показники якості зображення. Потенційно, двоетапний підхід може використовуватися для виконання стиснення із забезпеченням бажаної якості досить простим способом і з зменшеним часом стиснення. Однак двоетапний підхід може зіткнутися з проблемами для метрики PSNR в умовах, коли необхідний PSNR досить малий (близько 30 дБ). Ці проблеми в основному стосуються точності забезпечення бажаної якості на другому етапі. Проаналізовано причини, за якими це відбувається. Для цього спочатку проаналізовано набор з дев'яти тестових зображень різної складності. Потім використання двоетапного підходу вивчається для широкого набору тестових зображень зі складною структурою текстури. Відповідні тестові експерименти проведені для декількох значень бажаного PSNR. Отримані результати показують, що двоетапний підхід має обмеження в тих випадках, коли складні текстурні зображення повинні бути стиснуті з забезпеченням відносно низьких значень бажаного PSNR. Основна причина полягає в тому, що залежність швидкості від спотворення є нелінійної, тоді як на другому етапі використовується лінійне наближення. Щоб обійти вищезгадані недоліки, пропонується просте, але ефективне рішення на основі проведеного аналізу. Показано, що завдяки запропонованій модифікації область застосування двоетапного методу стиснення з втратами стала значно ширше і охоплює значення PSNR, які зазвичай потрібні на практиці. Експерименти виконуються для типового кодера AGU на основі дискретно-косинусного перетворення (DCT), але можна очікувати, що запропонований підхід може бути застосовано для інших методів стиснення зображень на основі DCT.

Інформаційні технології відіграють важливу роль в обробці зображень, особливо в задачах стиснення зображень з втратами із забезпеченням необхідної якості. Нещодавні дослідження показали, що використання двоетапного методу дозволяє здійснити стиснення дуже простим способом, забезпечуючи при цьому зменшений час обробки за умови досягнення необхідного візуального якості. Однак різні кодери мають різні алгоритми стиснення. Зокрема, особливе місце займають питання забезпечення точності необхідної якості. Розглянуто застосування двоетапного підходу в кодері на основі дискретного вейвлет-перетворення (DWT). В цьому експерименті кількість біт на один піксель зображення (BPP) використовуються в якості параметра управління якістю стислого зображення. Проаналізовано три показники оцінки візуальної якості (PSNR, PSNR-HVS, PSNR-HVS-M), два з яких враховують особливості візуального сприйняття. В окремих випадках допускалася зміна двоетапного методу. Ця модифікація стосується випадків, коли зображення, що піддаються стисненню з втратами, є або занадто простими, або занадто складними, і лінійна апроксимація залежностей дає незадовільний результат. Експериментальні дані доводять, що в порівнянні з однокроковим методом після виконання двоетапного методу стиснення середньо-квадратична похибка відмінностей між бажаними і одержуваними значеннями зменшується в кілька разів. Для метрики PSNR-HVS-M похибка двоетапного методу не перевищує 3,6 дБ. Експеримент був проведений для кодера SPIHT - стандартного кодера на основі DWT. Однак можна очікувати, що запропонований метод можна застосовувати до інших методів стиснення зображень на основі DWT. Результати показують, що область застосування двоетапного методу стиснення з втратами була розширена. Він підходить не тільки для кодерів, заснованих на дискретному косинусном перетворенні (DCT), але також добре працює для кодерів на основі DWT.

Стиснення з втратами широко використовується в різних додатках завдяки змінному коефіцієнту стиснення. Однак неминуче вносяться спотворення, і це знижує якість зображення. Таким чином, часто потрібно контролювати якість стиснутих зображень. Нещодавно було запропоновано двоетапний метод для забезпечення бажаної візуальної якості. Осереднена крива коефіцієнт стиснення/спотворення використана для визначення правильного значення параметра, що контролює стиснення. Однак ефективність підходу для вейвлетного кодера Set Partitioning in Hierarchical Trees (SPIHT) є недостатньою, оскільки існують дуже широкі межі варіації візуальної якості для різних зображень для фіксованого значення параметра, що керує стисненням. Крім того, попередня робота продемонструвала, що рівень помилок, що є предметом нашого дослідження, є пов'язаним з текстурними особливостями зображення, яке потрібно стиснути, де наявність текстури є невід'ємною властивістю зображень дистанційного зондування. У цій роботі нашою метою є розробити адаптивний двоетапний метод для підвищення точності для SPIHT. Вирішуються наступні задачі. По-перше, виконується прогнозування візуальної якості для певного значення параметра. Схема прогнозування базується на видобуванні інформації з певної кількості блоків для оцінювання візуальної якості для зображення, що стискається із заданим значенням параметру, який контролює стиснення. Для групування за складністю використовується поріг; зображення розділяються на дві групи: прості та складні. По-друге, за результатом групування обирається модельна крива. Нарешті, згідно з цією кривою застосовується двоетапне стиснення. Для оцінки якості зображення використовується класична метрика - пікове відношення сигнал/шум (PSNR). Метод дослідження базується на експерименті для набору зображень, що охоплює різну складність і особливості текстури, проводиться перевірочний експеримент. Результати порівняння для чотирьох типових бажаних значень доводять, що точність загалом підвищена, середньоквадратична похибка як першого, так і другого етапів значно зменшена. Середня абсолютна похибка також зменшена. Висновок: ефект покращення є значним, особливо при низькій бажаній візуальній якості. Зображення дистанційного зондування береться як приклад для детального аналізу; якість розпакованих зображень відповідає візуальним вимогам користувачів і помилки є допустимими.