Удосконалення існуючих електромеханічних систем наведення комплексу озброєння бойових машин повинно відбуватись у напрямі підвищення швидкодії та точності позиціонування. Розглянуто підйомний механізм наведення пакету напрямних реактивної системи залпового вогню БМ-21, що стоїть на озброєнні Збройних сил України та є типовою для багатьох зразків озброєння. На підставі опрацювання експериментально отриманих часових залежностей координат існуючої електромеханічної системи надання вертикального руху пакету напрямних проведено ідентифікацію параметрів і передавальних функцій її елементів, які реалізовано у математичній і комп'ютерній Simulink-моделі. Виконано порівняння процесів зміни координат у процесі наведення, які отримано на створеній її комп'ютерній моделі і діючій бойовій машині. Порівняння отриманих результатів показали досягнення достатньої точності співпадіння часових залежностей координат електромеханічних систем наведення.

Удосконалення існуючих електромеханічних систем наведення комплексу озброєння бойових машин повинно відбуватись у напрямі підвищення швидкодії та точності позиціонування. Розглянуто підйомний механізм наведення пакету напрямних реактивної системи залпового вогню БМ-21, що стоїть на озброєнні Збройних сил України та є типовою для багатьох зразків озброєння. На підставі опрацювання експериментально отриманих часових залежностей координат існуючої електромеханічної системи надання вертикального руху пакету напрямних проведено ідентифікацію параметрів і передавальних функцій її елементів, які реалізовано у математичній і комп'ютерній Simulink-моделі. Виконано порівняння процесів зміни координат у процесі наведення, які отримано на створеній її комп'ютерній моделі і діючій бойовій машині. Порівняння отриманих результатів показали досягнення достатньої точності співпадіння часових залежностей координат електромеханічних систем наведення.

Як відомо, в електроприводах проявляються різноманітні нелінійні явища. Зокрема, у приводі постійного струму з ШІМ-керуванням спостерігається перехід до хаотичної поведінки через каскад подвоєння періоду. До того ж, у такій системі проявляється співіснування декількох стійких періодичних режимів у межах стійкості основної орбіти періоду 1. Досліджено еволюцію декількох періодичних орбіт (ПО) з використанням числово-аналітичного методу аналізу стійкості ПО, який базується на теорії О. Філіппова. Зокрема, проаналізовано стійкі та нестійкі орбіти періодів 1, 2, 3 і 4, оскільки незалежно від стійкості, вони важливі для організації простору станів. Зокрема, показано, що нестійкі ПО піддаються біфуркаціям граничного зіткнення відповідно до декількох загальних сценаріїв, пов'язаних із взаємодією різних орбіт того ж періоду. Ці сценарії включають біфуркації граничного зіткнення зі зміною топології орбіти, при якому ПО змінюється іншою ПО того ж періоду; народження та зникнення пари орбіт того ж періоду, які характеризуються різною топологією.