Вивчено хемочутливі властивості тонких електрополімеризованих плівок поліпірола та поліаніліна за допомогою аналізу експериментальних даних, одержаних з масивів електропровідних полімерних сенсорів. Проаналізовано відгуки сенсорів на пари різних органічних розчинників і розглянуто деякі можливі механізми взаємодії органічного розчинника з допованим полімером. Проведено порівняння відгуків сенсорів на основі поліпірола та поліаніліна і запропоновано пояснення залежності відгуків від показників кислотності та полярності аналіту.

Adsorption properties of thin nanostructured films of tret-bytylcalix[n]arenes (n = 3, 4, 5, 6, 8) with thickness of about 200 nm to vapors of different organic solvents are investigated. Two methods were used for adsorption measurements - mass-sensitive quartz microbalance and interference colorimetry. Gas sensitive, selective and regenerative parameters of the used calixarene films as sensitive materials for chemical sensors were investigated. It is shown that the calix[5]arene films are most sensitive for detection of chlorine organic compounds. The comparative analysis of responses of quartz microbalance and optical sensor elements for each of the explored sensitive films have been carried out.

Мета роботи - визначення умов оптимізації роботи уреазного біосенсора під час аналізу важких металів та можливості його реактивації. Як кондуктометричний перетворювач використовували диференційну пару золотих гребінчастих електродів, нанесених на керамічну підкладку. Роль біоселективної мембрани відігравала уреаза, коіммобілізована з бичачим сироватковим альбуміном за допомогою поперечного зшивання глутаровим альдегідом на поверхні кондуктометричного перетворювача. Для інгібіторного аналізу іонів важких металів підібрано оптимальну концентрацію субстрату - 1,0 мМ сечовини. Перевірено чутливість біосенсора до різних іонів важких металів та побудовано калібрувальні криві. Показано, що запропонований біосенсор характеризувався високою відтворюваністю сигналів до та після процесу інгібування з похибкою вимірювання менше 3 %. Доведено можливість реактивації біоселективної мембрани розчином етилендіамінтетраоцтової кислоти після незворотного інгібування уреази важкими металами. Підібрано оптимальні умови реактивації біосенсорів, зокрема залежність рівня реактивації від часу та концентрації іонів важких металів у розчині. Встановлено, що, використовуючи додатковий етап реактивації біосенсорів після інгібування, можна значно підвищити селективність процедури біосенсорного визначення іонів важких металів.